07 жовтня 2025 року Справа № 915/1222/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши матеріали заяви стягувача про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі
за позовом: першого заступника прокурора Миколаївської області, 54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28
в інтересах держави
до
відповідача-1: Миколаївської міської ради, 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20 (код ЄДРПОУ 26565573)
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс», 54017, м. Миколаїв, пр. Центральний, 81 (код ЄДРПОУ 34852077)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Дитячо-юнацький спортивно-оздоровчий комплекс, 54052, м. Миколаїв, пл. Заводська, 1 (код ЄДРПОУ 31946455)
про: визнання незаконним рішення, визнання недійсними договорів оренди землі і повернення земельних ділянок.
Заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» заявою б/н від 19.09.2025 (вх. № 13405/25 від 22.09.2025) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, в якій просить суд:
1. Визнати поважною причину пропуску строку для пред'явлення до виконання наказу, виданого Господарським судом Миколаївської області 12.09.2025 у справі № 915/1222/19 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» на користь прокуратури Миколаївської області суми судового збору в розмірі 424 936,60 грн.
2. Поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу, виданого Господарським судом Миколаївської області 12.09.2025 у справі № 915/1222/19 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» на користь прокуратури Миколаївської області суми судового збору в розмірі 424 936,60 грн.
В обґрунтування заяви прокурор зазначає, що враховуючи неодноразовий розгляд справи всіма судовими інстанціями, виконавчий документ - наказ на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019 у вказаній справі про стягнення з ТОВ «Нерейінтертранс» на користь Миколаївської обласної прокуратури 424936,60 грн витрат по сплаті судового збору видано судом 12.09.2025. Разом з цим, відповідно до положень статті 12 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі документи, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили (в даному випадку з 15.10.2024). Таким чином, вбачається, що строк для пред'явлення наказу Господарського суду Миколаївської області від 12.09.2025 у справі № 915/1222/19 до виконання пропущено. Водночас, статтею 329 ГПК України передбачено, що у разі пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. З урахуванням наведеного, прокурор виснує про те, що враховуючи, що датою набрання судовим рішенням законної сили є 15.10.2024, наказ на виконання цього рішення видано судом лише 12.09.2025, то строк пред'явлення останнього до виконання пропущено з обставин, незалежних від прокурора. Вказане, на переконання прокурора свідчить про поважність причин пропуску встановленого законодавством строку для звернення виконавчого документа до примусового виконання.
За приписами ч. 2 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.
З урахуванням наведеного, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 22.09.2025 було прийнято заяву Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури б/н від 19.09.2025 (вх. № 13405/25 від 22.09.2025) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі № 915/1222/19 до розгляду; розгляд заяви Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури б/н від 19.09.2025 (вх. № 13405/25 від 22.09.2025) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі № 915/1222/19 призначено на 30.09.2025 о 09:30.
25.09.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 24.09.2025 (вх. № 13658/25 від 25.09.2025) про забезпечення представнику Товариства, адвокату Красніковій Оксані Вікторівні участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Вказану заяву суд задовольнив ухвалою від 29.09.2025.
25.09.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява б/н від 24.09.2025 (вх. № 13647/25 від 25.09.2025) про забезпечення представнику Товариства, адвокату Дзюбі Олені Віталіївні участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Вказану заяву суд задовольнив ухвалою від 29.09.2025.
29.09.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» надійшли сформовані в системі «Електронний суд» заперечення № 2909/1 від 29.09.2025 (вх. № 13832/25 від 29.09.2025) на заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, у яких заявник просить суд:
1. Визнати причини пропуску Прокурором строку для пред'явлення Наказу до виконання неповажними.
2. Відмовити Прокурору у задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення Наказу до виконання.
Заперечення мотивовані, зокрема, посиланням відповідача-2 на те, що сама по собі затримка у видачі виконавчого документа судом не може автоматично визнаватися поважною причиною, якщо стягувач не довів, що він вчинив усі розумні та можливі дії для його своєчасного отримання. Посилаючись в заяві лише на факт несвоєчасної видачі наказу судом, прокурор не наводить жодного доказу чи аргументу, який би свідчив про те, що у період з 15.10.2024 (дата набрання рішенням законної сили) до 12.09.2025 (дата видачі наказу) прокурор звертався до суду з: письмовими запитами про видачу наказу; або наполяганням чи нагадуваннями про необхідність його видачі; або вживав будь-яких інших заходів, спрямованих на реальне та своєчасне отримання виконавчого документа. Таким чином, прокурор протягом майже 11-ти місяців не вживав жодних дій направлених на отримання Наказу.
Товариство зазначає, що прокурор не вказав, які саме об'єктивні поважні (непереборні) причини унеможливили його звернення до суду за видачею наказу у встановлений законом строк для його пред'явлення. Не навів прокурор і будь-яких доводів щодо вчинення ним усіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою виконання наказу. На переконання відповідача-2, пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку позивача щодо реалізації своїх процесуальних прав у цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Крім того, відповідач зазначає, що поновлення строку не відповідатиме принципу правової визначеності. Ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює чіткі строки пред'явлення виконавчих документів до виконання, диференціюючи їх залежно від суб'єкта та виду зобов'язання. Так, для більшості стягувачів встановлено 3-х річний строк, а для державних органів встановлено скорочений строк - 3 місяці. Встановлення строків на пред'явлення виконавчих документів до виконання не є формальністю. Метою такої регламентації є забезпечення правової визначеності, дисципліни учасників процесу та балансу між правом на виконання рішення й стабільністю правовідносин.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.09.2025, яка занесена до протоколу судового засідання, у зв'язку з неможливістю проведення судового засідання (Акт про знеструмлення електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизовної системи та інші умови, що вплинули на безперебійність та функціонування автоматизовної системи від 30.09.2025), останнє було відкладено на 07.10.2025 о 10:00.
02.10.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява № 01-10-2025 від 01.10.2025 (вх. № 13954/25 від 02.10.2025) про забезпечення представнику Товариства, адвокату Красніковій Оксані Вікторівні участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Вказану заяву суд задовольнив ухвалою від 02.10.2025.
02.10.2025 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» надійшла сформована в системі «Електронний суд» заява № 0110/2025-2 від 01.10.2025 (вх. № 13955/25 від 02.10.2025) про забезпечення представнику Товариства, адвокату Дзюбі Олені Віталіївні участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Вказану заяву суд задовольнив ухвалою від 02.10.2025.
07.10.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» надійшли сформовані в системі «Електронний суд» пояснення 06-10-2025 від 07.10.2025 (вх. № 14133/25 від 07.10.2025) щодо розгляду заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, у яких заявник просить суд:
1. Врахувати ці пояснення під час розгляду заяви Прокурора про поновлення строку для пред'явлення Наказу до виконання.
2. Відмовити у задоволенні заяви Прокурора про поновлення пропущеного строку для пред'явлення Наказу до виконання у зв'язку із відсутністю поважних причин пропуску цього строку.
У вказаних поясненнях товариство посилається, зокрема, на те, що прокурор до вересня 2025 року не вчиняв жодних дій, направлених на виконання рішення ГСМО в частині стягнення судового збору, а саме: не звертався до ГСМО за отриманням наказу, не отримував наказу та, як наслідок, не звертався до Державної виконавчої служби для виконання рішення. Таким чином, пропуск Прокурором строку пред'явлення Наказу до виконання викликаний виключно його власною бездіяльністю та не пов'язаний з жодними перешкодами та/або труднощами об'єктивного характеру.
В судовому засіданні 07.10.2025 прокурор (стягувач) підтвердив актуальність заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, просив суд її задовольнити.
Представник відповідача-2 (боржника) підтвердила актуальність наданих товариством заперечень та просила суд у поновленні строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відмовити.
За результатами проведеного 07.10.2025 засідання суд проголосив вступну та резолютивну частини ухвали.
