ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.10.2025Справа № 910/6408/25
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Князькова В.В. за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промленд Інвест», м. Київ
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд», м. Київ
про стягнення 7 541 104,36 грн,
За участю представників сторін:
від позивача: Ільїн М.Г.
від відповідача: Варицький Є.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Промленд Інвест» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» стягнення 7 541 104,36 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх обов'язків за договором №196/Ф від 23.06.2017 в частині відшкодування вартості витрат позивача на оплату користування земельною ділянкою, які було понесено у період з грудня 2021 по лютий 2025.
Ухвалою від 26.05.2025 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 25.06.2025.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення нарахувань за 2021 рік. Також відповідачем наголошено на відсутності підстав для стягнення плати за землю за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, з огляду на приписи п.69.14 Підрозділу «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України. Позивачем не подано обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум.
Позивачем у відповіді на відзив проти доводів відповідача було надано заперечення,
25.06.2025 судове засідання не відбулось у зв'язку із перебуванням судді Князькова В.В. у відпустці.
Ухвалою від 30.06.2025 підготовче засідання у справі було призначено на 16.07.2025.
16.07.2025 підготовче засідання відкладено на 13.08.2025.
13.08.2025 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та відкладено підготовче засідання на 10.09.2025.
10.09.2025 судом було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 08.10.2025.
Представником позивача у судовому засіданні 08.10.2025 було надано усні пояснення по справі, згідно яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.
Представником відповідача проти задоволення позовних вимог заперечено.
В судовому засіданні 08.10.2025 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
23.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промленд Інвест» (сторона 1) та Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (сторона 2) було укладено договір №196/Ф, предметом якого згідно п.1.1 є зобов'язання та права сторін по будівництву об'єкта на земельній ділянці з метою отримання кожною зі сторін своєї частини в збудованому об'єкті в порядку та на умовах, визначених в договорі.
У п.2.1 договору №196/Ф від 23.06.2017 визначено, що сторони дійшли згоди про те, що сторона 2 на підставі довіреності, виданої стороною 1, зобов'язується не пізніше 31.12.2018, здійснити у встановленому законом порядку оформлення договору оренди земельної ділянки (території площею 3,4 га, яка складається з двох суміжних ділянок (кадастрові номери 8000000000:69:255:0007 та 8000000000:69:255:0008), що розташовані по проспекту Відрадному, 93/2 у Солом'янському районі м.Києва, здійснити його (договору оренди) державну реєстрацію та змінити цільове призначення земельної ділянки на таке, що дозволяє багатоповерхове житлове будівництво на ділянці, а також отримати містобудівні умови та обмеження для такого будівництва.
Згідно п.3.5 договору №196/Ф від 23.06.2017 сторона 2 компенсує стороні 1 1/3 частину витрат, понесених неї на плату за користування земельною ділянкою, на якій здійснюється будівництво об'єкту за цим договором, з моменту виконання умов пункту 2.1 договору і до передачі об'єкта на обслуговування експлуатуючій організації.
Компенсація здійснюється шляхом перерахування коштів стороні 2 протягом 10 робочих днів із дня надання стороною 1 документального понесення таких витрат.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання, скріплення печатками сторін та діє до 31.05.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п.7.1 договору №196/Ф від 23.06.2017).
07.02.2019 сторонами укладено додаткову угоду до договору №196/Ф від 23.06.2017, якою вирішено викласти п.3.5 у наступній редакції:
«Сторона 2 компенсує стороні 1 витрати, понесені нею на оплату за користування земельною ділянкою, на якій здійснюється будівництво за цим договором, починаючи з 01.06.2018 і до отримання стороною 2 поштової адреси на об'єкт.
Компенсація здійснюється шляхом перерахування коштів стороні 1 протягом 10 робочих днів із дня надання стороною 1 відповідного рахунку стороні 2. Після отримання від сторони 2 коштів сторона 1 здійснює оплату та надає стороні 2 документальне підтвердження».
21.08.2018 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промленд Інвест» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, об'єктом оренди за яким згідно п.2.1 є земельна ділянка з наступними характеристиками:
- кадастровий номер - 8000000000:69:255:0007;
- місце розташування - проспект Відрадний, 93/2 у Солом'янському районі м.Києва;
- цільове призначення - 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури;
- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;
- вид використання - для будівництва, обслуговування та експлуатації житлово-офісного комплексу з об'єктами торговельного та соціально-побутового призначення;
- розмір площа - 0,9619 га.
Пунктом 1.2 договору визначено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 15 183 062,97 грн.
Строк оренди 3 роки (п.3.1 договору від 21.08.2018).
Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. та зареєстровано в реєстрі за №3315.
Право оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:69:255:0007 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом №135084669 від 21.08.2018.
