Ухвала від 02.10.2025 по справі 643/16729/25

Справа № 643/16729/25

Провадження № 1-кп/643/1086/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2025 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

прокурора: ОСОБА_3 ,

обвинувачених: ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10 ,

ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15 ,

ОСОБА_16 ,

захисників: ОСОБА_17 ,

ОСОБА_18 ,

ОСОБА_19 ,

ОСОБА_20 ,

ОСОБА_21 ,

ОСОБА_22 ,

ОСОБА_23 ,

ОСОБА_24 ,

ОСОБА_25 ,

ОСОБА_26 ,

ОСОБА_27 ,

ОСОБА_28 ,

ОСОБА_29 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023220000001560 від 30.11.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366-2 КК України;

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Харкова, громадянки України, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_3 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України;

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Харкова, громадянки України, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_5 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки м. Білгород, Російської Федерації, громадянки України, зареєстрована та фактично мешкає за адресою АДРЕСА_7 ; у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України;

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки с. Кіровське, Курської області, Російської Федерації, громадянки України, зареєстрована та фактично мешкає за адресою АДРЕСА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України;

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженки м. Харкова, громадянки України, зареєстрована та фактично мешкає за адресою АДРЕСА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України;

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженки с. Палатки, Нововодолазького району, Харківської області, громадянки України, зареєстрована та фактично мешкає за адресою АДРЕСА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України;

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженця с. Лантратівка, Троїцького району, Луганської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_11 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_12 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України;

ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженки м. Харкова, громадянки України, зареєстрована та фактично мешкає за адресою АДРЕСА_13 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України;

ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , уродженця м. Харкова, громадянина України, зареєстрований та фактично мешкає за адресою АДРЕСА_14 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України;

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , уродженки м. Харкова, громадянки України, зареєстрованої за адресою АДРЕСА_15 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_16 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України;

ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , уродженки м. Харкова, громадянки України, зареєстрована та фактично мешкає за адресою АДРЕСА_15 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України;

ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , уродженця с. Суємці, Баранівського району, Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_17 , фактично мешкає за адресою АДРЕСА_18 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія провадження.

29.09.2025 року до Салтівського районного суду міста Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 22023220000001560 від 30.11.2023 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 366-2 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч.1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Ухвалою від 29.09.2025 року Салтівський районний суд міста Харкова призначив підготовче судове засідання у даному кримінальному провадженні на 02.10.2025 року.

2. Позиції учасників процесу.

2.1. У підготовчому судовому засіданні 02.10.2025 року прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , посилаючись на те, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу, наразі не зменшились та продовжують існувати.

Крім того, прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обвинуваченій ОСОБА_14 .

Разом з цим, прокурор заявив клопотання про продовження строку дії обов'язків обвинуваченій ОСОБА_15 .

2.2. Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисники ОСОБА_17 , ОСОБА_18 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,оскільки заявлені прокурором ризики та висунуте обвинувачення жодним чином не доведені. Одночасно захисники та обвинувачений просили суд визначити розмір застави.

2.3. Обвинувачена ОСОБА_5 та її захисник ОСОБА_19 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_19 зазначає про те, що заявлені прокурором у клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики є ідентичні тим, що заявлялися прокурором у раніше поданих клопотаннях. При цьому, на переконання захисника, вказані прокурором ризики, визначені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України взагалі жодним чином не доведені. Захисник ОСОБА_19 вказує на те, що суворість передбаченого покарання сама собою не може бути виправданням запобіжного ув'язнення. Разом з цим, прокурором у судовому засіданні не додано жодного доказу, що ОСОБА_5 має намір переховуватися від слідства. Слідство як на час затримання ОСОБА_5 так і на час будь-якого з продовжень тримання під вартою не володіло доказами придбання квитків для виїзду останньої за межі України з місця проживання. Відсутні також і покази співучасників чи свідків про такі наміри ОСОБА_5 . При цьому, ризик переховування додатково можна запобігти шляхом покладення на ОСОБА_5 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Крім того, захисник вказує на те, що ОСОБА_5 вже майже рік тримається під вартою та неодноразово перебувала поруч з іншими підозрюваними у справі під час досудового слідства. Жоден з підозрюваних у справі не заявив про здійснення впливу на них з боку ОСОБА_5 . Разом з цим, прокурором не надано доказів того, що ОСОБА_5 якось намагалася вплинути на підозрюваних. Крім того, слідчий суддя у своїй ухвалі від 06.08.2025 зазначив про відсутність ризику впливу з боку ОСОБА_5 саме на свідків, а також констатував й відсутність даного ризику і у ОСОБА_4 , який за версією обвинувачення є співорганізатором злочинної організації. У зв'язку з чим, просить суд відмовити у задоволені клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою та обрати запобіжних захід у вигляді домашнього арешту.

