вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"08" жовтня 2025 р. м. Київ Справа №911/2384/25
Суддя Грабець С.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК БУДКОНСТРУКЦІЇ"
до товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРС-ТРАНС"
про стягнення заборгованості,
без виклику представників учасників справи
24 липня 2025 року через систему "Електронний суд" до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК БУДКОНСТРУКЦІЇ" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРС-ТРАНС" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 192 227,72 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем положень договору перевезення вантажів №10/24 від 10.09.2024 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.07.2025 року відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідачу роз'яснено, що в строк, який не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, він має право надіслати суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позовну заяву (пред'явити зустрічний позов), а також докази, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
На відповідача, як юридичну особу, відповідно до положень ст. 4, п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", покладений обов'язок зазначати відомості про місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем), які, відповідно до положень ст. 10 цього Закону, вважаються достовірними і можуть бути використані для отримання поштових відправлень особою, яка повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень, відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок" та Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.07.2025 року була направлена рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 08137, Київська обл., Бучанський р-н, село Софіївська Борщагівка, вул. Щаслива, будинок 20.
04 серпня 2025 року поштове відправлення №0601175812915 було вручене відповідачу, що підтверджується повернутим поштовим повідомленням, долученим до матеріалів справи.
Право бути належним чином повідомленим про дату та час слухання не може бути формальним, оскільки протилежне не відповідає ідеї справедливого судового розгляду, яка включає основоположне право на змагальність провадження.
При цьому, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду.
Крім цього, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.
Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень функціонує в межах Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Так, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.07.2025 року внесена до Єдиного державного реєстру судових рішень 29 липня 2025 року.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав, заяв та клопотань на адресу суду не направляв.
Частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
10 вересня 2024 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТПК БУДКОНСТРУКЦІЇ" (надалі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Мерс-Транс» (далі - відповідач) був укладений договір №10/24 перевезення вантажів (далі - договір), відповідно до п. 1.2. якого, позивач зобов'язується доставити довірений відповідачем вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачу), а відповідач зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену цим договором плату.
Пунктом 1.3. договору встановлено, що умови перевезення вантажу (маршрут прямування, в тому числі - пункт призначення, місце, дата і час надання автотранспорту під завантаження, найменування вантажоодержувача, адреса здавання вантажу, термін доставки, в тому числі - дата та час прибуття, вартість послуг, терміни та умови оплати та інше) визначається в заявці на перевезення вантажу, яка є невід'ємною частиною - додатком до цього договору.
Вартість перевезення є договірною та визначається, зважаючи на актуальну ситуацію на ринку транспортних послуг (п. 5.1. договору).
Згідно з п. 5.2. договору, попередньо погоджена між позивачем та відповідачем вартість, що відповідає кожному конкретному перевезенню, вказується в заявці.
Платежі здійснюються шляхом банківського переказу грошових коштів за виконаний рейс на поточний рахунок позивача, згідно умов вказаних в заявці (п. 5.3. договору).
Відповідно до п. 5.4. договору, терміни оплати - обумовлюється і підтверджується заявкою.
Згідно з п. 2.5. договору, вантаж вважається прийнятим позивачем до перевезення після його завантаження на транспортний засіб, опломбування пломбою вантажовідправника або митниці країни вантажовідправника, видачі товаро-транспортної накладної та інших необхідних документів (CMR, специфікацій та інше).
Пунктом 2.3 договору встановлено, що вантаж доставляється позивачем за адресою вантажоодержувача, зазначеною відповідачем в заявці. Переадресування можливе тільки в разі додаткового узгодження з позивачем маршруту сполучення і вартості переадресування.
Відповідно до п. 2.6. договору, вантаж вважається прийнятим вантажоодержувачем, якщо в товаро-транспортної накладної зроблено відмітку про отримання вантажу, що завірена печаткою вантажоодержувача.
Вантаж доставляється у конкретно визначений термін доставки, зазначений у заявці на перевезення вантажу, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.7. договору).
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2025 р. (п. 12.1. договору).
Відповідно до умов заявки-договору №09092024 від 09.09.2024 року про транспортно-експедиційні послуги (далі заявка-договір), сторони погодили:
Маршрут: м. Суми (Україна) - м. Актау (Казахстан);
Адреса завантаження та замитнення: м. Суми;
Дата та час завантаження: 11.09.2024;
Адреса розмитнення та розвантаження: г. Актау, Мангістауская область;
Кордон: Порубне-Сірет;
Нормативний час простою: 48 годин завантаження, 48 годин розмитнення та розвантаження;
Дата та час прибуття на розвантаження: 25-30 діб з дня отримання відвантажувальних документів;
Найменування вантажу маса: насоси та запчастини до них;
Сума заявки: 391 368, 00 грн безготівковий розрахунок;
Терміни та умови оплати: 40% передоплата після замитнення товару, 40% після вивантаження товару впродовж 7-10 робочих днів, 20% після отримання оригіналів документів впродовж 1-3 робочих днів;
Номер автомобіля, причепа, відомості про водія, CMR: VOLVO KA4680KI/BERGER AA9405XF Оканєв Юрій.
