79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
01.10.2025 Справа № 914/1938/25
м. Львів
за позовом: Дочірнього підприємства «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція» Публічного акціонерного товариства «Центрстальконструкція», м. Львів
до відповідача-1: Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, м.Львів
до відповідача-2: Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, м.Львів
про стягнення 216402,15 грн
Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА
Секретар с/з Надія ВАШКЕВИЧ
Представники сторін:
від позивача: Ковба В.А. - представник
Антонів Н.С. - представник
від відповідача-1: Лепко Є.С. - представник
від відповідача-2: Гук Ю.В. - представник
1. ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
2. Дочірнє підприємство «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція» Публічного акціонерного товариства «Центрстальконструкція» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про стягнення 129886,31 грн безпідставно утримуваних коштів, 13 592,96 грн процентів за користування чужими грошовими коштами та 72 922,88 грн інфляційних втрат.
3. Ухвалою суду від 30.06.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання заяви про усунення недоліків.
4. 11.07.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №18572/25).
5. Ухвалою суду від 15.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи №914/1938/25 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін.
6. 01.08.2025 від відповідача-2 через систему «Електронний суд» поступив відзив на позовну заяву (вх.№20371/25).
7. 04.08.2025 від відповідача-1 через систему «Електронний суд» поступив відзив на позовну заяву (вх.№20438/25).
8. 04.08.2025 від відповідача-1 через систему «Електронний суд» поступила заява про розгляд справи з викликом сторін (вх.№20439/24).
9. 04.08.2025 від відповідача-1 через систему «Електронний суд» поступила заява про виключення Західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці з числа відповідачів.
10. Ухвалою суду від 03.09.2025 відкладено розгляд справи на 01.10.2025 та зобов'язано відповідача-2 забезпечити обов'язкову явку представника в судове засідання.
11. В судове засідання 01.10.2025 представники позивача з'явилися, позовні вимоги підтримали.
12. Представники відповідачів в судове засідання 01.10.2025 з'явилися, позовні вимоги заперечили.
13. Ухвали суду у справі надіслані сторонам до їх електронних кабінетів, в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
14. Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
15. Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, у відповідності до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення
16. В судовому засіданні 01.10.2025 була проголошена вступна та резолютивна частина рішення.
17. АРГУМЕНТИ СТОРІН
18. Аргументи позивача.
19. Позовні вимоги обґрунтовуються наступними обставинами. Головним управлінням Держпраці у Львівській області було винесено постанову №ЛВ9096/1355/ПД/АВ/ФС від 03.09.2021 про накладення штрафу на Дочірнє підприємство «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція» Публічного акціонерного товариства «Центрстальконструкція» за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
20. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 у справі №380/8471/22 задоволено позов Позивача: визнано протиправною і скасовано вищезгадану постанову Відповідача-1 №ЛВ9096/1355/ПД/АВ/ФС від 03.09.2021, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.03.2023 у справі № 380/8471/22 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Відповідача-1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023 у справі № 380/8471/22.
21. Відтак позивач вважає, що підстави для перерахування вказаних коштів відпали, а отримані кошти є безпідставно набутими. Оскільки відповідачі добровільно за зверненням позивача не повернули спірні суми, зазначене стало підставою для його звернення до суду. Також позивач вказує про наявність підстав для нарахування в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат та 3% річних на суму безпідставно утримуваних коштів у загальному розмірі 86515,84 грн, у зв'язку з чим також просить стягнути з Державного бюджету України інфляційні втрати у розмірі 72 922,88 грн та 3% річних у розмірі 13592,96 грн.
22. Аргументи відповідача-1 (Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці).
23. Відповідач-1 (проти заявлених позовних вимог заперечував, вказуючи, що Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці не є правонаступником Головного управління Держпраці у Львівській області і не було суб'єктом винесення постанови №ЛВ9096/1355/ПД/АВ/ФС від 03 вересня 2021 року, за якою стягнено оскаржувані кошти.
24. Зазначає, що позивач із жодними заявами про повернення коштів до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці не звертався.