2.4. Захисник обвинуваченої ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_21 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив суд застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням відповідних обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, або обрати запобіжних захід тримання під вартою та визначити розмір застави. Разом з цим, захисник вказує на недоведеність ризиків та зазначає, що жодній із зазначених у підозрі особі не було встановлено групу інвалідності на підставі висновків його підзахисної. Також зазначив, що стан здоров'я його підзахисної значно погіршився, а в умовах слідчого ізолятора належну медичну допомогу їй надати не можуть.

Обвинувачена ОСОБА_7 підтримала позицію свого захисника, просила суд застосувати більш м'який запобіжний захід.

2.5. Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_20 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки заявлені прокурором ризики жодним чином не доведені. Одночасно захисник та обвинувачена просили суд застосувати більш м'який запобіжний захід.

2.6. Обвинувачений ОСОБА_13 та його захисник ОСОБА_26 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки заявлені прокурором ризики жодним чином не доведені. Одночасно захисник та обвинувачений просили суд застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

2.7. Обвинувачена ОСОБА_12 та її захисник ОСОБА_26 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки заявлені прокурором ризики жодним чином не доведені. Одночасно захисник та обвинувачена просили суд застосувати більш м'який запобіжний захід.

2.8. Обвинувачений ОСОБА_16 та його захисник ОСОБА_29 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки заявлені прокурором ризики жодним чином не доведені. Разом з цим, захисник та обвинувачений просили суд застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

2.9. Обвинувачена ОСОБА_10 та її захисник ОСОБА_24 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки заявлені прокурором ризики жодним чином не доведені. Одночасно захисник та обвинувачена просили суд застосувати більш м'який запобіжний захід.

2.10. Обвинувачена ОСОБА_9 та її захисник ОСОБА_23 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Разом з цим, захисник та обвинувачена просили суд застосувати більш м'який запобіжний захід.

2.11. Обвинувачений ОСОБА_11 та його захисник ОСОБА_25 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Одночасно захисник та обвинувачений просили суд змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

2.12. Обвинувачена ОСОБА_8 та її захисник ОСОБА_30 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки заявлені прокурором ризики жодним чином не доведені. Разом з цим, захисник та обвинувачена просили суд застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Крім того , захисник зазначив, що ОСОБА_8 потребує лікування, у зв'язку з чим не може перебувати в умовах СІЗО.

2.13. Обвинувачена ОСОБА_14 не заперечувала проти продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, однак просила суд змінити застосований запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час.

Захисник ОСОБА_28 підтримав думку своєї підзахисної та просив суд змінити застосований до обвинуваченої ОСОБА_14 запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час.

2.14. Обвинувачена ОСОБА_15 та її захисник не заперечували проти задоволення заявленого прокурором клопотання про продовження строку дії обов'язків.

3. Мотиви, з яких виходить суд при вирішенні заявлених прокурором клопотань про продовження обвинуваченим запобіжних заходів.

3.1. Частина 2 ст. 29 Конституції України передбачає, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Зважаючи на вищевказані положення Основного закону слід визначити такі обов'язкові вимоги до правомірного тримання під вартою: по-перше, тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування такого запобіжного заходу мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.

Згідно з ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України унормовано, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частина 2 ст. 177 КПК України визначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Отже, виходячи із вищевказаних положень чинного законодавства, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які доводять, що заявлені раніше ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, а застосування більш м'яких запобіжних заходів не гарантує запобігання цим ризикам.

Таким чином, судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою, суд керується загальними приписами, якими врегульовано застосування запобіжних заходів, з урахуванням додаткових відомостей щодо продовження існування ризиків, які стали підставою для обрання обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать, зокрема, про:

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;

- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

В обґрунтування заявлених клопотань прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати такі заявлені органом досудового розслідування та попередньо підтверджені судом ризики, що визначені у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

3.2. Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії обраного обвинуваченому ОСОБА_31 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.

Суд вважає доведеним заявлений прокурором ризик, визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_32 обвинувачується у вчиненні, серед іншого, тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень у складі злочинної організації, за які передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 13 років з конфіскацією майна.

Усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

Відтак, можливе покарання у виді тривалого позбавлення волі, усвідомлення його невідворотності може спонукати ОСОБА_4 до пошуку шляхів уникнення покарання, у тому числі шляхом переховування від суду.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, кількість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризику переховування обвинуваченого від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченого за висунутим йому обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання, та відхиляє доводи захисників щодо недоведеності ризиків.

Водночас, ризик незаконного впливу на свідків відсутній і суд погоджується з наведеними стороною захисту на підтвердження цього доводами, разом з тим ризик такого впливу на інших обвинувачених безсумнівно існує. Суд враховує, що ОСОБА_4 висунуто обвинувачення, зокрема, у створенні та очоленні злочинної організації, у зв'язку з чим є підстави вважати, що він має авторитет серед членів цієї організації, а також зв'язки, що склались за період його роботи на керівних посадах у медичних закладах, і може застосувати заходи впливу (як безпосередньо, так і опосередковано), на інших обвинувачених з метою побудування єдиної хибної захисної позиції.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), не дивлячись на те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, не можна виключати. Цей ризик наразі не пов'язаний з посадою, яку в минулому займав обвинувачений та яка сприяла вчиненню злочину, а існує, насамперед, через можливість, в разі перебування на волі, застосування протиправних заходів уникнення кримінального переслідування, у тому числі шляхом вчинення кримінального правопорушення.

Перелічені підстави та конкретні обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, їх багатоепізодність та системність вказують, що обраний останньому запобіжний захід є дієвим і співмірним з доведеними ризиками та усуває вірогідність їх реалізації.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що прокурором доведено той факт, що ризики, визначені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наразі не зменшились та продовжують існувати, а доводи захисників про відсутність таких ризиків судом відхиляються.

У зв'язку з цим, заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_31 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо недоведеності пред'явленого обвинувачення, суд зазначає, що юридична оцінка діяння у межах висунутого обвинувачення належить до кола питань, що вирішуються судом під час ухвалення вироку (п. 2 ч. 1 ст. ст. 368 КПК). Відповідне судове рішення, як передбачено частиною другою статті 371 зазначеного Кодексу, ухвалюється в нарадчій кімнаті. До цього часу висловлювати власну позицію по суті справи, а також вчиняти будь-які дії, що є прямим або опосередкованим проявом такої позиції, суд не вправі, оскільки це може викликати обґрунтований сумнів у його неупередженості.

Таким чином, виходячи з положень КПК України суд на даній стадії розгляду справи позбавлений можливості надавати юридичну оцінку діянь, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_4 , зокрема надавати оцінку доказам з точки зору доведеності вини обвинуваченого та наявності підстав для кваліфікації його дій за тими чи іншими нормами КК України (у разі, якщо суд дійде висновку щодо наявності в його діях складу того чи іншого кримінального правопорушення).

Враховуючи наведене та положення КПК України, оцінку по суті доводам та доказам сторони обвинувачення і сторони захисту, тобто вирішення питання щодо доведення винуватості обвинуваченого та кваліфікації його дій за тією чи іншою нормою КК України (у разі встановлення наявності події та складу кримінального правопорушення в його діях), судом може бути здійснено виключно у вироку за наслідками дослідження усієї сукупності доказів, наданих сторонами кримінального провадження.

Ураховуючи наведене, суд на даній стадії судового провадження відхиляє вказані вище доводи сторони захисту.

3.3. Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії обраного обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.

Суд вважає доведеним заявлений прокурором ризик, визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжких кримінальних правопорушень у складі злочинної організації, за які передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 13 років з конфіскацією майна.

Усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

Відтак, можливе покарання у виді тривалого позбавлення волі, усвідомлення його невідворотності може спонукати ОСОБА_5 до пошуку шляхів уникнення покарання, у тому числі шляхом переховування від суду.

Враховуючи дані про особу обвинуваченої, тяжкість покарання, яке їй загрожує в разі визнання винуватою, кількість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вона обвинувачується, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризику переховування обвинуваченої від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченої за висунутим їй обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання.

Водночас, ризик незаконного впливу на свідків відсутній і суд погоджується з наведеними стороною захисту на підтвердження цього доводами, разом з тим ризик такого впливу на інших обвинувачених з метою свідчення останніх на користь ОСОБА_5 чи будування хибної захисної позиції безсумнівно існує.

При цьому, суд погоджується з доводами сторони захисту та критично оцінює заявлений прокурором ризик вчинення обвинуваченою ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки цей ризик прокурором зазначено лише формально і жодним чином не обґрунтовано.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що прокурором доведено той факт, що ризики, визначені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наразі не зменшились та продовжують існувати.

Посилання сторони захисту на наявність у ОСОБА_5 міцних соціальних зв'язків, чоловіка-інваліда, хворої матері та неповнолітньої дитини не можуть бути визнані судом обставинами, які свідчать, що ризики вчинення обвинуваченою дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, настільки зменшились, що їм можна запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

У зв'язку з цим, заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, та відхиляє доводи захисника щодо недоведеності ризиків.

Відповідно, суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченої під вартою та необхідності зміни запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризик вчинення обвинуваченою вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

3.4. Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії обраного обвинуваченому ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.

Суд вважає доведеним заявлений прокурором ризик, визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки перебуваючи не під вартою з високою долею ймовірності ОСОБА_16 усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів, один з яких є особливо тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення покарання.

Водночас, ризик незаконного впливу на свідків прокурором належним чином не обґрунтовано і суд погоджується з наведеними стороною захисту на підтвердження цього доводами, разом з тим ризик такого впливу на інших обвинувачених з метою свідчення останніх на користь ОСОБА_16 чи будування хибної захисної позиції безсумнівно існує.

