Єдиний унікальний номер 725/7563/25
Номер провадження 2/725/2630/25
07.10.2025 року Чернівецький районний суд міста Чернівців в складі: головуючого судді Іщенко І. В., за участю секретаря судового засідання Берекеля О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про розірвання шлюбу. Посилається в позовній заяві, що він із відповідачкою перебувають у шлюбі. У шлюбі у них народилася дитина. Однак зауважує, що у них різні характери, що їм заважає нормально будувати сімейні стосунки. Переконаний, що подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе. Зауважує, що дитина проживає із ним, окремо від відповідачки. Вказує, що він матеріально спроможний повністю забезпечити себе та їх дитину. Звертає увагу суду на те, що відповідачка не проти того, що їх дитина проживає із ним. Отже, просив розірвати шлюб та місце проживання малолітньої дитини залишити з ним на його самостійному вихованні та утриманні.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій просив розгляд справи провести без його участі та позовні вимоги задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася та подала заяву, в якій зазначила, що не заперечує щодо задоволення позову.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини.
Відповідно до ст.21СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно зі ст.24СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
Відповідно до ст.ст.110-112 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Відповідно до ст.109СК України шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Факт перебування сторін у шлюбі підтверджено оригіналом свідоцтва про шлюб /а.с.5/.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем. Приймаючи до уваги пояснення сторін, суд вважає, що причини, що спонукають його наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов в цій частині підлягає задоволенню.
Від даного шлюбу сторони мають малолітню дитину: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.12/. Позивач з дитиною проживає окремо від відповідача /а.с.8,11,13/, про що ОСОБА_2 не заперечує у своїй заяві. Позивач має можливість забезпечити себе та утримувати дитину /а.с.14/. Сторони по справі досягли взаємної згоди щодо визначення місця проживання дитини, умов її утримання та участі батьків у її вихованні, з укладенням договору між батьками від 27.08.2025 року /а.с.17/. Отже, вказаний спосіб, який був використаний сторонами для вирішення питання проживання дитини в добровільному порядку.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Водночас у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.
Отже, позивач звертаючись із даним позовом не просить суд визначити місце проживання дитини у зв'язку із спором між подружжям, а лише просить суд вказати з ким проживає дитина.
Дослідивши матеріали справи, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд вважає, що позов в даній частині обґрунтований і він підлягає задоволенню.
Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 80, 84, 109, 110, 180, 181,182, 183, 272 Сімейного Кодексу України, суд,-
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 14 серпня 1995 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, актовий запис №1327 - розірвати.
Малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу залишити проживати разом із батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на його самостійному вихованні та утриманні.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду з дня проголошення рішення.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Іщенко І. В.