29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
м. Хмельницький
"01" жовтня 2025 р. Справа № 924/545/25
Господарський суд Хмельницької області у складі
судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Кучеревич М.А., розглянувши матеріали справи
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра", смт Антоніни Хмельницького району Хмельницької області
до Фермерського господарства "Фортуна-Агро Д", смт Антоніни Хмельницького району Хмельницької області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , м. Красилів Хмельницького району Хмельницької області
про визнання недійсним з моменту укладення договору суборенди земельної ділянки від 07.04.2017 площею 0,8091га за кадастровим номером 6822782500:10:004:0049
Представники сторін:
від позивача: Оніщук В.В. - згідно ордеру серії ВХ №1099653 від 21.06.25. (в судовому засіданні 23.09.2025);
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи: не з'явились.
В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.
28.05.2025 на адресу Господарського суду Хмельницької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра", смт.Антоніни Хмельницького району Хмельницької області до Фермерського господарства "Фортуна-Агро Д", смт.Антоніни Хмельницького району Хмельницької області про визнання недійсним з моменту укладення договору суборенди земельної ділянки від 07.04.2017 площею 0,8091га за кадастровим номером 6822782500:10:004:0049.
Ухвалою суду від 02.06.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/545/25 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
У підготовчому засіданні 24.06.2025 суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, якою, відповідно до ст.50 ГПК України, залучив третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , м.Красилів Хмельницького району Хмельницької області.
У підготовчому засіданні 09.07.2025 суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, якою, відповідно до ст.ст.177, 185, ГПК України, продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Позивач - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра", смт.Антоніни Хмельницького району Хмельницької області наполягає на задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що керівником СТОВ "Довіра" грубо порушено вимоги законодавства при укладенні договору суборенди земельної ділянки від 07.04.2017 за кадастровим номером 6822782500:10:004:0049. Такий договір суборенди не відповідає вимогам ч.1 ст.203 ЦК України у зв'язку з тим, що суперечить вимогам ч.1 ст.8 Закону України "Про оренду землі". У додаткових поясненнях звертає увагу на те, що договір суборенди укладено з порушенням вимог законодавства, умов основного договору оренди землі, без належного погодження з орендодавцем, з перевищенням повноважень директором СТОВ "Довіра" та внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою, що спричинило негативні наслідки для позивача.
Відповідач - Фермерське господарство "Фортуна-АгроД", смт.Антоніни Хмельницького району Хмельницької області проти позовних вимог заперечує. Посилається на те, що спори з приводу відносин СТОВ "Довіра" та ФГ "Фортуна-Агро Д" стосовно суборенди земельних ділянок на території Гриценківської сільської ради Хмельницького району неодноразово були предметом розгляду в Господарському суді Хмельницької області. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 17.05.2021 у справі №924/158/21 встановлено факт укладення договорів суборенди та повне виконання сторонами його умов. Рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі №924/797/21 встановлено ряд обставин, які свідчать про взаємовідносини СТОВ "Довіра" та ФГ "Фортуна-Агро Д" з приводу суборенди земельних ділянок на території Гриценківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області та неправомірність дій СТОВ "Довіра" в частині розірвання діючих договорів оренди, що призвело до припинення дії договорів суборенди. Постановою Верховного Суду у справі №924/635/24 встановлено дійсність договору про співпрацю від 07.04.2017 та неправомірність дій СТОВ "Довіра" в частині розірвання договорів оренди, що призвело до припинення дії договорів суборенди, в тому числі і спірного договору суборенди. Висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання договору суборенди недійсним за позовом позивача (орендаря) у зв'язку з відсутністю згоди орендодавця на передачу в суборенду орендованих позивачем земельних ділянок Верховний Суд відхилив як помилкові та такі, що здійснені без належної оцінки спірних правовідносин у контексті вищевказаних норм законодавства та врахування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.10.2019 року у справі №904/355/19.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , м.Красилів Хмельницького району Хмельницької області зазначає, що ОСОБА_1 згоду на укладення спірного договору суборенди не надавав. Більше того, жодних звернень від орендаря з приводу отримання такої згоди не було, а також зі сторони орендаря не було жодних повідомлень про те, що земельну ділянку було передано в суборенду. Про наявність договору суборенди, уже укладеного між СТОВ "Довіра" та ФГ "Фортуна-АгроД", ОСОБА_1 дізнався випадково та після фактичної передачі ділянки у користування третій особі. Такі дії орендаря і суборендаря порушили права ОСОБА_1 , як власника земельної ділянки, адже земельна ділянка фактично вибула з його фактичного контролю, як власника, всупереч встановленим договірним умовам. Укладення договору суборенди земельної ділянки позбавило можливості орендодавця отримати належну вигоду або компенсацію у разі погодження суборенди, адже у даному випадку ОСОБА_1 міг би домовитись про збільшення орендної плати, отримання одноразової винагороди або інших компенсацій, що є загальноприйнятою практикою. Таким чином, вказані дії орендаря та суборендаря суперечать умовам договору оренди землі від 01.03.2008. Третя особа підтримує позов СТОВ "Довіра" щодо визнання договору суборенди недійсним, оскільки цей договір укладено без письмової згоди орендодавця, всупереч вимогам законодавства, з порушенням умов Договору оренди і всупереч інтересам орендодавця, як власника земельної ділянки.
Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Судом також враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення учасників провадження про дату, час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
Як вбачається із інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, власником земельної ділянки з кадастровим номером 6822782500:10:004:0049, площею 0,8091га є ОСОБА_1 (Державний акт на право власності на земельну ділянку виданий 26.09.2007).
Відповідно до укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем СТОВ "Довіра" в особі директора Оцалюка Анатолія Васильовича, що діє на підставі статуту, договору оренди землі від 01.03.2008, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Антонінської селищної ради Красилівського району загальною площею 0,8091га, у тому числі 0,8091га ріллі.
У п.3.1 договору оренди передбачено, останній укладено на 15 (п'ятнадцять) років. Термін дії договору оренди з 1 січня 2008 по 1 січня 2023.
Земельна ділянка передається в оренду для товарного сільськогосподарського використання. Цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного с/г виробництва (п.п.5.1, 5.2 договору).
Згідно зі змістом п.6.2 договору оренди передача орендної ділянки орендарю здійснюється у 10-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі, що є невід'ємною частиною договору.
Після припинення дії договору оренди орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані придатному для використання за цільовим призначенням, але не гіршому (п. 7.1 договору).
Відповідно до п.8.2 договору орендар не в праві передавати земельну ділянку в заставу і користування третім особам.
За змістом п.12.1 договору оренди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
Договір оренди землі від 01.03.2008 підписано сторонами з відміткою про те, що договір зареєстровано у Красилівському районному відділі центру ДЗК, про що вчинено запис від 26.05.2008 за №040875600272.
14.04.2011 сторони договору оренди землі від 01.03.2008 підписали зміни та доповнення до останнього.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав про реєстрацію права оренди від 07.06.2017, 31.05.2017 державним реєстратором внесено запис про право оренди СТОВ "Довіра" на земельну ділянку з кадастровим номером 6822782500:10:004:0049 на підставі договору оренди від 01.03.2008.
Як вбачається із постанови Верховного суду від 23.04.2025 у справі №924/635/24 07.04.2017 між Фермерським господарством "Фортуна-Агро Д" в особі директора Оцалюка А.В., що діє на підставі статуту, та Сільськогосподарськи товариством з обмеженою відповідальністю "Довіра", в особі директора Китайчука С.В., що діє на підставі статуту, укладений договір про співпрацю, предметом якого є відносини сторін з підтримання та розвитку територіальної громади села Якимівці Гриценківсько сільської ради Красилівського району Хмельницької області з метою впровадження високих стандартів життя через ефективне використання земельних ділянок, що знаходяться в масиві села Якимівці та переважній більшості знаходяться у власності жителів села та перебувають у користуванні (оренді) СТОВ "Довіра", а також взаємовідносини сторін стосовно унеможливлення анти конкурентних дій у Красилівському районі між сторонами в частині використання орендованих земель (далі договір про співпрацю).
За пунктами 2.1. 2.2, 2.1.4 договору про співпрацю СТОВ "Довіра" зобов'язується передати ФГ "Фортуна-Агро Д" у суборенду земельні ділянки, що зазначені у додатках до цього договору на підставі укладених та належним чином зареєстрованих в реєстрі речових прав на нерухоме майно, договорів суборенди земельних ділянок загальною площею не менше 989,9га.; здійснювати облік договорів оренди і суборенди земельних ділянок та нарахування суборендної плати для ФГ "Фортуна-Агро Д" з таким розрахунком, щоб розмір орендної плати не перевищував розміру орендної плати, збільшеної на розмір ПДВ, а також надавати рахунки на оплату суборендної плати; до закінчення терміну дії цього договору та/або договору оренди земельної ділянки, переданої в суборенду, не вчиняти дії, що призводять чи можуть призвести до дострокового розірвання договорів оренди земельних ділянок, що передаються у суборенду і передбачені у додатках до цього договору.
За змістом пункту 2.3 договору про співпрацю ФГ "Фортуна-Агро Д" зобов?язується: своєчасно та у повному обсязі сплачувати суборендну плату на умовах визначених у договорах суборенди земельних ділянок; не вчиняти дій щодо зменшення земельного банку відповідача шляхом підбурювання, спонукання до підкупу орендодавців до розірвання діючих договорів оренди земельних ділянок укладених орендодавцями з відповідачем; не укладати договори оренди з власниками земельних ділянок, які перебувають у користуванні відповідача, крім земельних ділянок передбачених у додатках до цього договору; за власний рахунок здійснювати заходи по підтримці інфраструктури та жителів територіально громади села Якимці Гриценківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області.
Згідно з пунктом 5.2.1, 5.2.4 договору про співпрацю у випадку дострокового припинення договорів оренди земельних ділянок з вини СТОВ "Довіра" останній сплачує на користь ФГ "Фортуна-Агро Д" штраф від дострокового припинення договору суборенди у розмірі 12 500 грн за один гектар площі земельн ділянки, переданої в користування за цим договором, за один рік зменшення строку користувани порівняно зі строком, встановленим у договорі суборенди.
У додатку №1 до договору про співпрацю сторони погодили перелік земельних ділянок, що підлягають передачі, загальною площею 760,4909 га.
У той же день, 07.04.2017, між СТОВ "Довіра" (орендар) та ФГ "Фортуна-Агро Д" (суборендар) укладено договір суборенди земельних ділянок, зазначених у додатку №1 до договору, які знаходяться н території Гриценківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області загальною площею 989,9 га.
Також між сторонами 07.04.2017 укладено ряд договорів суборенди земельних ділянок
предметом яких є окремі земельні ділянки, що перебувають у оренді відповідача. Договори суборенд мають різний термін дії - від травня 2023 року до травня 2029 року.
Як вбачається із матеріалів справи, 07.04.2017 укладено Договір суборенди земельних ділянок між СТОВ "Довіра" (Орендар) та ФГ "Фортуна-Агро Д" (Суборендар), згідно п.1.1 якого Орендар передає, а Суборендар приймає в довгострокове платне користування земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зазначені у Додатку №1 до Договору, які знаходяться на території Гриценківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області.
Об'єкт суборенди орендований орендарем на підставі договорів оренди землі (п.1.2 договору).
Відповідно до п.2.1 договору в суборенду передаються земельні ділянки загальною площею 989,9 га.
Згідно п.2.3 договору кадастрові номера земельних ділянок зазначаються в Додатку №1, який є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п.3.1 договору строк дії договору суборенди закінчується в разі закінчення або припинення строку дії усіх основних договорів оренди.
Згідно п.5.1 договору земельні ділянки передаються в суборенду для ведення сільськогосподарського виробництва.
Цільове призначення земельних ділянок: ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (п.5.2 договору).
Відповідно до п.7.1 договору після припинення дії договору, протягом п'яти календарних днів, суборендар повертає орендарю земельні ділянки в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав їх в суборенду.
Даний договір підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток.
В матеріалах справи наявний додаток №1 до договору суборенди земельних ділянок від 2017 року зі списком земельних ділянок в кількості 403 одиниці, які передаються в суборенду відповідно до договору суборенди земельних ділянок від 2017 року, який підписано та скріплено відтиском печатки Орендаря та Суборендаря. Другий стовпчик списку містить назву "Термін дії договору" та відображає інформацію щодо строку дії договорів суборенди, які укладені між СТОВ "Довіра" та ФГ "Фортуна Агро Д".
У додатку №1 під порядковим номером 387 вказано земельну ділянку кадастровий номер 6822782500:10:004:0049 загальною площею площею 0,8091га, Орендодавець Шум Валерій Купріянович.
07.04.2017 між СТОВ "Довіра" в особі директора Китайчука С.В., що діє на підставі статуту (орендар) з однієї сторони, та ФГ "Фортуна-Агро Д" в особі директора Оцалюка А.В., що діє на підставі статуту (суборендар) з другої сторони, укладено договір суборенди земельної ділянки, згідно з п.1.1 якого орендар передає, а суборендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходяться на території Гриценківської сільської ради Красилівського району Хмельницької області.
Згідно п.1.2 договору суборенди об'єкт суборенди орендований орендарем на підставі договору оренди землі від 01 березня 2008, укладений між СТОВ "Довіра" та ОСОБА_1 .
Відповідно до п.п.2.1, 2.3 договору в суборенду передається земельна ділянка кадастровим номером 6822782500:10:004:0049, площею 0,8091га.
Договір суборенди діє до 26.05.2023 року (п. 3.1 договору суборенди).
Строк дії договору суборенди закінчується також в разі закінчення або припинення строку дії основного договору оренди (п.3.2 договору суборенди).
Згідно з п. 5.1 договору суборенди земельна ділянка передається в суборенду для ведення сільськогосподарського виробництва.
Цільове призначення земельної ділянки: ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п. 5.2 договору суборенди).
Відповідно до п.7.1 договору суборенди після припинення дії договору, протягом п'яти календарних днів, суборендар повертає орендарю земельну ділянку в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в суборенду.
Згідно п.8.1 договору суборенди на суборендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інших прав третіх осіб.
Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено (п.12.4.1); закінчення терміну дії основного договору (п.12.4.2 договору).
Договір суборенди земельної ділянки від 07.04.2017 підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток.
В матеріалах справи наявний Статут СТОВ "Довіра" 2016 рік (нова редакція), затверджений рішенням загальних зборів учасників, яке оформлене протоколом №29/11-16/Д від 29.11.2016.
Як вбачається із рішення Господарського суду Хмельницької області від 17.05.2021 по справі №924/158/21 судом встановлено, що директором СТОВ "Довіра" затверджено розрахунок суборендної плати згідно договору з ФГ "Фортуна-Агро" від 07.04.2017 земельних ділянок с.Якимивці, площею 989,9 га, відповідно до якого плата за оренду паїв (10% + податки) становить 2967130,00 грн, орендна плата за землю 403700,00 грн, єдиний податок 4 групи - 298000,00 грн, ПДВ 20% - 733766,00 грн., а всього - 4402596,00 грн.
Відповідно до акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №312 від 31.08.2018, підписаного сторонами, сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Довіра" були надані послуги з суборенди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за 2018 рік на суму 4402604,00 грн.
Згідно платіжних доручень №216 від 19.11.2018 на суму 1402596,00 грн, №209 від 13.11.2018 на суму 3000000,00 грн фермерським господарством "Фортуна-Агро Д" сплачено сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Довіра" кошти за суборенду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Директором сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" затверджено розрахунок суборендної плати згідно договору з фермерським господарством "Фортуна-Агро" від 07.04.2017 земельних ділянок с.Якимивці, площею 989,9га, відповідно до якого плата за оренду паїв (10% + податки) становить 2992300,00 грн, орендна плата за землю 472824,00 грн, єдиний податок 4 групи - 421500,00 грн, ПДВ 20% - 777324,80 грн., а всього - 4663948,80 грн.
Протоколом №3/09-2018/д від 03.09.2018 загальних зборів учасників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Довіра" вирішено збільшити, починаючи з 2018 року, річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою (паєм) з 8% до 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Відповідно до підписаного сторонами акта здачі-приймання робіт (надання послуг) №237 від 31.10.2019, сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Довіра" були надані послуги з суборенди земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за 2019 рік на суму 4663949,48 грн.
Згідно платіжного доручення №363 від 26.11.2019 фермерським господарством "Фортуна-Агро Д" сплачено сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Довіра" 4663949,48 грн за суборенду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за 2019 рік.
У рішенні суду по справі №924/158/21 від 17.05.2021 зазначено, що на виконання умов договору суборенди земельних ділянок від 07.04.2017 сторонами у двосторонньому порядку підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №237 від 31.10.2019 та №312 від 31.08.2018, якими погоджено кількість (площу) земельних ділянок, що передаються в суборенду, яка становить 989,9 га, та загальну ціну такої суборенди для фермерського господарства "Фортуна-Агро Д" за 2018-2019 роки, а саме 9066553,48 грн. Отже, документами, які підтверджують надання відповідачем в суборенду земельних ділянок за договором і виникнення у позивача зобов'язання з оплати суборенди, є акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які є первинними бухгалтерськими документами та засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість суборенди. Як свідчать матеріали справи, фермерським господарством "Фортуна-Агро Д" сплачено сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Довіра" 9066545,48 грн оплати за суборенду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за 2018-2019 роки, що підтверджується платіжними дорученнями.
Суд у рішенні по цій справі констатував, що грошові кошти за суборенду земельних ділянок за 2018-2019 роки були перераховані ФГ "Фортуна-Агро Д" в розмірі, погодженому сторонами у актах здачі прийняття робіт (надання послуг), тобто на виконання договору суборенди земельних ділянок від 07.04.2017.
В матеріалах справи також наявні копії рішення учасників СТОВ "Довіра" №23/05-2025/ЛЕ від 23.05.2025, постанови Верховного Суду від 23.04.2025 №924/635/24, рішень Господарського суду Хмельницької області від 17.05.2021 №924/158/21, від 31.10.2023 №924/797/21, контракту з керівником підприємства від 01.02.2017, наказу №20 від 31.03.2011 про прийняття на роботу, наказу №88 від 03.10.2012 про звільнення з роботи.
Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги таке.
У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (угоди).
Стаття 204 Цивільного кодексу України встановлює презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин першої, третьої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Визнання правочину недійсним являє собою спосіб захисту, наслідком застосування якого є припинення регулятивної сили правочину як юридичного факту, тобто визнання його таким, що не породжує юридичних наслідків. Відповідно разом з цим анулюються цивільні права та обов'язки, що виникли у сторін при вчиненні правочину, або цивільні права та обов'язків припиняються на майбутнє (якщо за недійсним правочином права й обов'язки передбачалися лише на майбутнє) для недопущення розвитку на підставі правочину відповідних йому правовідносин, пов'язаних з його виконанням, а також встановлення заборони на виконання правочину.
Предметом позову у даній справі є вимоги СТОВ "Довіра" до ФГ "Фортуна-Агро Д" про визнання недійсним Договору від 07.04.2017 суборенди земельної ділянки з кадастровим номером 6822782500:10:004:0049.
Судом встановлено, що позивач є стороною (орендар) договору суборенди від 07.04.2017, який він оспорює.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
При цьому, при вирішені спору про визнання правочину недійсним має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент підписання Договору суборенди) орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.
Надаючи оцінку доводам позивача про відсутність, всупереч статті 8 Закону, згоди орендодавця на передачу в суборенду орендованої позивачем земельної ділянки як окремої підстави для визнання договору суборенди недійсним, у зв'язку з недодержанням вимог частини першої статті 203 ЦК України, суд зазначає, що в даному випадку відсутність письмової згоди орендодавця на передачу земельної ділянки в суборенду відповідачу, не впливає на права позивача, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі, оскільки положення частини першої статті 8 Закону в першу чергу спрямовані на захист прав орендодавця і їх недотримання орендарем не призводить до порушення прав орендаря, а в разі невиконання орендарем обов'язку з отримання зазначеного погодження та наступного подання позову про визнання правочину недійсним з цих підстав, наслідком задоволення такого позову може стати перекладання негативних наслідків недобросовісної поведінки орендаря на суборендаря (п.8.21 Постанови Верховного Суду по справі №904/355/19 від 29.10.2019).
Судом враховується, що нарахування штрафних санкцій, на що посилається позивач, відбувається відповідно до умов договору про співпрацю від 07.04.2017 і пов'язане не з укладенням, а саме з розірванням договору суборенди. Тому доводи позивача щодо порушення його прав шляхом притягнення до відповідальності у вигляді нарахування штрафних санкцій не приймаються до уваги.
Судом враховується також існування договору суборенди, укладеного між СТОВ "Довіра" та ФГ "Фортуна Агро Д" щодо земельних ділянок, у додатку №1 до якого під порядковим номером 319 вказано земельну ділянку з кадастровим номером 6822782500:10:004:0049, площею 0,8091га.
У рішенні суду по справі №924/158/21 від 17.05.2021 зазначено, що саме на виконання умов договору суборенди земельних ділянок (загального) від 07.04.2017 сторонами у двосторонньому порядку підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 237 від 31.10.2019 та № 312 від 31.08.2018, якими погоджено кількість (площу) земельних ділянок, що передаються в суборенду, яка становить 989,9 га, та загальну ціну такої суборенди для фермерського господарства "Фортуна-Агро Д" за 2018-2019 роки, а саме 9 066 553,48грн. Отже, документами, які підтверджують надання відповідачем в суборенду земельних ділянок за договором і виникнення у позивача зобов'язання з оплати суборенди, є акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які є первинними бухгалтерськими документами та засвідчують здійснення господарських операцій і містять інформацію про вартість суборенди. Долученими до матеріалів справи №924/158/21 платіжними дорученнями підтверджено сплату ФГ "Фортуна-Агро Д" на користь СТОВ "Довіра" 9 066 545,48грн плати за суборенду земельних ділянок за 2018-2019 роки. У зазначеному рішенні суд також констатував, що грошові кошти за суборенду земельних ділянок за 2018-2019 роки були перераховані ФГ "Фортуна-Агро Д" в розмірі, що був погоджений сторонами у актах здачі прийняття робіт (надання послуг), тобто на виконання договору суборенди земельних ділянок (загального) від 07.04.2017.
Таким чином, зважаючи на наявність двох договорів суборенди, один з яких стосується окремої земельної ділянки, а інший - цієї ж земельної ділянки, але в переліку з іншими земельними ділянками, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді визнання недійсним одного з договорів, не є ефективним.
Частина перша статті 92 ЦК України визначає поняття цивільної дієздатності юридичної особи та передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Таким чином, цивільну дієздатність, тобто здатність власними діями і у власному інтересі створювати відповідні права та обов'язки, юридична особа реалізує через свої органи, які формуються та діють відповідно до установчих документів та вимог законодавства.
Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на положення статті 237 ЦК України утворює правовідносини представництва, в яких орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами.
Відповідно до частини 2 статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Разом з тим, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Тобто частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору. Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 6-62цс16.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 13.03.2017 у справі № 760/8121/16-ц, на захист прав третіх осіб, які виступають у правовідносинах з юридичними особами, у тому числі й укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Отже, стаття 241 ЦК України презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень. За таких обставин ця норма ЦК України не може бути застосована до правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а отже, не могла їх і перевищити.
Позивачем неодноразово вчинялись дії, що свідчать про прийняття оспорюваного договору до виконання, адже він отримував протягом 2018-2019 років суборендну плату, затверджував її розмір, тим самим приймаючи договір до виконання і підтверджуючи ту обставину, що договір є для СТОВ "Довіра" обов'язковим.
Надаючи правову оцінку доводам позивача про укладення спірного договору, на думку позивача, внаслідок зловмисної домовленості колишнього директора позивача із відповідачем, судом враховується, що звертаючись із позовною заявою про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність усіх ознак правочину, вчиненого у результаті зловмисної домовленості представника однієї сторони, а суд має перевірити відповідність доводів позивача вимогам статті 232 ЦК України і лише за наявності всіх ознак має підстави для визнання договору недійсним. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 912/2771/19.
Отже, обов'язковою ознакою правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, є наявність несприятливих наслідків для довірителя внаслідок вчинення такого правочину. Отримання суборендної плати не можна вважати несприятливими наслідками або збитками. Інформації про занижений розмір суборендної плати матеріали справи не містять.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 зазначила, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки судом не встановлено порушення прав СТОВ "Довіра" укладенням оспорюваного договору суборенди земельної ділянки від 07.04.2017.
Відповідно до ст.ст.73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Доводи позивача судом не приймаються до уваги, оскільки спростовуються викладеними судом висновками.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 08.10.2025.
Суддя С.І. Крамар