30.09.2025м. СумиСправа № 920/936/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/936/25
за позовом Керівника Конотопської окружної прокуратури
(вул. Успенсько-Троїцька, 136, м. Конотоп, Сумська область, 41601,
код ЄДРПОУ 0352789121)
в інтересах держави в особі позивача:
Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області
(площа Миру, 1, с. Попівка. Конотопський район, Сумська область,
41627, код ЄДРПОУ 04389220)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Світ Інвест»
(вул. Грінченка Бориса, буд. 8, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 44479669)
про припинення шляхом розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки,
за участю представників сторін:
прокурор: Карпенко Д.В.,
від позивача: не прибув,
від відповідача: не прибув,
при секретарі судового засідання Ляскевич М.О.
Суть спору. 26.06.2025 прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить суд:
- припинити шляхом розірвання договір оренди землі від 18.03.2022, укладений між Попівською сільською радою Конотопського району Сумської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрос Світ Інвест»;
- зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос Світ Інвест» повернути Попівській сільській раді земельну ділянку з кадастровим номером 5922086000:02:001:2002, площею 15,5763 га, а також стягнути судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 26.06.2025, справу призначено до розгляду судді Заєць С.В.
Ухвалою від 30.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/936/25; призначено підготовче засідання на 24.07.2025, 10:20; сторонам встановлені строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
10.07.2025 копія ухвали суду від 30.06.2025 про відкриття провадження у справі №920/936/25, надіслана на адресу відповідача, що зазначена позивачем у позовній заяві, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос Світ Інвест» - вул. Грінченка Бориса, буд. 8, м. Київ, 01001, була повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
Разом з тим, відповідно до інформації, що міститься в копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Світ Інвест» є вул. Грінченка Бориса, буд. 8, м. Київ, 01001.
Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом пунктів 116, 117 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.
За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18 у справі № 921/6/18.).
Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.
Водночас, відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні аргументованих заперечень щодо позовних вимог в установлений судом строк суду не подав.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що з 10 год. 12 хв. 24.07.2025 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 24.07.2025 не відбулось.
Ухвалою суду від 24.07.2025 призначено підготовче засідання у справі №920/936/25 на 12.08.2025, 11:30.
Ухвалою суду від 12.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №920/936/25 до судового розгляду по суті на 02.09.2025, 10:20.
Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що з 09 год. 14 хв. 02.09.2025 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 02.09.2025 не відбулось.
Ухвалою суду від 02.09.2025 призначено судове засідання у справі №920/936/25 на 30.09.2025, 10:40.
Представники позивача та відповідача у судове засідання 30.09.2025 не прибули, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
У судовому засіданні 30.09.2025 прокурор підтримав позовні вимоги (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) та просив суд задовольнити позов повністю.
Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України були з'ясовані всі обставини, на які сторони у справі посилалися, як на підставу своїх вимог та/або заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.
У судовому засіданні в порядку абз. 1 ч. 1 ст. 219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголосив скорочене рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора, господарським судом встановлені наступні обставини.
Щодо підстав звернення з даним позовом до суду прокурора в інтересах держави в особі Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області.
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з положеннями ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.
Отже, чинним законодавством визначено дві обов'язкових умови, за обов'язкової наявності яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді: 1) порушення або загроза порушення інтересів держави та 2) не здійснення або неналежним чином здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У відповідності до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99 із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, можливо розуміти як орган державної влади, так і орган місцевого самоврядування.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття «інтереси держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Необхідність пред'явлення цього позову зумовлена потребою у забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства.
Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового, у тому числі договірного, врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави.
Ухилення від виконання істотних умов Договору щодо повної та своєчасної сплати орендної плати позбавляє можливості орендодавця отримати все, на що він розраховував при його укладенні, що в свою чергу призводить до несвоєчасного надходження коштів до бюджетів всіх рівнів з метою їх подальшого використання для забезпечення завдань і функцій держави та місцевого самоврядування, а тому свідчить про порушення інтересів держави.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02.11.2004 у справі «Трегубенко проти України» суд категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес».
Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб'єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст. ст. 1,3, 6-8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішенні земельних питань, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних засобів і способів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.
