Справа №: 621/1914/25 Головуючий 1 інстанції: В. Філіп'єва
Провадження №: 33/818/1627/25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М.
Категорія: ч. 5 ст. 126, ч.1 ст.130 КУпАП
01 жовтня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Литвиненку Д.А., з участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , з участю його захисника - Міщенко І.І., за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові, в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника правопорушника на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 08 вересня 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п'ять років, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Судом першої інстанції встановлено, що 04.06.2025, о 20:13 годині, перебуваючи в с. Таранівка Чугуївського району Харківської області, по вул. Харківська, 44, водій керував транспортним засобом HYUNDAI Santa Fe, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з непрацюючим лівим стоп-сигналом та з явними ознаками алкогольного сп'яніння, що виразилося в різкому запаху алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився.
Крім того, в той же день і час, 04.06.2025, о 20:13 годині, перебуваючи в с. Таранівка Чугуївського району Харківської області, по вул. Харківська, 44, водій керував транспортним засобом HYUNDAI Santa Fe, реєстраційний номер НОМЕР_3 , не маючи права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинене повторно протягом року, а саме 01.06.2025 складено постанову серії ЕНА №4869396.
Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №351503 від 04.06.2025, серії ЕПР1 №351498 від 04.06.2025 (а.с.1, 2); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 04.06.2025, згідно якого водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння; рапортом інспектора ВП №2 Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області; постановою серії ЕНА №4893760 від 04.06.2025; довідкою АРМОР; постановою серії ЕНА №4868396 від 01.06.2025; відеозаписом події, що міститься на СD диску, доданому до матеріалів справи.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження по справі за відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт зазначає, що не підтверджується факт керування транспортним засобом саме особою, що притягується до адміністративної відповідальності, відеозапис не є безперервним та не є якісним, протокол про адміністративне правопорушення складений неуповноваженою особою.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.
Позиції учасників апеляційного провадження.
В судове засідання суду апеляційної інстанції прибула особа, що притягується до адміністративної відповідальності, та в режимі відеоконференції брала участь захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Правопорушник та його захисник підтримували доводи апеляційної скарги у повному обсязі, висловлювали незгоду з рішенням суду першої інстанції та просили його скасувати і закрити провадження по справі за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.4.а ПДР України на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР України.
Відповідно до пункту 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає у разі повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається із матеріалів справи, водій ОСОБА_1 чи його захисник не оскаржували дії чи бездіяльність співробітників патрульної поліції, тобто останні не зверталися до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не зверталися зі скаргою на дії чи бездіяльність працівників поліції до його керівництва, хоча мали для цього достатньо часу.
Тобто, зазначені обставини, унеможливлюють будь-які посилання сторони захисту на незаконність дій працівників поліції під час складення протоколу, акту, направлення чи рапорту або щодо невідповідності відомостей, зафіксованих у цих документах.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 04.06.2025, о 20:13 годині, перебуваючи в с. Таранівка Чугуївського району Харківської області, по вул. Харківська, 44, водій керував транспортним засобом HYUNDAI Santa Fe, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з непрацюючим лівим стоп-сигналом та з явними ознаками алкогольного сп'яніння, що виразилося в різкому запаху алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився.
Крім того, в той же день і час, 04.06.2025, о 20:13 годині, перебуваючи в с. Таранівка Чугуївського району Харківської області, по вул. Харківська, 44, водій керував транспортним засобом HYUNDAI Santa Fe, реєстраційний номер НОМЕР_3 , не маючи права керування таким транспортним засобом. Правопорушення вчинене повторно протягом року, а саме 01.06.2025 складено постанову серії ЕНА №4869396.
Суд апеляційної інстанції з метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що факт керування транспортним засобом не підтверджується, з огляду на наступне.
Так, аналіз сукупності зібраних у справі доказів не дає підстав для спростування факту керування правопорушником транспортним засобом. З досліджених відеозаписів вбачається, що водій не заперечує факту керування автомобілем. Під час розмови з працівниками поліції, у момент, коли йому демонструють відеозапис, на якому він рухається з непрацюючим лівим стоп-сигналом, відповідає: «Понімаю, попав» (момент відеофіксації 20:20:00). Окрім цього, про факт керування свідчать також матеріали про адміністративне правопорушення, зокрема протокол.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що правопорушник притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП саме за фактом порушення п. 2.5 ПДР України, тобто за відмову від проходження огляду, відтак його вина полягає у порушенні обов'язку пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, а факт реального перебування чи неперебування його в стані алкогольного сп'яніння у той день на кваліфікацію даного адміністративного правопорушення не впливає.
У зв'язку з виявленням у водія ознак алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці, йому було пред'явлено вимогу пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою вимірювального засобу газоаналізатора «Драгер» або у закладі охорони здоров'я (20:51:02).
З досліджених апеляційним судом відеозаписів вбачається, що на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння правопорушник відмовився (20:51:18).
Твердження апелянта про те, що відеозапис, долучений до матеріалів справи, не є безперервним, суд апеляційної інстанції сприймає критично, враховуючи, що суду має бути наданий відеозапис, який містить докази, на підтвердження наведених в протоколі обставин, а не відеозапис всіх подій, які мали місце під час спілкування поліцейських з правопорушником. Наданий суду відеозапис є вичерпно інформативним, належним та допустимим доказом, отриманим у встановленому законом порядку, дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер.
Виходячи з того, що факт відмови водія від проходження передбаченого законом огляду на стан алкогольного сп'яніння є доведеним, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про винуватість особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме вказана особа визнана судом винною за відмову від проходження огляду на предмет перебування в стані алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв'язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» вказується, що у
рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різним, залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Постанову Зміївського районного суду Харківської області від 08 вересня 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126, ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника правопорушника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило