79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
15.09.2025 Справа № 914/1596/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Палюх М.В., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів
до відповідача: ОСОБА_1 , смт. Добротвір, Львівська область
про стягнення штрафу та пені в розмірі 136 000,00 грн
за участю представників:
від позивача: Оленюк С.Л. - представник;
від відповідача: не з'явився
Обставини розгляду справи.
22.05.2025 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів до ОСОБА_1 , смт. Добротвір, Львівська область про стягнення штрафу та пені в розмірі 136 000,00 грн.
Ухвалою суду від 27.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.06.2025.
Ухвалою суду від 23.06.2025 підготовче засідання відкладено на 09.07.2025.
02.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 17679/25 від 02.07.2025) та заява про розстрочку виконання рішення (вх. № 17676/25 від 02.07.2025).
09.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 18359/25 від 09.07.2025).
З огляду на те, що за результатами підготовчого провадження було вирішено усі необхідні завдання, сторонами подані усі докази, які доводять обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, суд ухвалою від 09.07.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.07.2025.
23.07.2025 через підсистему «Електронний суд» від Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України надійшли письмові пояснення (вх. №19678/25 від 24.07.2025).
Ухвалою суду від 24.07.2025 судове засідання відкладено на 04.09.2025.
Ухвалою суду від 04.09.2025 судове засідання відкладено на 15.09.2025.
Заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, на нього було накладено штраф в розмірі 68 000,00 грн. Відповідачка у визначений законом строк не сплатила його, за що їй нараховано пеню в розмірі 68 000,00 грн. Таким чином, з відповідачки підлягає до стягнення 68 000,00 грн штрафу та 68 000,00 грн пені.
Відповідачка проти позову заперечила з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідачка зазначила, що 12.03.2020 на всій території України було запроваджено карантин у зв'язку із поширенням коронавірусу SARS-CoV-2. Запровадження карантину негативно позначилось на фінансово-господарській діяльності відповідачки, з огляду на що вона вимушена була з 24.06.2021 припинити підприємницьку діяльність. У зв'язку із наведеним, а також через скрутне фінансове становище, відповідачка не мала змоги сплатити штраф. Крім того, відповідачка вважає, що позивач безпідставно подав позов до Господарського суду Львівської області саме до Кекош Галини Миколаївни, оскільки вона не є фізичною-особою підприємцем та не є суб'єктом господарювання. На думку відповідачки, даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства та провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Оскільки відповідачка вчинила у 2019 році порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», а позивач подав позов до суду лише в травні 2025 року, відповідачка вважає, що минув строк давності притягнення її до відповідальності. Також відповідачкою було подано заяву про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців шляхом щомісячної сплати рівними частинами.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
11.06.2020 Антимонопольним комітетом України прийнято рішення №63/52-р/к, п. 4 резолютивної частини якого визнано, що фізична особа-підприємець Кекош Галина Миколаївна та фізична особа-підприємець Фалісей Стефанія Василівна вчинили порушення, передбачені пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.
За вчинене порушення на фізичну особу-підприємця Кекош Галину Миколаївну (відповідачку) вищевказаним рішенням накладено штрафи у розмірі 68 000,00 грн (п. 5 резолютивної частини рішення вищевказаного рішення).
У рішенні №63/52-р/к від 11.06.2020 зазначено, що штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня одержання рішення.
Копія рішення №63/52-р/к від 11.06.2020 була надіслана позивачем відповідачці разом із супровідним листом від 24.06.2020 за вих. №63-02/2649 (штрихкодовий ідентифікатор відправлення №7900061733538). Вказане відправлення було вручено відповідачці 03.07.2020.
Відповідачкою рішення №63/52-р/к від 11.06.2020 було оскаржено до Господарського суду Львівської області.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 відкрито провадження у справі №914/2362/20 за позовом фізичної особи-підприємця Кекош Галини Миколаївни до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконним та скасування рішення адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 11.06.2020 № 63/52-р/к у справі №63/3-02-9-2020 в частині.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.01.2021 у справі №914/2362/20 у задоволенні позову відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили 22.02.2021.
У зв'язку з тим, що відповідач добровільно не сплатив штраф, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 68 000,00 грн штрафу, а також нарахованої пені в сумі 68 000,00 грн.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.
Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу.
Згідно з ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ч. 3 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Як встановлено судом, рішенням Антимонопольного комітету України №63/52-р/к від 11.06.2020 на відповідачку накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн, який останньою не сплачено.
Згідно з абз. 1 ч. 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.
Відповідно до абз. 2 ч. 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.
Абзацом 3 ч. 5 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено, що нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.
У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив штраф у визначений законом строк та з врахуванням положень ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 68 000,00 грн.
Частиною 7 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що у разі несплати пені у строки, передбачені рішенням, органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку.
Згідно ч. 9 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.
Не беруться судом до уваги доводи відповідачки щодо негативних наслідків для неї від запровадження карантинних заходів, оскільки наявність чи відсутність таких не має жодного значення для вирішення даної справи. Слід також зазначити, що п. 20.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» передбачено, що Закон України «Про захист економічної конкуренції» не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування).
За положеннями статті 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, ч. 9 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання, які виникли під час здійснення нею підприємницької діяльності не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Крім того, відповідачами у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції можуть бути як фізичні особи-підприємці, так і фізичні особи, що не мають такого статусу. При цьому законодавство України, включаючи й антимонопольно-конкурентне законодавство, не розмежовує дії, вчинені фізичною особою як такою, і дії, вчинені цією ж особою як підприємцем.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 27.08.2019 у справі №922/3685/18.
Отже, позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли у зв'язку із порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, зобов'язання за яким у відповідачки із втратою нею статусу як фізичної особи-підприємця не припинились.
Що ж до посилання відповідачки на те, що минув строк давності притягнення до відповідальності, то суд зазначає таке.
Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Даний закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності. Названий закон не регулює цивільно-правові відносини.
Стаття 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлює строки притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами Антимонопольного комітету України, а не судом у вирішенні спору про стягнення у судовому порядку накладеного за рішенням органу АМК штрафу та нарахованої за його несплату пені. Крім того, зазначена стаття Закону встановлює строки притягнення саме до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тоді як Закон відносить до заходів відповідальності штраф і не визначає пеню як міру (захід) відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відносячи її сплату до порядку виконання рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України (розділ ІХ Закону).
Чинне законодавство не містить такої підстави для відмови в позові органів Антимонопольного комітету України, як сплив строку давності на момент прийняття судом рішення у справі.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі №923/175/18.
Розглянувши заяву про розстрочення виконання рішення суду, суд прийшов до висновку, що подана заява про розстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 331 ГПК України).
Згідно ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, відстрочка або розстрочка виконання рішення допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Отже, господарський суд не зобов'язаний задовольняти заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Виходячи із наведеного, законодавець, у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Вирішуючи питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суд повинен встановлювати матеріальні інтереси обох сторін.
Судом встановлено, що прострочення виникло з вини відповідачки. Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо розстрочення виконання рішення суду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачка не позбавлена права звернутися безпосередньо до позивача із заявою про розстрочку, відстрочку сплати заборгованості.
Викладені відповідачкою у заяві доводи стосуються наслідків, які можуть настати після виконання рішення суду, не мають достовірного характеру та ґрунтуються на її припущеннях.
Водночас, відповідачкою не обґрунтовано винятковості обставин, що ускладнюють виконання рішення суду у справі №914/1596/25 чи роблять таке виконання неможливим.
Також відповідачкою не доведено, що ті обставини, які, на її думку, унеможливлюють виконання рішення суду на момент розгляду заяви про розстрочку, зміняться в майбутньому після можливого розстрочення та нададуть їй змогу виконати рішення в повному обсязі.
Відсутність у відповідачки грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, способів виконання рішення суду, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) штраф у розмірі 68 000,00 грн та пеню у розмірі 68 000,00 грн в дохід Державного бюджету України.
Стягувач: Західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів, вул. Коперника, буд. 4 (ідентифікаційний код 20812013).
3. Стягнути з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) на користь Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів, вул. Коперника, буд. 4 (ідентифікаційний код 20812013) 2 422,40 грн судового збору.
4. Накази видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 25.09.2025.
Суддя Мазовіта А.Б.