про залишення позовної заяви без руху
07 жовтня 2025 року Справа № 915/1425/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши матеріали
за позовом: Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради, вул. Миколаївська, 21, м. Миколаїв, 54018, код ЄДРПОУ 02007070
електронна пошта: modkl.1972@ukr.net
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Сінес», вул. Котельна, 1, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 33896239
електронна пошта: streltsovsg@gmail.com
про: стягнення 40 605,91 грн.
Комунальне некомерційне підприємство «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради звернулося до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою № 725-01 від 02.10.2025 (вх. № 13978/25 від 02.10.2025), в якій зазначає відповідачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Сінес», третьою особою Миколаївську обласну раду, та просить суд:
1. Стягнути з ТОВ ТД «Сінес» заборгованість з орендної плати у сумі 40605,91 грн. на користь Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради ЄДРПОУ 02007070, НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299.
2. Стягнути з ТОВ ТД «Сінес» судовий збір у сумі 3028 грн. на користь Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради ЄДРПОУ 02007070, НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 22.10.2021 року між Миколаївською обласною радою (Орендодавець) та ТОВ «Торгівельний дім «Сінес» (Орендар) було укладено додатковий договір до договору оренди № 1/07 від 02.07.2007 нерухомого майна (нова редакція), що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області (далі-Договір). Балансоутримувачем згідно умов договору виступає комунальне некомерційне підприємство «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради. 28.07.2022 року Договір оренди нерухомого майна від 02.07.2007 року № 1/07 припинено. Відповідно до додатку до акту повернення з оренди нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області від 28.07.2022 р., анкети про стан майна і розрахунків за договором оренди, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області від 02.07.2007 № 1/07 (нова редакція від 22.10.2021) та довідки від 28.07.2022 р. про стан розрахунків з орендної плати за Договором, заборгованість з урахуванням перерахунку, станом на момент припинення Договору та повернення майна складала: - частина орендної плати, яка підлягає сплаті до обласного бюджету 45474,80 грн. - частина орендної плати, яка підлягає сплаті балансоутримувачу 63664,72 грн. - платежів за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання майна та надання комунальних послуг орендарю 90,08 грн. Крім того, позивач зазначає, що не було вчасно нараховано суми: земельного податку - 1241,19 грн. за транспортування природного газу - 135,12 грн. Позивач вказує, що 30.03.2023 Балансоутримувачу було перераховано 24525,20 грн. в рахунок погашення зобов'язання Орендаря із сплати комунальних платежів та частини орендної плати, яка відповідно до п. 4.8. Договору, п. 16 Умов Договору підлягає сплаті Балансоутримувачу. За даними позивача, станом на 23.07.2025 року заборгованість ТОВ «Торгівельний дім «Сінес» (Орендар) перед КНП «МОДКЛ» МОР (Балансоутримувач) складає, 63 664,72 грн. + 1 241,19 грн.+135,12 грн.+ 90,08 грн.- 24 525,20 грн. = 40 605,91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також умови Договору № 1/07 від 02.07.2007.
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява № 725-01 від 02.10.2025 (вх. № 13978/25 від 02.10.2025) не відповідає вимогам Глави 1 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.
По-перше, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Разом із тим, в позовній заяві не наведено викладу обставин щодо припинення 28.07.2022 Договору оренди нерухомого майна від 02.07.2007 року № 1/07 (як підстав такого припинення, так і доказів, які підтверджують вказану обставину).
Також, позивачем не наведено викладу обставин, із зазначенням доказів, які підтверджують вказані обставини щодо нарахування сум земельного податку у розмірі 1241,19 грн та за транспортування природного газу у розмірі 135,12 грн.
Крім того, за текстом позовної заяви відсутнє обґрунтування щодо підстав надання таких доказів як звіт про результати процедури закупівлі від 08.04.2024, договір № 17/10/24 від 08.04.2024, з додатками та додатковою угодою, видаткові накладні до договору № 17/10/24 від 08.04.2024, платіжні інструкції за період з 13.05.2024 по 30.12.2024, талони дизельного палива, реєстр копій талонів, претензія № 343-01 від 17.04.2025 та лист № 11801 від 07.02.2025, доповідні записки та рапорти, зокрема, позивачем не зазначено які обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, підтверджуються вказаними наданими до позовної заяви доказами.
Таким чином, позивачем оформлено позовну заяву без дотримання вимог п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України.
З метою усунення вказаного недоліку позивачу слід здійснити виклад обставин та зазначення доказів, з урахуванням встановлених недоліків.
По-друге, згідно з п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.
