Ухвала від 01.10.2025 по справі 757/20926/20-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 757/20926/20-ц

провадження № 61-7369св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідачі: Міністерство юстиції України, товариство з обмеженою відповідальністю «Сайленд», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук Володимир Олександрович, товариство з обмеженою відповідальністю «Ханбер», обслуговуючий кооператив «Екодом-1»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги:

Міністерства юстиції України; товариства з обмеженою відповідальністю «Сайленд»; ОСОБА_6 , від імені якої діє адвокат Воронков Володимир Олексійович; ОСОБА_8 , від імені якої діє адвокат Чирка Ольга Олегівна; ОСОБА_9 , від імені якої діє адвокат Пугач Родіон Іванович; ОСОБА_5 , від імені якої діє адвокат Досковський Віталій Геннадійович,

на рішення Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Шенцевої О. П. від 24 червня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду у складі колегії суддів: Лозко Ю. П., Коновалової В. А., Назарової М. В., від 13 травня 2025 року і ухвалив таку постанову.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У травні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничук В. О., ТОВ «Ханбер», ОК «Екодом-1».

2. Свої вимоги позивачі мотивували тим, що Міністерством юстиції України на підставі висновку колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України від 22 січня 2020 року було видано наказ

від 06 лютого 2020 року № 452/5 (далі - наказ Мін'юсту), відповідно до якого були скасовані рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень № 48046548, № 48045003, № 48047480, № 48048524, № 48047902, які стосуються набуття прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 , № 48044135, № 48043447, які стосуються набуття прав власності на нерухоме майно ОСОБА_10 , № 48049075, яке стосується набуття прав власності на нерухоме майно ОСОБА_4 , прийняті державним реєстратором Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничуком В. О. Позивачі вважають, що такі дії Міністерства юстиції України є протиправними.

3. Як на підставу для скасування зазначеного наказу Мін'юсту в частині скасування вказаних рішень про державну реєстрацію позивачі посилалися на те, що у висновку від 22 січня 2020 року (далі - висновок) Колегія з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України (далі - Колегія) дійшла помилкового висновку про те, що державним реєстратором Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничуком В. О. порушено пункт 80 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), оскільки між позивачами та ОК «Екодом-1» було укладено договори про сплату пайових внесків, які за своєю правовою природою є договорами пайової участі (інвестування, купівлі-продажу майнових прав), оскільки відповідно до пункту 1.1 цих правочинів ОК «Екодом-1» зобов'язалося організувати будівництво багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими приміщеннями за рахунок внесків позивачів та передати позивачам нерухоме майно в об'єкті будівництва, обумовлене договором, та всі документи, необхідні для реєстрації прав власності на нього, а позивачі, в свою чергу, зобов'язалися сплатити внески у розмірах та в порядку, встановлених договором та додатками до нього, та отримати право на об'єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску.

4. Відповідно до підпункту 4.2.2 зазначених договорів ОК «Екодом-1» зобов'язалося не пізніше 15-ти календарних днів з моменту введення об'єкту в експлуатацію, оформлення всіх необхідних документів та сплати внеску передати учаснику за актом прийому-передачі об'єкт нерухомості.

5. На думку позивачів, у цьому випадку мають застосовуватися положення пункту 77 зазначеного Порядку № 1127, відповідно до якого для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об'єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося із залученням коштів фізичних та юридичних осіб, власником такого майна подається документ, що підтверджує набуття у власність особою закріпленого за особою об'єкта інвестування, передбачений законодавством (інвестиційний договір, договір про пайову участь, договір купівлі-продажу майнових прав тощо).

6. Посилаючись на зміст висновку, зазначали, що з метою державної реєстрації права власності на спірні квартири та паркомісця ними були подані наступні документи: сертифікат ДАБІ від 28 грудня 2018 року серія ОД, № НОМЕР_1; технічний паспорт, виданий обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»; довідка про членство в кооперативі та внесення пайового внеску в повному обсязі; акт прийому-передачі нерухомого майна; договір про сплату пайових внесків.

7. Тому вони в повному обсязі виконали вимоги зазначеного Порядку № 1127, та, крім необхідного обсягу документів, також надали додаткові документи.

8. Посилання у вказаному висновку Колегії на неврахування державним реєстратором пункту 41 порядку є помилковим, оскільки положення цього пункту порядку не підлягають застосування до спірних правовідносин, так як він стосується державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна, у тому числі й у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність або у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалося у результаті спільної діяльності. У той час як об'єкти, набуті позивачами на підставі договорів про сплату пайових внесків в ОК «Екодом-1», не набувалися у спільну часткову власність і не були результатом виконання договору про спільну діяльність з ОК «Екодом-1».

9. Стверджували, що системний аналіз положень Порядку № 1127 не дає підстав для висновку про те, що пункт 80 доповнює пункт 41 Порядку та підлягає застосуванню разом з останнім.

10. Поза увагою Колегії залишилося те, що укладений між ТОВ «Ханбер» та ОК «Екодом-1» договір про співробітництво від 22 жовтня 2015 року не є договором про спільну діяльність, оскільки пунктом 8.6 цього договору прямо передбачено, що він не є договором простого товариства та договором суперфіцію. У той час як сторонами передбачено, що цей договір є змішаним (у розумінні статті 628 ЦК України), а будь-яких застережень про конкретну форму спільної діяльності у вказаному договорі немає.

11. Також Колегія не звернула уваги, що згідно з пунктом 11 додаткової угоди від 15 грудня 2015 року № 1 сторони дійшли згоди про припинення дії акта розподілу (площ) в об'єкті.

12. Як на окрему (самостійну) підставу для скасування оскаржуваного наказу позивачі посилалися на порушення Колегією строку розгляду та вирішення скарги, який, на їх переконання, сплив 16 січня 2020 року, тоді як засідання колегії проведено та прийнято висновок лише 22 січня 2020 року, тобто поза межами строку, визначеного Законом України «Про звернення громадян».

13. Крім того, позивачі посилалися також і на те, що додаткова угода № 1 до договору про співробітництво № 1, укладена нібито 15 грудня 2015 року між

ТОВ «Ханбер» та ОК «Екодом-1», є фіктивною та такою, що була укладена та підписана сторонами вже у період виникнення спірних правовідносин між ними та позивачами, з метою ухилення від виконання зобов'язань за договорами про сплату пайових внесків та з метою введення в оману Мін'юсту та суду щодо існування вказаних правовідносин.

14. Договори фінансового кредитування та іпотечні договори між

ТОВ «Ханбер» та ТОВ «Сайленд» були укладені з однією метою - примусове звернення стягнення на майно, оскільки, знаючи, що при примусовій реалізації майна з торгів або аукціонів нотаріус, який буде проводити державну реєстрацію права власності на підставі свідоцтва, не відмовить у такій реєстрації у зв'язку із наявністю обтяжень вказаного майна на підставі пункту 3 частини четвертої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

15. Як на підставу правомірності набуття права власності на зазначене майно позивачі посилалися на те, що на виконання умов договорів, укладених між ними та ОК «Екодом-1», ними було сплачено у повному обсязі відповідні внески, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, які є належними документами на підтвердження сплати грошових коштів, та актами прийому-передачі об'єктів нерухомості.

16. З урахуванням зазначеного позивачі просили позов задовольнити:

- визнати дії Міністерства юстиції України незаконними та скасувати наказ від 06 лютого 2020 року № 452/5 в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 липня 2019 року № 48046548, № 48045003, № 48047480, № 48048524, № 48047902, які стосуються набуття права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 , № 48044135, № 48043447, які стосуються набуття права власності ОСОБА_10 , № 48049075, яке стосується набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_4 ;

- визнати право власності на квартиру

АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 шляхом витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «Сайленд»;

- визнати право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 шляхом витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 ;

- визнати право власності на паркомісце № 3 в будинку АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 шляхом витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «Сайленд»;

- визнати право власності на паркомісце № 4 в будинку

АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 шляхом витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 ;

- визнати право власності на паркомісце № 5 в будинку АДРЕСА_2 за ОСОБА_1 шляхом витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 ;

- визнати право власності на паркомісце № 20 в будинку АДРЕСА_2 за ОСОБА_10 шляхом витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 ;

- визнати право власності на паркомісце № 21 в будинку АДРЕСА_2 за ОСОБА_10 шляхом витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 ;

- визнати право власності на паркомісце АДРЕСА_4 за ОСОБА_4 шляхом витребування з чужого незаконного володіння АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еко Капітал».

Рух справи у суді першої інстанції

17. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2022 року задоволено заяву позивачів про зміну предмета позову та залучення співвідповідачів. Справу передано на розгляд до Приморського районного суду м. Одеси.

18. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 червня 2022 року справу № 757/20926/20-ц прийнято до провадження.

19. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2023 року замінено позивача ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його правонаступників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

20. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2023 року замінено неналежного відповідача АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд» Еко Капітал»на ОСОБА_9 .

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

21. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2024 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено.

22. Визнано дії Міністерства юстиції України незаконними та скасовано наказ від 06 лютого 2020 року № 452/5 в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48046548, № 48045003, № 48047480, № 48048524, № 48047902, які стосуються набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_1 , № 48044135, № 48043447, які стосуються набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_10 , № 48049075, яке стосується набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_4 .

23. Витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ «Сайленд» на користь

ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_5 та паркомісце

АДРЕСА_6 . Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 . Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 паркомісце № 4 за адресою: АДРЕСА_2 . Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 паркомісце № 5 за адресою: АДРЕСА_2 . Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 у частці 2/3 та ОСОБА_3 у частці 1/3 паркомісця № 20 та № 21 за адресою: АДРЕСА_2 . Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 паркомісце № 27 за адресою:

АДРЕСА_7 . Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Мін'юстом порушено вимоги пункту 80 Порядку № 1127, яким передбачено, що для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об'єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності кооперативу, подаються довідка кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі; технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо). Цей пункт Порядку № 1127 містить застереження про те, що відомості про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не зазначаються, завірені кооперативом копії документів, передбачені цим пунктом, не подаються у разі, коли таким кооперативом відповідно до пункту 77 Порядку № 1127 подано зазначені відомості та документи для долучення їх до Державного реєстру прав. Зважаючи на те, що особою, що залучала кошти фізичних та юридичних осіб з метою забезпечення державної реєстрації права власності кожного окремого власника нерухомого майна згідно з пунктом 77 Порядку № 1127 для долучення до Державного реєстру прав, вже було подано цілий ряд документів, тому позивачам для державної реєстрації права власності на проінвестовані ними об'єкти нерухомості залишилось надати лише довідки кооперативу про членство в кооперативі та внесення пайового внеску в повному обсязі; технічні паспорти на окремі індивідуально визначені об'єкти нерухомого майна (квартира, паркомісце тощо), і ці документи були фактично надані державному реєстратору.

25. Суд першої інстанції зазначав, що положення пункту 41 Порядку № 1127 не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки в ньому йдеться про державну реєстрацію права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна, у тому числі й у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність або у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності, однак об'єкти нерухомості, набуті позивачами на підставі договорів про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1», не набувалися у спільну часткову власність і не були результатом виконання позивачами та ОК «Екодом-1» договору про спільну діяльність. Поза увагою Колегії залишилося те, що укладений ТОВ «Ханбер» та ОК «Екодом-1» договір про співробітництво не є договором про спільну діяльність. Розглядаючи скарги ТОВ «Ханбер» та

ОК «Екодом-1», Колегія належним чином не з'ясувала походження додаткової угоди № 1 до договору про співпрацю від 22 жовтня 2015 року № 1; не оглянула її оригінал; не перевірила причини, через які зазначена додаткова угода з 2015 року (тобто протягом 5-ти років) не була внесена ТОВ «Ханбер» та ОК «Екодом-1» до системної папки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; не з'ясувала, яким чином державний реєстратор міг дізнатися про існування зазначеної угоди та чи має він право вимагати від інвесторів надання цієї додаткової угоди; переклала на державного реєстратора та добросовісних інвесторів всі негативні наслідки приховування ТОВ «Ханбер» та ОК «Екодом-1» факту укладення додаткової угоди від 15 грудня 2015 року (якщо допустити, що вона дійсно була укладена 15 грудня 2015 року).

26. Мін'юст, скасовуючи рішення державного реєстратора, вийшло поза межі своїх повноважень, перейнявши на себе повноваження суду і фактично розглянуло спір про правомірність укладених між позивачами та ОК «Екодом-1» правочинів, тобто вирішило спір про право. Засідання Колегії всупереч вимогам, встановленим законом, було проведено 22 січня 2020 року, тобто поза межами встановлених строків, що є окремою підставою для скасування оскаржуваного наказу.

27. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що, вступаючи в договірні відносини з ОК «Екодом-1», позивачі мали або повинні були мати інформацію про обмеження повноважень ОК «Екодом-1» в особі його керівника, які виникли у зв'язку з укладенням ТОВ «Ханбер» та ОК «Екодом-1» додаткової угоди від 15 грудня 2015 року № 1 до цього договору. В результаті огляду договорів про сплату пайових внесків та додатків до них свідок ОСОБА_13 підтвердила, що вказані документи підписані нею власноруч від імені ОК «Екодом-1» у якості голови вказаного кооперативу. Також надала пояснення про те, що грошові кошти за цими договорами були сплачені у повному обсязі.

28. Встановивши, що право власності на оспорюване майно станом на час ухвалення рішення у справі зареєстровано за відповідачами, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав позивачів буде витребування майна з чужого незаконного володіння.

Короткий зміст ухвали апеляційного суду

29. 18 грудня 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Заяць К. В., звернувся із заявою про відмову від позовних вимог, заявлених до

ОСОБА_7 , про витребування із чужого незаконного володіння

ОСОБА_7 паркомісця № 5 за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 та закриття провадження у цій частині.

30. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відмову від позовних вимог, заявлених до ОСОБА_7 , задоволено.Прийнято відмову ОСОБА_1 від позовних вимог, заявлених до ОСОБА_7 , про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 паркомісця № 5 за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 . Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2024 року в частині задоволення позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 паркомісця № 5 за адресою: АДРЕСА_2 , визнано нечинним. Закрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

31. Постановою Одеського апеляційного суду від 13 травня 2025 року апеляційні скарги Міністерства юстиції України, ОСОБА_5 , ТОВ «Сайленд», ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2024 року залишено без змін.

32. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки позивачі сплатили грошові кошти за об'єкти інвестування; згідно з актами приймання-передачі ОК «Екодом-1» передало, а позивачі прийняли спірні об'єкти нерухомості; довідками ОК «Екодом-1» підтверджується, що позивачі є асоційованими членами кооперативу на підставі укладених договорів про сплату пайових внесків; позивачі проінвестували будівництво спірних об'єктів нерухомості та надали державному реєстратору необхідні документи для реєстрації права власності на спірне майно за ними відповідно до вимог чинного законодавства. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність порушень у діях державного реєстратора Мельничука О. В. та протиправність рішення Мін'юсту та скасування наказу від 06 лютого 2020 року № 452/5 в оскаржуваній частині.

33. Також місцевий суд підставно врахував, що право приватної власності на об'єкти спірної нерухомості не набувалося у спільну часткову власність та не було результатом виконання договору про спільну діяльність. За умовами пункту 11 додаткової угоди № 1 до договору про співробітництво від 22 жовтня 2015 року № 1, укладеного між ТОВ «Ханбер» та ОК «Екодом-1», сторони цього правочину дійшли згоди про припинення дії акта розподілення площ (приміщень) в об'єкті. Однак, цю обставину не було враховано Колегією під час прийняття висновку від 22 січня 2020 року. За умовами пункту 2 додаткової угоди № 1 до договору про співробітництво від 22 жовтня 2015 № 1, укладеного між ТОВ «Ханбер» та ОК «Екодом-1», сторони дійшли домовленості щодо виключення з договору пунктів 2.2-2.4, які передбачали порядок поділу об'єкта.

34. Також апеляційний суд зауважив, що колегія Мін'юсту розглядала скарги 23 грудня 2019 року та 22 січня 2020 року (день прийняття висновку), оскаржуваний наказ № 452/5 прийнятий лише 06 лютого 2020 року, тобто зі спливом більше двох місяців (67 днів від надходження скарги ОСОБА_14 ) та понад трьох місяців (102 дні від дня надходження скарг ТОВ «Ханбер» та

ОК «Екодом-1»), що є порушенням максимального 45-ти денного строку розгляду скарги, передбаченого пунктом 4 Порядку № 1127 та статтею 20 Закону України «Про звернення громадян». Мін'юст діяло всупереч встановленій законодавством процедурі розгляду відповідних скарг у сфері державної реєстрації прав, що призвело до прийняття протиправного наказу, а встановлені порушення є достатньою підставою для його скасування у тій частині, яка стосується прав позивачів.

35. Також апеляційний суд зазначив, що обставини, встановлені судами у справі № 420/3933/20, стосувалися іншого (відмінного) питання, аніж у цій справі, де предметом розгляду є правомірність (легітимність) прийняття оскаржуваного наказу Мін'юсту від 06 лютого 2020 року № 452/5 по суті, тоді як питання строків звернення заявників зі скаргами на дії державного реєстратора знаходиться поза межами розгляду цієї справи, підстав для врахування рішень, ухвалених судами у межах справи № 420/3933/20, немає.

36. У цій справі виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивачів з наказом Мін'юсту від 06 лютого 2020 № 452/5 в частині скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що стосуються набуття позивачами права власності на нерухоме майно (паркомісць та квартир), тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивачів на спірні об'єкти нерухомості. Та обставина, що співвідповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень (Мін'юст), не змінює правової природи спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивачів не стосуються захисту їх прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язані з необхідністю захисту приватноправових відносин позивачів.

Узагальнені доводи касаційних скарг

37. (1) 11 червня 2025 року Мін'юстзвернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2025 рокув частині задоволених позовних вимог щодо визнання дій Мін'юсту незаконними та скасування наказу від 06 лютого 2020 року № 452/5 щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48046548, № 48045003, № 48047480, № 48048524, № 48047902, які стосуються набуття права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 , № 48044135, № 48043447, які стосуються набуття права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , № 48049075, що стосується набуття права власності нерухомого майна ОСОБА_4 , ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зазначеній частині.

38. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Міністерство юстиції України зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі

№ 826/9705/17, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 826/15358/17, від 22 травня 2020 року у справі

№ 825/2328/16, від 30 березня 2021 року у справі № 400/1825/20, від 08 грудня 2021 року у справі № 420/3933/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). А також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

39. Касаційну скаргу обґрунтовано посиланням на такі обставини:

- позивачі застосували в одній позовній вимозі одразу два різних за змістом, характером та підставами способи захисту своїх прав як власників майна, що не надає визначеності у застосуванні судом норм матеріального права та призводить до порушення пункту 4 частини третьої статті 175 ЦПК України. Позивачами не дотримано вимог статті 188 ЦПК України, оскільки в одному позові об'єднано вимоги, які не пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами. Скасування рішення державного реєстратора не є позбавленням права власності на нерухоме майно. Суди попередніх інстанцій не врахували, що предмет та підстави позовних вимог є різними, що не дає можливості об'єднати їх в одній позовній заяві;

- терміни розгляду скарг Мін'юстом не впливають на встановлення факту та характеру порушень з боку державних реєстраторів у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, так само і не нівелюють виявлення таких порушень у зазначеній сфері, не впливають на оцінку правомірності оскаржуваних рішень, а позивачами не заявлені вимоги про визнання неправомірними дій відповідача стосовно несвоєчасного розгляду скарги. Порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Мін'юстом не було порушено строки розгляду скарг, враховуючи, зокрема обставини перенесення розгляду скарги у зв'язку із необхідністю дослідження усіх обставин та документів;

- Мін'юст вважає, що судами безпідставно було зроблено висновки про те, що Мін'юстом було вирішено спір про право. Це не відповідає фактичним обставинам справи. Мінюст, розглядаючи скаргу та приймаючи відповідний наказ, діяв виключно в межах своїх повноважень, жодним чином не вирішував спір про право, що випливає з висновку Комісії та наказу Мін'юсту. Окрім зазначеного, в порядку адміністративного судочинства (справа № 420/3933/20) вже вирішувалось питання законності оскаржуваного наказу Мін'юсту;

- суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем. Мін'юст, як орган державної влади, здійснюючи свої дискреційні повноваження, дійсно має певну свободу вибору, однак наявність вибору обмежена положеннями частини другої статті 19 Конституції України. Суди фактично здійснили втручання у дискреційні повноваження відповідача, перебрали на себе повноваження контролюючого органу.

40. (2) 12 червня 2025 року ТОВ «Сайленд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2025 року в частині задоволених позовних вимог щодо визнання дій Мін'юстунезаконними та скасування наказу від 06 лютого 2020 року № 452/5 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 серпня 2019 року № 48046548, № 48047480 та витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «Сайленд» паркомісця № 3 та квартири АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зазначеній частині.

41. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 910/8424/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 904/887/18, від 13 травня 2019 року у справі № 617/205/15-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 910/2822/16, від 31 липня 2019 року у справі № 910/2030/18, від 20 листопада 2019 року у справі № 608/614/15-ц, від 06 квітня 2021 року у справі № 804/6862/14, від 23 листопада 2021 року у справі № 911/604/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 420/3933/20, від 30 листопада 2022 року у справі № 522/14900/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). А також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, не надали їм належної правової оцінки та встановили обставини на підставі неналежних доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

42. Відповідно до доводів касаційної скарги ТОВ «Сайленд»:

- суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зробивши немотивовані висновки про те, що державна реєстрація права власності за позивачами на спірне нерухоме майно була здійснена відповідно до закону, без урахування того, що договори, які стали підставою для внесення таких записів, укладенні особою, яка не мала права на розпорядження такими об'єктами нерухомості;

- суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення статей 387, 388 ЦК України, тому позивачі взагалі не могли застосовувати форму правового захисту шляхом витребування з чужого незаконного володіння майна, оскільки спірні об'єкти нерухомості не вибули з власності позивачів поза їх волею та не переходили у власність відповідачів на підставі одного і того самого правочину, на підставі оскаржуваного наказу Мін'юсту від 06 лютого 2020 року № 452/5 та інших одних і тих самих рішень та дій, які призвели до одночасного вибуття з володіння позивачів майна та набуття на нього права власності відповідачами. Позивачами взагалі не доведено їх право власності на спірне майно, а також обрано неправильний спосіб захисту порушених прав, оскільки статті 387, 388 ЦК України стосуються захисту прав лише особи, яка була власником майна на час, коли інша особа отримала на нього право власності, при цьому майно повинно вибути з власності особи;

- відповідачі отримували право власності на підставі правочинів або інших законних дій, до яких позивач взагалі не мав відношення та які проводилися на момент відсутності прав позивача на майно;

- суди визнали право власності на спірні об'єкти нерухомого майна на підставі договорів, укладених з головою ОК «Екодом-1» з перевищенням повноважень, оскільки повноваження на розпорядження майном є лише у загальних зборів, які не надавали згоди на відчуження майна. Відповідно до пунктів 5.18, 5.19 статуту ОК «Екодом-1» у голови кооперативу відсутні повноваження на укладення відповідних договорів. Суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення статей 92, 203, 207 ЦК України, статті 15 Закону України «Про кооперацію»;

- суди також неправильно застосували положення статті 241 ЦК України, оскільки не врахували, що юридична особа, а саме ОК «Екодом-1», не схвалювала правочини, які суди визнали підставою для визнання права власності за позивачами на спірні об'єкти, які не породжували жодних юридичних наслідків для ОСОБА_1 , у зв'язку з чим останній не міг набути спочатку майнових прав, а в подальшому - права власності на спірні об'єкти нерухомості;

- під час винесення оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки визнали право власності на спірні об'єкти нерухомості на підставі документів, які не відносяться до первинних документів, які б підтверджували господарську операцію, а саме сплату коштів ОСОБА_1 ;

- питання законності прийняття Мін'юстом оскаржуваного наказу від 06 лютого 2020 № 452/5 вже було предметом судового розгляду в порядку адміністративного судочинства. За результатами розгляду справи № 420/3933/20 адміністративний суд, з висновками якого погодився Верховний Суд, прийняв постанову, якою відмовив у задоволенні позову державного реєстратора виконавчого апарату Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничука В.О. про визнання протиправним і скасування вказаного наказу;

- першочергова реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_5 та паркомісце

АДРЕСА_6 , за ОСОБА_1 здійснювалась лише на підставі договорів про сплату пайових внесків та актів прийом-передачі. На час винесення рішень державний реєстратор не завантажив технічний паспорт та довідку про повну сплату пайових внесків, чим порушив вимоги пунктів 77, 80 Порядку № 1127. Під час державної реєстрації права власності на спірне майно ОСОБА_1 мав надати державному реєстратору завірені відповідним кооперативом копії документа, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, оскільки сам кооператив такі документи державному реєстратору не подавав;

- за своїм змістом договір про співробітництво № 1, укладений 22 жовтня

2015 року між ТОВ «Ханбер» та OK «Екодом-1», цілком відповідає ознакам договору про спільну діяльність, адже він визначає спільну для сторін мету, питання координації спільних дій, порядок розподілу отриманого результату, у зв'язку з чим при його укладенні та виконанні сторони керувались положеннями статті 1130 ЦК України. Тобто державна реєстрація права власності на спірні об'єкти не могла проводитися без застосування пункту 41 Порядку № 1127 (в редакції, чинній на час проведення реєстраційних дій), оскільки лише цією нормою передбачено надання договору про спільну діяльність, без наявності якого неможливо встановити причетність OK «Екодом-1» до будівництва клубного будинку «GRAF», в якому знаходиться спірне нерухоме майно. Тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій не повинен був керуватися пунктом 41 Порядку № 1127, є помилковими;

- матеріли справи містять висновок судово-економічної експертизи від 27 лютого 2023 року № 22.12/04, яким підтверджується невідображення в бухгалтерському обліку та звітності ОК «Екодом-1» інформації щодо розрахунку ОСОБА_1 за договором № 61-Б про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 04 березня 2019 року, договором № 2 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1»

від 10 березня 2017 року, та фіктивність цих розрахунків. У матеріалах справи відсутні копії первинних документів, які б підтверджували господарську

операцію, а саме сплату коштів ОСОБА_1 за договорами;

- на підставі статті 876 ЦК України майно, щодо якого виник спір, було з самого початку власністю ТОВ «Ханбер» як забудовника об'єкта будівництва. Відповідно, первісне право власності на новостворене майно виникає саме у первісного забудовника;

- оскільки спір у цій справі стосується виключно проведення державної реєстрації права власності, а не підстав набуття такого права, та не є спором про право, він підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

43. (3) 12 червня 2025 року ОСОБА_6 , від імені якої діє адвокат Воронков В. О., через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2025 року в частині задоволення позовних вимог щодо визнання дій Мінюсту незаконними та скасування наказу від 06 лютого 2020 року № 452/5 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48044135, № 48043447, які стосуються набуття права власності на нерухоме майно ОСОБА_10 , та витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 паркомісця № 20 за адресою:

АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 у частці 2/3 та ОСОБА_3

у частці 1/3, витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 паркомісця № 21 за цією ж адресою на користь ОСОБА_2 у частці 2/3 та ОСОБА_3 у частці 1/3, ухвалити нове судове рішення в цій частині про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

44. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 910/8424/17, у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 904/887/18, від 13 травня 2019 року у справі № 617/205/15-ц, від 31 липня 2019 року у справі № 910/2030/18, від 20 березня 2019 року у справі № 910/2822/16, від 08 грудня 2020 року у справі № 910/63/20, від 23 листопада 2021 року у справі № 911/604/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також зазначає, що суди не дослідили зібрані у справі докази, не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

45. У касаційній скарзі ОСОБА_6 , від імені якої діє адвокат Воронков В. О., посилається на такі обставини:

- відповідно до умов договору про співпрацю від 22 жовтня 2015 року та додаткової угоди до нього від 15 грудня 2015 року без погодження загальних зборів учасників ТОВ «Ханбер» ОК «Екодом-1» не мав повноважень укладати з ОСОБА_10 договори від 02 лютого 2017 року № 20 та

від 21 лютого 2017 року № 21. ОК «Екодом-1» мав право здійснювати відчуження (продаж) майнових прав на спірні об'єкти нерухомості виключно за умови отримання попереднього письмового погодження власника таких майнових прав - ТОВ «Ханбер». Вказані обставини також підтверджуються відповіддю

ТОВ «Ханбер» на адвокатський запит;

- загальними зборами членів ОК «Екодом-1» не затверджувалося рішення, прийняте головою кооперативу ОСОБА_13 , щодо прийняття ОСОБА_10 до складу асоційованих членів ОК «Екодом-1»;

- обов'язковою умовою прийняття особи до складу асоційованих членів ОК «Екодом-1» є сплата особою вступного внеску у розмірі і на умовах, визначених договором про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1». Однак ОСОБА_10 не сплачував кошти ОК «Екодом-1» за договорами про сплату пайових внесків, що підтверджується звітом про фактичні результати виконаних, погоджених аудиторських процедур стосовно фінансової інформації ОК «Екодом-1» від 21 грудня 2021 року, складеним ТОВ «Арте Аудит», та висновком експерта за результатами судово-економічної експертизи від 27 лютого 2023 року № 22.12/04;

- зміст положень Закону України «Про кооперацію» та положень статуту ОК «Екодом-1» свідчать про те, що виключне право на прийняття рішення про відчуження майна кооперативом належить загальним зборам членів кооперативу;

- договори укладені головою кооперативу ОСОБА_13 від імені

ОК «Екодом-1» з перевищенням повноважень та з порушенням норм матеріального права, оскільки повноваженнями щодо розпорядження майном наділені лише загальні збори кооперативу, які не надавали згоди на відчуження майна, а тому договори є недійсними;

- якби ОСОБА_10 був реальним покупцем об'єкта нерухомості у будинку, проявивши розумну обачність, він мав би поцікавитися, хто є реальним замовником будівництва, отримавши інформацію на офіційному сайті ДАБІ України;

- ОСОБА_13 звільнена з посади голови ОК «Екодом-1» 22 серпня 2019 року, що підтверджується протоколом загальних зборів ОК «Екодом-1» від 22 серпня 2019 року;

- на час укладення договорів від 02 лютого 2017 року № 20 та від 21 лютого 2017 року № 21 про сплату пайових внесків ОСОБА_10 і

ОК «Екодом-1» власником майнових прав на спірне нерухому майно було

ТОВ «Ханбер», як замовник будівництва. Разом з тим, власником спірного майна стала ОСОБА_6 на підставі договорів від 17 травня 2018 року № 20 та

від 17 травня 2018 року № 21;

- обставини законності прийняття Мін'юстом оскаржуваного наказу від 06 лютого 2020 року № 452/5 вже були предметом судового розгляду у порядку адміністративного судочинства;

- договір, укладений між ТОВ «Ханбер» та ОК «Екодом-1», за своїм змістом цілком відповідає ознакам договору про спільну діяльність, оскільки він визначає спільну мету сторін, питання координації спільних дій, порядок розподілу отриманого результату, у зв'язку з чим під час його укладення та виконання сторони керувалися нормами статті 1130 ЦК України.Державна реєстрація права власності на спірні об'єкти не могла проводитися без застосування пункту 41 Порядку № 1127 (в редакції, чинній на час проведення реєстраційних дій), оскільки цією нормою передбачено надання договору про спільну діяльність, без наявності якого неможливо встановити причетність ОК «Екодом-1» до будівництва клубного будинку «GRAF». ОК «Екодом-1» не було забудовником або замовником будівництва об'єкта, або землекористувачем;

- рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48044135, № 48043447 прийняті за відсутності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обов'язкових документів, зокрема, додатка № 3 «Акт розподілу площ (приміщень) Об'єкта» до укладеного між ТОВ «Ханбер» та

ОК «Екодом-1» договору про співпрацю від 22 лютого 2015 року № 1, чим порушено пункт 41 Порядку № 1127 (в редакції, чинній на момент вчинення реєстраційних дій); фактично такими рішеннями державний реєстратор легітимізував рейдерське захоплення паркомісць № 20 та № 21;

- суди попередніх інстанцій не врахували, що положення статей 387, 388 ЦК України стосуються захисту прав лише особи, яка була власником спірного майна на час, коли інша особа отримала на нього право власності, а майно повинно вибути з власності особи поза його волею. На час проведення державної реєстрації прав за ОСОБА_10 на вказані паркомісця паралельно існували записи про державну реєстрацію прав за ТОВ «Ханбер» на відповідні паркомісця, тобто спірні об'єкти не вибули з володіння ОСОБА_10 поза його волею;

- зважаючи на суб'єктний склад та характер спірних правовідносин, позовні вимоги щодо визнання незаконними дій Мін'юсту та скасування його наказу мають розглядатися у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

46. (4) 12 червня 2025 року ОСОБА_8 , від імені якої діє адвокат Чирка О. О., через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2025 року в частині задоволення позовних вимог щодо визнання дій Міністерства юстиції України незаконними та скасування наказу від 06 лютого 2020 року № 452/5 і витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 паркомісця № 4 за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ухвалити нове судове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

47. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 522/14900/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). А також посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

48. У касаційній скарзі ОСОБА_8 , від імені якої діє адвокат Чирка О. О., посилається на такі обставини:

- відповідачі набули право власності на підставі правочинів або інших законних дій, до яких позивачі взагалі не мали відношення та які проводилися на момент відсутності прав позивачів на майно; під час вирішення спору судами попередніх інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статей 387, 388 ЦК України;

- ОК «Екодом-1» ніколи не був власником об'єктів за адресою: АДРЕСА_2 , а тому не міг їх реалізовувати без згоди ТОВ «Ханбер», яке і є власником майнових прав, оскільки з огляду на положення договору про співробітництво № 1 та додаткової угоди до нього кооператив не мав права укладати договори про сплату пайових внесків в ОК «Екодом-1» без належного на те дозволу забудовника; ані ОК «Екодом-1», ані ТОВ «Ханбер» не схвалювали укладення правочинів з ОСОБА_1 , а тому вони є такими, що вчинені без дотримання загальних вимог, необхідних для їх чинності, отже є нікчемними в силу закону; жодних підстав, для витребування спірного майна на користь ОСОБА_1 не існує, оскільки він спірну нерухомість не придбавав, грошові кошти не сплачував, договір уклав не з правомочною особою, а отже не набув жодних прав на спірне майно, тим більше нерухоме майно ніколи не перебувало у його власності та ніколи не вибувало з його володіння;

- оскаржуваним наказом Мін'юсту не порушуються права та законні інтереси ОСОБА_1 , оскільки він не довів наявності у нього майнових прав на спірне майно; обставини щодо законності винесення Мін'юстом наказу від 06 лютого 2020 року № 452/5 вже досліджувались під час розгляду справи № 420/3933/20;

- фактично поданий ОСОБА_1 позов є намаганням у судовому порядку здійснити рейдерське захоплення нерухомості, яка йому ніколи не належала та не може належати, у нього відсутні правовстановлюючі документи на спірне майно; першочергова реєстрація права власності на паркомісце № 4 за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 здійснювалась лише на підставі договорів про сплату пайових внесків та актів прийому-передачі; на час винесення рішень державним реєстратором не був завантажений технічний паспорт та довідка про повну сплату пайових внесків;

- договір, укладений між ТОВ «Ханбер» та ОК «Екодом-1», цілком відповідає ознакам договору про спільну діяльність, оскільки він визначає спільну для сторін мету, питання координації спільних дій, порядок розподілу отриманого результату, у зв'язку з чим при його укладенні та виконанні сторони керувались саме приписами статті 1130 ЦК України, а тому державна реєстрація права власності на спірні об'єкти не могла проводитися без застосування пункту 41 Порядку № 1127 (в редакції, чинній на час проведення реєстраційних дій);

49. (5) 25 червня 2025 року ОСОБА_9 , від імені якої діє адвокат Пугач Р. І., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2025 року в частині задоволення позовних вимог щодо визнання дій Мін'юсту незаконними та скасування наказу від 06 лютого 2020 року № 452/5 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 серпня 2019 року № 48049075, яке стосується нерухомого майна ОСОБА_4 , та витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_9 паркомісця № 27 за цією ж адресою на користь ОСОБА_4 , ухвалити нове судове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 .

50. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 910/8424/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21, у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 904/887/18, від 20 березня 2019 року у справі № 910/2822/16, від 13 травня 2019 року у справі № 617/205/15-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 910/2030/18, від 06 квітня 2021 року у справі № 804/6862/14, від 23 листопада 2021 року у справі № 911/604/19, від 30 листопада 2022 року

у справі № 522/14900/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Також зазначає, що суди не дослідили зібраних у справі доказів, не надали їм належної правової оцінки та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Разом з тим, суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_9 , належним чином не повідомленої про дату, час і місце судового засідання(пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

51. У касаційній скарзі ОСОБА_9 , від імені якої діє адвокат Пугач Р. І., на обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на такі обставини:

- судом першої інстанції було грубо порушено її права на участь у справі, оскільки її не було повідомлення про розгляд справи; матеріали справи не містять доказів, які підтверджують повноваження адвоката Заяць К. В., як представника ОСОБА_4 ; при подачі позову позивачами взагалі не сплачувався судовий збір;

- заявлені позовні вимоги щодо оскарження наказу Мін'юсту від 06 лютого

2020 року № 452/5 не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у цій частині підлягає закриттю;

- вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, а саме положень статей 92, 203,

207 ЦК України, статті 15 Закону України «Про кооперацію», оскільки судами визнано право власності на спірні об'єкти нерухомості за позивачами на підставі договорів, укладених головою ОК «Екодом-1» з перевищенням повноважень, оскільки повноваження на розпорядження майном відповідно до зазначених норм є лише у загальних зборів, а загальні збори не надавали згоди на відчуження майна;

- фактично укладення ОК «Екодом-1» договорів про сплату пайових внесків у кооператив є відчуженням (продажем) майнових прав та окремих об'єктів нерухомості у клубному будинку «GRAF» на користь фізичних та юридичних осіб; ОК «Екодом-1» порушено умови договору, а також додаткового договору про співпрацю щодо відчуження майнових прав на нерухоме майно;

- ОК «Екодом-1» не схвалював укладеного з перевищенням повноважень колишньою головою ОК «Екодом-1» ОСОБА_13 з ОСОБА_4 договору про сплату пайових внесків, про що свідчить зокрема звернення ОК «Екодом-1» та ТОВ «Ханбер» із скаргою до Міністерства юстиції України; ОК «Екодом-1» ініціювало кримінальне провадження за фактом перевищення повноважень ОСОБА_13 , подало до суду позов про визнання договору від 19 січня

2017 року № 27 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» недійсним (справа № 522/8516/22);

- у спірних правовідносинах взагалі не можна було застосовувати форму правового захисту шляхом витребування з чужого незаконного володіння майна відповідно до положень статей 387, 388 ЦК України, оскільки паркомісце № 27 не вибуло з володіння ОСОБА_4 поза його волею та не переходило у власність ОСОБА_9 на підставі одного і того самого правочину, на підставі оскаржуваного наказу Мін'юсту та інших одних і тих самих дій, які призвели до одночасного вибуття з власності позивача майна та набуття на нього права власності відповідачем, що унеможливлює використання форми правового захисту, передбаченої статтями 387, 388 ЦК України.