Отже, правовідносини, пов'язані з використанням земель, якими розпоряджаються органи державної влади та місцевого самоврядування, становлять суспільний інтерес, а невжиття органом місцевого самоврядування заходів щодо поновлення порушених прав територіальної громади, такому інтересу не відповідає.
Згідно зі ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі шляхом звернення до суду.
За вимогами ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Відповідно до ст. ст. 319, 386 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Статтею 327 Цивільного кодексу України визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Земельна ділянка з кадастровим номером 5922086000:02:001:2002, яка перебуває в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Світ Інвест», є комунальною власністю Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області.
Згідно із ст. 64 Бюджетного кодексу України, надходження від орендної плати за використання земель комунальної власності становлять дохідну частину місцевого бюджету.
Місцевий бюджет Попівської сільської ради, відповідно до ст. 5 Бюджетного кодексу України, є місцевим бюджетом та входить до складу бюджетної системи України.
Ураховуючи вищенаведене, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», одним із принципів місцевого самоврядування в Україні є судовий захист прав місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
У ч. 5 ст. 16 цього Закону зазначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Водночас, статтею 12 Земельного кодексу України, пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільська, селищна, міська рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельних ділянок виключно відповідно до закону.
Згідно зі ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.
Статтею 17 Цивільного кодексу України передбачено, що орган державної влади або орган місцевого самоврядування здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.
Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.
Отже, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Попівська сільська рада Конотопського району Сумської області, яка розпоряджається земельною ділянкою від імені територіальної громади, що повністю узгоджується з позицією Верховного Суду з вказаного питання викладеного у постанові від 27.01.2021 у справі 917/341/19.
Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб'єктом владних повноважень своїх функцій» у зв'язку з чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи. При цьому враховуються висновки Верховного Суду, зроблені при розгляді інших справ за участю прокурора (ухвали від 07.05.2018 у справі № 910/18283/17, від 10.07.2018 у справі № 812/1689/16, постанови від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 13.06.2018 у справі № 687/379/17-ц, №924/1256/17, від 13.11.2019 у справі № 925/315/19, від 21.01.2020 у справі №910/2538/19).
Зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 висловлено правовий висновок щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді у разі неналежного здійснення захисту інтересів держави органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, який визначає наступне.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Тобто, бездіяльність уповноваженого державного органу може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об'єктивних (відсутність коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вакантної посади юриста) чи суб'єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.
Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для відповідного представництва.
Зважаючи на вказані правові висновки Верховного Суду, лише звернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з відповідним позовом можна вважати належним здійсненням захисту інтересів держави. Інші вжиті заходи, в тому числі, досудового врегулювання, які не призвели до реального усунення порушень інтересів держави, не відповідають вимогам чинного законодавства.
Також слід зазначити, що норма ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень, а не правових наслідків, які наступили для осіб, які їх вчинили, зокрема, у вигляді притягнення до кримінальної або дисциплінарної відповідальності. Відтак наявність вироку суду або наказу керівника про застосування дисциплінарного стягнення може свідчити про притягнення осіб до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення або дисциплінарного проступку, проте не можуть вважатись обов'язковими та виключними доказами для обґрунтування факту неналежності здійснення уповноваженим органом своїх повноважень.
Прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 920/121/19.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 826/15338/18, від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18.
Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц висловив правову позицію, відповідно до якої наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними правами відповідної сторони процесу. Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia(«суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
На виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Конотопська окружна прокуратура 06.05.2025 спрямовано лист Попівській сільській раді Конотопського району Сумської області з повідомленням про встановлення факту порушення інтересів держави при використанні комунального майна та запропоновано самостійно звернутися з відповідною позовною заявою.
Листом від 15.05.2025 сільська рада повідомила прокуратуру про неможливість звернутись до суду з позовом у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору та просить прокуратуру звернутись до суду в її інтересах.
Після цього, прокуратурою 06.06.2025 повторно направлено листа щодо необхідності вжиття заходів реагування з метою усунення порушень при передачі у користування земельних ділянок, але заходів органом місцевого самоврядування не вжито та листом від 16.06.2024 повідомлено прокуратуру про неможливість самостійного звернення до суду.