Ризик вчинення ОСОБА_16 іншого кримінального правопорушення також не можна виключати, так як інкриміновані останньому злочини вчиненні з метою отримання матеріальної вигоди. За відсутності місця роботи та, відповідно, постійного й стабільного заробітку, вчинення аналогічних чи інших злочинів проти основ національної безпеки України, які в умовах воєнного стану набули розповсюдження, може стати єдиним джерелом доходу для обвинуваченого.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що прокурором доведено той факт, що ризики, визначені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наразі не зменшились та продовжують існувати.

У зв'язку з цим, заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно, суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою та необхідності зміни запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризик вчинення обвинуваченим вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

3.5. Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії обраного обвинуваченому ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.

Суд вважає доведеним заявлений прокурором ризик, визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень у складі злочинної організації, за які передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.

Усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим йому обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

Відтак, можливе покарання у виді тривалого позбавлення волі, усвідомлення його невідворотності може спонукати ОСОБА_13 до пошуку шляхів уникнення покарання, у тому числі шляхом переховування від суду.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винуватим, кількість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризику переховування обвинуваченого від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченого за висунутим йому обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання.

Водночас, ризик незаконного впливу на свідків відсутній і суд погоджується з наведеними стороною захисту на підтвердження цього доводами, разом з тим ризик такого впливу на інших обвинувачених з метою свідчення останніх на користь ОСОБА_13 чи будування хибної захисної позиції безсумнівно існує.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, не дивлячись на відомості про особу обвинуваченого, не можна виключати, так як перебуваючи на волі останній може вдатися до застосування протиправних заходів для уникнення кримінального переслідування, у тому числі шляхом вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що прокурором доведено той факт, що ризики, визначені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наразі не зменшились та продовжують існувати.

Наявність у ОСОБА_33 міцних соціальних зв'язків, неповнолітньої особи на утриманні та отримана ним подяка жодним чином не нівелюють ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

У зв'язку з цим, заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно, суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою та необхідності зміни запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризик вчинення обвинуваченим вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

3.6. Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії обраного обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.

Суд вважає доведеним заявлений прокурором ризик, визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні, серед іншого, тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень у складі злочинної організації, за які передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 13 років з конфіскацією майна.

Усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим йому обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

Відтак, можливе покарання у виді тривалого позбавлення волі, усвідомлення його невідворотності може спонукати ОСОБА_11 до пошуку шляхів уникнення покарання, у тому числі шляхом переховування від суду.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, кількість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризику переховування обвинуваченого від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченого за висунутим йому обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання, та відхиляє доводи захисника щодо недоведеності ризиків.

Водночас, ризик незаконного впливу на свідків відсутній і суд погоджується з наведеними стороною захисту на підтвердження цього доводами, разом з тим ризик такого впливу на інших обвинувачених безсумнівно існує, оскільки ОСОБА_11 є місцевим депутатом, керівником медичного закладу, що свідчить про його авторитет як у суспільстві в цілому, так і в медичних кругах. Це зумовлює наявність певних зв'язків, які склались за період роботи на керівній посаді і, як наслідок, можливість застосування заходів впливу (як безпосередньо, так і опосередковано) на інших обвинувачених з метою надання останніми свідчень на користь ОСОБА_11 чи побудування єдиної хибної захисної позиції.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, не дивлячись на те, що ОСОБА_11 в минулому до кримінальної відповідальності не притягався, не можна виключати, так як перебуваючи на волі останній може вдатися до застосування протиправних заходів для уникнення кримінального переслідування, у тому числі шляхом вчинення кримінального правопорушення.

Перелічені підстави та конкретні обставини вчинення інкримінованих ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, їх багатоепізодність та системність вказують, що обраний останньому запобіжний захід є дієвим і співмірним з доведеними ризиками та усуває вірогідність їх реалізації.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що прокурором доведено той факт, що ризики, визначені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наразі не зменшились та продовжують існувати.

При цьому, надані захисником позитивні характеристики ОСОБА_11 та отримані ним подяки жодним чином не нівелюють ризиків, визначених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У зв'язку з цим, заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_11 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно, суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою та необхідності зміни запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризик вчинення обвинуваченим вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

3.7. Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії обраного обвинуваченій ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.

Суд вважає доведеним заявлений прокурором ризик, визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_34 обвинувачується, зокрема, у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень у складі злочинної організації, за які передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 13 років з конфіскацією майна.

Усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

Відтак, можливе покарання у виді тривалого позбавлення волі, усвідомлення його невідворотності може спонукати ОСОБА_35 до пошуку шляхів уникнення покарання, у тому числі шляхом переховування від суду.

Враховуючи дані про особу обвинуваченої ОСОБА_36 , тяжкість покарання, яке їй загрожує в разі визнання винуватою, кількість, тяжкість та систематичність кримінальних правопорушень у складі злочинної організації (71), у вчиненні яких вона обвинувачується, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризику переховування обвинуваченої від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченої за висунутим їй обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання, а також ризику вчинення обвинуваченою інших кримінальних правопорушень.

Водночас, ризик незаконного впливу на свідків відсутній і суд погоджується з наведеними стороною захисту на підтвердження цього доводами, разом з тим ризик такого впливу на інших обвинувачених з метою свідчення останніх на користь ОСОБА_36 чи будування хибної захисної позиції безсумнівно існує.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що прокурором доведено той факт, що ризики, визначені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_37 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наразі не зменшились та продовжують існувати, у зв'язку з чим відхиляє доводи захисника про відсутність зазначених ризиків.

Посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_34 має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання та має на утриманні трьох малолітніх дітей жодним чином не нівелюють ризиків, визначених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 КПК України, а відтак судом до уваги не приймаються. При цьому суд зауважує, що вказані обставини були предметом дослідження слідчого судді під час вирішення питання про продовження ОСОБА_37 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і ним була надана правова оцінка в ухвалі від 07.08.2025, відповідно до якої ці обставини не усувають ризики, на існуванні яких наполягала сторона обвинувачення.

Також, не нівелюють визначених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України надані захисником лист ХРУП № 2 Відділення поліції № 1 ГУНП в Харківській області № 231019-2025 від 26.09.2025, інформаційний лист поліцейського офіцеру громади СВІ відділення поліції № 1 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області, лист Роганської селищної військової адміністрації від 25.09.2025 № 01-11-640, характеристика ГО «Роганські бджілки», зі змісту яких вбачається позитивна характеристика особи ОСОБА_38 .

Посилання обвинуваченої та її захисника в частині того, що ОСОБА_34 має захворювання і вона не може лікуватися суд відхиляє, оскільки в ході розгляду клопотання прокурора стороною захисту не надано, а судом не встановлено обставин, що обвинувачена за станом здоров'я не може перебувати в умовах слідчого ізолятора, і цього не спростовують надані захисником лист КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. О.І. Мещанінова» ХМР від 28.08.2025 № 01-30/1171, висновок магнітно-резонансної томографії, лист Філії ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» у Харківській та Луганській областях № 339-ХК-25 від 14.08.2025, лист КНП ХОР «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 13.08.2025 № 02-1543/І, та інші медичні документи.

У зв'язку з цим, заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_37 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Звертаючись до суду з усними клопотаннями про зміну обвинуваченій запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, захисником не наведено жодних належних доводів в обґрунтування цього клопотання, не зазначено обставин, які змінилися після обрання слідчим суддею відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і не зазначено нових істотних обставин, які не розглядалися слідчим суддею.

Відповідно, суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою та необхідності зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризик вчинення обвинуваченою вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

3.8. Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії обраного обвинуваченій ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.

Суд вважає доведеним заявлений прокурором ризик, визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_9 обвинувачується, зокрема, у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень у складі злочинної організації, за які передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.

Усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

Відтак, можливе покарання у виді тривалого позбавлення волі, усвідомлення його невідворотності може спонукати ОСОБА_9 до пошуку шляхів уникнення покарання, у тому числі шляхом переховування від суду.

Враховуючи дані про особу обвинуваченої ОСОБА_9 , тяжкість покарання, яке їй загрожує в разі визнання винуватою, кількість, тяжкість та систематичність кримінальних правопорушень у складі злочинної організації (84), у вчиненні яких вона обвинувачується, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризику переховування обвинуваченої від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченої за висунутим їй обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання, а також ризику вчинення обвинуваченою інших кримінальних правопорушень.

Водночас, ризик незаконного впливу на свідків відсутній і суд погоджується з наведеними стороною захисту на підтвердження цього доводами, разом з тим ризик такого впливу на інших обвинувачених з метою свідчення останніх на користь ОСОБА_9 чи будування хибної захисної позиції безсумнівно існує.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що прокурором доведено той факт, що ризики, визначені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наразі не зменшились та продовжують існувати, у зв'язку з чим відхиляє доводи захисника про відсутність зазначених ризиків.

У зв'язку з цим, заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Звертаючись до суду з усними клопотаннями про зміну обвинуваченій запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, захисником не наведено жодних належних доводів в обґрунтування цього клопотання, не зазначено обставин, які змінилися після обрання слідчим суддею відносно обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і не зазначено нових істотних обставин, які не розглядалися слідчим суддею.

Відповідно, суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченої під вартою та необхідності зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризик вчинення обвинуваченою вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

3.9. Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії обраного обвинуваченій ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.

Суд вважає доведеним заявлений прокурором ризик, визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ОСОБА_10 обвинувачується, зокрема, у вчиненні тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень у складі злочинної організації, за які передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.

Усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

Відтак, можливе покарання у виді тривалого позбавлення волі, усвідомлення його невідворотності може спонукати ОСОБА_10 до пошуку шляхів уникнення покарання, у тому числі шляхом переховування від суду.

Враховуючи дані про особу обвинуваченої ОСОБА_10 , тяжкість покарання, яке їй загрожує в разі визнання винуватою, кількість, тяжкість та систематичність кримінальних правопорушень у складі злочинної організації (84), у вчиненні яких вона обвинувачується, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризику переховування обвинуваченої від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченої за висунутим їй обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання, а також ризику вчинення обвинуваченою інших кримінальних правопорушень.

Водночас, ризик незаконного впливу на свідків відсутній і суд погоджується з наведеними стороною захисту на підтвердження цього доводами, разом з тим ризик такого впливу на інших обвинувачених з метою свідчення останніх на користь ОСОБА_10 чи будування хибної захисної позиції безсумнівно існує.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що прокурором доведено той факт, що ризики, визначені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наразі не зменшились та продовжують існувати, у зв'язку з чим відхиляє доводи захисника про відсутність зазначених ризиків.

Посилання захисника на наявність у обвинуваченої ОСОБА_10 міцних соціальних зв'язків жодним чином не нівелюють ризиків, визначених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 КПК України, а відтак судом до уваги не приймаються.

У зв'язку з цим, заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно, суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченої під вартою та необхідності зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризик вчинення обвинуваченою вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

3.10. Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії обраного обвинуваченій ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.

Суд вважає доведеним заявлений прокурором ризик, визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки перебуваючи не під вартою з високою долею ймовірності ОСОБА_12 усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованих їй злочинів, один з яких є особливо тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, незважаючи на наявні міцні соціальні зв'язки, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення покарання.

Також суд вважає доведеним заявлений прокурором ризик, визначений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки суд отримує покази свідків та підозрюваних усно, безпосередньо під час судового розгляду.

Жодних доводів, що вказані ризики зменшилися чи перестали існувати стороною захисту не наведено.

Посилання захисника на наявність у ОСОБА_12 міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання, наявність малолітньої дитини на утриманні, а також надана Малоданилівською селищною радою позитивна характеристика та отримані подяки жодним чином не нівелюють ризиків, визначених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Водночас суд вважає, що ризик, визначений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурором зазначено формально та жодним чином не підтверджений, оскільки ризик вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження скоєного вимагає обґрунтування не абстрактними припущеннями щодо можливості таких подій згодом, а належного обґрунтування реальними фактами, які мають місце в об'єктивній реальності на основі реальних доводів.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що прокурором доведено той факт, що ризики, визначені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наразі не зменшились та продовжують існувати.

У зв'язку з цим, заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_12 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно, суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченої під вартою та необхідності зміни запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризик вчинення обвинуваченою вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

3.11. Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії обраного обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.

Суд вважає доведеним заявлений прокурором ризик, визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки перебуваючи не під вартою з високою долею ймовірності ОСОБА_7 усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованих їй злочинів, один з яких є особливо тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 13 років, незважаючи на наявні міцні соціальні зв'язки, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення покарання.

Також суд вважає доведеним заявлений прокурором ризик, визначений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки суд отримує покази свідків та підозрюваних усно, безпосередньо під час судового розгляду.

Жодних доводів, що вказані ризики зменшилися чи перестали існувати стороною захисту не наведено.

Водночас суд вважає, що ризик, визначений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурором зазначено формально та жодним чином не підтверджений.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що прокурором доведено той факт, що ризики, визначені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наразі не зменшились та продовжують існувати.

У зв'язку з цим, заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно, суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченої під вартою та необхідності зміни запобіжного заходу на особисте зобов'язання, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризик вчинення обвинуваченою вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

Посилання обвинуваченої та її захисника в частині того, що ОСОБА_7 має захворювання і вона не може лікуватися суд відхиляє, оскільки в ході розгляду клопотання прокурора стороною захисту не надано, а судом не встановлено обставин, що обвинувачена за станом здоров'я не може перебувати в умовах слідчого ізолятора, і цього не спростовують надані захисником медичні документи з результатами обстежень обвинуваченої.

3.12. Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії обраного обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначає наступне.

Суд вважає доведеним заявлений прокурором ризик, визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки перебуваючи не під вартою з високою долею ймовірності ОСОБА_6 усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання, у разі визнання її винною у вчиненні інкримінованих їй злочинів, один з яких є особливо тяжким та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 13 років, незважаючи на наявні міцні соціальні зв'язки, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду з метою уникнення покарання.

