Справа №: 638/8467/25 Головуючий 1 інстанції: Рибальченко Л.М.
Провадження №: 33/818/1598/25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
01 жовтня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Литвиненку Д.А., без участі особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , з участю його захисника - Трубчанінова С.О., за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника правопорушника на постанову Шевченківського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, а також стягнуто судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Судом першої інстанції встановлено, що 21 квітня 2025 року о 00 годині 21 хвилин, в м. Ізюм, вул. Закузнечна 5, гр. ОСОБА_1 керував автомобілем Тойота авенсіс н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння за згодою водія проводився в Ізюмській ЦМЛ лікарем ОСОБА_2 за допомогою алкотестеру Алкофор 307. Висновок медичного огляду 68.
Обставини вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення 21 квітня 2025 року серії ЕПР1 № 307022; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 21 квітня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 21 квітня 2025 року о 00:55 год перебував у стані алкогольного сп'яніння; відезаписом з бодікамер поліцейських..
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження по справі за відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт зазначає, що немає доказів керування, показання свідка необ'єктивні, правопорушнику не дали можливості здати сечу/кров, винесли вже розпакований алкотестер у медичному закладі, крім того, у висновку не було зазначено кількість алкоголю в проміле.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання суду апеляційної інстанції правопорушник не з'явився.
В судове засідання прибув захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
В судовому засіданні останній підтримував доводи апеляційної скарги у повному обсязі, висловлював незгоду з рішенням суду першої інстанції та просив його скасувати і закрити провадження по справі за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України), суд апеляційної інстанції поновлює строк на апеляційне оскарження як пропущений з поважних причин.
Щодо клопотання захисника про зупинення провадження по справі з підстав, що правопорушник є військовослужбовцем, то Кодексом України про адміністративні правопорушення таке зупинення не передбачено, тому суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР України Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 21 квітня 2025 року о 00 годині 21 хвилин, в м. Ізюм, вул. Закузнечна 5, особа, що притягується до адміністративної відповідальності, керувала автомобілем Тойота авенсіс н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння за згодою водія проводився в Ізюмській ЦМЛ лікарем ОСОБА_2 за допомогою алкотестеру Алкофор 307. Висновок медичного огляду 68.
Суд апеляційної інстанції з метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що немає доказів, що можуть встановлювати факт керування транспортним засобом, а показання свідка є необ'єктивними, з огляду на наступне.
Дослідивши усі наявні в матеріалах справи відеозаписи, суд апеляційної інстанції з'ясував, що відеофіксація самого моменту руху транспортного засобу правопорушника дійсно відсутня. Однак аналіз сукупності зібраних у справі доказів не дає підстав для спростування факту керування правопорушником транспортним засобом.
Із досліджених апеляційним судом відеозаписів убачається, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не заперечує факту керування транспортним засобом. Зокрема, на відео зафіксовано пояснення жінки, присутньої на місці події, яка зазначає, що, якби не (клумбові) колеса, то він був би у неї в заборі (момент відеофіксації 00:33:00).
Крім того, під час розмови з поліцейськими, на питання «ви не впорались із керуванням чи просто не побачили?», водій відповідає, що не побачив. Продовжуючи розмову, працівник поліції питає куди саме він їхав, на що особа вказує, що хотів їхати до озера.
Окрім цього, про факт керування свідчать також матеріали про адміністративне правопорушення, зокрема протокол.
При цьому, слід зазначити, що під час розгляду справи в апеляційному суді від захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не надходило клопотань про виклик конкретних осіб для допиту в якості свідків.
З досліджених апеляційним судом відеозаписів вбачається, що на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, правопорушник зазначив, що погоджується пройти такий огляд в закладі охорони здоров'я (00:44:00).
Щодо тверджень апелянта про те, що водію не дали можливість здати сечу/кров, а винесли вже розгорнутий алкотестер у медичному закладі, суд апеляційної інстанції ставиться критично, з огляду на наступне.
Так, з дослідженого відеозапису судом апеляційної інстанції вбачається, що після початку огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладі охорони здоров'я (01:06:40), лікар безпосередньо в присутності правопорушника розпаковує мундштук алкотестера (01:07:04).
Доводи захисника про те, що в даному випадку лікар повинен був взяти інший біологічний матеріал, не приймаються судом до уваги, оскільки по відео не було встановлено незгоду з результатами проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестера. Правопорушник погоджується з результатами проведеного огляду прямо вказуючи, що винуватий (1:09:30).
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта щодо відсутності зазначення конкретної кількості алкоголю в проміле у висновку щодо результатів медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, з огляду на наступне.
Відповідно до положень п.п. 15, 16 розділу IIІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, не передбачено при проведенні огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я при оформленні результатів у висновку вказувати показник алкоголю. За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями лікарем встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду, який складається в одному примірнику та залишається в закладі охорони здоров'я, а висновок щодо результатів видається на підставі акта медичного огляду.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв'язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» вказується, що у
рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різним, залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, - задовольнити, поновивши вказаний строк як пропущений з поважних причин.
Постанову Шевченківського районного суду м. Харкова від 21 серпня 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника правопорушника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило