22 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 752/9693/24
провадження № 61-5572ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
розглянув касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» - адвоката Білоцерківця Юлія Сергійовича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2025 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Оболонь Інвест Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, скасування запису про державну реєстрацію, визнання права власності та
30 квітня 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» (далі - ТОВ «Оболонь інвест плюс») - адвокат Білоцерківець Ю. С. через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргуна рішення Голосіївського районного суду м. Києва
від 03 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2025 року, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
20 травня 2025 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків.
Заявнику детально роз'яснено, в чому полягають недоліки касаційної скарги, спосіб їх усунення, а також наслідки невиконання ухвали суду.
16 липня 2025 року ухвалою Верховного Суду продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 20 травня 2025 року, на п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копію ухвали направлено ТОВ «Оболонь інвест плюс» та адвокату
Білоцерківцю Ю. С. до їх електронних кабінетів в системі «Електронний суд».
Касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.
У постанові від 03 липня 2023 року в справі № 761/2006/20 Верховний Суд виснував, що якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, зі свого боку, покладає на учасника справи обов'язок отримувати повідомлення і відповідати на них.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі
№ 454/1883/22 суд виснував, що процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», зокрема шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної система (далі - ЄСІТС) у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.
Вимога про надіслання судового рішення через підсистеми ЄСІТС є обов'язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС (адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку), та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС.
Встановлено, що ТОВ «Оболонь інвест плюс» та адвокат Білоцерківець Ю. С. зареєстровані в системі «Електронний суд».
Звернення з касаційною скаргою відбулося через ЄСІТС.
Тому направлення ТОВ «Оболонь інвест плюс» та адвокату Білоцерківцю Ю. С. копії ухвали від 16 липня 2025 року до їх електронних кабінетів в системі «Електронний суд», яку вони отримали 18 липня 2025 року, вважається належним способом повідомлення про ухвалене судом процесуальне рішення.
Станом на 22 вересня 2025 року вимог ухвали про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги не виконано.
Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (залишення заяви без руху та її повернення в разі неусунення недоліків), про що постановляється відповідна ухвала.
Частинами п'ятою і шостою статті 393 ЦПК України передбачено, що питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала.
Отримавши ухвалу Верховного Суду від 16 липня 2025 року про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, ні ТОВ «Оболонь інвест плюс», ні адвокат Білоцерківець Ю. С. не виконали у відведений судом строк вимог ухвали, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження.
Тому касаційна скарга підлягає поверненню.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 жовтня 2020 року в справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) виснувала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури в суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення в справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі, оскільки згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України в разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оболонь інвест плюс» - адвоката Білоцерківця Юлія Сергійовича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 03 грудня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 березня 2025 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Оболонь Інвест Плюс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування, скасування запису про державну реєстрацію, визнання права власності вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді О. М. Ситнік
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров