Справа № 344/9442/25
Провадження № 1-кп/344/1018/25
07 жовтня 2025 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглядаючи розглядаючи у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження з обвинувальним актом щодо ОСОБА_5 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.345 КК України, -
У судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Захисник частково погодився з клопотанням прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак просив суд визначити для обвинуваченого ОСОБА_5 розмір застави.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі, якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим в ст.177 КПК. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб запобігти їхньому настанню.
Суд вислухавши думку учасників кримінального провадження вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави з наступних підстав.
Встановлено, що ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2024 року щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 01 червня 2025 року включно, в подальшому вирішувалось питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
У відповідності до ст.12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст.345 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
У відповідності до ст.12 КК України злочин, передбачений ч.1 ст.263 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до положень ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законне, тобто передбачене внутрішнім законодавством тримання особи під вартою з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, не є порушенням права особи на свободу та особисту недоторканість. Крім цього, відповідно до зазначеної норми Конвенції, звільнення особи повинно обумовлюватися гарантіями явки в судове засідання.
Суд, врахувавши, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжких та тяжких злочинів, а також беручи до уваги наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: п.1 - переховуватися від суду, оскільки обвинувачений усвідомлює про можливість покарання за вчинення злочину, п.3 - незаконного впливати на потерпілого, недопитаних свідків чи іших осіб, яким відомі обставини вчинення злочинів, п.5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, дійшов висновку, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не гарантуватиме належної процесуальної поведінки обвинуваченого. З огляду на встановлені ризики, особу обвинуваченого та сукупність обставин кримінального провадження, суд вважає за необхідне продовжити тримання ОСОБА_5 під вартою без визначення застави строком на 60 діб.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 177-179, 183, 184, 194-196, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора - задовольнити.
Застосування запобіжного заходу обраного щодо ОСОБА_5 , відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 квітня 2025 року у виді тримання під вартою - продовжити до 05 грудня 2025 року включно.
Копію ухвали для відома та виконання направити начальнику ДУ "Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)".
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_6