За твердженнями представника позивача, відповідач після митного оформлення товару здійснив часткову оплату наданих послуг, а саме в сумі 161 300,49 грн.
18 жовтня 2024 року позивач вивантажив товар одержувачу ТОВ «ТемирТас Трейд» в м. Актау (Республіка Казахстан).
31 жовтня 2024 року відповідач здійснив часткову оплату наданих послуг у сумі 20 000,00 грн, 25 грудня 2024 - у сумі 20 000,00 грн, 30 грудня 2024 року - у сумі 20 000,00 грн.
За твердженнями представника позивача, відповідачу був наданий позивачем рахунок №78/П від 12.09.2024 року, на суму 391 368,00 грн, а 18 жовтня 2024 року направлений акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №477 від 18.10.2024 року, який відповідач не підписав.
Позивач склав та зареєстрував податкові накладні №94 від 12.09.2024 року та №161 від 18.10.2024 року.
Частиною 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу №09/01 від 09.01.2025 року, в якій просив відповідача сплатити 170 067,51 грн заборгованості та повернути підписані документи, у відповіді на яку відповідач проти наявності заборгованості не заперечував та просив затвердити графік сплати заборгованості.
Оскільки відповідач надані послуги сплатив частково, позивач, вважаючи, що його права порушені, звернувся до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 192 227,72 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Судом встановлено, що 10 вересня 2024 року між позивачем та відповідачем був укладений договір перевезення вантажу №10/24 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач зобов'язувався доставити вантаж одержувачу, а відповідач зобов'язувався оплатити надані позивачем послуги.
Як уже зазначалось, пунктом 1.3. договору встановлено, що умови перевезення вантажу (маршрут прямування, в тому числі - пункт призначення, місце, дата і час надання автотранспорту під завантаження, найменування вантажоодержувача, адреса здавання вантажу, термін доставки, в тому числі - дата та час прибуття, вартість послуг, терміни та умови оплати та інше) визначається в заявці на перевезення вантажу, яка є невід'ємною частиною - додатком до цього договору.
Відповідно до умов заявки-договору №09092024 від 09.09.2024 року про транспортно-експедиційні послуги (далі заявка-договір), сторони погодили маршрут перевезення: м. Суми (Україна) - м. Актау (Казахстан); cуму заявки: 391 368, 00 грн; порядок оплати: 40% передоплата після замитнення товару, 40% після вивантаження товару впродовж 7-10 робочих днів, 20% після отримання оригіналів документів впродовж 1-3 робочих днів.
До будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів автомобільним транспортом за винагороду, якщо в договорі місце приймання вантажу до перевезення та місце його видачі знаходяться на території різних країн, з яких хоча б одна є учасником Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, до таких договорів застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція).
Відповідно до ст. 4 Конвенції, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.
Отже, підтвердженням дорожнього перевезення вантажів у відповідності до норм та правил Конвенції є укладення відповідної угоди на спеціальному бланку - міжнародній товарно-транспортній накладній CMR, заповнення якого сторонами договору перевезення є доказом узятих ними на себе зобов'язань щодо виконання умов перевезення вантажів та підтверджує прийняття перевізником товару для доставки його до місця знаходження отримувача даного вантажу.
Судом встановлено, що 18 жовтня 2024 року позивач, відповідно до умов заявки-договору, здійснив перевезення вантажу за маршрутом м. Суми (Україна) - м. Актау (Республіка Казахстан), що підтверджується копією CMR А№757213, долученою до матеріалів справи.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до 5.3. договору, платежі здійснюються шляхом банківського переказу грошових коштів за виконаний рейс на поточний рахунок позивача, згідно умов вказаних в заявці.
Судом встановлено, що позивач надав відповідачу рахунок №78/П від 12.09.2024 року на суму 391 368,00 грн, який відповідач оплатив частково, а саме на суму 221 300,49 грн, що підтверджується копіями платіжних інструкцій №34 від 12.09.2024 року на суму 161 300,49 грн, №86 від 31.10.2024 року на суму 20 000,00 грн, №139 від 25.12.2024 року на суму 20 000,00 грн та №153 від 30.12.2024 року на суму 20 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідач документів, що спростовували б доводи позивача або підтверджували б сплату позивачу грошових коштів у сумі 170 067,51 грн, суду не надав, у відповіді на лист-вимогу №09/01 від 09.01.2025 року проти наявності перед позивачем основного боргу в цій сумі не заперечував.
Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 170 067,51 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 3 840,69 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 18 319,52 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, сплата трьох процентів річних від простроченої суми є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредитору.
Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Судом встановлено, що, відповідно до умов заявки-договору, відповідач мав здійснити оплату за перевезення вантажу трьома частинами: першу частину оплати в сумі 156 547,20 грн відповідач повинен був здійснити після митного оформлення товару; другу частину оплати в сумі 156 547,20 грн, - не пізніше 10 робочих днів після вивантаження товару; третю частину оплати, в сумі 78 273,60 грн, - не пізніше трьох робочих днів після отримання оригіналів документів.