Отже, така пасивна позиція органу місцевого самоврядування, уповноваженого захищати інтереси громади у сфері земельних відносин, не зважаючи на очевидний характер порушень, свідчить про його бездіяльність у зв'язку з чим листом від 24.06.2025 Конотопською окружною прокуратурою повідомлено Попівську сільську раду Конотопського району Сумської області про звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Ураховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються незахищеними, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, в межах компетенції, передбаченої ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом, зазначив підстави для представництва прокурором інтересів держави та підтвердив їх наявність.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
18.03.2022 за результатами проведення земельних торгів з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності між Попівської сільською радою Конотопського району Сумської області (далі - Попівська сільська рада, Орендодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрос Світ Інвест» (далі - ТОВ «Агрос Світ Інвест», Орендар, Відповідач) укладено Договір оренди землі (далі - Договір).
Відповідно до п. 1 Договору Орендодавець - Попівська сільська рада надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 15,5763 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код використання згідно з Класифікатором видів цільового призначення земель: А.01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) з кадастровим номером 5922086000:02:001:2002, яка розташована за межами населених пунктів на території Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області.
Як вбачається з листа Регіонального офісу водних ресурсів у Сумській області Державного агентства Водних ресурсів України від 18.06.2025 №740, земельна ділянка з кадастровим номером: 5922086000:02:001:2002 розташована в заплаві р. Ромен (а.с. 24).
Згідно з п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 5922086000:02:001:2002) на дату укладання становить 105356 (сто п'ять тисяч триста п'ятдесят шість) гривень 48 копійок та підлягає щорічній індексації.
Пунктом 8 Договору встановлено, що Договір укладено на строк 7 (сім) років.
Відповідно до п. 9 Договору орендна плата за користування земельною ділянкою, право оренди якої набуто на електронних земельних торгах згідно з протоколом земельних торгів від 16.02.2022 № LRE001-UA-20220112-69621 вноситься орендарем у розмірі 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень на рік, що становить 142.37% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації відповідно до вимог Податкового кодексу України. Орендна плата сплачується Орендарем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області.
Пунктом 11 Договору встановлюється, що орендна плата вноситься у такі строки: за перший рік - не пізніше трьох банківських днів з дня укладення договору оренди; починаючи з наступного року - відповідно до Податкового кодексу України.
Пунктом 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Згідно зі ст.ст. 287, 288 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Таким чином, як вказує прокурор, Орендар починаючи з 2023 року зобов'язаний вносити орендну плату щомісяця протягом 30 календарних днів, у розмірі не меншому 1/12 річної ставки орендної плати зазначеної у Договорі.
Згідно з п.п.4 п. 25 Договору, Орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до п. 35 Договору дія Договору припиняється шляхом його розірвання за:
- взаємною згодою сторін;
- рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Розірвання Договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається (п. 36 Договору).
Згідно з п. 40 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 420322212) право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5922086000:02:001:2002 11.11.2021 зареєстровано за Попівською сільською радою Конотопського району Сумської області; право оренди вказаної земельної ділянки 02.05.2023 зареєстровано за Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Світ Інвест'на підставі Договору оренди земельної ділянки від 18.03.2022 (а.с. 9).
Як вбачається з листа Головного управління ДПС у Сумській області від 19.06.2025 №3948/5/18-28-19-02-02 та листа Попівської сільської ради від 16.06.2025 №02-25/2049, впродовж 2023-2024 років ТОВ «Агрос Світ Інвест» за використання двох наявних в оренді земельних ділянок з кадастровими номерами 5922086000:02:001:2002 та 5922086000:02:001:2001 внесено лише кошти за січень та лютий 2023 року. Надалі, орендна плата за користування земельною ділянкою не вносилася. Крім того, Попівською сільською радою зазначено, що впродовж січня - травня 2025 року орендна плата також не вносилася (а.с. 12-15).
Попівська сільська рада Конотопського району Сумської області неодноразово зверталась з претензіями від 19.02.2025 №02-25/548 та 28.03.2025 №02-25/1028 до ТОВ «Агрос Світ Інвест» з вимогою про сплату суми боргу за спірним Договором оренди землі від 18.03.2022. Водночас, як вказує Позивач у листі від 16.06.2025 №02-25/2049 у відповідь на лист-звернення заступника керівника Конотопської окружної прокуратури від 06.06.2025 №50-3636вих25 належної відповіді від ТОВ «Агрос Світ Інвест» на вказані претензії на адресу Попівської сільської ради не надходило, сплата заборгованості за спірним Договором відсутня, борг продовжує систематично зростати (а.с. 15).
Таким чином, в обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що ТОВ «Агрос Світ Інвест» не вносилася орендна плата за використання земельної ділянки з кадастровим номером 5922086000:02:001:2002 у період з березня 2023 по травень 2025 року, тобто не внесено 27 платежів за використання спірної земельної ділянки. Вказані обставини свідчать про порушення Відповідачем п.п. 9,11, 25 Договору оренди землі від 18.03.2022, ст. 141 Земельного кодексу України та приписів ст. ст. 32, 34 Закону України «Про оренду землі», що є підставою для його розірвання в судовому порядку, а земельна ділянка підлягає поверненню Попівській сільській раді.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується зі ст. 93 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.
Статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України, ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).
Частиною 1 ст. 96 ЗК України передбачено, що землекористувачі зобов'язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.
У відповідності до пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з договором оренди, а також своєчасного внесення орендної плати.
Враховуючи зазначене, системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (пп.14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є, зокрема, землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати (висновок Верховного Суду України у постанові від 02.12.2014 в адміністративній справі 21-274а14, № 42010791).
Поруч з цим підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а також вимоги податкового законодавства, що регламентують порядок стягнення орендної плати за землі комунальної форми власності (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п. 288.1 ст. 288 ПК України). У зв'язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (ст. 21 Закону України «Про оренду землі», ст. 288 ПК України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому ГПК порядку (пп. 1.3 п. 1 постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).
Крім цього пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Отже, враховуючи положення Податкового кодексу та пункту 9 Договору оренди землі від 18.03.2022 ТОВ «Агрос Світ Інвест» зобов'язане вносити щомісячно орендну плату в розмірі визначеному умовами Договору оренди.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 зазначеного Закону передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
Згідно із п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Отже, факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо несплати орендної плати є істотним порушенням та підставою для розірвання такого договору.
В пункті 10.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 зазначено, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Між тим, у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в її постанові від 27.11.2018 року справі № 912/1385/17, шляхом його конкретизації та зазначення, що: пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України як спеціальна норма права передбачає самостійну і достатню підставу для розірвання договору оренди землі у разі систематичної повної несплати орендної плати. У цьому випадку немає потреби оцінювати істотність порушення та застосовувати загальне правило, передбачене в частині другій статті 651 ЦК України, оскільки законодавство передбачає додаткову (до загальних) підставу розірвання договору оренди землі; якщо орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, то застосуванню підлягає загальне правило частини другої статті 651 ЦК України, а не припис пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України. Якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок часткової недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, укладаючи такий договір, то такий договір має бути розірваний саме на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Також, у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №183/262/17 викладено висновок про застосування норм права згідно якого «систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Отже, якщо договором оренди передбачена сплата орендної плати щорічно, то систематичною може бути визнана несплата протягом 2 і більше років. Якщо сплата орендної плати передбачена щомісячно, то, відповідно, несплата протягом 2 і більше місяців може бути визнана систематичною. Якщо ж має місце лише затримка виплати орендної плати це не є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові (справа №479/1073/18) від 31.07.2020.
Згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Отже, для того щоб підтвердити наявність підстав для припинення права користування земельною ділянкою згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, суд має встановити такі обставини, як «систематичність» та «несплату», зокрема, орендної плати.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 звертає увагу на те, що під систематичністю під час вирішення приватно-правових спорів розуміються два та більше випадки несплати орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами договору. Натомість разове порушення такої умови договору не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.
Судова практика у розумінні поняття «систематичність» у подібних правовідносинах є усталеною (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року справі №183/262/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 277/1186/18-ц, від 29 липня 2020 року у справі № 277/526/18, від 20 серпня 2020 року у справі № 616/292/17, від 08 травня 2024 року у справі № 629/2698/23; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 922/367/21, від 04 липня 2023 року у справі № 906/649/22, від 20 лютого 2024 року у справі № 917/586/23, від 02 квітня 2024 року у справі № 922/1165/23).
Суд звертає увагу, що поняття «несплата», вжите у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України, потрібно розуміти саме як повну несплату орендної плати.
Такий висновок є логічним та виправданим, оскільки поняття «несплата» та «недоплата» не є тотожними. Оскільки в конструкції згаданої правової норми не наведено жодного означення до слова «несплата», можна виснувати, що законодавець у згаданій правовій нормі не передбачив жодної альтернативи повної несплати, тобто не визначив, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є не лише систематична несплата, а й систематична недоплата орендної плати.
Отже, достатньою правовою підставою для розірвання як договору оренди є саме систематична (два та більше випадків) несплата орендної плати, передбаченої договором.
Відповідно до інформації Попівської сільської ради та Головного управління ДПС у Сумській області у Відповідача наявний систематичний борг за використання земельної ділянки з кадастровим номером 5922086000:02:001:2002 площею 15,5763 га.
Враховуючи наведене, суд встановив, що Орендар всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства тривалий час належним чином не виконує свої зобов'язання зі сплати оренди. Вказане порушення Орендарем умов Договору має наслідком недоотримання бюджетом Попівської сільської ради коштів, а також можливості передати земельну ділянку кадастровим номером 5922086000:02:001:2002 площею 15,5763 га добросовісному орендарю.
Систематична несплата ТОВ «Агрос Світ Інвест» орендної плати за Договором оренди землі від 18.03.2022 є підставою для розірвання даного договору в судовому порядку та повернення органу місцевого самоврядування земельної ділянки кадастровим номером 5922086000:02:001:2002 площею 15,5763 га.
При цьому, оскільки орендна плата повинна вноситися щомісячно, заборгованість має систематичний характер.
Судом встановлено, що орендар ТОВ «Агрос Світ Інвест» всупереч умовам Договору та вимогам чинного законодавства тривалий час належним чином не виконує свої зобов'язання зі сплати оренди, що є наслідком систематичної несплати орендної плати.
Отже, систематична несплата Відповідачем орендної плати за Договором оренди землі від 18.03.2022 є підставою для розірвання договору у відповідності до положень пункту «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України та повернення земельної ділянки власнику.
Водночас, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 479/1073/18 від 31.07.2020 вказав, що власне факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, враховуючи, що має місце систематична несплата орендної плати, Договір оренди землі від 18.03.2022 підлягає розірванню.
Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Враховуючи підстави для розірвання Договору оренди землі від 18.03.2022, що укладений між Попівською сільською радою Конотопського району Сумської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрос Світ Інвест», Відповідач зобов'язаний повернути Попівській сільській раді Конотопського району Сумської області земельну ділянку з кадастровим номером 5922086000:02:001:2002 площею 15,5763 га.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.
Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Керівника Конотопської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області є обґрунтованими, підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним:
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.
За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи, що прокурором позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд», відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на Відповідача в розмірі 4 844 грн 80 коп. (коефіцієнт 0,8 розміру ставки судового збору).
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Розірвати договір оренди землі від 18.03.2022, укладений між Попівською сільською радою Конотопського району Сумської області (площа Миру, 1, с. Попівка. Конотопський район, Сумська область, 41627, код ЄДРПОУ 04389220) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрос Світ Інвест» (вул. Грінченка Бориса, буд. 8, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 44479669).
3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрос Світ Інвест» (вул. Грінченка Бориса, буд. 8, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 44479669) повернути Попівській сільській раді Конотопського району Сумської області (площа Миру, 1, с. Попівка. Конотопський район, Сумська область, 41627, код ЄДРПОУ 04389220) земельну ділянку з кадастровим номером 5922086000:02:001:2002, площею 15,5763 га.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрос Світ Інвест» (вул. Грінченка Бориса, буд. 8, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 44479669) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, 40000; код 03527891, р/р UA598201720343120001000002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 08.10.2025.
Суддя С.В. Заєць