- у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01 серпня 2019 року за ОСОБА_4 було протиправно зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке вже було зареєстровано 04 липня 2019 року за АТ «ЗНВК інвестиційний фонд «Еко Капітал», без скасування такої реєстрації або визнання її незаконною та без закриття відповідного розділу.

52. (6) 07 липня 2025 року ОСОБА_5 , від імені якої діє адвокат Досковський В. Г., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2025 року в частині задоволення позовних вимог щодо визнання дій Мін'юстунезаконними та скасування наказу від 06 лютого 2020 року № 452/5 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 48045003, яке стосується набуття права власності ОСОБА_1 на квартиру

АДРЕСА_2 , витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ухвалити нове судове рішення в цій частині про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.

53. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, у постановах Верховного Суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 20 січня 2022 року у справі № 916/2869/19, від 18 жовтня 2022 року у справі № 916/2519/21, від 30 листопада 2022 року у справі № 522/14900/19, від 20 листопада 2024 року у справі № 373/2163/21, від 23 квітня 2025 року у справі № 522/1957/21(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі докази, не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

54. ОСОБА_5 , від імені якої діє адвокат Досковський В. Г., у касаційній скарзі зазначає таке:

- при вирішенні спору суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що ОСОБА_5 є первісним інвестором квартири

АДРЕСА_2 , про що свідчать численні докази, наявні у матеріалах справи;

- позов в частині витребування спірної квартири в ОСОБА_5 було заявлено ОСОБА_1 з підстав, зазначених у статтях 387, 388 ЦК України, які за своїм характером є взаємовиключними. Судами попередніх інстанцій жодної правової оцінки спірним правовідносинам на предмет того, в якому статусі слід розглядати ОСОБА_5 (як добросовісного чи недобросовісного набувача) та з яких підстав, так і не визначилися, будь-яких мотивів та обґрунтувань судові рішення не містять;

- ОСОБА_1 не набув у власність майно, про витребування якого заявлена вимога до ОСОБА_5 , тому у нього відсутнє право витребування зазначеної квартири;

- майнові права на зазначену квартиру на підставі договору від 11 жовтня 2018 року № 12/3а, укладеного між ОК «Екодом-1» та ОСОБА_5 , належали саме їй, тому ОК «Екодом-1» при укладенні з ОСОБА_1 04 березня 2019 року договору щодо сплати пайових внесків не дотримався вимог частини першої статті 203 ЦК України, отже, цей договір є недійсним;

- в матеріалах справи відсутнє рішення загальних зборів ОК «Екодом-1» щодо надання згоди голові обслуговуючого кооперативу ОСОБА_13 на відчуження майнових прав на зазначену квартиру на користь ОСОБА_1 , тому укладення цього правочину відбулося з перевищенням повноваження. Про цю обставину ОСОБА_1 було достеменно відомо, про що свідчить зміст договору, укладеного між ним та головою ОК «Екодом-1» ОСОБА_13 ;

- у грудні 2022 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним договір № 64-А про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1», укладений 04 березня 2019 року між ОК «Екодом-1» та ОСОБА_1 Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 07 листопада 2024 року у справі № 522/16671/22 позов задовольнив. Визнав недійсним договір № 64-А про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1», укладений 04 березня 2019 року між ОК «Екодом-1» та ОСОБА_1 . Одеський апеляційний суд постановою від 17 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Заяць К. В., залишив без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2024 року - без змін;

- суди здійснили вибіркову оцінку доказів, апеляційний суд розглянув справу поверхнево, залишивши поза увагою доводи апеляційної скарги;

- надані представником ОСОБА_1 в підготовчому засіданні оригінали договору про сплату пайових внесків, довідки про сплату паю містять розбіжності з аналогічними документами, підписаними факсиміле, доданими позивачем до позову та поданими для державної реєстрації, на чому наголошувалося у судому засіданні, але не було взято до уваги судами попередніх інстанцій;

- висновком судово-економічної експертизи від 27 лютого 2023 року № 22.12/04 підтверджується невідображення в бухгалтерському обліку та звітності

ОК «Екодом-1» інформації щодо розрахунку ОСОБА_1 за договором № 61-Б про сплату пайових внесків в ОК «Екодом-1» від 04 березня 2019 року, договором № 2 про сплату пайових внесків в ОК «Екодом-1» від 10 березня 2017 року, та не проведення цих розрахунків;

- питання законності прийняття Мін'юстом оскаржуваного наказу від 06 лютого 2020 року № 452/5 вже було предметом судового розгляду в порядку адміністративного судочинства (справа № 420/3933/20).

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

55. Ухвалами Верховного Суду від 26 червня, 10 та 30 липня, 01 серпня

2025 року відкрито касаційне провадження у справі № 757/20926/20-ц за поданими касаційними скаргами.

56. Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п'яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

57. У поданому 23 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Сайленд» ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Заяць К. В., просить поновити строк на подання відзиву, посилаючись на те, що ухвали про відкриття провадження у справі за касаційною ТОВ «Сайленд» ОСОБА_1 не отримував, з матеріалами касаційного провадження представник позивача ознайомився за допомогою підсистеми «Електронний суд». Однак з метою недопущення суперечностей із судом та з метою дотримання прав позивачів на надання пояснень порушує клопотання про поновлення строку на подання відзивів на касаційні скарги.

58. Враховуючи доводи представника ОСОБА_1 - Заяць К. В. щодо пропуску строку на подання відзиву, незначний строк пропуску, зметою забезпечення права осіб на доступ до правосуддя, колегія суддів вважає, що встановлений судом строк на подання відзиву ОСОБА_1 підлягає продовженню до дати подання - 23 вересня 2025 року.

59. У поданих відзивах на касаційні скарги позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат - Заяць К. В., на касаційні скарги ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Міністерства юстиції України, ОСОБА_6 , ТОВ «Сайленд» наводять на такі аргументи:

- суди попередніх інстанцій дійшли правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а доводи касаційних скарг таких висновків не спростовують;

- доводи ОСОБА_5 про те, що вона є первісним набувачем спірного нерухомого майна не відповідають фактичним обставинам справи.

ОСОБА_5 набула права власності на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, який не є договором інвестування. Вказаний договір взагалі не містить відомостей про те, що він укладений внаслідок попереднього договору інвестування; договори купівлі-продажу нерухомого майна за своєю правовою природою неможливо ототожнювати з договором інвестування;

- посилання скаржників на відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження укладення позивачами договорів пайових внесків, а також їх сплату спростовуються як самими матеріалами справи, так і допитом у судовому засіданні колишньої голови ОК «Екодом-1» ОСОБА_13 , яка надала свідчення про те, що документи підписувалися нею від імені ОК «Екодом-1» у статусі голови вказаного кооперативу;

- наявний у справі висновок судово-економічної експертизи від 27 лютого

2023 року № 22.12/04 є необ'єктивним та необґрунтованим і таким, що не може покладися в основу судового рішення;

- матеріалами справи встановлено повний розрахунок позивачів за інвестиційними договорами, що також підтверджується показами свідків;

- позивачі обрали належний спосіб захисту порушених прав, оскільки скасування наказу Мін'юсту та застосування у спірних правовідносинах положень статей 387 і 388 ЦК України (віндикація) відновить порушені права дійсних власників нерухомого майна;

- питання законності прийняття Мін'юстом оскаржуваного наказу від 06 лютого 2020 № 452/5 взагалі не досліджувалося у справі № 420/3933/20, оскільки підставою для скасування оскаржуваного наказу у справі № 420/3933/20 позивачем було зазначено лише те, що оскаржуваний наказ є незаконним, адже прийнятий за наслідками розгляду скарг третіх осіб, які подані за межами строків, що визначені у статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»;

- матеріли справи не містять жодних доказів того, що, вступаючи у договірні відносини з ОК «Екодом-1», позивачі мали або повинні були мати інформацію про обмеження повноважень ОК «Екодом-1» в особі його керівника, які виникли у зв'язку із укладенням ТОВ «Ханбер» та ОК «Екодом-1» додаткової угоди № 1

від 15 грудня 2015 року до основного договору;

- рішення загальних зборів кооперативу необхідно лише у разі відчуження майна, належного кооперативу на праві власності. Відповідно до матеріалів справи спірне майно не належало на праві власності кооперативу, а лише було об'єктом інвестиційно-будівельної діяльності, яке відповідно до договору про співробітництво ОК «Екодом-1» мало право відчужувати з урахуванням вимог Закону України «Про кооперацію» та Закону України «Про інвестиційну діяльність»;

- про схвалення спірних договорів свідчить прийняття ОК «Екодом-1» коштів від позивачів та видача їм відповідного акта прийому-передачі, довідки про повну сплату паю та квитанції до прибуткового касового ордеру;

- ОСОБА_9 брала участь в апеляційному розгляді, у повній мірі мала змогу використати надані їй процесуальні права, підстави для скасування рішення на підставі пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України відсутні;

- оскарження наказу Мін'юсту безпосередньо пов'язане із захистом позивачами своїх цивільних прав у спорі щодо нерухомого майна з третіми особами, які заперечують законність дій державного реєстратора з реєстрації права власності на об'єкт нерухомості. Участь Мін'юсту та реєстратора як співвідповідачів у справі не змінює його цивільно-правового характеру; спір, який розглядується у цій справі, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

- порушення процедури, розгляду скарги, комісією Мін'юсту є підставою для скасування наказів Мін'юсту; доводи Мін'юсту про те, що висновки суду щодо порушення процедури розгляду скарги колегією не відповідають обставинам справи є необґрунтованими та безпідставними; Мін'юст, скасовуючи рішення державного реєстратора, вийшов за межі своїх повноважень, перейнявши на себе повноваження суду, і фактично розглянув спір про правомочність укладених між позивачами та ОК «Екодом-1» правочинів, тобто вирішив спір про право; судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень не було здійснено втручання у дискреційні повноваження Мін'юсту;

- наведені у касаційних скаргах доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства; судом апеляційної інстанції було викладено чітку позицію щодо усіх учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

60. З метою забезпечення будівництва за адресою: АДРЕСА_8 , ТОВ «Ханбер» (сторона 1) уклало з

ОК «Екодом-1» (сторона 2) договір про співробітництво від 22 жовтня 2015 року № 1, відповідно до якого сторони домовилися об'єднати зусилля під час будівництва багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями за вказаною адресою.

61. Відповідно до пункту 2.1 договору сторони домовилися, що поділ об'єкта здійснюється в таких частках:

2.1.1 частка сторони - 1 складає 2 295,9 кв. м квартир, розташованих на 3, 4, 5, 7 поверхах, і одне парко місце;

2.1.2 частка сторони - 2 складає всі інші приміщення об'єкта.

62. У пункті 2.2 сторони домовилися, що розподіл об'єкта здійснюватиметься у два етапи:

- Перший етап. Разом з підписанням цього договору сторони підписують додаток № 3 «Акт розподілу площ (приміщень) в об'єкті» до цього договору, який є актом розподілу майнових прав на приміщення (квартири) в об'єкті» до цього договору шляхом приведення його у відповідності до положень пунктів 2.1.1, 2.1.2.

- У випадку якщо після внесення стороною 2 змін до проєктної документації буде змінене планування і/або розташування приміщень, які становлять частку сторони 1 і закріплені за нею згідно з додатком № 3 «Акт розподілу площ (приміщень) в об'єкті» до цього договору, сторона 1 має пріоритетне право обрати інші приміщення (майнові права на інші приміщення) рівнозначної площини з числа приміщень (майнових прав), які складають частку сторони 2 на власний розсуд.

63. У пункті 2.3 сторони дійшли згоди про розподіл результатів спільної діяльності у порядку, передбаченому пунктами 2.1, 2.1 цього договору.

64. Оформлення та реєстрація прав власності на належні сторонам частки об'єкта здійснюється сторонами самостійно після прийняття об'єкта в експлуатацію (пункт 2.4).