21.12.2022 вказаний договір було укладено на новий строк. Поновлено договір на два роки. Здійснено реєстрацію відповідного речового права позивача.
21.08.2018 між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промленд Інвест» (орендар) також було укладено договір оренди земельної ділянки, об'єктом оренди за яким згідно п.2.1 є земельна ділянка з наступними характеристиками:
- кадастровий номер - 8000000000:69:255:0008;
- місце розташування - проспект Відрадний, 93/2 у Солом'янському районі м.Києва;
- цільове призначення - 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури;
- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;
- вид використання - для будівництва, обслуговування та експлуатації житлово-офісного комплексу з об'єктами торговельного та соціально-побутового призначення;
- розмір площа - 2,4392 га.
Пунктом 1.2 договору визначено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 38 501 431,747 грн.
Строк оренди 3 роки (п.3.1 договору від 21.08.2018).
Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А.С. та зареєстровано в реєстрі за №3315.
Право оренди земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:69:255:0008 було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом №135086363 від 21.08.2018.
21.12.2022 вказаний договір було укладено на новий строк. Поновлено договір на два роки. Здійснено реєстрацію відповідного речового права позивача.
Як вказує позивач, в межах договору №196/Ф від 23.06.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю «Промленд Інвест» було складено рахунки - фактури на компенсацію орендної плати за землю за період з грудня 2021 року по лютий 2025 року на загальну суму 7 541 103,36 грн, з яких: за грудень 2021 - 161 053,59 грн; за січень 2022 - 161 053,49 грн; за лютий 2022 - 177 157,86 грн; за березень 2022 - 177 157,86 грн; за квітень 2022 - 177 157,86 грн; за травень 2022 - 177 157,86 грн; за червень 2022 - 177 157,86 грн; за липень 2022 - 177 157,86 грн; за серпень 2022 - 177 157,86 грн; за вересень 2022 - 177 157,86 грн; за жовтень 2022 - 177 157,86 грн; за листопад 2022 - 177 157,86 грн; за грудень 2022 - 177 157,86 грн; за січень 2023 - 177 157,82 грн; за лютий 2023 - 203 735,41 грн; за березень 2023 - 203 735,41 грн; за квітень 2023 - 203 735,41 грн; за травень 2023 - 203 735,41 грн; за червень 2023 - 203 735,41 грн; за липень 2023 - 203 735,41 грн; за серпень 2023 - 203 735,41 грн; за вересень 2023 - 203 735,41 грн; за жовтень 2023 - 203 735,41 грн; за листопад 2023 - 203 735,41 грн; за грудень 2023 - 203 735,41 грн; за січень 2024 - 203 735,41 грн; за лютий 2024 - 214 126,45 грн; за березень 2024 - 214 126,45 грн; за квітень 2024 - 214 126,45 грн; за травень 2024 - 214 126,45 грн; за червень 2024 - 214 126,45 грн; за липень 2024 - 214 126,45 грн; за серпень 2024 - 214 126,45 грн; за вересень 2024 - 214 126,45 грн; за жовтень 2024 - 214 126,45 грн; за листопад 2024 - 214 126,45 грн; за грудень 2024 - 214 126,45 грн; за січень 2025 2024 - 214 126,45 грн; за лютий 2025 - 239 813,27 грн.
Проте, як вказує позивач, відповідачем лише частково здійснено компенсацію орендної плати за земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:69:255:0007 та 8000000000:69:255:0008, а саме внесено платіж за грудень 2021 року на суму 161 053,59 грн, внаслідок чого у Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Промленд Інвест» на суму 7 541 104,36 грн, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідачем наголошено на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення орендних платежів. Також відповідачем наголошено на відсутності підстав для стягнення плати за землю за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, з огляду на приписи п.69.14 Підрозділу «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України. Позивачем не подано обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум.
Оцінюючи подані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Судом вказувалось, що згідно п.3.5 договору №196/Ф від 23.06.2017 сторона 2 компенсує стороні 1 1/3 частину витрат, понесених неї на плату за користування земельною ділянкою, на якій здійснюється будівництво об'єкту за цим договором, з моменту виконання умов пункту 2.1 договору і до передачі об'єкта на обслуговування експлуатуючій організації.
Компенсація здійснюється шляхом перерахування коштів стороні 2 протягом 10 робочих днів із дня надання стороною 1 документального понесення таких витрат.
07.02.2019 сторонами укладено додаткову угоду до договору №196/Ф від 23.06.2017, якою вирішено викласти п.3.5 у наступній редакції:
«Сторона 2 компенсує стороні 1 витрати, понесені нею на оплату за користування земельною ділянкою, на якій здійснюється будівництво за цим договором, починаючи з 01.06.2018 і до отримання стороною 2 поштової адреси на об'єкт.
Компенсація здійснюється шляхом перерахування коштів стороні 1 протягом 10 робочих днів із дня надання стороною 1 відповідного рахунку стороні 2. Після отримання від сторони 2 коштів сторона 1 здійснює оплату та надає стороні 2 документальне підтвердження».
Також судом було встановлено, що позивачем було виконано свої зобов'язання в частині оформлення договорів оренди земельних ділянок (території площею 3,4 га, яка складається з двох суміжних ділянок (кадастрові номери 8000000000:69:255:0007 та 8000000000:69:255:0008).
Одночасно, як вказує позивач в межах договору №196/Ф від 23.06.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю «Промленд Інвест» було складено рахунки - фактури на компенсацію орендної плати за землю за період з грудня 2021 року по лютий 2025 року на загальну суму 7 541 103,36 грн, з яких: за грудень 2021 - 161 053,59 грн; за січень 2022 - 161 053,49 грн; за лютий 2022 - 177 157,86 грн; за березень 2022 - 177 157,86 грн; за квітень 2022 - 177 157,86 грн; за травень 2022 - 177 157,86 грн; за червень 2022 - 177 157,86 грн; за липень 2022 - 177 157,86 грн; за серпень 2022 - 177 157,86 грн; за вересень 2022 - 177 157,86 грн; за жовтень 2022 - 177 157,86 грн; за листопад 2022 - 177 157,86 грн; за грудень 2022 - 177 157,86 грн; за січень 2023 - 177 157,82 грн; за лютий 2023 - 203 735,41 грн; за березень 2023 - 203 735,41 грн; за квітень 2023 - 203 735,41 грн; за травень 2023 - 203 735,41 грн; за червень 2023 - 203 735,41 грн; за липень 2023 - 203 735,41 грн; за серпень 2023 - 203 735,41 грн; за вересень 2023 - 203 735,41 грн; за жовтень 2023 - 203 735,41 грн; за листопад 2023 - 203 735,41 грн; за грудень 2023 - 203 735,41 грн; за січень 2024 - 203 735,41 грн; за лютий 2024 - 214 126,45 грн; за березень 2024 - 214 126,45 грн; за квітень 2024 - 214 126,45 грн; за травень 2024 - 214 126,45 грн; за червень 2024 - 214 126,45 грн; за липень 2024 - 214 126,45 грн; за серпень 2024 - 214 126,45 грн; за вересень 2024 - 214 126,45 грн; за жовтень 2024 - 214 126,45 грн; за листопад 2024 - 214 126,45 грн; за грудень 2024 - 214 126,45 грн; за січень 2025 2024 - 214 126,45 грн; за лютий 2025 - 239 813,27 грн.
Наразі, здійснюючи системне тлумачення умов договору №196/Ф від 23.06.2017, зокрема п.3.5 договору №196/Ф від 23.06.2017, суд дійшов висновку, що строк внесення відповідачем компенсації орендної плати за землю за період з грудня 2021 року по лютий 2025 року, настав.
При цьому, суд критично ставиться до посилань відповідача на те, що позивачем не надано доказів понесення відповідних витрат, оскільки сторонами у додатковій угоді від 07.02.2019 до договору №196/Ф від 23.06.2017 досягнуто згоди про те, що після отримання від сторони 2 коштів сторона 1 здійснює оплату та надає стороні 2 документальне підтвердження. Отже, у даному випадку оплата орендної плати за земельні ділянки на користь орендодавця з боку позивача ніяким чином не може передувати виконанню обов'язку з боку відповідача.
Надаючи оцінку всім доводам відповідача, щодо тверджень про відсутність підстав для стягнення плати за землю за період з 01.03.2022 по 31.12.2022, з огляду на приписи п.69.14 Підрозділу «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України та відсутність обґрунтованого розрахунку заявлених до стягнення сум суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 1 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу "Інші перехідні положення" розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України за період з 01.03.2022 року до 31.12.2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної форми власності) за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 06.12.2022 № 1364, визначено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією (далі перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.
Наказом від 22.12.2022 № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, додатком (Переліком) до якого, у п. 2.11 " Вся територія міста Києва" була віднесена до території активних бойових дій з 24.02.2022 по 30.04.2022.
Із граматичного тлумачення норми вбачається, що період пільги визначається з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року та не ставиться в залежність від періоду окупації, а обумовлена фактом проведенням на території активних бойових дій або тимчасової окупації.
Здійснюючи систематичне тлумачення, суд вважає необхідно порівняти формулювання аналогічної пільги 2022 року із пільгою 2023 року, яка закріплена в наступному абзаці цього пункту.
Так, згідно абз. 2 п. 69.14 Підрозділу 10 "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України починаючи з 1 січня 2023 року, за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, які включені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) не нараховується та не сплачується за період з першого числа місяця, в якому було визначено щодо відповідних територій дату початку активних бойових дій або тимчасової окупації, до останнього числа місяця, в якому було завершено активні бойові дії або тимчасова окупація на відповідній території.
