65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у відкритті провадження
"08" жовтня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4047/25
Господарський суд Одеської області у складі: судді Волков Р.В.,
розглянувши матеріали за вх. № 4155/25 від 03.10.2025
за позовом ОСОБА_1 до відповідачів - ОСОБА_2 та Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» про визнання недійсним рішення та визнання права,
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач-1) та Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» (далі - відповідач-2), в якому просить суд:
1) визнати недійсним рішення уповноваженого органу Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» в частині прийняття ОСОБА_2 до членів організації та закріплення за ним права користування гаражами № 21 та АДРЕСА_1 , як таке, що прийняте на підставі недобросовісних дій та дефектного волевиявлення члена кооперативу, який приховав від організації дійсного власника майна;
2) визнати за ОСОБА_1 право набути членство в Громадській організації «Одеська обласна організація автомобілістів» та право користування гаражами № 21 та АДРЕСА_1 .
Прохальна частина позовної заяви також містить клопотання про витребування у Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» належним чином засвідченої копії протоколу (рішення) уповноваженого органу про прийняття Юрьєва Владислава Юрійовича до членів організації та закріплення за ним права користування гаражами № НОМЕР_1 та № 22 у гаражному кооперативі № 42.
В обґрунтування своїх вимог позивачка покликається на те, що протягом 2021 року неодноразово здійснювала інвестиції у діяльність відповідача-1, пов'язану із придбанням обладнання для заводу з переробки автомобільних шин. Вказує, що у зв'язку зі здійсненням таких інвестицій, між нею та відповідачем-1 було досягнуто домовленості, яка підтверджена письмово відповідачем-1, що права на ключові активи, які використовуються у спільній діяльності, а саме на гаражі № НОМЕР_1 , який вже належав відповідачу-1 до початку співпраці, та № 22, який придбаний за кошти позивачки, фактично належать їй. Однак, як стверджує позивачка, всупереч цим домовленостям, відповідач-1, зловживаючи її довірою, звернувся до відповідача-2, оформивши членство в кооперативі та право користування обидвома гаражами виключно на своє ім'я. Наголошує, що відповідач-1 приховав від кооперативу інформацію про дійсного власника та інвестора. Такі дії відповідача-1 позивачка вважає недобросовісними та неправомірними. У свою чергу, прийняття відповідачем-2 рішення про зарахування відповідача-1 до членів кооперативу, позивачка розцінює як таке, що суперечить фундаментальним засадам цивільного законодавства - добросовісності, розумності та справедливості. На думку позивачки, хоча вона і не є членом відповідача-2, проте оскаржуване рішення безпосередньо стосується її майнових прав.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд установив наявність підстав для відмови у відкритті провадження з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).
Предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 ГПК України.
Частина перша цієї статті визначає, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 1);
справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п. 3);
справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах (п. 4);
справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 6);
справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) юридичних осіб та їх органів, посадових та службових осіб, а також фізичних осіб - підприємців у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (п. 10);
вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами (п. 13);
інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями (п. 15).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 Цивільного процесуального кодексу України).
Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Суд зазначає, що під час визначення юрисдикційності спору слід враховувати, що критеріями розмежування між цивільною та іншими юрисдикціями є, по-перше, суб'єктний склад сторін, однією з яких у спорі є здебільшого фізична особа; по-друге, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства).
Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників справи та характер спірних правовідносин. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 688/2940/16-ц.
Відповідно до викладених у позові обставин, спір виник у зв'язку з прийняттям ОСОБА_2 до членів громадської організації та закріплення за ним права користування гаражами № 21 та № 22 за адресою: АДРЕСА_2 , дійсним власником яких позивачка вважає себе.
Разом з тим, враховуючи предмет спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін, беручи до уваги положення частини першої статті 20 ГПК України, суд дійшов висновку, що цей спір не відноситься до юрисдикції господарських судів.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Частиною шостою статті 175 ГПК України встановлено, що відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
З огляду на викладене та на виконання положень частини шостої статті 175 ГПК України, суд роз'яснює позивачці, що розгляд вказаної справи віднесено до юрисдикції місцевих загальних судів за правилами цивільного судочинства.
Згідно із частиною четвертою статті 175 ГПК України до ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 175, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відповідачів - ОСОБА_2 та Громадської організації «Одеська обласна організація автомобілістів» про визнання недійсним рішення та визнання права.
Додаток: позовна заява з доданими до неї документами на 54 арк.
Ухвала набирає законної сили 08.10.2025 та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строк, встановлений частиною першою статті 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Р.В. Волков