65. У пункті 8.6 вказано, що цей договір не є договором простого товариства та договором суперфіцію. Для повного розуміння правового змісту договору та його однакового тлумачення сторони підтверджують, що він є змішаним договором згідно зі статтею 628 ЦК України. В умовах, не передбачених договором, сторони керуються діючим чинним законодавством України. До цього договору положення статті 1141 ЦК України не застосовуються (т. 1,

а. с. 210-216).

66. 15 грудня 2015 року ТОВ «Ханбер» (сторона 1) та ОК «Екодом-1» (сторона 2) уклали додаткову угоду № 1 до договору про співпрацю від 22 жовтня 2015 року № 1, відповідно до якої сторони дійшли до згоди внести зміни в пункт 2.1 договору, виклавши його наступним чином:

2.1.1 всі приміщення, створені в результаті будівництва об'єкта, належать стороні 1;

2.1.2 сторона 2 здійснює, за попередньою письмовою згодою сторони 1, продаж приміщень об'єкта (прав на них) на підставі договорів пайової участі відповідно до чинного законодавства України і отримує грошові кошти від продажу, які направляються виключно на будівництво об'єкта. Сторона 2 не має права здійснювати продаж приміщень об'єкта або інше відчуження прав на приміщення без отримання згоди сторони 1.

67. Згідно з пунктом 2 додаткової угоди сторони дійшли згоди виключити пункти договору 2.2-2.4.

68. Відповідно до пункту 11 додаткової угоди сторони дійшли згоди припинити дію акта розподілу площ (приміщень) у об'єкті (т. 1, а. с. 217, 218).

69. 29 грудня 2018 року державним реєстратором комунального підприємства «Будинок юстиції» Хоміною М. І. до бази даних заяв Державного реєстру прав було внесено системну папку щодо багатоквартирного житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , за № 32053275. До відповідної системної папки було завантажено такі документи: сертифікат ДАБІ від 28 грудня 2018 року № ОД 162183622574; дозвіл на виконання будівельних робіт від 14 листопада 2018 року ОД № 11218318115, виданий Управлінням ДАБК Одеської міської ради; додаткову угоду, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. 07 грудня 2016 року, зареєстровану в реєстрі за № 1905; договір оренди землі, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н. Ю. 25 березня 2014 року, який зареєстрований в реєстрі за № 1905; відомості з Державного земельного кадастру від 29 грудня 2018 року № 6806972; перелік інвесторів, виданий ТОВ «Ханбер»; розпорядження, видане Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради 29 грудня 2018 року за № 569; довідку з адресного реєстру Одеської міської ради від 29 грудня 2018 року № 379957/1, видану юридичним департаментом Одеської міської ради; договір про співпрацю, укладений 22 жовтня 2015 року між ТОВ «Ханбер» та ОК «Екодом-1».

70. Державним реєстратором Мельничуком В. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 48047480

від 01 серпня 2019 року та відкрито розділ 1884948251101 на об'єкт нерухомого майна (паркомісце № 3) за адресою:

АДРЕСА_2 , у тому числі проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 за № 32641648. Підставою виникнення права власності зазначено: акт прийому-передачі, серія та номер: б/н, виданий 22 березня 2019 року, видавник: ОК «Екодом-1», ОСОБА_1 , договір про сплату пайових внесків, серія та номер: 3, виданий 10 березня 2017 року, видавник ОК «Екодом-1» (т. 1, а. с. 40).

71. До суду надано укладений 10 березня 2017 року між ОК «Екодом-1» та ОСОБА_1 договір № 3 про сплату пайових внесків в ОК «Екодом-1», за умовами якого ОК «Екодом-1» зобов'язується організовувати будівництво дворівневого підземного паркінгу у багатоповерховому житловому будинку з підземними паркінгом та вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями на АДРЕСА_8 за рахунок внесків учасника та внесків інших асоційованих членів ОК «Екодом-1», здати його в експлуатацію, передати учаснику нежитлове приміщення (паркомісце) в об'єкті будівництва, обумовлене цим договором, та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов'язується сплатити ОК «Екодом-1» внески у розмірах та в порядку, встановлених цим договором та додатками до нього, та має право отримати об'єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску, встановленого цим договором для учасника (пункт 1.1). Договір вважається заявою учасника про вступ до асоційованих членів ОК «Екодом-1». Після сплати вступного внеску на користь ОК «Екодом-1» договір вважається рішенням голови ОК «Екодом-1» про прийняття учасника до асоційованих членів ОК (пункт 1.2). Після сплати учасником повного розміру внеску (з урахуванням технічної інвентаризації) ОК «Екодом-1» надає учаснику довідку про асоційоване членство у ОК «Екодом-1» та довідку про внесення пайового внеску в повному обсязі (пункт 2.8). Сторони домовилися, що об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_8 , передається з наступними характеристиками: паркомісце, секція 1, поверх - 2, загальна площа 16 кв. м, номер 3, вказана площа проектна, номер будівельний ОК «Екодом-1» гарантує відсутність будь-яких прав третіх осіб на об'єкт нерухомості (пункт 8.1) (т. 1, а. с. 45-51).

72. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 238

від 10 березня 2017 року ОСОБА_1 сплатив ОК «Екодом-1» за паркомісце № 3 грошові кошти у розмірі 25 000 доларів США (т. 1, а. с. 53).

73. Згідно з довідкою від 10 березня 2017 року вих. № 11/03/2017, виданої ОК «Екодом-1», ОСОБА_1 є асоційованим членом ОК «Екодом-1» та на підставі договору про сплату внесків у ОК «Екодом-1» № 3 від 10 березня 2017 року зробив внесок в повному обсязі у розмірі 25 000 доларів США, згідно додатку № 1 до вказаного договору (т. 1, а. с. 43).

74. 22 березня 2019 року ОК «Екодом-1» та ОСОБА_1 підписали акт прийому-передачі до договору № 3 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 10 березня 2019 року (т. 1 а. с. 44).

75. За замовленням ОСОБА_1 на вказане вище майно виготовлено технічний паспорт (т .1, а. с. 41-42).

76. 04 березня 2019 року між ОК «Екодом-1» та ОСОБА_1 укладено договір № 64-А про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» за умовами якого, ОК «Екодом-1» зобов'язується організовувати будівництво багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями на АДРЕСА_8 , за рахунок внесків учасника та внесків інших асоційованих членів ОК «Екодом-1», здати його в експлуатацію, передати учаснику квартиру в об'єкті будівництва, обумовлену цим договором та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов'язується сплатити ОК «Екодом-1» внески у розмірах та в порядку, встановлених цим договором та додатками до нього, та має право отримати об'єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску, встановленого цим договором для учасника (пункт 1.1). Договір вважається заявою учасника про вступ до асоційованих членів ОК «Екодом-1». Після сплати вступного внеску на користь ОК «Екодом-1» договір вважається рішенням голови кооперативу про прийняття учасника до асоційованих членів ОК «Екодом-1» (пункт 1.2). Після сплати учасником повного розміру внеску (з урахуванням технічної інвентаризації) ОК «Екодом-1» надає учаснику довідку про асоційоване членство у ОК «Екодом-1» та довідку про внесення пайового внеску в повному обсязі (пункт 2.8). Сторони домовилися, що об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_8 передається з наступними характеристиками: квартира, поверх 12, загальна площа 52,9 кв. м, кількість кімнат АДРЕСА_2 , вказана площа проєктна, номер будівельний. ОК «Екодом-1» гарантує відсутність будь-яких прав третіх осіб на об'єкт нерухомості (пункт 8.1) (т. 1, а. с. 61-67).

77. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера

від 04 березня 2019 року № 455, ОСОБА_1 сплатив ОК «Екодом-1» за квартиру АДРЕСА_2 грошові кошти у розмірі 103 155 дол. США (т. 1, а. с. 69).

78. Згідно з довідкою від 04 березня 2019 року вих. № 04/03/2019, виданою ОК «Екодом-1», ОСОБА_1 є асоційованим членом ОК «Екодом-1» та на підставі договору про сплату внесків у ОК «Екодом-1» від 04 березня 2019 року № 64-А зробив внесок в повному обсязі у розмірі 103 155 доларів США, згідно додатку № 1 до вказаного договору (т. 1, а. с. 60).

79. 14 червня 2019 року ОК «Екодом-1» та ОСОБА_1 підписали акт прийому-передачі до договору № 64-А про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1»

від 04 березня 2019 року (т. 1 а. с. 59).

80. На замовлення ОСОБА_1 на вказане майно виготовлено технічний паспорт (т. 1 а. с. 55-57).

81. Державним реєстратором Мельничуком В. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 48045003

від 01 серпня 2019 року та відкрито розділ 1884835351101 на об'єкт нерухомого майна (квартиру) за адресою: АДРЕСА_2 , проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 за № 32639470. Підставою виникнення права власності зазначено: договір про сплату пайових внесків, серія та номер: 64-А, виданий

04 березня 2019 року, видавник: ОК «Екодом-1», ОСОБА_1 ; акт прийому-передачі, серія та номер: б/н, виданий 14 червня 2019 року, видавник: ОК «Екодом-1», ОСОБА_1 ; акт прийому-передачі, серія та номер: б/н, виданий 14 червня 2019 року, виданик: ОК «Екодом-1», ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 54).

82. 14 березня 2017 року між ОК «Екодом-1» та ОСОБА_1 укладено договір № 4 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1», за умовами якого ОК «Екодом-1» зобов'язується організувати будівництво дворівневого підземного паркінгу у багатоповерховому житловому будинку з підземними паркінгом та вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями на АДРЕСА_8 за рахунок внесків учасника та внесків інших асоційованих членів ОК «Екодом-1», здати його в експлуатацію, передати учаснику нежитлове приміщення (паркомісце) в об'єкті будівництва, обумовлене цим договором та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов'язується сплатити ОК «Екодом-1» внески у розмірах та в порядку, встановлених цим договором та додатками до нього, та має право отримати об'єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску, встановленого цим договором для учасника (пункт 1.1). Договір вважається заявою учасника про вступ до асоційованих членів ОК «Екодом-1». Після сплати вступного внеску на користь ОК «Екодом-1» договір вважається рішенням голови ОК «Екодом-1» про прийняття учасника до асоційованих членів ОК «Екодом-1» (пункт 1.2). Після сплати учасником повного розміру внеску (з урахуванням технічної інвентаризації) ОК «Екодом-1» надає учаснику довідку про асоційоване членство у ОК «Екодом-1» та довідку про внесення пайового внеску в повному обсязі (пункт 2.8). Сторони домовилися, що об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_8 , передається з наступними характеристиками: паркомісце, секція 1, поверх-2, загальна площа 16 кв. м, номер 4, вказана площа проектна, номер будівельний. ОК «Екодом-1» гарантує відсутність будь-яких прав третіх осіб на об'єкт нерухомості (пункт 8.1) (т. 1 а. с. 75-80).

83. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 252

від 14 березня 2017 року, ОСОБА_1 сплатив ОК «Екодом-1» за паркомісце № 4 грошові кошти у розмірі 25000 дол. США (т. 1, а. с. 82).

84. Згідно з довідкою від 14 березня 2017 року вих. № 15/03/2017, виданою

ОК «Екодом-1», ОСОБА_1 є асоційованим членом ОК «Екодом-1» та на підставі договору про сплату внесків у ОК «Екодом-1» № 4 від 14 березня 2017 року зробив внесок в повному обсязі у розмірі 25 000 дол. США, згідно з додатком № 1 до вказаного договору (т. 1, а. с. 73).

85. 12 квітня 2019 року ОК «Екодом-1» та ОСОБА_1 підписали акт прийому-передачі до договору № 4 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1»

від 14 березня 2019 року (т. 1, а. с. 74).

86. На замовлення ОСОБА_1 на вказане майно виготовлено технічний паспорт (т. 1, а. с. 71-72).