Також суд вважає доведеним заявлений прокурором ризик, визначений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки суд отримує покази свідків та підозрюваних усно, безпосередньо під час судового розгляду.

Жодних доводів, що вказані ризики зменшилися чи перестали існувати стороною захисту не наведено.

Водночас суд вважає, що ризик, визначений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурором зазначено формально та жодним чином не підтверджений.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що прокурором доведено той факт, що ризики, визначені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наразі не зменшились та продовжують існувати.

Доводи захисника про наявність у ОСОБА_39 постійного місця проживання та наявність на її утриманні двох малолітніх дітей жодним чином не нівелюють ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У зв'язку з цим, заявлене прокурором клопотання про продовження обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно, суд не може визнати обґрунтованими доводи сторони захисту щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченої під вартою та необхідності зміни запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, оскільки вказані вище обставини в їх сукупності свідчать як про те, що ризик вчинення обвинуваченою вищезазначених дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився, так і про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.

3.13. Стосовно доводів захисників в частині того, що у випадку продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою надати право внесення застави, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Таким чином, оскільки обвинуваченим висунуто обвинувачення у вчиненні, серед іншого, кримінального правопорушення, передбаченого ст. 114-1 КК України, та з огляду на наявність визначених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, враховуючи приписи ч. 4 ст. 183 КПК України суд не вбачає підстав для визначення розміру застави.

3.14.З огляду на вищевикладене суд вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених та зможе запобігти ризикам, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, та які були попередньо встановлені слідчим суддею. Вказані ризики наразі не зменшились та продовжують існувати.

Жодних інших обставин, які б спростовували правомірність подальшого тримання обвинувачених під вартою судом не встановлено.

У рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи, що обвинувачені у даному кримінальному провадженні обвинувачуються у вчиненні, зокрема, многоепізодних тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень у складі злочинної організації, суд дійшов висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинувачених переважають інтереси забезпечення поваги до їх особистої свободи.

3.15. Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії обраного обвинуваченій ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.04.2025 ОСОБА_14 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за місцем проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, за адресою АДРЕСА_15 .

У подальшому, строк дії вищевказаного запобіжного заходу було неодноразово продовжено відповідними ухвалами слідчих суддів.

Зокрема, ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 20.08.2025, було продовжено ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною залишати житло за місцем проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду, за адресою АДРЕСА_15 , за виключенням випадків необхідності отримання медичної допомоги, прибуття до укриття чи бомбосховища, з покладенням на неї відповідних обов'язків строком на 2 місяці.

Статтею 181 КПК України передбачено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Орган внутрішніх справ повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.

Враховуючи, що ОСОБА_14 обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів (ст. 12 КК України), суд, приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченої та з метою забезпечення розгляду судом даного провадження, вбачає підстави для продовження обвинуваченій ОСОБА_14 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, що достатньою мірою буде гарантувати виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Крім того, у суду відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків, що випливають з ч. 5 ст. 194 КПК України.

Таким чином, будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченої ОСОБА_14 більш м'якого запобіжного заходу ніж цілодобовий домашній арешт, судом не встановлено.

3.16. Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку дії покладених на обвинувачену ОСОБА_15 обов'язків, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.10.2024 ОСОБА_15 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.

У подальшому, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 19.02.2025 ОСОБА_15 було продовжено обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, однак з правом внесення застави у розмірі 25 прожиткових мінімумів, тобто 75 000, 00 грн., з покладенням на останню обов'язків.

20.02.2025 року ОСОБА_15 була звільнена з ДУ «Харківській слідчий ізолятор» у зв'язку з внесенням застави.

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 07.08.2025 було продовжено обвинуваченій ОСОБА_15 строк дії покладених на неї обов'язків на 2 місяці, тобто до 07.10.2025.

Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

За таких обставин, враховуючи те, що ризики, наведені у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на теперішній час не зменшилися та продовжують існувати, суд вважає обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню клопотання прокурора про продовження обвинуваченій ОСОБА_15 строку дії покладених на неї обов'язків строком на 2 місяці.

4. Щодо зроблених обвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 заяв з приводу того, що перебуваючи в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» вони не отримують належного медичного забезпечення, суд зазначає наступне.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я осіб, позбавлених волі.

Держава має забезпечити належний захист здоров'я ув'язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (п. 72 рішення ЕСПЛ від 18.12.2008 року у справі «Ухань проти України», заява №30628/02).

Положеннями ст. 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» та ст. ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров'я, передбачено, що особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.

Судом встановлено, що Наказом Міністерства юстиції України, МОЗ України № 239/5/104 від 10.02.2012 року затверджено Порядок взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально - виконавчої служби України із закладом охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту (далі за текстом - Порядок № 239/5/104), пунктом 2.3. якого встановленого під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря- фахівця закладу охорони здоров'я. Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.

Відповідно до положень Європейських пенітенціарних правил-1 (Рекомендація № К (2006) 2 Комітету Міністрів держав-учасниць), при поводженні з усіма особами, позбавленими волі, необхідно дотримуватись їхніх прав людини. Життя в місцях позбавлення волі повинно бути, наскільки це можливо, наближене до позитивних аспектів життя у суспільстві. Адміністрація пенітенціарних установ мусить забезпечувати охорону здоров'я всіх ув'язнених цих установ. Компетентна інстанція повинна брати до уваги будь-які письмові скарги-від ув'язненого, якщо в них є підстави припускати, що права ув'язненого були порушені. Пенітенціарні установи регулярно інспектуються урядовими органами з метою оцінки того, чи відповідає управління ними вимогам національного законодавства та міжнародного права, а також положень даних Правил.

Враховуючи вищевикладене та керуючись положеннями ст. 206 КПК України суд вважає за необхідне доручити протягом місяця з дня отримання ухвали начальнику ДУ «Харківський слідчий ізолятор» організувати та забезпечити медичне обстеження стану здоров'я обвинуваченим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України з закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, взятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 р. № 239/5/104.

5. Щодо заявленого ОСОБА_40 клопотання про скасування арешту, накладеного ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30.11.2023, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Разом з цим, подане ОСОБА_40 клопотання про скасування арешту з майна не містить жодних відомостей про те, що у застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що подане ОСОБА_40 клопотання про зняття арешту з майна є безпідставним та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 174, 177, 178, 181, 194, 315, 369-372, 392, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1.Клопотання ОСОБА_41 про зняття арешту майна залишити без задоволення.

2.Клопотання обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 та їх захисників ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_29 про зміну обраного обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який залишити без задоволення.

3.Клопотання обвинуваченої ОСОБА_14 та її захисника - адвоката ОСОБА_28 про зміну обраного обвинуваченій ОСОБА_14 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт у нічний час залишити без задоволення.

4.Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_16 задовольнити.

5.Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 30.11.2025 року включно.

6.Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 30.11.2025 року включно.

7.Продовжити обвинуваченій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 30.11.2025 року включно.

8.Продовжити обвинуваченій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 30.11.2025 року включно.

9.Продовжити обвинуваченій ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 30.11.2025 року включно.

10.Продовжити обвинуваченій ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 30.11.2025 року включно.

11.Продовжити обвинуваченій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 30.11.2025 року включно.

12.Продовжити обвинуваченому ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 30.11.2025 року включно.

13.Продовжити обвинуваченій ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 30.11.2025 року включно.

14.Продовжити обвинуваченому ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 30.11.2025 року включно.

15.Продовжити обвинуваченому ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - до 30.11.2025 року включно.

16.Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , задовольнити.

17. Продовжити строком на два місяці ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту із забороною їй залишати житло за адресою АДРЕСА_15 , окрім необхідності отримання медичної допомоги, прибуття до укриття чи бомбосховища, з покладеними на неї обов'язками:

1) прибувати до прокурора або суду за першою вимогою;

2) не відлучатися із населеного пункту - м. Харків, без дозволу прокурора або суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

18. Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_14 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою мають право з'являтися у житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на обвинувачену зобов'язань.

19. Попередити обвинувачену, що у разі невиконання покладених на нею цією ухвалою обов'язків, до неї може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід, зокрема, тримання під вартою.

20. Контроль за виконанням даної ухвали в частині обраного запобіжного заходу покласти на територіальний підрозділ Національної поліції за місцем відбуття домашнього арешту, направивши на його адресу копію цієї ухвали.

21. Строк дії ухвали суду - до 02.12.2025 року включно.

22. Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , задовольнити.

23. Продовжити обвинуваченій ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_12 обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком на 2 місяці - до 02.12.2025 року:

-прибувати до прокурора або суду за першою вимогою;

-не відлучатися з м. Харкова та Харківської області без дозволу прокурора або суду;

-повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання або роботи;

-утримуватися від спілкування з іншими обвинуваченими у вказаному кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну,

24. Доручити протягом місяця з дня отримання ухвали начальнику ДУ «Харківський слідчий ізолятор» організувати та забезпечити медичне обстеження стану здоров'я обвинуваченим ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України з закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, взятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10.02.2012 р. № 239/5/104.

25. Про результати виконання ухвали в частині медичного обстеження стану здоров'я обвинувачених повідомити суд у місячний термін з дня отримання копії даної ухвали, та надати відповідну довідку щодо можливості (неможливості) утримання обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в умовах слідчого ізолятору з урахуванням наявних у них захворювань.

26. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для обвинувачених строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їм копії даної ухвали.

27. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку запобіжного заходу постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

28. Повний текст ухвали буде проголошено 07.10.2025 року о 10 год. 40 хв.

Суддя ОСОБА_1