07 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 369/5711/19
провадження № 61-11966ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (судді-доповідача), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення правочину нікчемним та застосування наслідків його недійсності, за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа,
1. У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про встановлення правочину нікчемним та застосування наслідків його недійсності.
2. Києво-Святошинський районний суд Київської області заочним рішенням від 17 вересня 2020 року позовні вимоги задовольнив. Визнав нікчемним попередній договір купівлі-продажу квартири від 17 квітня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 195 000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
3. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про видачу дубліката виконавчого листа.
4. Києво-Святошинський районний суд Київської області ухвалою від 10 квітня 2023 року відмовив у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа.
5. Не погодившись з ухвалою місцевого суду, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
6. Київський апеляційний суд ухвалою від 08 вересня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження.
7. Мотивував тим, що ОСОБА_1 пропустив річний преклюзивний строк на апеляційне оскарження.
8. 19 вересня 2025 року представник ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , за допомогою засобів поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року.
9. Скаргу мотивовано тим, що в зв'язку з залишенням апеляційним судом без змін ухвали суду першої інстанції заявник позбавлений можливості стягнути кошти з відповідача у порядку застосування наслідків недійсності договору.
10. Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Щодо касаційного оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року колегія суддів дійшла такого висновку.
11. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
12. Згідно з частиною першою статті 381 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.
13. Аналіз відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень дає підстави для висновку про те, що Київський апеляційний суд не переглядав у апеляційному порядку ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року, відповідну постанову не ухвалював.
14. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
15. З огляду на зазначене, ухвала суду першої інстанції до її перегляду в апеляційному порядку не може бути оскаржена в касаційному порядку на цьому етапі, а отже у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року слід відмовити.
Щодо касаційного оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року колегія суддів керується такими міркуваннями.
16. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції керувався тим, що заявник звернувся з апеляційною скаргою поза межами річного строку з дня складення повного тексту судового рішення.
17. Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
18. Суд апеляційної інстанції встановив, що 21 жовтня 2020 року позивач ОСОБА_1 безпосередньо в суді отримав копію заочного рішення.
19. 17 листопада 2022 року ОСОБА_1 подав до Києво-Святошинського районного суду Київської області заяву про видачу дубліката виконавчого листа.
20. Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 лютого 2023 року призначено розгляд заяви ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого документу на 10 квітня 2023 року о 14:20 год, з повідомленням учасників справи про дату, час та місце розгляду справи.
21. 10 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про розгляд справи про видачу дубліката виконавчого листа за його відсутності, просив заяву задовольнити.
22. 10 квітня 2023 року Києво-Святошинський районний суд Київської області постановив ухвалу про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого документа.
23. Текст Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 17 квітня 2023 року. Копію ухвали від 10 квітня 2023 року надіслано учасникам справи до відома.
24. Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, стаття 129 якої основними засадами судочинства, серед інших, визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
25. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають, передусім, подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
26. Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім перегляду судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
27. Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 5 квітня 2018 року).
28. Колегія суддів наголошує на тому, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 19 червня 2025 року, тобто поза межами однорічного строку з дня складення повного судового рішення.
29. Наявність виключних обставин, за яких суд апеляційної інстанції уповноважений поновити строк на апеляційне оскарження за умови подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, суд апеляційної інстанції не встановив, а доводи касаційної скарги не містять посилань на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке полягає в ненаданні оцінки наявності таких підстав.
30. Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи, оскільки провадження ініційовано за його заявою про видачу дубліката виконавчого листа, а також він подав до суду заяву про розгляд заяви за його відсутності.
31. З огляду на зазначене, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання, що права ОСОБА_4 на доступ до суду та справедливий судовий розгляд відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції були порушені.
32. Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
33. На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
34. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).
35. Заявник із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес до розгляду судом ініційованої ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили, ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
36. Аналогічні висновки виклав Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18.
37. Доводи касаційної скарги на висновок суду апеляційної інстанції не впливають та не спростовують відсутність поважних причин, за яких суд уповноважений поновити пропущений строк на апеляційне оскарження за апеляційною скаргою, поданою після спливу одного року з дати складення повного тексту оскаржуваного судового рішення.
38. З огляду на зазначене, колегія суддів визнає касаційну скаргу необґрунтованою.
39. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
40. Оскільки касаційну скаргу визнано необґрунтованою, а правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, то у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 261, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 08 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення правочину нікчемним та застосування наслідків його недійсності, за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: А. А. Калараш
А. І. Грушицький
Є. В. Петров