Суддя Попова В. О.
Справа № 644/937/25
Провадження № 2-о/644/83/25
25.09.2025
25 вересня 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - Попової В.О.,
за участю секретаря - Плаксій К.А.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - адвоката Шматько Т.М.
представника заінтересованої особи - Рибалко Ю.В.,
розглянувши в приміщенні суду в режимі відеоконференції цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління ДМС у Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення
Заявник в особі представника - адвоката Шматько Т.М., яка діє на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АХ № 1230217 від 06.01.2025, звернувся з заявою через підсистему «Електронний суд» до Індустріального районного суду м. Харкова, в якій з метою оформлення паспорта громадянина України просить встановити факт постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Представник заінтересованої особи - Головного управління ДМС у Харківській області подав відзив на заяву, в якому заперечував проти заявлених вимог, вважав відсутніми підстави для задоволення заяви, (а.с.41-45).
Після усунення недоліків заяви, ухвалою суду від 10 лютого 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 наполягав на задоволенні заявлених вимог, мотивував свої доводи аналогічно викладеному в заяві. Пояснив, що наявність у нього громадянства російської федерації не є на його думку підставою для відмови у задоволенні заяви про встановлення факту постійного проживання на території України. Протягом свого життя він працював моряком, у зв'язку з чим час від часу перебував у відрядженні на суднах в інших країнах. Окрім цього, ОСОБА_1 в період з 30.05.1991 року по 26.09.1991 року проходив навчання у Прилуцькій автошколі. Тобто, на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) заявник вважає, що постійно проживав на території України. В 1995 році ОСОБА_1 вдруге одружився та з 1995 по день подання заяви ОСОБА_1 постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 . На думку заявника, оскільки він у період, визначений ст. 3 Закону України «Про громадянство України» проживав на території України, тому відповідно він є громадянином України. Встановлення вказаного факту заявнику необхідно для отримання паспорта громадянина України. Встановлення вказаного факту має юридичне значення, оскільки від нього залежить виникнення, зміна або припинення його особистих та майнових прав.
Представник заінтересованої особи - Головного управління ДМС у Харківській області - Рибалко Ю.В. просила суд відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 , мотивувала свої заперечення аналогічно викладеному у відзиві на заяву.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на наступне.
Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що заявник ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 народився в с. Иникчан, Усть-Майського району, Якутской АССР. ОСОБА_1 навчався в Херсонському мореходному училищі імені л-та Шмідта ММФ протягом 1971 року по 1975 рік, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_1 , виданого 29.12.1975 .
Відповідно до екзаменаційній карточки водія від 26.09.1991 ОСОБА_1 проходив навчання у Прилуцькій автошколі з метою отримання посвідчення водія. У вказаній карточці зазначено місце проживання ОСОБА_1 на момент проходження навчання - АДРЕСА_2 . Окрім цього, з свідоцтва серії НОМЕР_2 також вбачається, що ОСОБА_1 в період з 30.05.1991 року по 26.09.1991 року проходив навчання у Прилуцькій автошколі.
Згідно з наявними обліками ГУДМС у Харківській області ОСОБА_1 з питань належності/набуття громадянства України не звертався, паспортом громадянина України зразка 1994 року не документувався. Встановлено, що ОСОБА_1 як громадянин рф був документований Головним управлінням ДМС у Харківській області черговою посвідкою на постійне проживання в Україні НОМЕР_3 , виданою 09.11.2017 органом 6301 (дозвіл на постійне проживання отримав 18.11.1999 року).
Обставину отримання паспорта громадянина російської федерації в 2004 році заявник ОСОБА_2 не заперечує.
У частині першій статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Таким чином, законом передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема постійного проживання на території України.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» (далі - Закон) є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом про громадянство проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Особи, зазначені в пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону про громадянство).
Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.
Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом про громадянство (13 листопада 1991 року).
Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року.
Статтею 8 Закону встановлюються підстави набуття громадянства України.
Відповідно до частин першої, другої статті 8 Закону особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Дитина, яка народилася чи постійно проживала на території УРСР (або хоча б один з її батьків, дід чи баба народилися чи постійно проживали на територіях, зазначених у частині першій цієї статті) і є особою без громадянства або іноземцем, щодо якого подано зобов'язання припинити іноземне громадянство, реєструється громадянином України за заявою одного з батьків або опікуна чи піклувальника.
Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи УРСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв'язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.
Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215/2001 (далі - Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні станом на 13 листопада 1991 року; дітей осіб, зазначених у підпункті «а» цього пункту.
Згідно із пунктом 10 цього Порядку для встановлення відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 3 Закону належності до громадянства України особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року не досягла повноліття та проживала в Україні разом із батьками (одним із них) або іншим її законним представником, подає: а) заяву про встановлення належності до громадянства України; б) копію свідоцтва про народження; в) один із таких документів: довідку, що підтверджує факт постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; довідку, що підтверджує факт постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника, з якими особа в неповнолітньому віці постійно проживала, або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; документ, що підтверджує факт перебування особи в неповнолітньому віці на вихованні у державному дитячому закладі України за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року; копії паспортів батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника - громадян колишнього СРСР з відміткою про прописку, що підтверджує факт їх постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факт їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
У разі відсутності у батьків (одного з них) особи або іншого її законного представника паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального підрозділу Державної міграційної служби України про те, що станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року ця особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР і відповідно постійно проживала, проживала на території України (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт); судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи в неповнолітньому віці на території України за станом на 24 серпня 1991 року або факту її проживання в неповнолітньому віці в Україні за станом на 13 листопада 1991 року; судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року батьків (одного з них) особи або іншого законного представника, з яким особа в неповнолітньому віці постійно проживала на території України, або факту їх проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.
Якщо документи про встановлення належності до громадянства України подає особа, яка за станом на 24 серпня 1991 року або на 13 листопада 1991 року була неповнолітньою та проживала в Україні не з батьками (одним із них), а з іншим законним представником, подається також копія документа про встановлення опіки чи піклування.
Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону про громадянство, що подає особа, яка станом на 24 серпня 1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату, є судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року (підпункт «в» пункту 8 Порядку).
Тобто в таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути рішення суду, яким підтверджується факт постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року.
Пунктом 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання чи народження особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент її народження чи під час її постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), або документів, що підтверджують відповідні родинні стосунки, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Отже, відповідно до положень Закону про громадянство і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.
Такі висновки сформульовано в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2023 року в справі № 517/445/19 (провадження № 61-11240св22).
В даній справі ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року. Встановлення вказаного факту заявнику необхідно для підтвердження його належності до громадянства України відповідно до ст. 3 Закону.
Водночас матеріалами справи підтверджується та не заперечується заявником, що 13.05.2004 він набув громадянство російської федерації.
Суд виснує, що оскільки заявник не має паспорта громадянина України та є громадянином російської федерації, відповідно він набув статусу іноземця. Отже, звернення його до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року з метою підтвердження належності до громадянства України не потягне для заявника відповідних правових наслідків.
Беручи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви шляхом встановлення юридичного факту постійного проживання заявника на території України станом на 24.08.1991, а тому у задоволенні заяви необхідно відмовити.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Порядок розгляду справ окремого провадження визначений статтею 294 ЦПК України, відповідно до частини сьомої якої при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
У справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи (частина третя статті 42 ЦПК України).
З огляду на викладене вище, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді у справах окремого провадження, з урахуванням особливостей розгляду цих справ, судові витрати не відшкодовуються.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 10, 265, 273, 293, 315 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління ДМС у Харківській області про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня отримання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено 07.10.2025.
Суддя В.О. Попова