Іменем України
07 жовтня 2025 року
м. Харків
справа № 524/11031/24
провадження № 22-ц/818/3243/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участі секретаря Шнайдер Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Усова Юлія Олексіївна на рішення Московського районного суду м.Харкова від 02 квітня 2025 року, постановлене під головуванням судді Харченко А.М.,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, в якій просив визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб, автомобіль «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , колір чорний, тип кузова 5-двірний універсал, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , рік випуску 2016; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь 1/2 вартість частини транспортного засобу в сумі 331 375,00 грн.
Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 02 квітня 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення майна спільною сумісною власністю подружжя відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Усова Юлія Олексіївна просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що 06 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб у Московському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №511. За час спільного проживання в шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 06.09.2024 року на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова шлюб між сторонами розірвано. За період шлюбу сторонами за спільні кошти був придбаний автомобіль: «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , колір чорний, тип кузова 5-двірний універсал, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , рік випуску 2016, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 від 20.01.2021 року. Договір купівлі-продажу автомобіля був укладений на ім'я ОСОБА_2 та знаходяться у неї. Тому він вважає, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимогст.367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що з матеріалів справи не вбачається, що транспортний засіб «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , колір чорний, тип кузова універсал-в, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , рік випуску 2016, належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності та є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення майна спільною сумісною власністю подружжя, тому в задоволенні позову відмовляє у повному обсязі за його необґрунтованістю.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що 06 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб.
Від цього шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06.09.2024 року шлюб між сторонами розірвано.
Із Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_2 є власником транспортного засобу «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , колір чорний, тип кузова універсал-в, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , рік випуску 2016. Дата реєстрації ТЗ - 20.01.2021 року.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу №165 від 06.08.2024 року вбачається, що середня ринкова вартість транспортного засобу автомобіля «Nissan Qashqai», 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 02.08.2024 року складає 662 750,00 грн.
В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 посилався на те, що 06 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб у Московському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №511. За час спільного проживання в шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя у сторін не склалося. 06.09.2024 року на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова шлюб між сторонами розірвано. За період шлюбу сторонами за спільні кошти був придбаний автомобіль: «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , колір чорний, тип кузова 5-двірний універсал, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , рік випуску 2016, свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 від 20.01.2021 року. Оригінали документів: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу знаходиться у ОСОБА_2 . Договір купівлі-продажу автомобіля був укладений на ім'я ОСОБА_2 та знаходяться у неї. Під час перебування у шлюбі позивач мав змогу фінансово забезпечувати сім'ю та робив свій вклад в придбанні спільного майно майна, оскільки працював, та отримував дохід. Відповідач не бажає добровільно здійснити поділ майна, що було набуте ними під час шлюбу, саме тому він звертається до суду з даним позовом про поділ майна подружжя. просить визнати об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 транспортний засіб, автомобіль «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , колір чорний, тип кузова 5-двірний універсал, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , рік випуску 2016; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь 1/2 вартість частини транспортного засобу в сумі 331 375,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Тобто ст. 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Відповідно до ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Зазначені вимоги Сімейного кодексу України кореспондуються з ч.3 ст.368 ЦК України майно, за якою набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Згідно з ч.1 ст.71 Сімейного кодексу України майно, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі (частина 1 статті 71 СК України), а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової компенсації вартості його частки (частини 4, 5 ст.71 .СК України)
У разі недосягнення такої згоди між подружжям може застосовуватися стаття 365 ЦК України, за наявності для цього відповідних підстав суд може присудити одному з подружжя річ у натурі, а іншому грошову компенсацію з підстав, передбачених цією статтею.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 23 і 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Матеріали справи свідчать про те, що сторонами в період шлюбу 20.01.2021 року було придбано транспортний засіб «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_1 , колір чорний, тип кузова 5-двірний універсал, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_2 , рік випуску 2016, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 від 20.01.2021 року.
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зазначена правова позиція також висловлена ще у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.
Таким чином спірний автомобіль був набутий сторонами під час шлюбу та є спільною сумісною власністю подружжя.
Доказів, що вказане майно набуто відповідачкою, хоча і в період шлюбу, за особисті кошти, матеріали справи не містять.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та безпідставно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу №165 від 06.08.2024 року вбачається, що середня ринкова вартість транспортного засобу автомобіля «Nissan Qashqai», 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 02.08.2024 року складає 662 750,00 грн.
При зверненні до суду із позовом ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на його користь вартість 1/2 частини транспортного засобу в сумі 331 375,00 грн відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу №165 від 06.08.2024 року.
З огляду на те, що спірний автомобіль є неподільною річчю, і належна позивачу частка у цьому майні не може бути виділена в натурі, судова колегія дійшла висновку, що позивачем обрано належний спосіб захисту права шляхом стягнення із відповідача грошової компенсації вартості належної йому частки у праві спільної сумісної власності.
Щодо розміру компенсації вартості частки автомобіля судова колегія зазначає наступне.
Згідно ст.ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
При зверненні до суду першої інстанції із позовною заявою, позивачем долучено копію експертного автотоварознавчого дослідження колісного транспортного засобу №165 від 06.08.2024 року вбачається, що середня ринкова вартість транспортного засобу автомобіля «Nissan Qashqai», 2016 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 02.08.2024 року складає 662 750,00 грн.
Зазначений висновок складений експертом- автотоварознавцем Громовим А.М., який має відповідне свідоцтво, зареєстрований в Державному реєстрі оцінювачів, та є суб'єктом оціночної діяльності.
Твердження відповідача про те, що визначена у висновку експерта середня ринкова ціна автомобіля Nissan Qashqai», 2016 року випуску є недостовірною, судова колегія не приймає, оскільки відповідачка всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надала доказів на спростування розміру визначеної експертом ринкової вартості автомобіля та не надала іншого висновку про дійсну вартість автомобіля на час розгляду справи.
Клопотань про призначення у справі судової товарознавчої експертизи відповідачем не заявлялось.
Виходячи з вищевикладеного судова колегія доходить висновку, що з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача слід стягнути грошову компенсацію ринкової вартості 1/2 частки спірного автомобіля, яка визначена на час розгляду справи та складає 331 375,00 грн.
Рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5 ..
Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст.367,368,369,376,381,382,383,384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвокат Усова Юлія Олексіївна - задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м.Харкова від 02 квітня 2025 року - скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частини автомобіля в розмірі 331 375,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина
Повний текст судового рішення виготовлено 08.10.2025 року.