87. Державним реєстратором Мельничуком В. О. прийнято рішення про державну реєстрацію об'єкта нерухомого майна (паркомісце № 27) за адресою: АДРЕСА_2 , від 01 серпня 2019 року та відкрито розділ 188499515101, проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 за № 32642541. Підставою виникнення права власності зазначено: акт прийому передачі, серія та номер: б/н, виданий 12 квітня 2019 року, видавник: ОК «Екодом-1», ОСОБА_1 , договір про сплату пайових внесків, серія та номер: 4, виданий 14 березня 2017 року, видавник: ОК «Екодом-1»

88. 19 січня 2017 року між ОК «Екодом-1» та ОСОБА_4 укладено договір № 27 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1», за умовами якого ОК «Екодом-1» зобов'язується організувати будівництво дворівневого підземного паркінгу у багатоповерховому житловому будинку з підземним паркінгом та вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями на АДРЕСА_8 за рахунок внесків учасника та внесків інших асоційованих членів ОК «Екодом-1», здати його в експлуатацію, передати учаснику нежитлове приміщення (паркомісце) в об'єкті будівництва, обумовлене цим договором та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов'язується сплатити ОК «Екодом-1» внески у розмірах та в порядку, встановлених договором та додатками до нього, та має право отримати об'єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску, встановленого цим договором для учасника (пункт 1.1). Договір вважається заявою учасника про вступ до асоційованих членів ОК «Екодом-1». Після сплати вступного внеску на користь ОК «Екодом-1» договір вважається рішенням голови

ОК «Екодом-1» про прийняття учасника до асоційованих членів ОК «Екодом-1» (пункт 1.2). Після сплати учасником повного розміру внеску (з урахуванням технічної інвентаризації) ОК «Екодом-1» надає учаснику довідку про асоційоване членство у ОК «Екодом-1» та довідку про внесення пайового внеску в повному обсязі (пункт 2.8). Сторони домовилися, що об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_8 , передається з наступними характеристиками: паркомісце, секція 1, поверх - 2, загальна площа 15,44 кв. м, номер 27, вказана площа проєктна, номер будівельний. ОК «Екодом-1» гарантує відсутність будь-яких прав третіх осіб на об'єкт нерухомості (пункт 8.1) (т. 1, а. с. 91-97).

89. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера, ОСОБА_4 сплатив ОК «Екодом-1» за паркомісце № 27 грошові кошти у розмірі 25 000 дол. США (т. 1, а. с. 109).

90. Згідно з довідкою від 19 січня 2017 року вих. № 20/01/2017, виданою ОК «Екодом-1», ОСОБА_4 є асоційованим членом ОК «Екодом-1» та на підставі договору про сплату внесків у ОК «Екодом-1» № 27 від 19 січня 2017 року зробив внесок в повному обсязі у розмірі 25 000 дол. США, згідно з додатком № 1 до вказаного договору (т. 1, а. с. 89).

91. У лютому 2019 року ОК «Екодом-1» та ОСОБА_4 підписали акт прийому-передачі до договору № 27 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1»

від 19 січня 2017 року (т. 1, а. с. 88).

92. На замовлення ОСОБА_4 на вказане майно виготовлено технічний паспорт (т. 1, а. с. 85-87).

93. Державним реєстратором Мельничуком В. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 48049075

від 01 серпня 2019 року та відкрито розділ 1885020551101 на об'єкт нерухомого майна (паркомісце) за адресою: АДРЕСА_2 , у тому числі проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 за № 32643066. Підставою виникнення права власності зазначено договір про сплату пайових внесків, серія та номер: 27, виданий 19 січня 2017 року, видавник: ОК «Екодом-1», ОСОБА_4 , акт прийому-передачі, серія та номер: б/н, виданий 13 лютого 2019 року, видавник: ОК «Екодом-1», ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 73).

94. 02 лютого 2017 року між ОК «Екодом-1» та ОСОБА_10 укладено договір № 20 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1», за умовами якого ОК «Екодом-1» зобов'язується організовувати будівництво дворівневого підземного паркінгу у багатоповерховому житловому будинку з підземними паркінгом та вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями на АДРЕСА_8 за рахунок внесків учасника та внесків інших асоційованих членів ОК «Екодом-1», здати його в експлуатацію, передати учаснику нежитлове приміщення (паркомісце) в об'єкті будівництва, обумовлене цим договором та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов'язується сплатити ОК «Екодом-1» внески у розмірах та в порядку, встановлених цим договором та додатками до нього, та має право отримати об'єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску, встановленого цим договором для учасника (пункт 1.1). Договір вважається заявою учасника про вступ до асоційованих членів ОК «Екодом-1». Після сплати вступного внеску на користь кооперативу договір вважається рішенням голови ОК «Екодом-1» про прийняття учасника до асоційованих членів ОК «Екодом-1» (пункт 1.2). Після сплати учасником повного розміру внеску (з урахуванням технічної інвентаризації) ОК «Екодом-1» надає учаснику довідку про асоційоване членство у ОК «Екодом-1» та довідку про внесення пайового внеску в повному обсязі (пункт 2.8). Сторони домовилися, що об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_8 , передається з наступними характеристиками: паркомісце, секція 1, поверх - 2, загальна площа 16,20 кв. м, номер 20, вказана площа проектна, номер будівельний. ОК «Екодом-1» гарантує відсутність будь-яких прав третіх осіб на об'єкт нерухомості (пункт 8.1) (т. 1, а. с. 117-123).

95. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 259

від 02 лютого 2017 року, ОСОБА_10 сплатив ОК «Екодом-1» за паркомісце № 20 грошові кошти у розмірі 25 000 дол. США (т. 1, а. с. 135).

96. Згідно з довідкою від 02 лютого 2017 року вих. № 02/02/2017, виданою

ОК «Екодом-1», ОСОБА_10 є асоційованим членом ОК «Екодом-1» та на підставі договору про сплату внесків у ОК «Екодом-1» № 20 від 02 лютого 2017 року зробив внесок в повному обсязі у сумі 25 000 дол. США згідно з додатком № 1 до вказаного договору (т. 1, а. с. 89).

97. 21 березня 2019 року ОК «Екодом-1» та ОСОБА_10 підписали акт прийому-передачі до договору № 20 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 02 лютого 2017 року (т. 1, а. с. 115).

98. На замовлення ОСОБА_10 на вказане майно виготовлено технічний паспорт (т. 1, а. с. 112-114).

99. Державним реєстратором Мельничуком В. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 48044135

від 01 серпня 2019 року та відкрито розділ 1884780151101 на об'єкт нерухомого майна (паркомісце № 20) за адресою:

АДРЕСА_2 , у тому числі проведено державну реєстрацію права власності за

ОСОБА_10 за № 32638430. Підставою виникнення права власності зазначено договір про сплату пайових внесків, серія та номер: 20, виданий

02 лютого 2017 року, видавник: ОК «Екодом-1», ОСОБА_10 , акт прийому-передачі, серія та номер: б/н, виданий 21 березня 2019 року, видавник: ОК «Екодом-1», ОСОБА_10 (т. 1, а. с. 110).

100. 21 лютого 2017 року між ОК «Екодом-1» та ОСОБА_10 укладено договір № 21 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» за умовами якого, ОК «Екодом-1» зобов'язується організувати будівництво дворівневого підземного паркінгу у багатоповерховому житловому будинку з підземним паркінгом та вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями на АДРЕСА_8 за рахунок внесків учасника та внесків інших асоційованих членів ОК «Екодом-1», здати його в експлуатацію, передати учаснику нежитлове приміщення (паркомісце) в об'єкті будівництва, обумовлене цим договором, та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на нього, а учасник зобов'язується сплатити ОК «Екодом-1» внески у розмірах та в порядку, встановлених договором та додатками до нього, та має право отримати об'єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску, встановленого цим договором для учасника (пункт 1.1). Договір вважається заявою учасника про вступ до асоційованих членів ОК «Екодом-1». Після сплати вступного внеску на користь ОК «Екодом-1» договір вважається рішенням голови ОК «Екодом-1» про прийняття учасника до асоційованих членів ОК «Екодом-1» (пункт 1.2). Після сплати учасником повного розміру внеску (з урахуванням технічної інвентаризації) ОК «Екодом-1» надає учаснику довідку про асоційоване членство в ОК та довідку про внесення пайового внеску в повному обсязі (пункт 2.8). Сторони домовилися, що об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_8 , передається з наступними характеристиками: паркомісце, секція 1, поверх - 2, загальна площа 17 кв. м, номер 21, вказана площа проєктна, номер будівельний. ОК «Екодом-1» гарантує відсутність будь-яких прав третіх осіб на об'єкт нерухомості (пункт 8.1) (т. 1, а. с. 142-148).

101. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 253

від 21 лютого 2017 року ОСОБА_10 сплатив ОК «Екодом-1» за паркомісце № 21 грошові кошти у розмірі 25 000 дол. США (т. 1, а. с. 151).

102. Згідно з довідкою від 21 лютого 2017 року вих. № 22/02/2017, виданою

ОК «Екодом-1», ОСОБА_10 є асоційованим членом ОК «Екодом-1» та на підставі договору про сплату внесків у ОК «Екодом-1» № 21 від 21 лютого 2017 року зробив внесок в повному обсязі у сумі 25 000 дол. США, згідно з додатком № 1 до вказаного договору (т. 1, а. с. 141).

103. 14 лютого 2019 року ОК «Екодом-1» та ОСОБА_10 підписали акт прийому-передачі до договору № 21 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 21 лютого 2017 року (т. 1, а. с. 150).

104. За замовленням ОСОБА_10 на вказане майно виготовлено технічний паспорт (т. 1, а. с. 138-140).

105. Державним реєстратором Мельничуком В. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 48043447

від 01 серпня 2019 року та відкрито розділ 1884780151101 на об'єкт нерухомого майна (паркомісце № 21) за адресою:

АДРЕСА_2 , у тому числі проведено державну реєстрацію права власності за

ОСОБА_10 за № 32638430. Підставою виникнення права власності зазначено договір про сплату пайових внесків, серія та номер: 21, виданий

21 лютого 2017 року, видавник: ОК «Екодом-1», ОСОБА_10 , акт прийому-передачі, серія та номер: б/н, виданий 14 лютого 2019 року, видавник:

ОК «Екодом-1», ОСОБА_10 (т. 1, а. с. 136).

106. 04 березня 2019 року між ОК «Екодом-1» та ОСОБА_1 укладено договір № 61б про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1», за умовами якого ОК «Екодом-1» зобов'язується організувати будівництво багатоповерхового житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщення на АДРЕСА_8 за рахунок внесків учасника та внесків інших асоційованих членів ОК «Екодом-1», здати його в експлуатацію, передати учаснику квартиру в об'єкті будівництва, обумовлену цим договором та всі документи, необхідні учаснику для реєстрації права власності на них, а учасник зобов'язується сплатити ОК «Екодом-1» внески у розмірах та в порядку, встановлених договором та додатками до нього, та має право отримати об'єкт нерухомості лише за умови повної сплати внеску, встановленого договором для учасника (пункт 1.1). Договір вважається заявою учасника про вступ до асоційованих членів ОК «Екодом-1». Після сплати вступного внеску на користь ОК «Екодом-1» договір вважається рішенням голови ОК «Екодом-1» про прийняття учасника до асоційованих членів ОК «Екодом-1» (пункт 1.2). Після сплати учасником повного розміру внеску (з урахуванням технічної інвентаризації) ОК «Екодом-1» надає учаснику довідку про асоційоване членство та довідку про внесення пайового внеску в повному обсязі (пункт 2.8). Сторони домовилися, що об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_8 , передається з наступними характеристиками: квартира, поверх АДРЕСА_12 , вказана площа проєктна, номер будівельний. ОК «Екодом-1» гарантує відсутність будь-яких прав третіх осіб на об'єкт нерухомості (пункт 8.1) (т. 1, а. с. 152-158).

107. Згідно з довідкою від 04 березня 2019 року вих. № 05/03/2019, виданою ОК «Екодом-1», ОСОБА_1 є асоційованим членом ОК «Екодом-1» та на підставі договору про сплату внесків в ОК «Екодом-1» № 61б від 04 березня 2019 року зробив внесок у повному обсязі у сумі 79 365 дол. США, згідно з додатком № 1 до вказаного договору (т. 1, а. с. 161).

108. 20 червня 2019 року ОК «Екодом-1» та ОСОБА_1 підписали акт прийому-передачі до договору № 61б про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1»

від 04 березня 2019 року (т. 1, а. с. 160).

109. Державним реєстратором Мельничуком В. О. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 48046548 від 01 серпня 2019 року та відкрито розділ 1884904651101 на об'єкт нерухомого майна (квартиру) за адресою: АДРЕСА_13 , проведено державну реєстрацію права власності за

ОСОБА_1 за № 32640750.

110. Відповідно до матеріалів реєстраційних справ, звертаючись із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на зазначені об'єкти нерухомості, позивачі надали державному реєстратору сертифікат ДАБІ серії ОД № 162183622574, який засвідчує будівництво багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та вбудованими громадськими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_8 ; загальна площа об'єкта 16 668,20; кількість поверхів 13; кількість квартир АДРЕСА_14 ; загальна площа квартир 9 972,30 кв. м; житлова площа - 3 947,5 кв. м; загальна площа вбудовано-прибудованих приміщень 579,5 кв. м; нежитлових - 6 116,4 кв. м; вартість основних фондів 20 000 000 грн. Замовник об'єкта - ТОВ «Ханбер», дата видачі сертифіката 28 грудня 2018 року.

111. Наказом Міністерства юстиції України від 06 лютого 2020 року № 452/5, серед іншого, частково задоволено скарги ТОВ «Ханбер», ОК «Екодом-1»

від 24 жовтня 2019 року та ОСОБА_14 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 серпня 2019 року № № 48046548, 48051368, 48045003, 48047480, 48048524, 48047902, 48050240, 48049075, 48044135, 48043447, 48049676, 48049415, 48051812, прийняті державним реєстратором Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничуком В. О.

112. Підставою прийняття зазначеного наказу слугував висновок Колегії

від 22 січня 2020 року за результатами розгляду скарг ТОВ «Ханбер», ОК «Екодом-1» від 24 жовтня 2019 року, зареєстрованої в Мін'юсті 28 жовтня

2019 року за № 37231-33-19, та ОСОБА_14 від 27 листопада 2019 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 02 грудня 2019 року за № 41886-33-19.

113. Зазначений висновок щодо спірного майна мотивований тим, що державним реєстратором Мельничуком О. В. під час вивчення документів не враховано, що 22 жовтня 2015 року між ТОВ «Ханбер» та ОК «Екодом-1» укладено договір про співпрацю. Редакцією цього договору передбачалося, що відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2 договору визначався порядок розподілу майна, який мав відбутися між сторонами. У свою чергу, пунктом 2.2. договору визначалось, що кожна із сторін має право самостійно та без будь-якого погодження з іншою стороною на свій розсуд розпоряджатись майновими правами та приміщеннями в об'єкті, закріпленими за нею згідно з порядком, установленим договором. Так, перелік та площі розподілу мали бути закріплені у додатку № 3 «Акт розподілу площ» в Об'єкті». Пунктом 9.15 договору передбачалось, що невід'ємною частиною договору є, зокрема додаток № 3 «Акт розподілу площ (приміщень) в Об'єкті». Проте у «системній папці» відповідний додаток відсутній. 15 грудня 2015 року між ТОВ «Ханбер» та ОК «Екодом-1» укладено додаткову угоду № 1 до договору про співпрацю від 22 жовтня 2015 року № 1, якою суттєво змінено порядок розпорядження майном, створеним в процесі спільної діяльності. Відповідно до нової редакції договору ОК «Екодом-1» здійснює, за попередньою письмовою згодою ТОВ «Ханбер», продаж приміщень об'єкта (прав на них) на підставі договорів пайової участі та отримує грошові кошти від такого продажу, які направляються виключно на будівництво об'єкта. ОК «Екодом-1» не має права здійснювати продаж приміщень об'єкта та будь-яке інше відчуження прав та приміщень без отримання погодження ТОВ «Ханбер». У свою чергу, положення пункту 2.2 виключені з основного договору. Під час прийняття державним реєстратором Мельничуком О. В. оскаржуваних рішень № 48046548, № 48045003 не було належним чином перевірено, що у довідках, виданих ОК «Екодом-1», наявна інформація про те, що остаточна довідка про повну сплату пайового внеску буде видана останнім після повного розрахунку між сторонами відповідно до замірів технічної інвентаризації. Тому оскаржувані рішення прийняті з порушенням вимог статей 10, 18 Закону (у редакції, яка діяла на момент проведення реєстраційних дій) та пунктів 41, 80 Порядку (у редакції, яка діяла на момент проведення реєстраційних дій), оскільки державним реєстратором Мельничуком В. О. належним чином не перевірено підстави для зупинення розгляду заяви, у тому числі на відповідність документів вимогам, встановленим законом (т. 1, а. с. 13-25).

114. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року у справі № 420/3933/20 задоволено апеляційні скарги Мін'юсту та

ТОВ «Ханбер». Скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2020 року. Прийнято у справі нову постанову, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову державного реєстратора виконавчого апарату Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничука В. О. до Мін'юсту, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «Ханбер», ОК «Екодом-1», ОСОБА_14 , про визнання протиправним та скасування наказу від 06 лютого 2020 року № 452/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» (т. 1, а. с. 249- 259).

115. Вказану постанову апеляційного суду мотивовано тим, що у справі відсутні беззаперечні підстави для висновку, що заявники зі скаргами на дії державного реєстратора Мельничука В. О. звернулися поза межами строку, встановленого частиною третьою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що слугувало б підставою для відмови у задоволенні скарги відповідно до пункту 8 частини восьмої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

116. Постановою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 420/3933/20 залишено без задоволення касаційну скаргу державного реєстратора виконавчого апарату Коноплянської сільської ради Іванівського району Одеської області Мельничука В. О. Залишено без змін постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2021 року.

117. Залишаючи без змін вказану постанову апеляційного суду, Верховний Суд керувався тим, що судом апеляційної інстанції було досліджено зміст скарг третіх осіб та встановлено, що вони містять належні обґрунтування на підтвердження дати, з якої заявники (треті особи) довідалися про порушення своїх прав оскаржуваними рішеннями позивача. Судом апеляційної інстанції було зазначено, що, заперечуючи щодо вказаних у заяві дат ознайомлення з оскаржуваними рішеннями, позивач будь-яких доказів, які б свідчили про те, що про порушення своїх прав заявники могли довідатися раніше, не надав.

118. 04 липня 2019 року державним реєстратором Махортовим І. О. на підставі технічного паспорта, серія та номер: б/н, виданого 05 липня 2019 року, видавник: ТОВ «Архекспертбуд», акта прийому-передачі, серія: б/н, виданий 25 березня 2019 року, видавник: ОК «Екодом-1», довідка, серія та номер: 19/03/25, виданий 25 березня 2019 року, виданий ОК «Екодом-1», договору про сплату пайових внесків, серія та номер: 27, виданий 17 грудня 2018 року, видавник: ОК «Екодом-1», зареєстровано право приватної власності АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еко Капітал» на паркомісце № 27, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 15,4 кв. м (т. 4, а. с.105).

119. 22 серпня 2023 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г. В. на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1120, виданого 20 червня 2020 року, видавник: Медведенко Г. В., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, документ, що підтверджує наявність факту виконання умов правочину, договір про повний розрахунок, серія та номер: 876, виданий 22 серпня 2023 року, видавник Медведенко Г. В., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, зареєстровано право приватної власності ОСОБА_9 на паркомісце № 27, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею

15,4 кв. м (т. 9, а. с. 152).

120. 13 серпня 2019 року державним реєстратором Чернавською І. В. на підставі довідки, серія та номер: 19/07/30/1, виданої 30 липня 2019 року, видавник: ОК «Екодом-1», акта прийому-передачі, серія та номер: б/н, виданого 30 липня 2019 року, видавник: ОК «Екодом-1» та ОСОБА_6 , договору про сплату пайових внесків в ОК «Екодом-1», серія та номер: 20, виданого 17 травня

2018 року, видавник ОК «Екодом-1» та ОСОБА_6 , зареєстровано право приватної власності ОСОБА_6 на паркомісце № 20, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 16,2 кв. м (т. 4 а. с. 101).

121. 13 серпня 2019 року державним реєстратором Чернавською І. В. на підставі довідки, серія та номер: 19/07/30/1, виданої 30 липня 2019 року, видавник: ОК «Екодом-1», акта прийому-передачі, серія та номер: б/н, виданого 30 липня 2019 року, видавник: ОК «Екодом-1» та ОСОБА_6 , договору про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1», серія та номер: 21, виданого 17 травня

2018 року, видавник ОК «Екодом-1» та ОСОБА_6 , зареєстровано право приватної власності ОСОБА_6 на паркомісце № 21, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 17 кв. м (т. 4, а. с. 103).

122. 25 лютого 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Медведенко Г. В. на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 383, виданого 25 лютого 2020 року, зареєстровано право приватної власності ОСОБА_8 на паркомісце № 4, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 16 кв. м.

123. 13 серпня 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Петровською О. В. на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 739, виданого 13 серпня 2020 року, зареєстровано право приватної власності ОСОБА_5 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 55,1 кв. м (т. 4,

а. с. 92).

124. 22 травня 2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В. С. на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 6206, виданого 22 травня 2021 року, зареєстровано право приватної власності ТОВ «Сайленд» на паркомісце № 3, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 16 кв. м (т. 4, а. с. 94).

125. 25 травня 2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою В. С. на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 6245, виданого 25 травня 2021 року, зареєстровано право приватної власності ТОВ «Сайленд» на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_13 , загальною площею 44 кв. м (т. 4, а. с. 89).

126. Відповідно до звіту про фактичні результати виконаних/погоджених аудиторських процедур стосовно фінансової інформації ОК «Екодом-1»

від 21 грудня 2021 року, підготовленого ТОВ «Арте Аудит», облікові записи в регістрах бухгалтерського обліку не відображають повністю і достовірно усю інформацію проведених з учасниками кооперативу розрахунків по оплаті пайових внесків та передачі об'єктів нерухомості учасникам, зокрема: ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . Також у цьому документі зазначено, що оскільки зазначені процедури не є аудитом або оглядом, проведеним відповідно до Міжнародних стандартів аудиту або Міжнародних стандартів завдань з огляду (або національних стандартів чи практик), тому ТОВ «Арте Аудит» не висловлює впевненості стосовно стану розрахунків ОК «Екодом-1» за переліченими у звіті договорами про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» станом на 01 грудня

2021 року. За умов проведення додаткових процедур, аудиту або огляду фінансових звітів згідно з Міжнародними стандартами аудиту або Міжнародними стандартами завдань з огляду (або відповідними національними стандартами чи практиками), увагу ТОВ «Арте аудит» могли б привернути інші питання, про які вони б повідомили (т. 6, а. с. 46-51).

127. Згідно з висновком експерта № 22.12/04 судово-економічної експертизи № 434/12-22, складеним 27 лютого 2023 року, проведеними дослідженнями наданих документів, висновки звіту про фактичні результати виконаних/погоджених аудиторських процедур стосовно фінансової інформації ОК «Екодом-1» від 21 грудня 2021 року, підготовленого ТОВ «Арте Аудит» в частині невідображення в бухгалтерському обліку та звітності ОК «Екодом-1» інформації щодо розрахунку ОСОБА_1 за договором № 61б про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 04 березня 2019 року, договором № 64а про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 01 березня 2017 року, договором № 4 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 14 березня 2017 року, договором № 3 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 10 березня 2017 року; ОСОБА_4 за договором № 27 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 19 січня 2017 року; ОСОБА_10 за договором № 20 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 02 лютого 2017 року, договором № 21 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 21 лютого 2017 року та непроведення зазначених розрахунків підтверджуються (т. 7, а. с. 19-29).

Позиція Верховного Суду

128. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

129. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

130. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

131. Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

132. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

133. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

134. Щодо оскарження позивачами наказу Мін'юсту від 06 лютого 2020 року № 452/5 слід зазначити таке.

135. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо скасування наказу Мін'юсту від 06 лютого 2020 року

№ 452/5, апеляційний суд, зазначав, що скарги ТОВ «Ханбер» та ОК «Екодом-1», зареєстровані в Мін'юсті 28 жовтня 2019 року, а скарга ОСОБА_14 - 02 грудня 2019 року. Водночас, Колегія Мін'юсту розглядала скарги 23 грудня 2019 року та 22 січня 2020 року (день прийняття висновку), оскаржуваний наказ № 452/5 прийнятий лише 06 лютого 2020 року, тобто зі спливом більше двох місяців

(67 днів від надходження скарги ОСОБА_14 ) та понад трьох місяців (102 дні від дня надходження скарг ТОВ «Ханбер» та ОК «Екодом-1»), що є порушенням максимального 45-ти денного строку розгляду скарги, передбаченого пунктом 4 Порядку № 1127 та статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».

136. Проте з таким висновком погодитися не можна, з огляду на таке.

137. Процедуру здійснення Мін'юстом та його територіальними органами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту визначає Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін'юсту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1150).

138. Розгляд скарги у сфері державної реєстрації здійснюється у строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян» (пункт 4 Порядку № 1128).

139. Згідно зі статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

140. Відповідно до абзаців першого, другого частини п'ятої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державних реєстраторів про виявлені ними факти використання їх ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами розглядаються у строк не більше одного місяця з дня їх надходження. У разі якщо в місячний строк розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність у сфері державної реєстрації прав, повідомлення державного реєстратора про виявлений ним факт використання його ідентифікаторів доступу до Державного реєстру прав іншими особами провести неможливо, Мін'юст, його територіальні органи встановлюють необхідний строк для її розгляду, про що повідомляється особі, яка подала скаргу. При цьому загальний строк для вирішення питань, порушених у скарзі, не може перевищувати 45 днів.

141. Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

142. Ця норма Основного Закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

143. Правова процедура є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.

144. Колегія суддів наголошує, що встановлена правова процедура, як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

145. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка вже неодноразово викладена та застосована у його постановах, зокрема, але не виключно,

від 22 травня 2020 року у справі № 825/2328/16, від 23 квітня 2020 року у справі № 813/1790/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 815/2503/16, від 16 березня 2023 року у справі № 400/4409/21, певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним) або допущене порушення не впливає на зміст акта (тоді наслідки для його дійсності не повинні наставати взагалі).

