Справа № 199/759/25
(2/199/2075/25)
Іменем України
08.10.2025
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в особі судді Спаї В.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №3535372 від 24.04.2021 р. в розмірі 20 015,00 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а також втрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн., посилаючись на те, що за договором про надання споживчого кредиту №3535372 від 24.04.2021 р. між ТОВ «Мілоан», правонаступником якого є ТОВ «Діджи Фінанс» за договором відступлення прав вимоги №06Т від 10.08.2021 р., укладеним між ТОВ «Мілоан» та «Діджи Фінанс», відповідач отримала кредит в розмірі 5000,00 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником умов договору позивачем здійснено розрахунок заборгованості в розмірі 20015,00 грн., яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту 5000,00 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 15 015,000 грн.
Оскільки відповідач добровільно не виконує взятих на себе зобов'язань за вказаними договором, позивач просив позов задовольнити.
Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.
Процесуальні дії у справі:
-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.04.2025 р. відрито провадження в даній цивільній справі; постановлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 - 80 ЦПК України, встановлено, що за договором про надання споживчого кредиту №3535372 від 24.04.2021 р. відповідач отримала кредит в розмірі 5 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №44609236 від 24.04.2021 р., строком на 30 днів, зобов'язавшись його повернути, сплативши проценти за користування кредитом.
Викладені обставини підтверджуються копією кредитного договору з додатками, копією анкети-заяви, копією паспорту споживчого кредиту.
Як встановлено судом, кредитодавець договірне зобов'язання виконав в повному обсязі. В той же час, відповідачем не виконано належним чином договірне зобов'язання зі своєчасного повернення кредиту, внаслідок чого утворилась заборгованість, яку нараховано в загальному розмірі 20 015,00 грн., яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту 5000,00 грн., заборгованості за відсотками в розмірі 15 015,000 грн.
10 серпня 2023 р. між ТОВ «Мілоан» та позивачем було укладено договір відступлення прав вимоги, за умовами якого з урахуванням реєстру боржників позивач мав набути належних ТОВ «Мілоан» прав вимоги за договорами, що підтверджуються копією договору від 10.08.2023 р. з додатками.
Додатки до договору відступлення прав вимоги від 10.08.2023 р. не містять прізвища відповідача, як боржника за кредитним договором, зазначеним вище, право вимоги за яким перейшло до позивача.
Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування».
Суд, дослідивши письмові докази в межах заявлених суду позовних вимог, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з вимогами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Вимоги щодо доказів визначені у ст.ст. 76 -80 ЦПК України, зокрема, частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (стаття 80 ЦПК України).
Відповідно до частини 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 2 статті 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Як встановлено судом, на підтвердження викладених у позові обставин щодо переходу прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 24.04.2021 р. №3535372, позивачем, окрім письмового договору відступлення прав вимоги від 10.08.2021 р., було надано реєстр боржників (додаток №1 до договору відступлення прав вимоги №06Т від 10.08.2021 р.), акт приймання - передачі реєстру боржників (додаток №2 до договору відступлення прав вимоги №06Т від 10.08.2021 р.), які не містять даних щодо відповідача та укладеного ним з ТОВ «Мілоан» кредитного договору від 24.04.2021 р., тобто про перехід права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав до ТОВ «Діджи Фінанс» (позивача).
Суд, безпосередньо дослідивши зібрані докази, оцінивши їх на предмет належності і допустимості, достатності та достовірності кожний окремо та в сукупності і логічному взаємозв'язку, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю.
Щодо розподілу судових витрат (ч. 2 ст. 133, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України): оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати підлягають віднесенню на рахунок позивача.
Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 264 - 265, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст. 279 ЦПК України, суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Повне рішення складено 08.10.2025 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї