08 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 752/16926/20
провадження № 61-12139ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана їхнім представником - адвокатом Кишенею Володимиром Сергійовичем, на постанову Київського апеляційного суду
від 30 серпня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду
від 19 жовтня 2023 року за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТ ІНВЕСТ» про зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТ ІНВЕСТ»
про зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТ ІНВЕСТ» про зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ПТ ІНВЕСТ» за власний рахунок привести капітальну торцеву стіну будинку за адресою: АДРЕСА_1 з боку нежитлового приміщення № 1-4 І поверху до попереднього стану, який існував до проведення робіт з влаштування дверного та віконного прорізів в даному нежитловому приміщенні.
Вирішено питання стягнення судових витрат.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТ ІНВЕСТ» задоволено.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року
та додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 лютого
2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року заяви адвоката Бартосевича Б. В. в інтересах ОСОБА_3 про прийняття додаткового рішення та адвоката Золоткової Г. О. в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТ ІНВЕСТ» про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 9022 по 4 511,20 грн з кожного.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТ ІНВЕСТ» судові витрати по 3 911,20 грн з кожного.
У вересні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана їхнім представником - адвокатом Кишенею В. С., на постанову Київського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду
від 19 жовтня 2023 року з пропуском строку на касаційне оскарження судового рішення, оскільки згідно з поштовим штемпелем на конверті відправлена до Верховного Суду 26 вересня 2025 року.
Згідно зі статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Заявники просять поновити строк на касаційне оскарження з посиланням
на те, що змогли ознайомитися з повним текстом постанови Київського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року лише після її публікації у Єдиному державному реєстрі судових рішень 01 вересня 2025 року. До моменту оприлюднення повного тексту неодноразово зверталися до суду з проханням надати текст постанови, підготували скаргу до Вищої ради правосуддя.
Разом з тим, у частині третій статті 394 ЦПК України зазначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Зазначений строк є присічним (преклюзивним), який не підлягає поновленню. Зі спливом строку особа втрачає право на касаційне оскарження безвідносно до поважності причин його пропуску, за виключенням випадків визначених у частині третій статті 394 ЦПК України.
Верховний Суд враховує, що дат складення повного тексту постанови Київського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року та додаткової постанови Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року у їх змісті не зазначено, натомість у Єдиному державному реєстрі судових рішень їх зареєстровано лише 30 серпня 2025 року, а забезпечено надання загального доступу 01 вересня 2025 року.
Наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження обставини є обставинами непереборної сили, отже Верховний Суд констатує наявність підстав, передбачених пунктом 2) частини третьої статті 394 ЦПК України, за наявності яких касаційне провадження може бути відкрите після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, тому строк на касаційне оскарження можливо поновити.
Однак касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявниками у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Абзацом першим частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції
в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги
на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований
в оскаржуваному судовому рішенні.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується
з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід,
і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;
4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;
5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;
8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або
4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Аналізуючи вищезазначені норми, Верховний Суд зауважує, що касаційна скарга має містити: пункт 1 - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується заявник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржуваного судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах. Суд звертає увагу заявника, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, в яких подібними є: предмети спору; підстави позову; зміст позовних вимог; встановлені судом обставини та однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин; пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, з чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовним обґрунтуванням мотивів такого відступлення; пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок її застосування з конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи; пункт 4 - посилання на підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
У касаційній скарзі заявники узагальнено посилаються на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначають конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України,
що унеможливлює вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
За таких обставин, заявникам необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України та надати копії цієї скарги відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявникам строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393, 394 ЦПК України, Верховний Суд
Клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження судового рішення
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана їхнім представником - адвокатом Кишенею Володимиром Сергійовичем, на постанову Київського апеляційного суду
від 30 серпня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду
від 19 жовтня 2023 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Р. А. Лідовець