12 вересня 2024 року відповідач здійснив першу частину оплати на суму 161 300,49 грн.
Судом встановлено, що товар був вивантажений 18 жовтня 2024 року, що підтверджується копією CMR А№757213, долученою до матеріалів справи.
Так, другу частину оплати, в сумі 156 547,20 грн, відповідач повинен був здійснити не пізніше 01 листопада 2024 року.
Разом з цим, відповідач здійснив цю частину оплати частково, а саме 12 вересня 2024 року на суму 4 753,29 грн (161 300,49 грн - 156 547,20 грн = 4 753,29 грн), 31 жовтня 2024 року на суму 20 000,00 грн, 25 грудня 2024 року на суму 20 000,00 грн та 30 грудня 2024 року на суму 20 000,00 грн.
Суд під час вирішення спору з'ясовує обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснює оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснений неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Ця правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.01.2021 року в справі №922/2216/18 та від 05.03.2018 року в справі №910/1389/18.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, три проценти річних за прострочення відповідачем другої частини оплати за перевезення вантажу:
- за період з 04 листопада 2024 року до 24 грудня 2024 року, що складає 51 день, суму боргу в розмірі 131 793,91 грн, становлять 550,94 грн.;
- за період з 25 грудня 2024 року до 29 грудня 2024 року, що складає 5 днів, суму боргу в розмірі 111 793,91 грн, становлять 45,82 грн.;
- за період з 30 грудня 2024 року до 31 грудня 2024 року, що складає 2 дні, суму боргу в розмірі 91 793,91 грн, становлять 15,05 грн.;
- за період з 01 січня 2025 року до 22 липня 2025 року, що складає 203 дні, суму боргу в розмірі 91 793,91 грн, становлять 1 531,58 грн.,
а разом 2 143,38 грн, які підлягають стягненню.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж повинен бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому повинен бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо оплату заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без враховування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.
Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, враховуючи:
- період з 04 листопада 2024 року до 24 грудня 2024 року, суму боргу в розмірі 131 793,91 грн, індекс інфляції у листопаді 2024 року - 101,9%, індекс інфляції у грудні 2024 року - 101,4%, становила 4 384,26 грн.;
- період з 30 грудня 2024 року до 22 липня 2025 року, суму боргу в розмірі 91 793,91 грн., індекс інфляції у січні 2025 року - 101,2%, індекс інфляції у лютому 2025 року - 100,8%, індекс інфляції у березні 2025 року - 101,5%, індекс інфляції у квітні 2025 року - 100,7%, індекс інфляції у травні 2025 року - 101,3%, індекс інфляції у червні 2025 року - 100,8%, індекс інфляції у липні 2025 року - 99,8%, становила 5 738,95 грн,
а разом 10 123,21 грн, які підлягають стягненню.
Як уже зазначалось, відповідно до умов заявки-договору, третю частину оплати відповідач мав здійснити після отримання оригіналів документів впродовж 1-3 робочих днів.
За твердженнями представника позивача, оригінали документів, а саме акт виконаних робіт та CMR-накладну позивач направив відповідачу 18 жовтня 2024 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що позивачем до матеріалів справи докази отримання відповідачем оригіналів документів, згідно з умовами заявки-договору, не долучені, тому неможливо встановити дату настання прострочення відповідачем зобов'язання щодо третьої частини оплати за перевезення вантажу. Відтак, вимоги позивача про стягнення трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, задоволенню судом не підлягають.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору встановлюється за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028,00 грн.
Частиною 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з платіжної інструкції №16625 від 21.07.2025 року, позивачем за подання цієї позовної заяви сплачений судовий збір у сумі 3 028,00 грн.
Водночас, за розгляд вимог позивача про стягнення заборгованості в сумі 192 227,72 грн сплаті підлягав судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 2 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", ст. 253, ч. 5 ст. 254, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 903, ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ст. ст. 2, 3, ч. ч. 1, 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. 1, 3 ст. 9, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, п. 2 ч. 2 ст. 46, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 124, ст. 129, ч. 9 ст. 165, ч. ч. 1, 3 ст. 232, ст. 233, ч. 4 ст. 236, ст. 237, ст. 238, ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Задовільнити частково позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК БУДКОНСТРУКЦІЇ" до товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРС-ТРАНС» про стягнення заборгованості в розмірі 192 227,72 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРС-ТРАНС" (08137, Київська обл., Бучанський р-н, село Софіївська Борщагівка, вул. Щаслива, будинок 20, квартира 94, ідентифікаційний код 45314532) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТПК БУДКОНСТРУКЦІЇ" (02154, місто Київ, проспект Соборності, будинок 21, ідентифікаційний код 35151569) 170 067,51 грн (сто сімдесят тисяч шістдесят сім грн 51 коп.) основного боргу; 2 143,38 грн (дві тисячі сто сорок три грн 38 коп.) трьох процентів річних; 10 123,21 грн (десять тисяч сто двадцять три грн 21 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Відмовити в іншій частині позову.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складене 08.10.2025 року.
Суддя С. Грабець