Відтак, законодавець у 2023 році, запроваджуючи аналогічну пільгу, використав інакше формулювання норми, чітко вказавши обмеження періоду дії пільги. Така пільга у 2023 році обмежена періодом календарного місяця, в якому на території відбувалися активні бойові дії або територія була тимчасово окупована.
Використані судом методи тлумачення норми закону усувають сумнів у тому, що норма закону спрямована на звільнення наймачів (юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) земельних ділянок державної та комунальної власності від сплати плати за землю за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року.
Таким чином, за вказаний період позивач не повинен був платити плату за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 8000000000:69:255:0007 та 8000000000:69:255:0008, а отже, і у відповідача не виникає обов'язок компенсувати таку плату у відповідності до умов договору №196/Ф від 23.06.2017.
Одночасно, судом враховано, що розрахунок спірної заборгованості позивачем здійснено у відповідності до даних сформованих та направлених до Державної податкової служби України податкових декларацій з плати за землю.
Слід акцентувати увагу на тому, що абзац 5 підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції чинній з 06 травня 2023 року встановлює, що платники плати за землю, які до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» відповідно до пункту 286.2 статті 286 цього Кодексу задекларували за 2022 та/або 2023 роки податкові зобов'язання з плати за землю за земельні ділянки, що розташовані на територіях, визначених цим підпунктом, мають право відкоригувати нараховані податкові зобов'язання з плати за землю за період березень 2022 року - грудень 2023 року шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій.
Суд зазначає, що вказані приписи не позбавляють статусу податкового боргу самостійно визначеного у податковій звітності та несплаченого у встановлені строки податку. Так само вказані норми не містять приписів, які б відкликали раніше сформовані податкові вимоги на такі суми боргу.
Право осіб на звільнення від сплати податку відповідно до підпункту 69.14 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України реалізується шляхом подання в порядку, визначеному цим Кодексом, уточнюючих податкових декларацій із зменшенням відповідних податкових зобов'язань. Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 29.10.2024 по справі №620/5747/23.
За таких обставин, враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Промленд Інвест» до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» в частині стягнення нарахувань за березень 2022 - грудень 2022 на суму 1 771 578,60 грн.
Щодо заяви відповідача про пропуск позивачем строків позовної давності, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України ).
Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом 22.05.2025 шляхом формування позовної заяви в системі «Електронний суд».
Предметом позовних вимог фактично є стягнення суми орендних платежів за земельні ділянки за період з січня 2022 року по лютий 2025 року.
При цьому, суд зазначає, що згідно довідки-розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Промленд Інвест» (аркуш справи 56) заборгованість за 2021 рік є погашеною, а фактично заявлена позивачем до стягнення сума розрахована за період з січня 2022 по лютий 2025.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан. Численними Указами Президента України воєнний стан продовжено, в тому числі, і по теперішній час.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (дата набрання чинності 17.03.2022) доповнено розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» викладено у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" (дата набрання чинності 30.01.2024) пункт 19 викладено в такій редакції:
"19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану". Станом на момент звернення позивача до суду з розглядуваним позовом означена правова норма була чинною.
Станом на момент звернення позивача до суду з розглядуваним позовом воєнний стан в Україні було продовжено.
Отже, враховуючи наведені вище положення Законів України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» та «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини». Якими внесено зміни до Цивільного кодексу України, у суду відсутні підстави вважати, що позивачем пропущено строк позовної давності давності за вимогами про стягнення суми орендної плати за земельні ділянки за період з січня 2022 року по лютий 2025 року, внаслідок чого заява відповідача задоволенню не підлягає.
Суд зауважує, фактично на момент набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення спірної заборгованості, не сплив, а отже, відповідна правова норма застосована судом до триваючих правовідносин.
До того ж, суд критично ставиться до висновків Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, на які відповідач посилається у відзиві в контексті заяви про застосування строків позовної давності, оскільки останні не є релевантними до спірних поравовідносин та стосуються саме поновлення процуальних строків, а не строку позовної давності, що визначений Цивільним кодексом України.
Отже, з урахуванням наведеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо безпідставності посилань відповідача на пропуск позивачем строків позовної давності.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,
вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від
27 вересня 2001 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладється на сторін пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промленд Інвест» до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про стягнення 7 541 104,36 грн- задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (01010, м.Київ, вул.Михайла Омеляновича - Павленка, буд.4/6, ЄДРПОУ 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промленд Інвест» (03057, м.Київ, вул.Вадима Гетьмана, буд.1, ЄДРПОУ 39602493) заборгованість в сумі 5 769 525,76 грн та судовий збір в сумі 86 542,89 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 08.10.2025.
Суддя В.В. Князьков