ухвала
01 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 766/6459/21
провадження № 61-16416св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Сердюка В. В.,
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Херсонської області Манікін Дмитро Сергійович,
заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «МТБ Банк», в інтересах якого діє Мовчан Олександр Сергійович, на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 03 листопада 2021 року у складі судді Кузьміної О. І. та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року у складі колегії суддів Семиженка Г. В., Вейтас І. В., Кузнєцової О. А.,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області (далі - приватний виконавець) Манікіна Д. С., заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «МТБ Банк» (далі - ПАТ «МТБ Банк»).
Скаргу мотивовано тим, що Комсомольський районний суд м. Херсона рішенням від 09 грудня 2010 року стягнув солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» (далі - ВАТ «МТБ»), правонаступником якого є ПАТ «МТБ Банк», заборгованість за кредитом, штрафні санкції за прострочення погашення кредиту станом на 21 вересня 2010 року у розмірі 478 635 грн, з яких тіло кредиту - 47 291,32 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) гривні до долара США становить 374 509,43 грн; відсотки у розмірі 7 923,57 дол. США, що за офіційним курсом НБУ гривні до долара США становить 62 748,34 грн; заборгованість із комісії в розмірі 7 775,81 грн; суму сплаченого судового збору в розмірі 1 700,00 грн; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн.
На підставі рішення від 09 грудня 2010 року Комсомольський районний суд м. Херсона 19 січня 2011 року видав виконавчий лист № 2-3027/10.
Згідно з листом Корабельного районного відділу державної виконавчої служби
у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Одеса) № 53560 станом на 22 травня 2020 року залишок боргу за вказаним виконавчим листом складав 289 797,79 грн.
Заявниця зазначала, що 28 серпня 2020 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 з погашення боргу перед ПАТ «МТБ Банк» було реалізовано належне їй на праві приватної власності кафе на просп. Святих Кирила та Мефодія у м. Херсоні, ціна якого складала 877 424,00 грн. Після вирахування наявної у неї заборгованості залишок грошових коштів склав 587 626,21 грн, тому вона вважала, що її заборгованість перед ПАТ «МТБ Банк» за виконавчим листом № 2-3027/10 є погашеною у повному обсязі на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Вказувала, що її адвокат звернувся до приватного виконавця Манікіна Д. С.
з вимогою прийняти рішення про закінчення виконавчого провадження
№ НОМЕР_1, однак листом від 06 квітня 2021 року № 2645 приватний виконавець відмовив у цьому з посиланням на відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження, оскільки заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «МТБ Банк» не є погашеною, а залишок боргу складає 21 402,23 дол. США та 9 595,81 грн.
Вважаючи такі дії приватного виконавця Манікіна Д. С. щодо невиконання пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» незаконними, оскільки ним неправомірно перераховано борг ОСОБА_1 перед ПАТ «МТБ Банк» з гривні в долари США і це призвело до його збільшення з 478 635,00 грн до 55 214,89 дол. США, що станом на 20 квітня 2021 року згідно з офіційним курсом НБУ еквівалентно 1 546 016,92 грн, а Комсомольський районний суд м. Херсона у резолютивній частині рішення від 09 грудня 2010 року зазначив загальну суму заборгованості ОСОБА_1 перед банком у розмірі 478 635,00 грн без визначення цієї заборгованості в еквіваленті до доларів США, приватний виконавець Манікін Д. С. порушив пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, свою відмову щодо закінчення виконавчого провадження приватний виконавець мотивував правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, однак у цій постанові мова йшла про судове рішення, в якому борг зазначений в іноземній валюті із визначенням еквівалента у гривні, а чинним законодавством приватного виконавця не наділено правом змінювати визначену у рішенні суду суму заборгованості.
Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконними дії приватного виконавця Манікіна Д. С., які полягають у неприйнятті рішення про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1
з примусового виконання виконавчого листа № 2-3027/10, виданого 19 січня 2011 року Комсомольським районним судом м. Херсона;
- зобов'язати приватного виконавця Манікіна Д. С. закінчити виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа
№ 2-3027/10, виданого 19 січня 2011 року Комсомольським районним судом
м. Херсона, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України
«Про виконавче провадження», а саме у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Херсонський міський суд Херсонської області ухвалою від 03 листопада
2021 року, залишеною без змін постановою Херсонського апеляційного суду
від 23 лютого 2022 року, скаргу ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав незаконними дії приватного виконавця Манікіна Д. С., які полягають
у неприйнятті рішення про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1
з примусового виконання виконавчого листа № 2-3027/10, виданого 19 січня 2011 року Комсомольським районним судом м. Херсона.
Зобов'язав приватного виконавця Манікіна Д. С. закінчити виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3027/10, виданого 19 січня 2011 року Комсомольським районним судом м. Херсона, на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.
Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивував ухвалу тим, що стягнення з боржника суми заборгованості було визначено саме у гривні, зазначення судом у рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, що має бути виконаний примусово за участю виконавця; у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу у гривні стягувачу має бути перерахована саме відповідна сума у гривні; чинним законодавством виконавця не наділено правом змінювати розраховану та визначену у рішенні суду суму заборгованості. Отже, відбулося порушення приватним виконавцем Манікіним Д. С. прав ОСОБА_1 шляхом неприйняття рішення про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14 листопада 2023 року ПАТ «МТБ Банк», в інтересах якого діє Мовчан О. С., засобами поштового зв'язку звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 03 листопада 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року у цій справі, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті
389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення судів є незаконними та такими, що порушують право ПАТ «МТБ БАНК» на повне стягнення кредитної заборгованості. Виконавче провадження відкрито за виконавчим листом, виданим Комсомольським районним судом м. Херсона у справі № 2-3027/10, яким стягнуто з боржника на користь банку заборгованість за кредитним договором в іноземній валюті (долари США). Тому приватний виконавиць зобов'язаний під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки між стягувачем та боржниками існувало валютне грошове зобов'язання і заборгованість за кредитним договором була стягнута судом в іноземній валюті - доларах США.
Зазначає, що виконуючи зобов'язання за виконавчим документом у національній валюті, боржник повинен брати до уваги офіційний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу. Визначення судами суми боргу за рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 09 грудня 2010 року у справі № 2-3027/10 у розмірі 478 635,00 грн є помилковим, оскільки між банком та позичальником існувало валютне грошове зобов'язання і заборгованість за кредитним договором стягнута судом також в іноземній валюті. Суди помилково вказали на необхідність застосування пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та залишили поза увагою вимоги частини третьої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у рішенні суду зазначено дві суми: іноземна валюта та її еквівалент відповідно до офіційного курсу НБУ. Тому приватний виконавець під час здійснення перерахунку не змінив рішення суду, а зазначив заборгованість ОСОБА_1 на підставі офіційного курсу НБУ станом на 20 квітня 2021 року, тобто на день платежу. Отже, заборгованість за кредитним договором залишається непогашеною, а рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 09 грудня 2010 року у справі № 2-3027/10 - невиконаним, тому підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні.
Провадження у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 10 січня 2024 року відкрив касаційне провадження за поданою касаційною скаргою, витребував матеріали справи та надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті
389 ЦПК України.
24 січня 2024 року до Верховного Суду надійшли витребувані матеріали справи.
Верховний Суд ухвалою від 21 серпня 2025 року справу призначив до судового розгляду.
Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що Комсомольський районний суд м. Херсона рішенням
від 09 грудня 2010 року розірвав кредитний договір № 01241/RX від 26 серпня 2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «МТБ» в особі Херсонської філії ВАТ «МТБ», стягнув солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь
ВАТ «МТБ» заборгованість за кредитом, штрафні санкції за прострочення погашення кредиту станом на 21 вересня 2010 року в розмірі 478 635,00 грн, з яких: тіло кредиту - 47 291,32 дол. США, що за офіційним курсом НБУ гривні до долара США становить 374 509,43 грн; заборгованість за відсотками 7 923,57 дол. США, що за офіційним курсом НБУ гривні до долара США становить 62 748,34 грн; заборгованість із комісії - 7 775, 81 грн, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн.
