Справа № 344/22526/24
Провадження № 22-з/4808/86/25
Головуючий у 1 інстанції Атаман.юк Б.М.
Суддя-доповідач Барков В. М.
08 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Баркова В. М.,
суддів: Василишин Л. В.,
Максюти І. О.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Яремчука Олександра Олексійовича про ухвалення додаткового рішення заапеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє -адвокат Яремчук Олександр Олексійович на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2025 року, в складі судді Атаманюка Б. М., ухвалене в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, повний текст якого складено 05 березня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Яремчук О. О. задоволено.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2025 року скасовано.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 15 006 (п'ятнадцять тисяч шість) грн.
08 вересня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Яремчук О. О. подав заяву про ухвалення додаткового рішення. Заяву обґрунтовано тим, що при ухваленні судового рішення апеляційним судом не вирішено питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, що складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (частина 3 стаття 270 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви представника ОСОБА_1 адвоката Яремчука О. О. про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових, понесених під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення такої заяви та ухвалення додаткового судового рішення у справі.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції у постанові зокрема вирішує питання щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України одним з основних принципів цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з ч. 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Зміст ч. 13 ст. 141, п. 3 ч. 1 ст. 270, ч. 1 ст. 381, п.п. «в», п.п. «б» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України дає підстави вважати, що за наслідками апеляційного розгляду справи суд апеляційної інстанції зобов'язаний вирішити питання розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а у випадку скасування або зміни судового рішення - нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції.
Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони направлений на забезпечення справедливості цивільного судочинства та ефективності судового захисту.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950), вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014, п. 268).
Судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Убачається, що під час звернення у суд із позовом судовий збір, який підлягав сплаті складав 968,96 грн та був сплачений позивачкою (а. с. 40).
Звертаючись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 лютого 2025 року, ОСОБА_1 сплатила 1 453, 44 грн судового збору (а.с. 100, 104).
Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення чи ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови від позову - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 серпня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Яремчук О. О. задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
У заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивачки просить компенсувати позивачці за рахунок держави, в порядку передбаченому КМУ понесені нею судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю І та II груп.
Установлено, що ОСОБА_2 є інвалідом II групи (загальне захворювання); інвалідність їй встановлено з 22 лютого 2024 року довічно, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 29 лютого 2024 року, посвідченням серія НОМЕР_1 від 19 березня 2024 року, (а. с. 60, 61).
Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 у цій справі звільнена від сплати судового збору в силу вимог закону, а тому судовий збір, сплачений позивачкою при поданні позовної заяви у розмірі 968, 96 грн та апеляційної скарги у розмірі 1 453, 44 грн, за наслідками розгляду якої судове рішення ухвалено на користь позивачки, потрібно компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Щодо відшкодування позивачці понесених нею витрат на правову допомогу у суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді регламентовано в пункті 1 частини третьої статті 133 ЦПК України.
Згідно із частиною першою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини третя, четверта статті 137 ЦПК України).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Тобто вказана судова практика є незмінною.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Можливість подання сторонами доказів на підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.
Тобто, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції подаються до закінчення судових дебатів у справі саме в суді першої інстанції або протягом п'яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно, подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції або протягом п'яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву. Повторне подання доказів в суді апеляційної (касаційної) інстанції в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, процесуальний закон не вимагає. Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 757/60277/18-ц.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи у суді першої інстанції представником позивачки заявлялося клопотання про стягнення з відповідачки на користь позивачки, понесених нею витрат на правову допомогу на загальну суму 3 000,00 грн ( а. с. 37, 82).
На підтвердження понесених витрат представник позивачки надавав у суді першої інстанції наступні документи:
- договір про надання правової допомоги від 07 липня 2023 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 35-36) ;
- додаткову угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 07 липня 2023 року (а.с. 37);
- ордер про надання правничої (правової) допомоги від 29 березня 2023 року Серія АТ № 1039617 на представництво адвокатом Яремчуком О.О. інтересів ОСОБА_1 (а.с. 38)
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ІФ № 001013 від 28 квітня 2015 року (а.с. 39).
- акт про обсяг наданої правової допомоги від 25 лютого 2025 року на загальну суму 3000, 00 грн (а.с. 82).
- додаткову угоду № 2 від 01 грудня 2024 року (а.с. 83).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
У запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_2 просила суд відмовити в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, вважаючи, що заявлений розмір витрат на адвокатські послуги є недоведеним.
З такими доводами колегія суддів погодитися не може, оскільки вищевказані докази, що подані стороною позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, з урахуванням вимог частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України є достатніми для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення у цій частині та відповідають критеріям справедливості, розумності, співмірності із заявленими вимогами.
Відтак колегія суддів дійшла висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 000 грн на відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції.
Керуючись ст. 133, 141, 270, 389 ЦПК України, суд
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Яремчука Олександра Олексійовича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.
Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок та апеляційної скарги у розмірі 1453 (одна тисяча чотириста п'ятдесят три) гривні 44 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 000 (три тисячі) гривень, відшкодування витрат на правову допомогу понесених позивачкою в суді першої інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 08 жовтня 2025 року.
Судді В. М. Барков
Л. В. Василишин
І. О. Максюта