146. Керуючись міркуваннями розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

147. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом з тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

148. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

149. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим по суті рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

150. Вирішуючи спір, апеляційний суд не врахував тієї обставини, що розгляд скарги ОСОБА_14 , спільної скарги ТОВ «Ханбер» та ОК «Екобом-1» здійснювалося Мін'юстом на двох засіданнях - 23 грудня 2019 року та 22 січня 2020 року. Відповідно, перше засідання комісії відбулося 23 грудня 2019 року у строк, встановлений законодавством.

151. В апеляційній скарзі Мін'юст посилалося на те, що на першому засіданні були надані пояснення та додаткові докази, які були прийняті Комісією. Саме з огляду на необхідність дослідження усіх обставин та документів, було прийнято рішення перенести розгляд скарги на іншу дату. Апеляційна скарга також містить доводи про те, що питання щодо розгляду скарг ОСОБА_14 , спільної скарги ТОВ «Ханбер» та ОК «Екодом-1» перейшли до новоствореної Колегії з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, яка розпочала свою діяльність лише з 09 січня 2020 року.

152. Апеляційним судом не надано оцінки вказаним обставинам, не обґрунтовано висновки про те, чи вплинуло продовження строку розгляду скарг на правильність висновку Колегії та оскарженого наказу Мін'юсту від 06 лютого 2020 року № 452/5 по суті, чи булипорушені права та інтереси позивачів прийнятим наказом. Тому висновки про незаконність вказаного наказу слід визнати передчасними.

153. Щодо вирішення інших позовних вимог, слід звернути увагу, що згідно з частинами першою-четвертою статті 202 ЦК України правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

154. Метою будь-якого правочину є досягнення певних юридичних наслідків, що мають істотне значення для сторін правочину.

155. Однією з підстав виникнення зобов'язання є договір (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

156. Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків.

157. У статті 626 ЦК України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

158. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

159. У частині першій статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

160. Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

161. Інвестор має право володіти, користуватися, розпоряджатися об'єктом і результатом інвестицій (об'єктами інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, а також майнові права). Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою (частина перша статті 4, частини п'ята та шоста статті 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

162. Інвестування та фінансування однієї квартири в об'єкті будівництва кількома інвесторами можливе виключно за умови укладення між ними договору в письмовій формі, в якому визначаються частка кожного інвестора та порядок внесення ним відповідної інвестиції (частина третя статті 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).

163. У статті 2 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» визначено, що об'єкт інвестування - це квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в об'єкті будівництва, яке після завершення будівництва стає окремим майном.

164. Згідно зі статтею 177 ЦК України до об'єктів цивільних прав належать речі, майнові права та інше. Майном як особливим об'єктом вважаються окремі речі, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 ЦК України).

165. За правилами статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування). Майнове право є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право є обмеженим речовим правом, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

166. У статті 190 ЦК України визначено, що майно є особливим об'єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

167. З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об'єктом цивільних правовідносин.

168. Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

169. Концепція «майна» у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «майновими правами», а отже і «майном» (пункт 22 рішення ЄСПЛвід 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05).

170. Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

171. Визначення майнового права як «права очікування» та повноваження власника таких прав окреслено у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 04 вересня 2019 року у справі № 2610/22985/2012, від 16 жовтня 2019 року

у справі № 761/5156/13-ц та постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 520/4555/17, від 26 січня 2022 року у справі № 761/3462/13-ц,

від 08 червня 2022 року у справі № 947/25597/19, від 21 червня 2022 року у справі № 947/25617/19, від 08 січня 2025 року в справі № 363/641/22.

172. Таким чином, майнове право, яке є предметом договору - це обумовлене право на набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.

173. Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

174. Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

175. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

176. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникає, зокрема, з договорів та інших правочинів, має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

177. Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

178. Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

179. За правилом статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

180. Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

181. У частині першій статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

182. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина друга статті 328 ЦК України).

183. Відповідно до частини першої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

184. Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

185. Після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію квартира як окремий об'єкт цивільних правовідносин ще не існує і набуває юридично статусу об'єкта цивільних правовідносин лише після державної реєстрації, здійсненої відповідно до закону (постанова Верховного Суду

від 26 січня 2022 року у справі № 521/19092/17).

186. У статті 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

187. Реєстрація права власності на нерухоме майно є офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

188. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 зроблено висновки про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

189. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року в справі № 359/5719/17 зроблено висновок, що нормами законодавства встановлено первинний спосіб набуття права власності на річ, на яку раніше не було і не могло бути встановлено право власності інших осіб. Саме інвестор як особа, за кошти якої на підставі договору був споруджений об'єкт інвестування, є особою, якою набувається первісне право власності на новостворений об'єкт інвестування. Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку. В іншому випадку інвестор не зможе визнати право власності на квартиру до введення будинку в експлуатацію. Згідно із частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об'єкт і після завершення будівництва об'єкта нерухомості набуває права власності на об'єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об'єкт за собою.

190. Укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.

191. Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об'єктом у розумінні ЦК України такий об'єкт стає після його державної реєстрації.

192. Захист прав на новостворене майно, прийняте в експлуатацію, у разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

193. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 753/6287/19.

194. Отже, інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об'єкт і після завершення будівництва об'єкта нерухомості набуває права власності на об'єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об'єкт за собою.

195. Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього (частина перша статті 330 ЦК України).

196. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина перша статті 387 ЦК України).

197. Частина перша статті 388 ЦК України містить перелік підстав, за яких власник майна має право витребувати своє майно, зокрема якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (підпункт 3 зазначеної статті).

198. Якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).

199. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18),

від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18),

від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

200. Велика Палата Верховного Суду наголошувала, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19) та багатьох інших.

201. Оскільки після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об'єкт інвестування, які після завершення будівництва об'єкта нерухомості та прийняття його до експлуатації трансформуються у право власності інвестора на проінвестований об'єкт з необхідністю державної реєстрації інвестором такого права за собою, то забудовник позбавлений права відчужувати об'єкт інвестування на користь будь-якої іншої особи.

202. Таким чином, інвестор наділений правом вимагати повернення належного йому об'єкта інвестування від будь-якої іншої особи.

203. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 (провадження № 14-8цс21), постановах Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 761/22446/20 (провадження № 61-6067св22), від 24 січня 2024 року у справі № 487/7152/21 (провадження № 61-8265св23), від 07 грудня 2023 року у справі № 369/8250/19 (провадження № 61-3645св23), від 12 жовтня 2023 року у справі № 761/15699/16 (провадження № 61-4491св23) та інших.

204. Таким чином, одним із ключових питань при вирішенні цього спору (враховуючи подвійну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно) є встановлення обставин часу укладення та виконання позивачами та відповідачами умов укладених договорів (зокрема, оплата вартості об'єктів нерухомості), на підставі яких інвестор набуває майнові права на об'єкт інвестування та право власності на збудоване нерухому майно.

205. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не надав належної оцінки усім доводам апеляційних скарг, належним чином не дослідив достовірності доказів, наданих позивачами на підтвердження сплати ними вартості будівництва нерухомого майна, відповідності первинних бухгалтерських документів вимогам закону.

206. Так, у постанові Верховного Суду від 10 грудня 2020 року у справі № 910/14900/19 зроблено висновки про те, що за загальним правилом підтвердженням здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», та відображають реальні господарські операції. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту проведення господарської операції сторони не позбавлені можливості доводити ці факти іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.Потрібно враховувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів.

207. У постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19 (провадження № 61-9459св20) зазначено, що згідно зі статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

208. Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, визначено, що це Положення розроблено відповідно до Закону України «Про Національний банк України» і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами.

209. У пункті 3 Положення визначено, що касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Касові операції - це операції суб'єктів господарювання між собою та з фізичними особами, пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

210. Відповідно до пункту 5 Положення суб'єкти господарювання здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами через касу як коштами, одержаними як готівкова виручка, так і коштами, одержаними із банків.

211. Пунктом 6 положення передбачено, що суб'єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами:

1) між собою - у розмірі до 10 000 гривень включно;

2) з фізичними особами - у розмірі до 50 000 гривень включно.

212. Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку, шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської фінансової установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку.

213. Пунктом 25 Положення передбачено, що приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов'язковим.

214. Про факт отримання та повернення коштів свідчать банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунка, а також прибуткові та видаткові касові ордери в разі внесення грошей до каси підприємства.

215. На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду

від 12 червня 2020 року в справі № 169/506/17 (провадження № 61-37213св18).

216. При вирішенні спору апеляційним судом не надано належної оцінки доказам, наданим на підтвердження оплати вартості будівництва спірного нерухомого майна, з урахуванням положень статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», приписів Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, зокрема, щодо прийняття через касу юридичної особи грошових коштів в іноземній валюті, розміру готівки, переданої протягом одного дня тощо.

217. Також матеріли справи містять висновок судово-економічної експертизи

від 27 лютого 2023 року № 22.12/04, яким підтверджується невідображення в бухгалтерському обліку та звітності ОК «Екодом-1» інформації щодо розрахунку ОСОБА_1 за договором № 61б про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 04 березня 2019 року, договором № 64а про сплату пайових внесків у

ОК «Екодом-1» від 01 березня 2017 року, договором № 4 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 14 березня 2017 року, договором № 3 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 10 березня 2017 року; ОСОБА_4 за договором № 27 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 19 січня

2017 року; ОСОБА_10 за договором № 20 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 02 лютого 2017 року, договором № 21 про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 21 лютого 2017 року та непроведення зазначених розрахунків.

218. Дослідження вказаних обставин, як оремо, так і у сукупності, має суттєве значення, оскільки доведеність (недоведеність) оплати позивачами пайових внесків має наслідком набуття ними у власність спірного нерухомого майна, відповідно і права звернення до суду із цим позовом із застосуванням правового механізму відновлення порушених прав, зокрема передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

219. Апеляційним судом не надано належної оцінки укладеній 15 грудня 2015 року між ТОВ «Ханбер» та ОК «Екодом-1» додатковій угоді № 1 до договору про співпрацю № 1 від 22 жовтня 2015 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни в пункт 2.1 договору. Сторони домовилися про те, що всі приміщення, створені в результаті будівництва об'єкта, належать стороні 1 (ТОВ «Ханбер»). Сторона 2 здійснює, за попередньою письмовою згодою сторони 1, продаж приміщень об'єкта (прав на них) на підставі договорів пайової участі, відповідно до чинного законодавства України і отримує грошові кошти від продажу, які направляють виключно на будівництво об'єкта. Сторона 2 не має права здійснювати продаж приміщень об'єкта або інше відчуження прав на приміщення без отримання згоди сторони 1.

220. Вказана угода є дійсною та не оспорена сторонами.

221. Слід також звернути увагу на те, що у грудні 2022 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним договір № 64А про сплату пайових внесків в ОК «Екодом-1», укладений 04 березня 2019 року між ОК «Екодом-1» та ОСОБА_1 . Приморський районний суд м. Одеси рішенням від 07 листопада 2024 року у справі № 522/16671/22 позов задовольнив. Визнав недійсним договір № 64А про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1», укладений 04 березня 2019 року між ОК «Екодом-1» та ОСОБА_1 . Одеський апеляційний суд постановою від 17 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Заяць К. В., залишив без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2024 року - без змін.

222. Судові рішення у справі № 522/16671/22 мотивовані тим, що ОСОБА_5 , як інвестор за договором № 12/3а про сплату пайових внесків у ОК «Екодом-1» від 11 жовтня 2018 року, уклала цей договір і виконала умови інвестування до укладення аналогічного договору щодо тієї самої квартири ОСОБА_1 , тому саме вона набула первісні майнові права (тотожні праву власності) на об'єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_2 . Саме за грошові кошти, сплачені ОСОБА_5 протягом вересня 2018 року - січня 2019 року в якості пайових внесків ОК «Екодом-1», велось будівництво об'єкта інвестування - квартири АДРЕСА_2 .

223. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не надав належної оцінки усім доводам апеляційних скарг, поверхово дослідив наявні у матеріалах справи докази, в результаті чого дійшов передчасних висновків про обґрунтованість позовних вимог належними, достовірними та достатніми доказами.

224. Згідно з вимогами частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

225. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

226. Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

227. Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, з урахуванням висновків, висловлених у наведених постановах Верховного Суду, а також обставин, встановлених судами в інших справах за участю тих самих учасників.

228. Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу у розумний строк з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити докази, надати правову оцінку доводам і запереченням сторін спору.

229. Судові витрати підлягають розподілу за результатами вирішення спору по суті.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Міністерства юстиції України, товариства з обмеженою відповідальністю «Сайленд», ОСОБА_6 , від імені якої діє адвокат Воронков Володимир Олексійович, ОСОБА_8 , від імені якої діє адвокат Чирка Ольга Олегівна, ОСОБА_9 , від імені якої діє адвокат Пугач Родіон Іванович, ОСОБА_5 , від імені якої діє адвокат Досковський Віталій Геннадійович, задовольнити частково

2. Постанову Одеського апеляційного суду від 13 травня 2025 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович