8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1653/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут", м.Харків
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аксіома", м. Харків
про стягнення 284 610,80 грн
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (надалі - Позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області 14 травня 2025 року із позовною заявою про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аксіома" (надалі - Відповідач) заборгованості за електричну енергію за Договором № 610/0597 від 31.05.2019 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у розмірі 284 610,80 грн за період 02/2024-03/2024 та 09/2024-01/2025 та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 415,33 грн. Також просить суд розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 610/0597 від 31.05.2019 в частині здійснення своєчасної оплати за спожиту електричну енергію.
Ухвалою суду від 19.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/1653/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, Відповідачу, згідно статті 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов; запропоновано Позивачеві у відповідності до частини 2 статті 251 ГПК України, в строк 10 днів подати до суду відповідь на відзив з дня його отримання, повідомлено сторони, що додаткові письмові докази, висновки експертів, клопотання, заяви та пояснення можуть бути подані ними до суду у строк до 12.06.2025.
Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії в порядку ч. 2-4 ст. 120 та ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено Позивачу та Відповідачу в електронному вигляді до їх електронних кабінетів у підсистемі Електронний Суд ЄСІТС.
20 серпня 2025 року Відповідач, з порушенням встановленого судом строку, подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 19162), в якому проти позовних вимог заперечує, посилаючись на передчасність звернення до суду, а також безпідставність та необґрунтованість заявлених позивачем вимог. Заборгованість, яка покладена в основу позовних вимог, повністю не визнається Відповідачем, оскільки вона утворилася не з вини Відповідача, розрахунки за розподіл та постачання електроенергії здійснюється за окремою схемою з поділом на категорії "населення" та "комерція", відповідно до структури обліку, яка затверджена додатками 3.1 та 3.3 договору розподілу електричної енергії № 610/0597 від 28.05.2019.
Як зазначає Відповідач, власники вбудованих приміщень та офісних приміщень так і не укладали договорів ані з оператором системи розподілу, ані з постачальником електричної енергії, проте є споживачами електричної енергії на умовах, визначених договором розподілу. Виставлені постачальником та оператором системи розподілу рахунки на оплату електричної енергії за тарифною групою "офіс", мають оплачуватись власниками нежитлових комерційних приміщень в частині, що пропорційно відповідає площі його приміщення до загальної площі нежитлових комерційних приміщень. Однак, послуга з постачання електричної енергії не оплачується з боку бізнесу, тому Об'єднання несе тягар несприятливих, негативних наслідків у вигляді ініційованого судового провадження про стягнення заборгованості.
На підставі зазначеного Відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором відмовити у повному обсязі.
Також, у відзиві на позовну заяву Відповідач просить поновити процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву, з посиланням на поважність причин пропуску зазначеного строку. Зазначає про те, що Відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі та мав змогу ознайомитися з матеріалами справи тільки 12.08.2025. Причиною такого ознайомлення стали надзвичайні обставини, безпосередньо пов'язані з воєнним станом в Україні, а саме: обстріли та прильоти у районі розташування житлового будинку Відповідача, що призвели до пошкодження будинку, його комунікацій та унеможливили своєчасне отримання кореспонденції та здійснення процесуальних дій у встановлений судом строк. В підтвердження наведеного факту надає копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження 12024221200001065 від 14.05.2024 та посилається на практику Верховного суду.
21 серпня 2025 року Позивач подав до суду відповідь на відзив (вх. № 19282), в якій з доводами Відповідача не погоджується, посилаючись на те, що з боку Відповідача будь-яких заперечень щодо фактичного обсягу спожитої ним електричної енергії в спірних періодах на адресу Позивача не надходило. Заперечення, зазначені Відповідачем у відзиві, не містять належних доводів та не є обґрунтованими, їх суть зводиться до спроби уникнення відповідальності, у зв'язку з чим, на думку Позивача, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Що стосується посилання Відповідача на несплату власниками офісів коштів за спожиту електричну енергію, Позивач зазначає, що власники офісів компенсують витрати за послуги з постачання електричної енергії Відповідачу, і чинним законодавством не позбавлено права Відповідача звернутися для примусового стягнення заборгованості з них на підставі укладених правовідносин.
Також у відповіді на відзив Позивач заперечує проти задоволення клопотання про поновлення процесуального строку Відповідачу для подання відзиву на позовну заяву, з посиланням на необґрунтованість поважності причин пропуску зазначеного строку.
Розглянувши клопотання Відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку про його задоволення, з огляду на таке.
За змістом ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право, зокрема, подавати докази, заяви, клопотання, надавати пояснення суду, свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.
Відповідно до ч. 1, 8 ст. 165 ГПК, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 178 ГПК України, відповідач має право подати до суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом в ухвалі суду про відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 251 ГПК України, відзив по справі, яка розглядається в спрощеному позовному провадженні, подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
За приписами ч. 3, 4, 5 ст. 80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).
За приписами ст. 113 ГПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Наслідки пропуску процесуальних строків встановлені ст. 118 ГПК України, згідно з якою право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Водночас, згідно приписів ч. 5 ст. 119 ГПК України, пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
На підставі зазначеного, враховуючи тривання воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, існування кримінального провадження 12024221200001065 від 14.05.2024, який підтверджує зазначений факт Відповідачем, з огляду на положення ст. 80 ГПК України, з метою недопущення невиправданого позбавлення Відповідача можливості скористатись своїм конституційним правом на судовий захист та повного, всебічного і об'єктивного розгляду справи, суд дійшов висновку, про поважність причин, наведених Відповідачем в якості підстав для поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, у зв'язку з чим задовольняє клопотання Відповідача про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву та приймає до розгляду поданий Відповідачем відзив від 20.08.2025 за вх. № 19162/25 разом з наданими до нього доказами та долучає їх до матеріалів справи.
Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.
Суд приймає до уваги, що сторонам створені належні умови для надання усіх необхідних доказів, надано достатньо часу для підготовки до судового розгляду справи.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Разом з тим, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Проте, Господарський суд Харківської області продовжує здійснювати правосуддя.
Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, відповідно до Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Наказом Голови Верховного Суду від 04.03.2022 також визначено, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.
Отже, виходячи з нормативних актів, які були прийняті, режим роботи кожного конкретного суду визначається окремо, з урахуванням ситуації, що склалась у регіоні, суд у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів, оперативно приймає рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ при цьому уникаючи надмірного формалізму.
Також Суд звертає увагу на те, що розумність строків розгляду справи судом є одним із основних засад (принципів) господарського судочинства (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував на необхідність дотримання принципу розумності тривалості провадження.
Так, у рішення "Вергельський проти України" ЄСПЛ вказав, що розумність тривалості провадження має оцінюватися у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів.
На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв'язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів міста Харкова та Харківської області (керованими боєприпасами, КАБ, С-300 та інш., що може повністю покривати місто Харків, будь-який район, навіть населені пункти Харківської області), відсутність електроенергії у зв'язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів росії (майже знищено всі основні енергетичні об'єкти, які живлять місто) суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Згідно з ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Таким чином, вбачається, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача та заперечення відповідача щодо заявлених до нього позовних вимог, всебічно та повно перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив таке.
З 01.01.2019, у зв'язку з відокремленням функції з розподілу електричної енергії від функції постачання електричної енергії, що визначено положеннями Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017, у відповідності до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.10.2018 № 1268 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території" Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" є постачальником універсальних послуг на території Харківської області.
Позивач, як постачальник універсальних послуг, здійснює постачання електричної енергії з 01.01.2019 у порядку, визначеному "Правилами роздрібного ринку електричної енергії", затвердженими Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 та на умовах постачання універсальних послуг.
На виконання п.13 розділу ХVІІ Закону України "Про ринок електричної енергії" під час здійснення заходів з відокремлення було створено електропостачальника - Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут", а Акціонерна компанія "Харківобленерго" виконує функції з розподілу електричної енергії на території Харківської області та є оператором системи розподілу.
Відповідно до абзацу 5 п.13 р. ХVІІ Закону України "Про ринок електричної енергії" фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальних послуг та/або факт споживання електричної енергії.
Разом з тим, у відповідності до п.13 Перехідних положень Закону України "Про ринок електричної енергії" передача постачальнику універсальних послуг персональних даних побутових та малих непобутових споживачів під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу не потребує отримання згоди та повідомлення таких споживачів про передачу персональних даних і вважається такою, що здійснена в загальносуспільних інтересах з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам.
Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті Позивача.
Оскільки Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аксіома" (Відповідач, споживач) надало підписану заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 610/0597 від 31.05.2019 на умовах комерційної пропозиції № 9 для установ та організацій, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, фактично споживало електричну енергію, ним здійснювались оплати за спожиту електричну енергію в заборгованому періоді договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 610/0597 від 31.05.2019 (далі - договір) вважається укладеним.
Відповідно до розділу 1 договору, цей договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам постачальником універсальних послуг та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору, згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.
За умовами п.2.1 договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п.5.8 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Пунктом 5.9 договору передбачено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.
Пунктами 5.9, п.5.13 договору передбачено, що оплата вартості електричної енергії здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника, споживач здійснює оплату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії через постачальника.
У п.5.10 договору сторони погодили, що оплата рахунку постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком № 3 до цього договору. Також сторони погодили, що всі платіжні документи, що виставляються Позивачем Відповідачу, зокрема, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору.
За умовами п.3 комерційної пропозиції розрахунковим періодом є календарний місяць; оплата електричної енергії, в тому числі послуги з розподілу електричної енергії, здійснюється Відповідачем один раз за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом), на підставі виставленого рахунка Відповідачу Позивачем, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію, в тому числі за послугу з розподілу електричної енергії.
Відповідно до п.6.2 Договору Відповідач взяв на себе зобов'язання забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 4 комерційної пропозиції встановлено, що рахунок за спожиту електричну енергію надається Відповідачу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Відповідачем; рахунки на оплату надаються Відповідачу у відповідних структурних підрозділах постачальника; в разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв'язком; у такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.
Відповідно до п.11 комерційної пропозиції до договору договір укладається на 1 календарний рік та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за 20 днів до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії.
31.03.2021 між Позивачем та Відповідачем укладено угоду щодо електронного документообміну за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 31.05.2019 № 610/0597 (далі - Угода).
За умовами п.8 Угоди електронні документи вважаються отриманими Відповідачем з моменту відправлення такого електронного документу іншою Позивачем.
На підставі переданих даних від Акціонерного товариства "Харківобленерго" Відповідачу проведено нарахування та за результатами розрахункового періоду сформовано та виставлено рахунки за спожиту електричну енергію за період з лютого 2024 по січень 2025 року. Рахунки за вказаний період містяться в матеріалах справи.
Акти приймання-передачі та рахунки за вказаний період надсилались Позивачем на адресу Відповідача через систему електронного документообміну, що підтверджується відповідними доказами, наявними у справі.
Крім того, 12 липня 2024 року Позивачем була направлена претензія № 17 за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 610/0597 від 31.05.2025, в якій Позивач повідомляє Відповідача про не виконання споживачем грошового зобов'язання з оплати за використану (спожиту) електричну енергію та просив Відповідача перерахувати суму заборгованості на поточний рахунок Позивача.
Відповідач за спожиту електричну енергію розрахувався частково, у зв'язку з чим у нього перед позивачем станом на 01.02.2025, з урахуванням оплат на 31.03.2025 загальна сума заборгованості за спожиту електричну енергію по договору № 610/0597 від 31.05.2019 за періоди: лютий 2024 року - березень 2024 року та вересень 2024 року - січень 2025 року складає 284 610,80 грн, яка до теперішнього часу є не сплаченою.
Інші періоди були сплачені Відповідачем з пропущенням строків оплати. Докази здійснення часткових оплат містяться в матеріалах справи.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частина 1 ст.202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).
Положеннями ч.ч. 1, 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
За приписами ч.4 ст.63 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором, а також укладається з урахуванням ст.ст.633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг розміщений на офіційному сайті Позивача zbutenergo.kharkov.ua.
За змістом приписів статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Суд зазначає, що укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак Відповідач, покладений на нього обов'язок щодо повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії у встановлений договором строк не виконав.
Як вже було встановлено судом, Відповідачем було надано підписану заяву-приєднання до договору № 610/0597, у якій представник ОСББ "Аксіома" визначився з точками комерційного обліку за об'єктом споживача (№ 62Z2837729370829, № 62Z1301724779474, № 62Z9389478586751, № 62Z2286838036726).
Так, пунктом 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 визначено, що до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
Основні положення щодо організації комерційного обліку електричної енергії на роздрібному ринку електричної енергії визначені главою 2.3 розділу II Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), затверджені постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 та ККОЕЕ.
Відповідно до положень п. 2.3.3 глави 2.3 розділу II Правил електроустановки споживачів мають бути забезпечені необхідними розрахунковими засобами вимірювальної техніки для розрахунків за спожиту електричну енергію, технічними засобами контролю і управління споживанням електричної енергії та величини потужності.
Згідно з п.2.3.12 глави 2.3 розділу ІІ Правил споживання електричної енергії за відповідним тарифом (ціною) відповідно до комерційної пропозиції має бути забезпечене окремим комерційним обліком.
Окремі фізичні точки комерційного обліку мають бути забезпечені засобами вимірювальної техніки, які дають можливість організувати комерційний облік за відповідним тарифом (ціною) на всій площадці вимірювання.
Згідно з п. 4.3 Правил роздрібного ринку електричної енергії дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За приписами п. 9.1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку електричної енергії обмін даними комерційного обліку електричної енергії між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється на договірних засадах у вигляді електронних документів.
Суд враховує позицію Верховного Суду у постановах від 18.07.2018 у справі № 920/422/17 та від 11.09.2018 у справі № 920/208/17, та позицію апеляційної інстанції у справі № 922/1518/24, відповідно до якої оскільки у багатоквартирному будинку споживачі мають різні точки продажу електричної енергії, переходу права власності на неї та різні тарифні групи, а згідно ПКЕЕ дві різні групи не можуть обліковуватися одним лічильником, то ОСББ не повинно розраховуватися по лічильнику, який обліковує дві різні групи споживання. Загальнобудинковий лічильник, який передбачений проектним рішенням на будинок, може застосовуватися лише як технічний прилад обліку для контролю за рівнем електроспоживання та виявлення понаднормативних втрат електричної енергії у внутрішньобудинкових електричних мережах відповідного багатоквартирного житлового будинку.
Разом з тим, згідно з пунктом 5.2.2 глави 5.2 розділу V ККОЕЕ вузли обліку у замовників встановлюються відповідно до технічних рекомендацій, технічних умов (у разі приєднання до електричних мереж) та проєктних рішень (проєктів).
Суд зазначає, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 610/0597 від 31.05.2019 укладено за існуючих при введені в експлуатацію погоджених індивідуальних характеристик об'єктів (сторонами визначено розрахунковий спосіб визначення вартості спожитої електричної енергії комерційними споживачами (більше 50 кВт) за відповідний розрахунковий період).
Таким чином, структура комерційного обліку була погоджена обома сторонами під час укладання договору.
В свою чергу, укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте, під час виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
У разі незгоди зі структурою комерційного обліку, яку було погоджено обома сторонами під час укладання договору, Відповідач не позбавлений права звернутися до Позивача та/або до суду з метою приведення умов укладеного договору до вимог чинного законодавства у відповідних правовідносинах з урахуванням забезпечення балансу інтересів власників житлових та нежитловим приміщень, що станом на момент звернення з позовом до суду реалізовано не було.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і таке інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі ОСББ), вступу до нього.
Згідно із частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Аналогічно унормовано поняття спільного майна багатоквартирного будинку частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" (далі - Закон).
Підпунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що до спільного майна багатоквартирного будинку відносяться внутрішньо будинкові системи багатоквартирного будинку, якими є - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення.
Таким чином, власники квартир і виділених нежитлових приміщень, щодо яких оформлено право власності на певну особу (певних осіб; далі - виділені нежитлові приміщення), у багатоквартирному будинку є співвласниками спільного майна в ньому. При цьому чинним законодавством не передбачено оформлення окремого документа щодо права власності на спільне майно багатоквартирного будинку.
Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Статтями 4 та 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Об'єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).
Діяльність щодо здійснення права власності у багатоквартирному будинку регламентується Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Статтями 4, 5 Закону встановлено, що власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку, спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов'язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.
За приписами ст. 9 Закону, управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Згідно із статтею 12 вказаного Закону витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.
Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління (частина перша статті 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Статтею 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що ОСББ - це є лише одна із форм управління багатоквартирним будинком.
Враховуючи наведене, факт створення у багатоквартирному будинку ОСББ є підтвердженням надання власниками квартир та виділених нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку повноважень ОСББ щодо управління, утримання і використання спільного майна цього багатоквартирного будинку.
Основним видом діяльності Споживача згідно КВЕД є комплексне обслуговування об'єктів (клас 81.10).
Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку (ч.2 ст.5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").
Суд зазначає, що внутрішньобудинкові електричні мережі багатоквартирного будинку є спільною неподільною власністю співвласників цього будинку (ці електричні мережі не належать оператору системи розподілу і не є його територією здійснення ліцензованої діяльності.)
Крім того, купівля та споживання електричної енергії на освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціювання іншого спільного майна багатоквартирного будинку (у тому числі втрати у внутрішньобудинкових електричних мережах, які виникають під час експлуатації цього спільного майна - витрати електричної енергії в елементах мереж (нагрів елементів мереж, контактних з'єднань тощо), а також безоблікове споживання електричної енергії окремими споживачами), слід відносити до потреб господарської діяльності управителя будинку, які компенсуються за рахунок співвласників цього багатоквартирного будинку, що узгоджується з позицією Регулятора, викладеною у роз'ясненнях від 26.04.2021 № 5309/20.2/7-21.
Відповідно до пп.5 та 7 п.6.1 договору № 610/0597 від 31.05.2019, у разі незгоди з розрахунковими сумами Відповідач міг би звернутися до Позивача або скористатися положеннями розділу 11 договору, яким передбачено порядок розв'язання спорів щодо вирішення спірних питань, проте звернення від Відповідача до Позивача не надходили, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
Даний факт Відповідачем не спростований.
В матеріалах справи міститься витяг з реєстру фактичних обсягів електричної енергії по споживачам електропостачальника ПрАТ «Харківенергозбут» за періоди: лютий 2024 року - березень 2024 року, травень 2024 року та вересень 2024 року - січень 2025 року щодо ОСББ "Аксіома", який підтверджує обсяги спожитої відповідачем електричної енергії. Зазначений витяг сформований на підставі інформації, яка отримується Позивачем від оператора системи розподілу - АТ «Харківобленерго» в порядку обміну даними комерційного обліку.
Суд зауважує, що з боку Відповідача будь-яких заперечень щодо фактичного обсягу спожитої ним електричної енергії в спірних періодах на адресу Позивача не надходило, в матеріалах справи такі докази також відсутні та Відповідачем не спростовані.
З огляду на викладене, суд не приймає заперечення Відповідача, викладені ним у відзиві на позов, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.
Факт порушення Відповідачем умов, визначених договором, та наявність заборгованості за спожиту електричну енергію за періоди: лютий 2024 року - березень 2024 року та вересень 2024 року - січень 2025 року у сумі 284 610,80 грн, що є предметом стягнення, доведений та підтверджується матеріалами справи. Обставини, викладені Позивачем у позові Відповідачем не спростовано.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за спожиту в період лютий 2024 року - березень 2024 року та вересень 2024 року - січень 2025 року в розмірі 284 610,80 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Суд зазначає, що правомірність вимог Позивача та наявність підстав для стягнення з Відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 610/0597 від 31.05.2019 підтверджується також висновком Східного апеляційного господарського суду у постанові від 27 вересня 2024 року у справі № 922/1518/24, якою рішення Господарського суду Харківської області від 01.07.2024 за позовом ПрАТ “Харківенергозбут» до ОСББ “Аксіома» в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за цим договором залишено без змін.
Частиною 4 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму заборгованості.
Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення суми боргу підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а Відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати Позивачу зазначеної суми заборгованості, суд дійшов висновку, що позов є цілком обґрунтованим, доведеним, у зв'язку з чим він підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору суд покладає на Відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 80, 86, 119, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Аксіома" (61166, м. Харків, пр-т Науки, буд. 9-Д, код ЄДРПОУ 41875246) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 10, код ЄДРПОУ 42206328) заборгованість за електричну енергію за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 610/0597 від 31.05.2019 за період 02/2024-03/2024 та 09/2024-01/2025 у розмірі 284 610,80 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 415,33 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено "07" жовтня 2025 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.П. Жигалкін