Справа № 346/5438/24
Провадження № 2/346/338/25
03 жовтня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
у складі головуючого судді Калинюка О.П.
з участю секретаря Ковалюк А. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який подано в її інтересах адвокатом Потятинником Юрієм Романовичем, до ОСОБА_2 про визнання частки нерухомого майна особистою приватною власністю,
в обґрунтування позовних представник позивачки зазначає, що 10.08.2004 року сторони зареєстрували шлюб, під час якого в них народилися двоє дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак, згідно з рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 26.05.2022 року шлюб між сторонами розірвано та вказано, що зазначена молодша дочка сторін проживає з позивачкою.
Під час вказаного шлюбу, а саме 22.07.2020 року сторонами за фактично власні кошти позивачки придбано:
- житловий будинок АДРЕСА_1 ;
- земельну ділянку площею 0, 25 га. з кадастровим номером: 2623283003:03:002:0071, призначену для обслуговування вказаного житлового будинку;
- земельну ділянку площею 0,6 га. з кадастровим номером: 2623283003:03:002:0072, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану в зазначеному селі.
Cторона позивачки, посилаючись на положення частин 1 та 2 ст.70 Сімейного кодексу України, вважає, що наявні підстави для відступу від засади рівності часток сторін у вищевказаних будинку та земельних ділянках, оскільки вказане майно фактично придбано за особисті кошти позивачки, яка тривалий час, починаючи з 2016 року, працює в Республіці Італія та має високий рівень доходу, а відповідач не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї та ухилявся від участі від утриманні вказаних дітей. Крім того, протягом останніх років позивачка одноособово підтримує належний стан зазначеного будинку, проводить необхідні ремонтні роботи, оплачує комунальні послуги та фактично користується згаданими земельними ділянками.
Крім того, представник позивачки також вказує, що відповідач навіть не виконував і не виконує судове рішення, яким вирішено стягувати з нього на користь позивачки аліменти на утримання вказаних дітей сторін, а тому останні перебувають на утриманні лише позивачки. Місце проживання останньої зареєстроване в зазначеному будинку, протягом останніх років саме вона підтримує його в належному стані, проводить необхідні ремонтні роботи, оплачує комунальні послуги та фактично користується земельними ділянками.
Тому представник позивачки просить визнати в порядку поділу спільного сумісного майна вказаного подружжя за нею право власності на (три четвертих) частки вищевказаних будинку та земельних ділянок, а також стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, 20.01.2025 року її вказаний представник подав до суду через підсистему «Електронний Суд» заяву, в якій просив розглянути справу без їх участі та задовольнити позов, вказавши, що вони не заперечують проти ухвалення заочного рішення (а. с. 76).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про розгляд справи належно повідомлявся неодноразово за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, починаючи з 12.12.2024 року. тобто тривалий час. Причин своїх неявок відповідач суду не повідомив, не звернувся із заявою про розгляд справи у його відсутності та не подав відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Тому відповідно до положень ч.4 ст.223 та ч.1 ст.280 ЦПК України суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторона позивачки згідна з таким порядком судового розгляду.
Суд, перевіривши матеріали справи, та, оцінивши досліджені докази в сукупності, дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України (далі в тексті - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Відповідно до положень статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).
Тлумачення статті 61 цього кодексу свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Конструкція норм статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована, і один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року, винесеній у справі № 372/504/17-ц.
Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.
Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.
Стаття 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.
При вирішенні питання про правовий режим майна подружжя з'ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу.
Правові підстави для визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені у статті 57 СК України, у пунктах 1-3 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Судом встановлено, що згідно з рішенням зазначеного суду від 26.05.2022 року, ухваленого у справі № 346/892/22, шлюб між сторонами, який (шлюб) зареєстровано 10.08.2004 року, розірвано та вказано, що малолітня дочка сторін ОСОБА_4 залишається проживати разом з позивачкою (а. с. 10, 11).
Рішенням зазначеного суду від 26.05.2022 року, ухваленого у справі № 346/891/22, вирішено стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання їх неповнолітніх дітей ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в розмірі по 2 800 грн. щомісячно на кожну дитину (а. с. 12, 13).
Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 22.07.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Досин Н. Ф. та зареєстрованого в реєстрі за № 398, відомостей, які вказані у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 217319334 від 22.07.2020 року, сторони набули того дня у спільну сумісну власніть житловий будинок АДРЕСА_1 . В даному договорі покупцем вказано відповідача (а. с. 14-16).
Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим вказаним приватним нотаріусом та зареєстрованим в реєстрі за № 399, відомостями, які вказані у витягу з вищевказаного реєстру № 217323004 від 22.07.2020 року, сторони набули того дня у спільну сумісну власніть земельну ділянку площею 0, 25 га. з кадастровим номером 2623283003:03:002:0071, розташовану в зазначеному селі, призначену для обслуговування вказаного житлового будинку. В даному договорі покупцем також вказано відповідача (а.с.17-19).
Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого вказаним приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за № 400, відомостей, які вказані у витягу з вищевказаного реєстру № 217334508 від 22.07.2020 року, сторони набули того дня у спільну сумісну власніть також земельну ділянку площею 0,6 га., з кадастровим номером: 2623283003:03:002:0072, розташовану в зазначеному селі, призначену для ведення особистого селянського господарства. В даному договорі покупцем зазначено відповідача (а. с. 20-22).
Отже, судом встановлено, що вказані будинок та земельні ділянки придбані під час перебування сторін у шлюбі, а тому відповідно до положень ст. 60 СК України на вказане майно поширюється презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
У відповідності до копії технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленими ОКП «Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» 01.01.2024 року дане майно складається із: житлового будинку, загальною площею 90, 2 кв. м., житловою площею 54, 3 кв. м., літньої кухні, навісів, стодоли, стайні, вбиральні, криниці, огорожі, вимощення (а. с. 23-25).
Судом також встановлено, що згідно з даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (актовий запис № 963) та розписок від 20.07.2020 року, складених ОСОБА_5 в інтересах його батька ОСОБА_6 , який відчужив позивачці вищевказані будинок та земельні ділянки, ОСОБА_5 отримав для ОСОБА_6 від позивачки грошові кошти в загальному розмірі 14 000 євро в рахунок оплати за продаж вказаних трьох об'єктів нерухомого майна (а.с.32-34, 45).
Відповідно до даних Єдиної сертифікації 2023 № 001000/1285856/LESOKS000001, сертифікації працівників, асимільованих працівників та податкова допомога, наданих податковою службою Республіки Італія, позивачка офіційно працевлаштована в зазначеній країні, має постійний дохід високого рівня, а саме: у графах "Дохід працівника та асимільованого працівника з тимчасовим контрактом" зазначено "11 770, 54", кількість днів працевлаштування - "216", в графі "Дохід працівника та асимільованого працівника з постійним контрактом" зазначено "11 993, 84", кількість днів працевлаштування - "365" (а. с. 39-44)
Згідно з довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів, виданої головним державним виконавцем Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 19.08.2024 року, відповідач має заборгованість зі сплати аліментів перед позивачкою за виконавчим листом, виданим в межах вищевказаної судової справи, в розмірі 131 600 грн. (а. с. 46).
Відповідно до витягу № 216 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 26.08.2024 року, за вищевказаною адресою зареєстроване місце проживання позивачки з 24.07.2020 року та дочки сторін ОСОБА_4 з 10.06.2021 року (а. с. 47).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачкою та її представником надано достатньо доказів, які в своїй сукупності дають змогу дійти до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог. Ці докази є належними, допустимими та достовірними, а їх взаємний зв'язок у сукупності є логічним та таким, що в даному випадку спростовує презумпцію рівності часток сторін як колишніх дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя. При цьому, суд вважає, що вимога сторони позивачки про виділ останній більшої частки у вказаному майні, а саме (три четвертих), є обгрунтованою, враховуючи вище наведені обставини, які мають істотне значення, і, зокрема, ті, що відповідач ухилявся від участі в утриманні дітей сторін, їх фактичне проживання з позивачкою та перебування цих дітей виключно на її утриманні протягом всього часу з моменту фактичного припинення між сторонами спільного проживання.
Крім того, відповідачем не реалізовано своє право на викладення своєї позиції та долучення доказів на її обґрунтування.
З огляду на це, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судом встановлено, що за звернення з даною позовною заявою позивачкою сплачено судовий збір в загальному розмірі 3 373 грн., що стверджується квитанціями про сплату № 8166-0882-8207-0807 від 03.10.2024 року та № 1546-6254-8209-9349 від 19.10.2024 року (а. с. 5, 58).
Отже, дані судові витрати підлягають присудженню з відповідача на користь позивачки на підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
На підставі наведеного, ст. ст. 3, 57, 60, 61, 70 Сімейного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», та, керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263-265, 268, 273, 280-289, 352-355 ЦПК України, суд
позов задовольнити.
Провести поділ майна колишнього подружжя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 .
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на:
- (три четвертих) частки будинку АДРЕСА_3 ;
- (три четвертих) частки земельної ділянки, площею 0, 25 га., з кадастровим номером 2623283003:03:002:0071, що знаходиться за адресою: с. Ліски Коломийського району Івано-Франківської області;
- (три четвертих) частки земельної ділянки, площею 0, 6 га., з кадастровим номером 2623283003:03:002:0072, що знаходиться за адресою: с. Ліски Коломийського району Івано-Франківської області.
Припинити право спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на будинок АДРЕСА_3 ; земельну ділянку, площею 0, 25 га., з кадастровим номером 2623283003:03:002:0071, що знаходиться за адресою: с. Ліски Коломийського району Івано-Франківської області; земельну ділянку, площею 0, 6 га., з кадастровим номером 2623283003:03:002:0072, що знаходиться за адресою: с. Ліски Коломийського району Івано-Франківської області.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_2 , судові витрати в загальному розмірі 3 373 (три тисячі триста сімдесят три) гривні на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що ухвалив дане рішення, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня ухвалення цього рішення.
Учасник справи, якому копія повного заочного рішення суду не була вручена у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня ухвалення даного рішення .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених законом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 08.10.2025 року.
Суддя: Калинюк О. П.