Розглянувши в судовому засіданні подану заяву, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-2, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд зазначає таке.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019 у справі №915/1222/19 (з урахуванням ухвали про виправлення описки) позовну заяву задоволено; визнано незаконними та скасовано пункти 2, 2.2 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 27.06.2013 року № 29/43, якими затверджено проект землеустрою та надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» земельну ділянку площею 125113 кв.м, у тому числі ділянка №1 площею 33098 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:003:0005 та ділянка №2 площею 92015 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:003:0006 по пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві для розширення та обслуговування існуючого морського терміналу; визнано недійсним укладений між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» договір оренди землі від 14.11.2013 року № 9729 щодо ділянки площею 92015 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:003:0006 по пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві, який 21.11.2013 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис №3538966; визнано недійсним укладений між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» договір оренди землі від 14.11.2013 року № 9730 щодо ділянки площею 33098 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:003:0005 по пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві, який 21.11.2013 року зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис № 3549998; Товариству з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 92015 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:003:0006 по пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві; Товариству з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» повернути територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради земельну ділянку площею 33098 кв.м з кадастровим номером 4810136600:07:003:0005 по пр. Корабелів, 2-Б у місті Миколаєві; стягнуто з Миколаївської міської ради на користь Прокуратури Миколаївської області суму судового збору в розмірі 3 842 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» на користь Прокуратури Миколаївської області суму судового збору в розмірі 424 936,60 грн.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі №915/1222/19 (головуючий суддя - Діброва Г.І., судді: Разюк Г.П., Ярош А.І.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Додатковою постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 стягнуто з Прокуратури Миколаївської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» судові витрати по сплаті судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції в сумі 643 168,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 01.04.2021 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019 скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 12.01.2022 постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Південно - західного апеляційного господарського суду.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019 залишено без змін. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» на користь прокуратури Миколаївської області 849873,22 грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі № 915/1222/19. Стягнуто з Миколаївської міської ради на користь прокуратури Миколаївської області 7684 грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 у справі № 915/1222/19. Здійснено поворот виконання додаткової постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 у справі № 915/1222/19. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» на користь прокуратури Миколаївської області 643168 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, стягнутих на підставі додаткової постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 у справі № 915/1222/19. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» на користь прокуратури Одеської області 849873,22 грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у справі № 915/1222/19. Стягнуто з Миколаївської міської ради на користь прокуратури Одеської області 7684 грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у справі № 915/1222/19.
Не погодившись із прийнятими рішеннями, Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій (з урахуванням зміненої редакції) просило рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині визначення розміру та розподілу судових витрат скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення.
Так, постановою Верховного Суду від 01.04.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» задоволено частково. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 у справі № 915/1222/19 змінено в частині розподілу судових витрат, виклавши абзац шостий резолютивної частини постанови в такій редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» на користь прокуратури Одеської області 11 526 грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у справі № 915/1222/19». В іншій оскаржуваній частині постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019 у справі № 915/1222/19 залишено без змін.
У подальшому, не погодившись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач-2 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив рішення і постанову в частині розгляду позовних вимог по суті скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Постановою Верховного Суду від 08.07.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» залишено без задоволення. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.10.2024 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019 у справі №915/1222/19 в оскаржуваній частині залишено без змін.
Після повернення матеріалів справи до суду першої інстанції, Господарським судом Миколаївської області 12.09.2025 видано накази на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019 у справі №915/1222/19, яке набрало законної сили 15.10.2024, зокрема, наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» на користь Прокуратури Миколаївської області суми судового збору в розмірі 424 936,60 грн.
За приписами ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
Згідно ч. 1 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
У ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадія судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання (п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»).
Зі змісту ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що однією із вимог до виконавчого документа, зокрема, є строк пред'явлення рішення до виконання. Приписами ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, зокрема, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Норма закону чітко встановлює, що судові рішення, де стягувачем є держава чи державний орган, пред'являються до виконання в скорочений термін, протягом 3 (трьох) місяців. У цій справі стягувачем за спірним наказом виступає Миколаївська обласна прокуратура, яка є державним органом, а тому для звернення такого виконавчого документа до виконання Закон України «Про виконавче провадження» встановлює строк тривалістю 3 місяці з дня, наступного за днем набрання законної сили таким рішенням.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019 у справі №915/1222/19 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 04.12.2019), на виконання якого 12.09.2025 було видано наказ про стягнення з відповідача-2 на користь органів прокуратури судового збору, набрало законної сили 15.10.2024.
