Справа №212/11184/25
1-кп/212/1228/25
08 жовтня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №12025041730000972 від 14.07.2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, Дніпропетровської області, громадянина України, на утриманні малолітніх дітей не має, не одруженого, з середньою освітою, який не працює, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 07.02.2012 року Криворізьким районним Дніпропетровської області за ч.1 ст.185, ч.2 ст. 186 КК України, позбавлення волі на 4 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнено, призначено іспитовий термін строком на два роки, 28.09.2012 змінено покарання Криворізьким районним судом Дніпропетровської області, 12.03.2020 звільнений умовно-достроково, з невідбутим покаранням строком 2 роки 23 дні,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_3 , захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5
Згідно ч. 1 статті 129 -1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
ОСОБА_3 будучи визнаним винним у вчиненні адміністративних правопорушень, а саме постановою Криворізького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 грудня 2024 року у справі №177/2664/24 3/177/1608/24 у вчиненні адміністративних правопорушень 02.11.2024 року, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч.1 ст. 130 КУпАП, та якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800, 00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п'ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Крім того, будучи визнаним винним постановою Криворізького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2025 року у справі №177/1489/25 3/177/488/25 у вчиненні адміністративного правопорушення 30.05.2025 року, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, та якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000, 00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, без оплатного вилучення транспортного засобу, та діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов суду, з метою невиконання постанов суду в частині позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортними засобами не виконуючи рішення суду, а саме 14.07.2025 року, діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванні місці сів за кермо транспортного засобу «ВАЗ 2105», з державним номерним знаком « НОМЕР_1 ».
Так, о 13 год. 11 хв. 14.07.2025 року, знаходячись за адресою: м. Кривий Ріг, Покровський район, мкр. 5-й Зарічний, неподалік будинку 1, ОСОБА_3 здійснював керування транспортним засобом «ВАЗ 2105», з державним номерним знаком « НОМЕР_1 » та був зупинений працівниками Відділу реагування патрульної поліції Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області в порядку ЗУ «Про Національну поліцію» для перевірки документів. При перевірці встановлено, що ОСОБА_3 здійснював керування транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та будучи позбавленим права керування транспортними засобами. У зв'язку з чим, на ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 130 КУпАП та викликано СОГ за фактом керування транспортного засобу останнім будучи позбавленим права керування транспортними засобами. В результаті чого, ОСОБА_3 визнано винним Покровським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 серпня 2025 року у справі №212/8876/25 провадження 3/212/2185/25, у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 51 000, 00 грн., з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 10 (десять) років, без вилучення вказаного транспортного засобу.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України за ознаками умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
На підставі ч. 1 ст. 473 КПК України, у судовому засіданні прокурор заявив клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості від 23 вересня 2025 року, укладеної між прокурором, якому на підставі ст.ст. 36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні, та ОСОБА_3 який є обвинуваченим в цьому кримінальному провадженні, за участю захисника -адвоката ОСОБА_5 .
Виходячи із змісту даної угоди, сторони виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 382 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для даного кримінального правопорушення, ОСОБА_3 повністю визнає свою винуватість у зазначеному діянні і зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі обвинувального акта у судовому провадженні.
Згідно угоди, сторони погодилися на призначення покарання ОСОБА_3 ч. 1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік та звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вказав, що цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ст. 473, ч. 4 ст. 474 КПК України, які йому були роз'яснені судом в ході підготовчого судового засідання.
Також в підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав свою вину за ч.1 ст. 382 КК України та надав суду згоду на призначення узгодженого сторонами угоди покарання.
Захисник в судовому засіданні також просив суд затвердити угоду про визнання винуватості.
Прокурор вважав за доцільне затвердити угоду про визнання винуватості з огляду на наявність правових підстав для цього і відповідність угоди вимогам закону.
Враховуючи наведене, вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, перевіривши угоду про визнання винуватості, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 469, ст. 472 КПК України, з'ясувавши у обвинуваченого, що він розуміє викладені в ч. 4 ст. 474 КПК України обставини, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, переконавшись, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, правильності правової кваліфікації злочинних дій ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 382 КК України за ознаками умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили, суд вважає за необхідне затвердити угоду про визнання винуватості.
Підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості суд не вбачає.
Враховуючи те, що сторонами угоди про визнання винуватості на підставі ч.2 ст. 75 КК України узгоджено звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, суд, зважуючи на особу обвинуваченого, визнання ним вини у вчиненні кримінального правопорушення, який раніше судимий, та, виходячи із обсягу обвинувачення, того факту, що ним не виконана жодна постанова по справі про адміністративне правопорушення, вважає необхідним, встановити останньому максимальний іспитовий строк з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Цивільний позов не заявлений. Процесуальні витрати та речові докази відсутні.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого слід продовжити до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст. ст. 314-316, 472, 474, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 23 вересня 2025 року, укладену між обвинуваченим та прокурором у кримінальному провадженні № № 12025041730000972 від 17 липня 2025 року.
Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки, якщо він протягом визначеного судом випробувального терміну не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід, обраний обвинуваченому у виді особистого зобовязання , продовжити до набрання вироком законної сили.
Матеріали досудового розслідування кримінального провадження залишити при обвинувальному акті.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд міста Кривого Рогу протягом тридцяти днів з моменту його проголошення прокурором та обвинуваченим виключно з підстав призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене, ухвалення вироку без згоди обвинуваченого на призначення покарання, не роз'яснення наслідків укладення угоди. Прокурором вирок може бути оскаржений виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1