25. Відповідач-1 зазначає, що увагу, що зі змісту відповіді Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) №42128 від 01 липня 2023 року, яка долучена представником Позивача до позовної заяви, вбачається, що згідно платіжного доручення №11766 від 09 грудня 2021 року на рахунок Відповідача 2 - Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області - перераховано кошти у сумі 118 380 грн. 85 коп., а згідно платіжного доручення №8995 від 28 червня 2022 року - кошти в сумі 11 505 грн. 46 коп., що загалом становить 129 886 грн. 31 коп.
26. Відповідач-1 зазначає, що кошти не надходили на рахунок Відповідача 1, тому не можуть вважатися такими, що утримуються або обліковуються Міжрегіональним управлінням, а відтак останнє не є належним суб'єктом для вирішення питання щодо їх повернення.
27. Аргументи відповідача-2 (Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області).
28. Відповідач-2 проти позовних вимог заперечує та вважає, що залучення Головного управління Казначейства в якості відповідача є безпідставним та не обґрунтованим, зважаючи на те, що відповідно до наданих повноважень Головне управління Казначейства, тільки за поданням органів, що контролюють справляння надходжень чи відповідним рішенням суду, здійснює повернення/стягнення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету
29. В органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку. Західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 39778297) є бюджетною установою та відповідно до укладеного договору перебуває на розрахунково-касовому обслуговуванні в управлінні Державної казначейської служби України у м. Львові Львівській області (далі -управління Казначейства).
30. Управління Казначейства здійснює платежі Відповідача 1, Клієнт в свою чергу розпоряджається грошовими коштами, що обліковуються на його рахунках, відповідно до законодавства. Орган Казначейства здійснює розрахунково-касові операції за дорученням Клієнта.
31. Крім того відповідач-2 зазначає, що Головне управління Казначейства повідомляє, що при надходженні документів, передбачених Порядком № 787 або ж Порядком № 845, Головним управлінням Казначейства буде здійснено повернення (стягнення) відповідних коштів з бюджету, про що Позивача поінформовано листом від 09.06.2023 № 02-12-08/535.
32. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
33. 03.09.2021 Головне управління Держпраці у Львівській області винесло постанову №ЛВ9096/1355/ПД/АВ/ФС від 03.09.2021 про накладення штрафу на Дочірнє підприємство «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція» Публічного акціонерного товариства «Центрстальконструкція» за порушення законодавства про працю та зайнятість населення.
34. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 у справі №380/8471/22 задоволено позов Позивача: визнано протиправною і скасовано вищезгадану постанову Відповідача-1 №ЛВ9096/1355/ПД/АВ/ФС від 03.09.2021.
35. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 у справі № 380/8471/22 залишено без змін.
36. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.03.2023 у справі № 380/8471/22 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Відповідача-1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023 у справі № 380/8471/22.
37. Відповідачем-1 постанова №ЛВ9096/1355/ПД/АВ/ФС від 03.09.2021 (про накладення штрафу) була направлена для виконання до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів), яким було стягнуто з Позивача на користь Відповідача-1 18.12.2021 частину штрафу у сумі 130 552 грн. 13 коп., а 21.12.2021 - у сумі 12 656 грн. 06 коп., що загалом становить 143 208 грн. 19 коп. (копії платіжних доручень №11766 від 09.12.2021 та №8995 від 27.06.2022 долучено до матеріалів справи).
38. Як вбачається із відповіді Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів) №42128 від 01.05.2023, згідно платіжного доручення № 11766 від 09.12.2021 до державного бюджету було перераховано кошти у сумі 118 380 грн. 85 коп., а згідно платіжного доручення № 8995 від 27.06.2022 до державного бюджету було перераховано кошти у сумі 11 505 грн. 46 коп., що загалом становить 129 886 грн. 31 коп.
39. Відповідач-1 отримав від Позивача вимогу (за вх. №5700/ЛВ/1-22) щодо повернення безпідставно набутих коштів.
40. У своїй відповіді № ЛВ/1/4064-22 від 11.04.2023, Відповідач-1 підтвердив вищенаведені обставини та вказав на необхідність звернення до Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області, зіславшись на Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства від 03.09.2013 №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182.
