Іменем України
06 жовтня 2025 року м. Кропивницький
справа № 398/5240/21
провадження № 22-ц/4809/1338/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Єгорової С. М. (суддя-доповідач), суддів: Карпенка О. Л., Письменного О. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 червня 2025 року у складі головуючого судді Стручкової Л. І.
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов і рішення суду першої інстанції.
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідача на його користь 46 174,00 грн, з яких: 28 974,00 грн - майнові збитки завдані внаслідок залиття квартири; 10000,00 грн - моральна шкода; 1200,00 грн - витрати на проведення будівельно-технічного експертного дослідження; 6000,00 грн - витрати на правову допомогу; 908,00 грн - судовий збір сплачений при подачі позову.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .
25 серпня 2021 року, в другій половині дня, приблизно о 19 годині 00 хвилин його дружина ОСОБА_3 , повернулася додому і виявила, що квартира була залита водою. Вода надходила зі стелі та стікала по стінах заливши підлогу у коридорі, ванній, кухні, кімнаті та спальні. Його дружина відразу прийняла міри щодо ліквідування наслідків залиття квартири та повідомила про цю подію голову СОББ «Камея» ОСОБА_4 , яка відразу прибула для обстеження квартири.
Згідно Акту від 27 серпня 2021 року, складеного головою ОСББ «Камея» та членами правління, залиття квартири позивача сталося внаслідок робіт по зміні труби холодної води у кв. АДРЕСА_2 , яка належить відповідачу ОСОБА_2 . Вода протікала зі стелі у ванній кімнаті біля труби холодної води. Після затоплення водою підлоги коридору, і кімнат, меблі та двері «розбухли» від підлоги частково.
Відповідно до висновку експертного дослідження про вартість відновлення ремонтно-будівельних робіт розмір матеріальної шкоди завданої внаслідок залиття квартири АДРЕСА_3 , становить 28 974,00 грн.
Крім того, позивач зазначив, що внаслідок залиття квартири, йому було завдано моральну шкоду, яка виразилась у емоційному стресі, душевних стражданнях, негативних емоціях, переживаннях з приводу залиття та пошкодження квартири, через що остання стала непридатною для використання без проведення ремонту.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 червня 2025 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнових збитків та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок залиття квартири у розмірі 28 974 грн, моральну шкоду у розмірі 5 000 грн, витрати на проведення будівельно-технічного експертного дослідження у розмірі 1 200 грн, витрати на правову (правничу) допомогу у розмірі 6000 грн та судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Задовольнючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що відповідач як власник квартири відповідає за належний стан та справність внутрішньо-квартирних мереж, презумпція його вини під час розгляду справи не спростована, а тому дійшов до висновків щодо наявності вини відповідача у залитті квартири АДРЕСА_1 , власником якої є позивач, та, як наслідок, наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача майнової шкоди - 28 974,00 грн.
З урахуванням вимог позивача в частині стягнення на його користь моральної шкоди, яка завдана внаслідок залиття належної йому на праві власності квартири, та пов'язана з розладом нормального життя, нервовою напругою та переживаннями, пов'язаними з необхідністю проведення відновлюваного ремонту квартири, витратою часу на проведення обстеження квартири визначення розміру матеріального збитку, зверненням до суду за захистом порушених прав, неможливістю врегулювання питання мирним шляхом, суд вважав розумною та достатньою для відновлення справедливості грошову суму - 5 000 грн.
Щодо наявності підстав для стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн, суд першої інстанції встановив, що дані витрати ОСОБА_1 документально підтверджені.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
ОСОБА_2 подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 червня 2025 року та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не було належним чином встановлено причину затоплення квартири позивача.
Вказав, що причина витоку води могла бути встановлена лише за наслідками проведення будівельно-технічної експертизи, однак така експертиза не проводилась.
Зазначив, що не погоджується також із рішенням суду в частині стягнення із нього на користь позивача 5 000 грн відшкодування моральної шкоди. Відповідач вказує, що залиття квартири позивача відбулось не з його вини, а тому відсутня його вина в заподіянні позивачу моральної шкоди.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив щодо доводів та вимог апеляційної скарги. Вказав, що саме необережність та недбалість в діях відповідача стали причиною залиття його квартири. Зазначив, що відповідач не заявляв у суді першої інстанції будь-яких клопотань про призначення у справі будівельно-технічної експертизи, хоча мав таку можливість. Звернув увагу суду, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є лише припущеннями ОСОБА_2 , при цьому відповідач не наводить жодного факту чи прикладу порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права (а.с.183-185).
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Згідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 17 листопада 2006 року (а.с.9-10).
Відповідно до акту про обстеження технічного стану на предмет затоплення квартири АДРЕСА_1 , складеного комісією у складі голови правління ОСББ «Камея» Хроненко Л. С. та членами правління Белоус Н. С., ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , при обстеженні, виявлено, що при заміні труби холодної води у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 , виникло затоплення кв. АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 холодною водою. Причини затоплення: розгерметизація труби холодної води в перекритті, при зміні труби холодної води квартири АДРЕСА_2 , ймовірність зносу труб холодної води в користуванні труби - 45 років. Доступ до труби холодної води обмежена, закрита керамічною плиткою. Вода поступала у ванну кімнату зі стелі, біля труби холодної води. Після затоплення водою підлоги, коридору, кімнат, меблів, двері розбухли від підлоги частково (а.с.11).
До матеріалів справи долучені фототаблиці з наслідками залиття квартири АДРЕСА_1 (а.с.145-153).
Згідно звіту про визначення вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, складеного 27 серпня 2021 року, розмір матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири АДРЕСА_1 , складає 28 974,00 грн (а.с.13-36).
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , слюсар ОСББ «Камея», суду пояснив, що 25 серпня 2021 року відбулося затоплення кв. АДРЕСА_1 . Близько 16-00 год. його запросила ОСОБА_8 , щоб він перекрив водопостачання по стояку бо чули шум води в кв. АДРЕСА_3 , а господарів не було вдома. Був присутній в кв. АДРЕСА_4 після того, як воду перекрили. Там було сухо. В той день ОСОБА_2 здійснював роботи по заміні труби. Його в зв'язку з цим не запрошували.
Свідок ОСОБА_4 , голова правління ОСББ «Камея» в 2016-2024 роках, суду пояснила, що на зборах співвласників було вирішено, що стояки люди міняють за власний кошт. По стояку квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 власники не змогли дійти згоди з цього питання. В кв. АДРЕСА_2 на водопроводі вже стояв хомут, тому заміна була необхідна. 25 серпня 2021 року слюсар ОСОБА_9 перед початком робіт відключив водопостачання по стояку. В цей час водоканал міняв задвижку подачі холодної води на будинок і повністю перекрив подачу води на будинок. Близько 10-00 год. до кв. АДРЕСА_3 прийшла літня жінка. Вони зустрілися. Пізніше подзвонили з водоканалу і сказали, що воду подали на будинок. Після цього ОСОБА_9 відкрив стояк і повідомив, що на першому поверсі в кв. АДРЕСА_3 шумить вода. Вона подзвонила ОСОБА_10 - не відповідали. Вона пішла до Коваль, там було вже чисто, сухо. О 10-30 подзвонив ОСОБА_10 , сказав, що залиття по всій квартирі. Склали акт, в якому все відображено правдиво. У ванній кімнаті натяжна стеля провисала від води, ламінат був сирий від води. Чи були сліди прибирання не пам'ятає. До ранку воду не подавали. Вважає, що літня жінка, що приходила, забула відкритою воду, відбулося затоплення кв. АДРЕСА_1 .
Свідок ОСОБА_11 , мешканка кв. АДРЕСА_5 , суду пояснила, що влітку 2021 року гуляла на вулиці біля будинку. Десь о 6-7 годині вечора мешканка квартири з першого поверху ОСОБА_12 сказала, що її затопило. Вона і ОСОБА_13 , мешканка з 7 поверху, пішли подивитися. В квартирі ОСОБА_10 по всім кімнатам стояла вода. В туалеті зі стелі стікала вода по стінах. На той час ОСОБА_12 ще не прибрала.
Свідок ОСОБА_3 , дружина позивача та мешканка кв. АДРЕСА_1 , суду пояснила, що влітку 2021 року, близько 7 години вечора, повернулася з чоловіком і дитиною додому. На сходах в під'їзді були сліди води. Відчинивши двері до свого помешкання вони побачили, що в усіх кімнатах стояла іржава вода. Вона вивела дитину на вулицю і попросила сусідів, щоб наглянули. Вони почали збирати воду, в санвузлі з натяжної стелі, з лампочок, по стінах текла вода. В присутності голови ОСББ «Камея» відкрутили лампочку і звідти потекла вода. Піднялися до кв. АДРЕСА_2 , двері ніхто не відчинив. Відразу склали Акт, потім викликали поліцію. Внаслідок затоплення в квартирі пошкоджено ламінат, міжкімнатні двері, шафа в коридорі, в залі диван, в дитячій кімнаті ліжко. Приходив експерт все фотографував.
Свідок ОСОБА_14 , мешканка кв. АДРЕСА_6 , суду показала, що коли йшла на прогулянку, на сходинковому майданчику бачила калюжу води біля квартири ОСОБА_10 . ОСОБА_15 сказала, що квартиру затопило. Вона і ще сусіди пішли подивитися. В квартирі ОСОБА_10 було багато води, в усіх кімнатах. Бачила мокрі книжки, дитячі речі, ліжко, диван. В ванній кімнаті вода текла зі стелі по стінах. В її присутності воду ОСОБА_15 не збирала.
