Справа № 952/605/25
07.10.2025 Зачепилівський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді- Яценка Є.І.,
за участю секретаря судового засідання Оданець С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Зачепилівка Харківської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», представник позивача Гурський Герман Юрійович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач ТОВ «Кошельок», від імені якого діє представник, звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 27.01.2022 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» укладено договір № 3202906356-598166,за умовами якого відповідач отримав кредит і зобов'язався повернути його у строк та на умовах, зазначених в договорі. Позивач ТОВ«Кошельок» виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на картковий рахунок, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, а тому станом на 07.08.2025 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 21 357,54 грн.,яка складається із заборгованості за сумою кредиту - 7 220,00 грн.; заборгованості за відсотками закористування позикою:-14 137,54 грн. У зв'язку з цим ,позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 3202906356-598166 від 27.01.2022 року, яка виникла станом на 07.08.2025 року в розмірі 21 357,54 гривень, судові витрати в розмірі 2422,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень.
У визначений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, доказів на спростування вимог, що викладені в позовній заяві суду не надав.
Позивач свого представника у судове засідання не направив, згідно матеріалів справи, у разі неявки відповідача просить справу розглядати за відсутності представника банку, проти винесення заочного рішення не заперечує.
На офіційному веб-сайті Зачепилівського районного суду Харківської області розміщено оголошення про виклик ОСОБА_1 на 07 жовтня 2025 року о 11.30 год., в судове засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідача вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Отже, відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У позовній заяві позивач зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечує проти винесення заочного рішення.
За вказаних обставин, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення по справі при заочному розгляді, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 27.01.2022 року між відповідачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кошельок» укладено договір № 3202906356-598166 ,за умовами якого відповідач отримав кредит і зобов'язався повернути його у строк та на умовах, зазначених в договорі. Позивач ТОВ«Кошельок» виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на картковий рахунок, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, а тому станом на 07.08.2025 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 21 357,54 грн. , яка складається із заборгованості за сумою кредиту - 7 220,00 грн.; заборгованості за відсотками закористування позикою:-14 137,54 грн.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, у відповідача утворилась заборгованість за договором № 3202906356-598166 від 27.01.2022 року про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту в розмірі 21 357,54 грн.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання, а в ч.1ст. 625 ЦК Українизазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статтями 526,530,610, частиною першою статті612 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідностатті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідач отримав кредитні кошти, що підтверджується доказами по справі.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти не повернув внаслідок чого у нього виникла заборгованість за тілом кредиту та процентами, а тому вимоги позивача є доведеними та підлягають задоволенню.
Питання щодо судового збору суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст.141ЦПК України пропорційно до задоволених вимог.
Оскільки вимоги позивача задоволено у повному обсязі, то з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн., суд приходить до наступного.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд враховує те, що дана цивільна справа є малозначною, всі обставини по цій справі були встановленні в судовому порядку.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг правничої допомоги та на підтвердження понесених витрат у справі до суду надано копію договору про надання правничої допомоги від 12.02.2025 року укладеного між ТОВ «Кошельок» та Адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» та додаток до договору про надання правничої допомоги від 12.02.2025 року з переліком послуг, що входять до складу правничої допомоги із зазначенням загальної суми 10000 грн; копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю гр. Гурського Г.Ю. серії ДН № 5506 від 13.05.2019 року.
Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що види робіт зазначені у додатку до договору про надання правничої допомоги від 12.02.2025 року мають не обґрунтовано завищену вартість, з огляду на складність справи та фактично виконаній адвокатом роботі (наданих послуг), часові, витраченому на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи, сталою правовою позицією і безумовно є завищеними, тому вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із відповідача в користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 133, 140, 141, 247, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» (місцезнаходження: 08135, Київська область, Києво- Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А, код ЄДРПОУ 40842831) заборгованість за кредитним договором № 3202906356-598166 від 27.01.2022 року в розмірі 21 357,54 (двадцять одна тисяча триста п'ятдесят сім гривень 54 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства зобмеженою відповідальністю «Кошельок» (місцезнаходження: 08135, Київська область, Києво- Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8А, код ЄДРПОУ 40842831) судовий збір в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч ) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя Є.І. Яценко