На підставі вказаного рішення суду 19 січня 2011 року Комсомольський районний суд м. Херсона видав виконавчий лист № 2-3027/10.
Листом Корабельного районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) № 53560 повідомлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження АСВП № НОМЕР_2 про примусове виконання виконавчого листа № 2-3027/10, виданого 19 січня 2011 року Комсомольським районним судом м. Херсона, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ВАТ «МТБ» в особі Херсонської філії ВАТ «МТБ» боргу в розмірі 478 635,00 грн.
13 травня 2020 року на адресу відділу надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа без виконання. 22 травня 2020 року державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 22 травня 2020 року за вказаним виконавчим документом стягнуто 188 837,21 грн, залишок боргу складав 289 797,79 грн.
28 серпня 2020 року в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 з метою погашення боргу перед ПАТ «МТБ Банк» реалізоване належне ОСОБА_1 на праві приватної власності кафе, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Ціна продажу об'єкта нерухомості склала 877 424,00 грн.
Листом від 06 квітня 2021 року № 2645 приватний виконавець Манікін Д. С. повідомив ОСОБА_1 про відсутність підстав для закінчення виконавчого провадження, оскільки заборгованість перед ПАТ «МТБ Банк» не є погашеною, а залишок боргу складає 21 402,23 доларів США та 9 595,81 грн.
Суди також встановили, що у серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася
до суду зі скаргою на рішення приватного виконавця Манікіна Д. С., стягувач - ПАТ «МТБ Банк», у якій, посилаючись на незаконність прийнятої постанови
та на неправомірність дій приватного виконавця Манікіна Д. С. щодо зміни суми заборгованості, визначеної у рішенні суду та зазначеної у виконавчому листі
у розмірі 478 635,00 грн без еквіваленту в доларах США, заявниця просила визнати неправомірною та скасувати постанову, прийняту 26 травня 2020 року приватним виконавцем Манікіним Д. С., про стягнення з неї на користь ПАТ «МТБ Банк» заборгованості за кредитним договором від 26 березня 2008 року в сумі 47 990,73 дол. США та 9 595,81 грн.
Херсонський міський суд Херсонської області ухвалою від 22 лютого 2021 року відмовив ОСОБА_1 у задоволенні скарги.
Херсонський апеляційний суд постановою від 10 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 22 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні скарги скасував і ухвалив нове судове рішення. Скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Зобов'язав приватного виконавця Манікіна Д. С. усунути порушення прав боржника ОСОБА_1 при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 шляхом внесення змін до постанови про відкриття виконавчого провадження від 26 травня 2020 року в частині змісту прийнятого до виконання виконавчого листа № 2-3027/10, виданого Комсомольським районним судом м. Херсона 19 січня 2011 року, виклавши його відповідно до резолютивної частини рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 09 грудня 2010 року в справі № 2-3027/10, та виданого на підставі цього рішення виконавчого листа. В іншій частині судове рішення суду першої інстанції залишив без змін.
03 вересня 2021 року приватним виконавцем Манікіним Д. С. прийнято постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних № НОМЕР_1 за виконавчим листом № 2-3027/10, виданим 19 січня 2011 року Комсомольським районним судом м. Херсона, про стягнення солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «МТБ» заборгованості за кредитом, штрафних санкцій за прострочення погашення кредиту станом на 21 вересня 2010 року у розмірі 478 635,00 грн, з яких: тіло кредиту - 47 291,32 дол. США, що за офіційним курсом НБУ гривні до долара США становить 374 509,42 грн, заборгованість за відсотками - 7 923,57 дол. США, що за офіційним курсом НБУ гривні до долара США становить 62 748,34 грн, заборгованість із комісії - 7 775,81 грн, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 120,00 грн.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів керується тим, що відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.
Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (пункт 6 частини другої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи та аргументи касаційної скарги разом із матеріалами справи, колегія суддів доходить висновку про необхідність передання справи № 766/6459/21 на розгляд Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду на підставі частини другої статті 403 ЦПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів іншої судової палати.
Мотиви передання справи на розгляд Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
Під час розгляду цієї справи колегією суддів виявлено, що в ухвалених рішеннях Верховного Суду у подібних правовідносинах викладені протилежні правові позиції під час вирішення тотожних спорів.
У справі № 463/2303/20 (провадження № 61-19713св21) Верховним Судом
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглядалась справа, предметом розгляду якої була скарга ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиця А. А., яка полягала у визнанні неправомірною постанови приватного виконавця про закінчення виконавчого провадження під час виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 31 липня 2012 року про стягнення солідарно з боржників на користь банку заборгованості за кредитним договором, що в загальному розмірі в гривневому еквіваленті становить суму 214 814,98 грн, яка складається з: 13 201,11 дол. США - тіло кредиту (105 516,47 еквівалент в грн); 8 584,33 дол. США - відсотки за користування кредитними коштами (68 614,50 еквівалент в грн); 40 683,96 грн - пеня, а також судові витрати по 910,00 грн з кожного відповідача.
У справі № 463/2303/20 (провадження № 61-19713св21) Верховний Суд виснував, що визначаючи характер грошового зобов'язання, судом визначено стягнення з боржника суми саме в національній валюті. Отже, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Пиць А. А. під час здійснення виконавчого провадження з виконання зобов'язання за судовим рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 31 липня 2012 року у справі № 2/1312/415/2012 у національній валюті здійснив виконання судового рішення у повному обсязі. Тому суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про те, що постанова та дії приватного виконавця з приводу закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є правомірними (постанова від 08 червня 2022 року).
Встановлені судами фактичні обставини у справі № 463/2303/20 та фактичні обставини у справі, яка переглядається є тотожними, оскільки основну частину боргу визначено судом до стягнення у гривні, а складові її частини у гривні з відповідним еквівалентом в іноземній валюті (доларах США).
Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому законом.
За частиною другою статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
У частині першій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пункт 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо
у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.
Положення статті 11 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Тобто відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.
За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.
Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці на тимчасово окупованій території України.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, не суперечить чинному законодавству.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 757/6367/13-ц (провадження № 14-422цс18), від 16 січня 2019 року у справах № 373/2054/16 (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
У цій справі особливістю є те, що основна сума боргу судовим рішенням нарахована в гривні, а її складові частини - в доларах США, в еквіваленті до гривні, що внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю виконавця.
Така двозначність виявилася в тому, що 22 травня 2020 року державний виконавець при прийнятті постанови про повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» повідомив боржника листом, що станом на 22 травня 2020 року за виконавчим документом № 2-3027/10, виданим 19 січня 2021 року Комсомольським районним судом м. Херсона, стягнуто 188 837,21 грн, залишок боргу складає 289 797,79 грн.
Однак відповідно до листа від 06 квітня 2021 року № 2645 приватний виконавець Манікін Д. С. повідомив ОСОБА_1 , що її заборгованість перед ПАТ «МТБ Банк» не є погашеною, а залишок боргу складає 21 402,23 дол. США та 9 595,81 грн. У листі також зазначено, що відповідно до заяви представника стягувача про примусове виконання рішення за виконавчим документом частково стягнуто заборгованість у сумі 181 435,75 грн, які були конвертовані у долари США згідно з курсом НБУ на дату отримання коштів, що склало 7 224,16 дол. США. Залишок заборгованості згідно з рішенням суду, який пред'являється до виконання, становить 47 990,73 дол. США та 9 595,81 грн.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (частина перша статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Враховуючи правову природу правовідносин, які виникли між сторонами, колегія суддів вважає, що є підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2022 року у справі № 463/2303/20, провадження № 61-19713св21), оскільки порушується принцип виконання рішення у повному обсязі, закріплений пунктом 1 частини другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження».
Керуючись статтею 403 ЦПК України,
Передати на розгляд Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду справу № 766/6459/21 за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Херсонської області Манікіна Дмитра Сергійовича, заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство
«МТБ Банк», за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства
«МТБ Банк», в інтересах якого діє Мовчан Олександр Сергійович, на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 03 листопада 2021 року
та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. В. Сердюк Судді А. І. Грушицький В. М. Ігнатенко І. В. Литвиненко Є. В. Петров