Свідок ОСОБА_16 , знайомий відповідача, суду пояснив що є зварювальником за фахом. Працював раніше в міськгазі, теплокомуненерго, міськводоканалі. Знається на заміні трубопровідних мереж. В теплу пору року, декілька років тому, на прохання ОСОБА_17 здійснював ремонт водопровідної труби. В той день міськводоканал здійснював заміну задвижки подачі холодної води, однак ОСОБА_18 викликав слюсара ОСББ, щоб той перекрив воду в під'їзді. Він зрізав трубу в туалеті. Води не було. Він вибив гільзу наверх і там продовжили роботи. Після закінчення, відкрили воду, її не було. Він прибирав шланги і виніс їх на вулицю до авто. На першому поверсі почув звук води. Пішли перекрили воду. В квартирі на першому поверсі нікого не було. Він поїхав додому. Знає зі слів відповідача, що затопило перший поверх. Він роботу зробив як треба, встановив новий стояк, кран біля лічильника був перекритий, все було сухо. Під'єднання пластикової труби до металевої в туалеті ОСОБА_19 . Вважає, що проблема могла виникнути в старій трубі на першому поверсі.
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Частинами четвертою, п'ятою статті 319 ЦК України зазначено, що власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян.
Тобто, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 322 ЦК України).
Нормами статей 151, 156, 177 ЖК України визначено, що громадяни (власники, наймачі, члени їх сімей) зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об'єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під'їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).
Рзглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. За обставинами справи цю презумпцію мала б спростувати саме відповідачка, що нею не зроблено.
Отже, з огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить протиправність дій, наявність шкоди та її розмір й причинно-наслідковий зв'язок.
Позивачем зазначене доведено.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.9-10).
Відповідно до акту про обстеження технічного стану на предмет затоплення квартири АДРЕСА_1 , складеного комісією у складі голови правління ОСББ «Камея» Хроненко Л. С. та членами правління Белоус Н. С., ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , при обстеженні, виявлено, що при заміні труби холодної води у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 , виникло затоплення кв. АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 холодною водою. Причини затоплення: розгерметизація труби холодної води в перекритті, при зміні труби холодної води квартири АДРЕСА_2 , ймовірність зносу труб холодної води в користуванні труби - 45 років. Доступ до труби холодної води обмежена, закрита керамічною плиткою. Вода поступала у ванну кімнату зі стелі, біля труби холодної води. Після затоплення водою підлоги, коридору, кімнат, меблів, двері розбухли від підлоги частково (а.с.11).
Згідно звіту про визначення вартості відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, складеного 27 серпня 2021 року, розмір матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири АДРЕСА_1 , складає 28 974,00 грн (а.с.13-36).
Позивачем до матеріалів справи долучені фототаблиці з наслідками залиття квартири АДРЕСА_1 , 25 серпня 2021 року (а.с.145-153).
Враховуючи викладене, з урахуванням наданих позивачем доказів, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про те, що відповідач як власник квартири відповідає за належний стан та справність внутрішньо-квартирних мереж, а тому має відшкодувати завдану позивачеві шкоду у зв'язку із залиттям квартири.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що виток води відбувся не з його квартири, а тому причина затоплення належним чином не встановлена, є безпідставними та не узгоджується із приписами статті 1166 ЦК України, оскільки цивільне законодавство у деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини особи, яка завдала шкоду (заподіювача шкоди). Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 757/31418/15-ц (провадження № 61-17928св18).
Відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивача чи будівельно-техічної експертизи не заявляв та не надав інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття та розміру спричиненої позивачеві майнової шкоди, хоча це є його процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
Доводи відповідача про недоведеність факту залиття є безпідставними, оскільки факт залиття належної позивачеві квартири зафіксовано в акті від 07 серпня 2021 року, який є належним та допустимим доказом.
Таким чином, встановивши, що позивач довів розмір завданої йому відповідачем шкоди в розмірі 28 974 грн, як вартість відновлювальних ремонтно-будівельних робіт, протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між ними, що призвело до залиття квартири ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції зазначає, що завдана позивачеві шкода підлягає відшкодуванню відповідачем.
Не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо неправомірності стягнення із нього на користь позивача моральної шкоди в розмірі 5 000 грн.
Так, правовідносини, що виникають із заподіяння позадоговірної моральної шкоди, регулюються ст.ст. 23, 1167 ЦК України, зі змісту яких випливає, що моральна шкода компенсується лише винною особою.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна (ст.23 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи те, що діями відповідача завдано позивачеві моральну шкоду, яка пов'язана з розладом нормального життя, нервовою напругою та переживаннями, пов'язаними з необхідністю проведення відновлюваного ремонту квартири, витратою часу на проведення обстеження квартири визначення розміру матеріального збитку, зверненням до суду за захистом порушених прав, неможливістю врегулювання питання мирним шляхом, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права.
З підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Оскільки оскаржене судове рішення залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення, підстави для розподілу судових витрат, передбачені ст. 141 ЦПК - відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повна постанова складена 06.10.2025.
Судді
С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко
О. А. Письменний