41. Позивач враховуючи згадану відповідь Відповідача-1 № ЛВ/1/4064-22 від 11.04.2023 звернувся до Відповідача-2, подавши всі необхідні підтверджуючі документи.
42. Натомість, Відповідач-2 своїм листом № 02-12-08/535 від 09.06.2023 повідомив Позивача про необхідність звернення з цього приводу саме до Відповідача-1.
43. Позивач 23.06.2023 звернувся із досудовою вимогою до Відповідача-1 із вимогою повернути безпідставно стягнуті вищевказані кошти шляхом їх добровільного перерахування.
44. Однак, листом № ЛВ/1/4114-22 від 10.07.2023 Відповідач-1 залишив звернення Позивача без задоволення.
45. Позивача звернутись із позовом до Львівського окружного адміністративного суду, який задовольнив позовні вимоги Позивача своїм рішенням від 18.06.2024 у справі № 380/21802/23 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів.
46. Проте, Восьмий апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 20.02.2025 по справі № 380/21802/23 скасував рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2024 у справі №380/2180/23 та у задоволенні позову Позивача відмовив.
47. Підставою проголошення такої постанови адміністративний суд вказав те, що внесені до бюджету кошти Позивача не є помилково чи надміру зарахованою, а відтак Порядок № 787 на спірні правовідносини не поширюється.
48. При цьому, суд констатував, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі ст. 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави.
49. Станом на дату винесення рішення не подано доказів повернення спірної суми позивачу.
50. ОЦІНКА СУДУ.
51. Враховуючи зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин, що виникли між сторонами у справі, до переліку обставин, які входять до предмету доказування у справі, належить доказування існування обставин, які свідчать про порушення відповідачами права позивача на повернення йому за рахунок бюджетних асигнувань 123059 грн., набутих без достатньої правової підстави (ст. 1212 ЦК України).
52. До предмета доказування учасників, які мають у справі протилежний процесуальний інтерес, належить спростування згаданих фактів.
53. Вичерпний перелік доказів, якими позивач підтверджує наявність обставин, що є предметом доказування у справі, зазначено ним у додатках до позовної заяви та заяви про усунення недоліків позовної заяви, уточнюючих позовних заяв.
54. Беручи до уваги характер спірних правовідносин, вірогідність наявних у матеріалах справи та перевірених судом доказів, застосовуючи викладені нижче норми права та вважаючи встановленими наведені нижче обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.
55. Сихівським відділом державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області в рамках виконавчого провадження, відкритого з метою примусового виконання постанови № ЛВ9096/1355/ПД/АВ/ФС, виданої 03.09.2021 р. ГУ Держпраці у Львівській області стягнуто з рахунку позивача згідно платіжного доручення № 11766 від 09.12.2021 до державного бюджету було перераховано кошти у 118 380 грн. 85 коп. згідно платіжного доручення № 8995 від 27.06.2022 до державного бюджету було перераховано кошти у сумі 11 505 грн. 46 коп., що загалом становить 129 886 грн. 31 копії яких долучено до матеріалів справи.
56. Позивач оскаржив постанову Головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ9096/1355/ПД/АВ/ФС від 03.09.2021 про накладення на нього штрафу за порушення законодавства про працю до Львівського окружного адміністративного суду. Вказане підтверджується рішенням цього суду від 05.09.2022 р. у справі № 380/8471/22, яким позов задоволено та визнано протиправною і скасовано вищезгадану постанову Відповідача-1 №ЛВ9096/1355/ПД/АВ/ФС від 03.09.2021.
57. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 у справі № 380/8471/22 залишено без змін.
58. Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.03.2023 у справі № 380/8471/22 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Відповідача-1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023 у справі № 380/8471/22.
59. На день ухвалення рішення суду у справі немає доказів повернення позивачу 129886,31 грн., що сплачені ним до бюджету в рахунок оплати штрафу, встановленого скасованою постановою, яку визнано судом протиправною. Позивач просить суд повернути йому згадані кошти шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з відповідачів.
60. Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21, після того, як підстава перерахування штрафу відпала (зокрема у разі скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу), господарський суд може стягнути на користь платника сплачену ним до Державного бюджету України суму адміністративно-господарського штрафу на підставі статті 1212 ЦК України як таку, що утримується у бюджеті без достатньої правової підстави.
61. Від імені та в інтересах держави Україна право власності, у тому числі на грошові кошти, здійснюють органи державної влади (частини перша та друга статті 326 ЦК України).
62. Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України).
63. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 ЦК України).
64. Держава відповідає за своїми зобов'язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 ЦК України).
65. Згідно з абзацом першим частини третьої статті 17 ЦК України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.
66. У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 ЦК України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 ЦК України).
67. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 ЦК України).
68. Вказані обставини, які встановлено судом на підставі наведених вище доказів, що є у матеріалах справи, свідчать про те, що на момент сплати штрафу та інших платежів в примусовому порядку юридична підстава для таких платежів існувала (постанова про накладення штрафу не була скасована), як існувало й відкрите виконавче провадження. Вказане унеможливлює висновок суду про те, що позивач сплатив кошти, які просить повернути, помилково.
69. Сплачені позивачем у рамках виконавчого провадження кошти не були надміру сплаченими, тобто у розмірі, більшому, ніж визначений у наведених вище постановах. Вказане унеможливлює застосування до спірних правовідносин норм Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №787 від 03 вересня 2013 року, оскільки, сума штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою.
70. Проте з моменту скасування адміністративним судом постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу, достатня правова підстава сплати такого штрафу відпала.
71. Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Такий висновок суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади, за умови його невідповідності закону, не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18, від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).
72. За змістом глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях, тоді як для кондикційних зобов'язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17).
73. У матеріалах справи немає доказів повернення позивачу з Державного бюджету України 129886,31 грн. безпідставно отриманого. За таких обставин, позовні вимоги в цій частині, які заявлено до відповідача 1, є підставними та обґрунтованими.
74. Що стосується решти позовних вимог, то у своїй постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21 Велика Палата Верховного Суду задля гарантування юридичної визначеності у подібних правовідносинах стосовно повернення з бюджету коштів, які утримуються без достатньої правової підстави (після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про накладення штрафу), відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованого у постанові від 10 липня 2019 року у справі № 489/6624/15-ц, за змістом якого повернення таких коштів має відбуватися лише на підставі Порядку №787, у позасудовому порядку.
75. У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постанові касаційного суду, згідно з частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди враховують висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду.
76. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, грошові кошти слід стягувати на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з конкретного органу за рахунок його бюджетних асигнувань (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21).
77. В силу ч. 2 ст. 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
78. Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16, ГПК України не передбачає необхідності зазначення суб'єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати). Такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов'язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення.
79. Велика Палата Верховного Суду зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов'язаннями державним майном, яким наділяє її органи.
80. В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах.
81. Це випливає, зокрема, з частини четвертої статті 56 Господарського процесуального кодексу України. Під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справі №923/199/21 і №922/1830/19, від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009, від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц).
82. Зазначення позивачем відповідачами у справі щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, які утримуються там без достатньої правової підстави Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб'єктом не є держава, а саме ці органи.
83. У кондикційних правовідносинах орган держави є представником її інтересів, а не суб'єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли виніс постанову про застосування штрафу та забезпечив стягнення останнього до бюджету. Подальше намагання позивача повернути з Державного бюджету України відповідну суму, заявивши вимогу про її стягнення, не пов'язане з виконанням органами державної влади публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.
84. Що стосується Головного управління Держпраці у Львівській області, яким виненсено неправомірну постанову про накладення на позивача штрафу, то його правонаступником на день розгляду справи судом є Західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці (відповідач-1).
85. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, що пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2022 у справі № 910/8252/21, від 22.02.2021 у справі № 910/6336/19, від 11.10.2019 у справі № 812/1408/16, від 13.03.2019 у справі № 524/4478/17, від 20.02.2019 у справі № 826/16659/15.
86. Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 9901/348/19).
87. Таким чином, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
88. Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб'єкта владних повноважень, припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.
89. Ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію (постанова Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 280/4670/20).
90. Відповідно до пп.1 п.3 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної служби з питань праці» № 14 від 12.01.2022 (далі Постанова №14) територіальні органи Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, куди, зокрема входить і Головне управління Держпраці у Львівській області, продовжують здійснювати повноваження та функції, покладені на зазначені органи, до завершення здійснення заходів, пов'язаних з утворенням міжрегіональних територіальних органів Державної служби з питань праці і прийняттям рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються. Таке рішення приймається Державною службою з питань праці після здійснення заходів, пов'язаних із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань даних про міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворені згідно з пунктом 2 цієї постанови, затвердження положень про них, структур, штатних розписів, кошторисів та заповненням 30 відсотків вакансій.
91. Підпунктом 3 п.3 Постанови № 14 визначено, що міжрегіональні територіальні органи Державної служби з питань праці, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, виконують завдання і функції територіальних органів Державної служби з питань праці, які ліквідуються згідно з пунктом 1, а саме: Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці виконує завдання і функції Управління Держпраці у Волинській області, Управління Держпраці у Закарпатській області, Головного управління Держпраці у Львівській області, Управління Держпраці у Рівненській області.
92. За таких обставин саме Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань є органом, який представляє інтереси держави у спірних правовідносинах.
93. Той факт, що Західне міжрегіональне управління державної служби з питань праці є правонаступником Головного управління Держпраці у Львівській області встановлено рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/3467/23 від 07.02.2024 р., яке набрало законної сили, а також ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2023 р. у справі № 380/8372, яка набрала законної сили.
94. Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
95. Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України інфляційних втрат у розмірі 72922,88 грн та 3% річних у розмірі 13592,96 грн, суд зазначає таке.
96. Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
97. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
98. При цьому, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
99. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
100. За змістом статей 524, 533-535 та 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
101. Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І Загальні положення про зобов'язання книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, приписи розділу І книги 5 Цивільного кодексу України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 Цивільного кодексу України).
102. Отже, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
103. Вказані висновки про правильне застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, а також враховані у постановах Верховного Суду від 06.08.2018 у справі № 916/1914/17 та від 07.10.2018 у справі № 908/2552/17.
104. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
105. Отже, передбачений ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання державою грошових коштів позивача (штрафу).
106. Враховуючи обставини, встановлені рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 у справі № 380/8471/22, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2023 та набрало законно сили 31.01.2023, а саме щодо визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Львівській області № ЛВ9096/1355/ПД/АВ/ФС від 03.09.2021 про накладання на позивача штрафу у розмірі 129886,31 грн, саме із цієї дати (31.01.2023) володіння державою вказаними коштами вважається безпідставним.
107. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат на суму 129886,31 грн за період з 31.01.2023 по 23.06.2025, суд встановив, що обґрунтованими розмірами вказаних нарахувань є 9330,46 грн 3% річних та 31544,50 грн інфляційних втрат.
108. Встановивши наявність підстав для стягнення 3% річних та збитків від інфляції, таке відшкодування може здійснюватися лише за рахунок коштів Державного бюджету через Державну казначейську службу України, яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету. Відповідні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 910/2569/18.
109. Таким чином, з урахуванням зазначеного, позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню у встановлених судом вище розмірах.
110. Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 129886,31 грн безпідставно утримуваних коштів, 9330,46 грн 3% річних та 31544,50 грн інфляційних втрат.
111. СУДОВІ ВИТРАТИ.
112. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
113. На підставі ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог, витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з державного бюджету пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі.
Керуючись ст. ст. 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 233-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція» Публічного акціонерного товариства «Центрстальконструкція» (79026, м.Львів, вулиця Козельницька, будинок4, ідентифікаційний код 37801347) 129886,31 грн безпідставно утримуваних коштів, 9330,46 грн 3% річних та 31544,50 грн інфляційних втрат та 2049,15 грн судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили в порядку ст. 327 ГПК України.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 06.10.2025.
Суддя Щигельська О.І.