Приписами ч. 2 ст.123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 гривень.
Предметом позову у даній справі є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача грошових кошів у загальному розмірі 40 605,91 грн.
З урахуванням наведеного судовий збір у даній справі повинен складати 2 422,40 грн (з урахуванням застосування передбаченого ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» коефіцієнту для пониження відповідного розміру ставки судового збору у зв'язку з поданням позовної заяви в електронній формі).
Позивачем до позову в якості доказів сплати судового збору надано платіжну інструкцію № 1614 від 24.07.2025 на суму 3028,00 грн.
Відповідно до статті 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Тобто, суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної справи.
На виконання вказаних норм, суд здійснив перевірку зарахування судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви у справі №915/1425/25, згідно платіжної інструкції № 1614 від 24.07.2025 на суму 3028,00 грн.
Згідно з випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сформованою за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у автоматизованій програмі «Діловодство спеціалізованого суду», судовий збір, сплачений позивачем у сумі 3028,00 грн згідно платіжної інструкції № 1614 від 24.07.2025 зараховано за звернення до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою у справі № 915/1122/25.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.09.2025 у справі №915/1122/25 позовну заяву (вх. № 10973/25 від 25.07.2025) Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Сінес» про стягнення заборгованості в розмірі 40 605, 91 грн. було повернуто позивачу Комунальному некомерційному підприємству «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради.
У відповідності до ч.5 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила у разі повернення заяви або скарги.
Оскільки Господарський процесуальний кодекс України чи Закон України «Про судовий збір» не передбачають можливості при поданні нових заяв, ураховувати платіжні доручення (квитанції) про сплату судового збору за заявами позивача, що вже подавались до суду, а тому повернення позовної заяви у справі № 915/1122/25 ухвалою суду від 23.09.2025 Комунальне некомерційне підприємство «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради отримало право на повернення суми судового збору, сплаченого у такій справі за платіжною інструкцією № 1614 від 24.07.2025 на суму 3028,00 грн, яка приєднана до такої справи №915/1122/25, а тому така платіжна інструкція не може бути прийнята, в якості доказу сплати судового збору у цій справі № 915/1425/25.
Вказане, mutatis mutandis узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.01.2021 у справі №160/5879/20.
Судом також взято до уваги, що питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви також розглядалося Верховним Судом.
У постанові від 13.02.2019 у справі №1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час розгляду заяви стаття 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Тому, заявник / позивач, коли подає повторно заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної заяви. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав заявника / позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий заявник / позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №160/554/23.
Отже, платіжна інструкція № 1614 від 24.07.2025 на суму 3028,00 грн вже була використана заявником при зверненні до суду з іншою позовною заявою у справі №915/1122/25.
Враховуючи викладене, надана платіжна інструкція № 1614 від 24.07.2025 на суму 3028,00 грн не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, оскільки при перевірці зарахування судового збору згідно вказаної платіжної інструкції, не підтверджено його зарахування у відповідній сумі до спеціального фонду Державного бюджету України саме у справі №915/1425/25.
Таким чином, всупереч вимог ст.164 ГПК України, позивач до позовної заяви не надав доказів підтверджуючих сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Враховуючи викладене, з метою усунення вказаного недоліку позивачу необхідно надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме - в сумі 2 422,40 грн.
По-третє, відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Разом із тим, зі змісту позовної заяви вбачається існування у спірних правовідносинах документів, зазначених у п.п. 1-3, 5, 9-16 переліку Додатків (наведеного після прохальної частини позову). Водночас, позивач не надає суду вказаних документів в якості доказів.
Таким чином, позивачем оформлено позовну заяву без дотримання вимог ч. 2 ст. 164 ГПК.
З метою усунення вказаного недоліку позивачу слід надати суду всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ст.ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до вимог ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Додатково, суд звертає увагу позивача на те, що зазначаючи у вступній частині позовної заяви суб'єктний склад учасників справи за участю третьої особи - Миколаївської обласної ради, позивач не зазначає ні статусу таких третіх осіб (з самостійними вимогами, чи без таких, на стороні позивача чи відповідача), ні обґрунтувань щодо підстав їх залучення до участі у справі.
Керуючись статтями 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу, суд -
1. Позовну заяву Комунального некомерційного підприємства «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради № 725-01 від 02.10.2025 (вх. № 13978/25 від 02.10.2025) - залишити без руху.
2. Комунальному некомерційному підприємству «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки в строк, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Роз'яснити Комунальному некомерційному підприємству «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.О.Семенчук