При цьому, з урахуванням того, що справа протягом тривалого строку неодноразово розглядалася судами апеляційної та касаційної інстанції, станом на момент видачі наказу від 12.09.2025 тримісячний строк з дня набрання рішенням від 20.11.2019 законної сили (з 15.10.2024 по 15.01.2025) сплив.
Приписами ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право стягувача, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання на звернення із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 329 ГПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
З правової конструкції вказаної частини статті 329 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що пропущений строк для пред'явлення наказу до виконання може бути відновлено з причин, визнаних господарським судом поважними.
Вказана норма пов'язує можливість поновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред'явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.
Питання щодо поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання, тобто, наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від стягувача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне пред'явлення наказу до виконання, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. При цьому, визначальним при оцінці поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання є встановлення моменту, з якого стягувач мав реальну можливість пред'явити відповідний наказ до виконання.
Надавши правову оцінку доводам та обставинам, наведеним стягувачем у заяві про поновлення строку пред'явлення наказу до виконання та дослідивши матеріали справи, суд дійшов переконання про те, що стягувач був позбавлений можливості пред'явити виданий на виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019, яке набрало законної сили 15.10.2024, наказ від 12.09.2025 у цій справі протягом визначеного законом строку із об'єктивних причин, що не залежали від його волі та дій.
Судом було надано оцінку доводам Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» про те, що пропуск відповідного строку є результатом саме неналежної процесуальної поведінки прокурора, який не наводить жодного доказу чи аргументу, який би свідчив про те, що протягом 11 місяців (з дати набрання рішенням законної сили до дати видачі судом наказу) прокурор звертався до суду з: письмовими запитами про видачу наказу; або наполяганням чи нагадуваннями про необхідність його видачі; або вживав будь-яких інших заходів, спрямованих на реальне та своєчасне отримання виконавчого документа.
Водночас, такі доводи оцінюються судом критично. Так, суд виснує, що оскільки чинне процесуальне законодавство не покладає на стягувача обов'язку звертатися до суду із заявою про видачу виконавчого документа щодо рішення, яке набрало законної сили, то відсутність такого звернення не може розцінюватися як прояв бездіяльності стягувача (у даній справі - прокурора). Господарський процесуальний кодекс України не містить приписів, які б зобов'язували стягувача звертатися до суду із відповідною заявою у визначений строк, а також не передбачає процесуальних наслідків у разі незвернення з такою заявою. За такого, відсутність звернення прокурора за видачею виконавчого документа не може тлумачитися як прояв пасивності чи неналежної процесуальної поведінки стягувача.
Суд наголошує, що обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим, на шкоду одній зі сторін.
Крім наведеного, слід зауважити, що відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику суду, як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та практики Європейського суду з прав людини, рішення суду у справі № 915/1222/19, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
При цьому, суд також враховує, що після набрання рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2019 у справі №915/1222/19 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 04.12.2019) законної сили 15.10.2024, справа неодноразово перебувала на розгляді в судах апеляційної та касаційної інстанцій, у зв'язку із чим наказ на виконання відповідного рішення було видано судом 12.09.2025 після повернення матеріалів справи до суду першої інстанції.
Таким чином, враховуючи вищенаведене та з огляду на необхідність забезпечення виконання рішення суду, яке набрало законної сили, суд доходить висновку про можливість задоволення заяви Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури б/н від 19.09.2025 (вх. № 13405/25 від 22.09.2025) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки відмова стягувачу в поновленні пропущеного процесуального строку фактично позбавить його права на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, що суперечило б основоположному принципу обов'язковості виконання судових рішень.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 329, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури б/н від 19.09.2025 (вх. № 13405/25 від 22.09.2025) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у справі № 915/1222/19 задовольнити.
2. Поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу, виданого Господарським судом Миколаївської області 12.09.2025 у справі № 915/1222/19 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерейінтертранс» (54017, м. Миколаїв, пр.Центральний, 81, код ЄДРПОУ 34852077) на користь Прокуратури Миколаївської області (54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, р/р 35215058000340, ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172) суми судового збору в розмірі 424 936,60 грн.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу.
Ухвала господарського суду, у відповідності до п.22 ч. 1ст. 255 ГПК України, може бути оскаржена в апеляційному порядку в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256-259 ГПК України.
Повний текст ухвали складено 08.10.2025.
Суддя Н.О. Семенчук