ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.09.2025Справа № 910/3027/24 (127/39462/23)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, корп. 8Б, оф. 103; ідентифікаційний номер 41264766)
до 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )
про стягнення заборгованості в розмірі 512 824,83 грн.
В межах справи № 910/3027/24
За заявою ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, корп. 8Б, оф. 103; ідентифікаційний код 41264766)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
Секретар судового засідання Улахли О.М.
Представники сторін:
від позивача - Даніліна Н.С.,
від відповідача-1 - не з'явилися,
від відповідача-2 - Халупко В.М.
У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/3027/24 за заявою ОСОБА_3 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.04.2024.
04.11.2024 до Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 512 824, 83 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 512 824, 83 грн., розгляд справи розглядається в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) осіб.
19.03.2024 до Вінницького міського суду Вінницької області надійшов відзив відповідача 2.
02.04.2024 до Вінницького міського суду Вінницької області надійшла відповідь позивача на відзив відповідача 2.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08.05.2024 здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, розгляд справи призначено на 21.05.2024.
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання відповідача 2 про направлення матеріалів справи № 127/39462/23 за підсудністю до Господарського суду м. Києва до розгляду в межах справи № 910/3027/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 07.10.2024 постановлено передати матеріали справи №127/39462/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 512 824, 83 грн. до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи № 910/3027/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста".
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.11.2024 матеріали справи № 910/3027/24 (127/39462/23) передано на розгляд судді Чеберяку П.П.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2024 прийнято справу №127/39462/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі в розмірі 512 824, 83 грн. до розгляду в межах справи № 910/3027/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.03.2025 розгляд справи призначено на 28.04.2025.
28.04.2025 до Господарського суду м. Києва надійшли клопотання відповідача 2 про витребування доказів.
28.04.2025 до Господарського суду м. Києва надійшла заява відповідача 2 про проведення врегулювання спору за участю судді.
У судовому засіданні 28.04.2025 було оголошено перерву до 14.05.2025.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.05.2025 задоволено заяву відповідача 2 про проведення врегулювання спору за участю судді, призначено проведення процедури врегулювання спору по справі № 910/3027/24 (127/39462/23) за участю судді на 07.07.2025. Провадження у справі № 910/3027/24 (127/39462/23) зупинено.
Так, під час врегулювання спору за участі судді була проведена спільна нарада з представниками сторін, на якій були розглянуті способи врегулювання спору мирним шляхом, проте, мирного врегулювання спору між сторонами не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2025 припинено врегулювання спору за участю судді у справі № 910/3027/24 (127/39462/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 512 824, 83 грн. в межах справи №910/3027/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста". Поновлено провадження у справі № 910/3027/24 (127/39462/23). Передано справу № 910/3027/24 (127/39462/23) на автоматизований розподіл для визначення іншого складу господарського суду у порядку, встановленому статтею 32 ГПК України.
Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/3027/24 (127/39462/23) передано на розгляд судді Мандичеву Д.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2025 прийнято справу №910/3027/24 (127/39462/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 512 824, 83 грн. до свого провадження, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 19.09.2025.
У судовому засіданні, призначеному на 19.09.2025, представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача-2 проти задоволення позову заперечував.
Представник відповідача-1 до судового засідання не з'явився, проте про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Також, судом розглянуто клопотання відповідача-2 про призначення судово-економічної експертизи з метою встановлення розміру заборгованості.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Відповідно до статті 99 ГПК України суд, за клопотанням учасника справи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 98 ГПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Відповідно до статті 100 Господарського процесуального кодексу України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.
З аналізу положень статей 73, 99 ГПК України вбачається, що висновок експерта складається за результатами проведення судової експертизи та є одним із видів доказів у справі; експертиза призначається судом за його власною ініціативою або за клопотанням учасника справи у випадку, коли суд вважає, що має дійсну потребу у спеціальних знаннях для встановлення певних фактичних даних, що входять до предмета доказування.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень.
Визначення, чи потребує вирішення спірного питання застосування спеціальних знань експертів, чи ні, віднесено до компетенції суду. У разі, коли суд потребує висновків фахівця з питань, що відносяться до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не може замінити інші засоби доказування, він вправі призначити експертизу.
Так, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Дана правова позиція висловлена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16 та від 24.01.2018 у справі №917/50/17.
Разом із цим, у даному випадку потреба в спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних у справі, а саме визначення розміру заборгованості за Кредитним договором № 0228/08/20-Nv, відсутня, у зв'язку з чим суд дійшов обґрунтованого висновку відмовити в задоволенні клопотання відповідача-2 про призначення судово-економічної експертизи.
При цьому, необґрунтоване призначення судової експертизи призведе до затягування судового розгляду справи, строк розгляду якої є обмеженим.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
31.07.2008 між ОСОБА_1 (позичальник) та АКБ «Форум» (Банк) укладено Кредитний договір № 0228/08/20-Nv, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 247 800,00 дол. США на придбання квартири на вторинному ринку нерухомості строком до 29.07.2033, зі сплатою 13,5 % річних.
Відповідно до п.2.5. кредитного договору, порушення позичальником строків сплати процентів є підставою для вимоги дострокового повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами.
Відповідно до п.3.2.5. кредитного договору, банк має право стягувати з позичальника неустойку, штраф, пеню за невиконання чи неналежне виконання умов кредитного договору.
У п.4.1. кредитного договору передбачено, що за несвоєчасне повне та часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 відсотка за кожний день прострочення, що обчислюється з суми неповернутого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.
В якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за даним кредитним договором Банком укладено договір поруки від 31.07.2008 із ОСОБА_2 .
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 02.11.2010 у справі № 2-6992/10 стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь акціонерного комерційного банку «Форум" борг по кредитному договору № 0228/08/20-Nv від 31.07.2008 у сумі 2 621 391,55 грн., 120 гривень витрат на ІТЗ розгляду справи та 1 700,00 грн. судового збору. У задоволені решти вимог позову відмовлено.
24.12.2015 на підставі рішення суду від 28.05.2010 видано дублікат виконавчого листа.
26.03.2019 між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Фінансова Компанія «Веста» укладено договір про відступлення прав вимоги № 0002/19/5, відповідно до якого ПАТ «Банк Форум» відступило ТОВ «Фінансова Компанія «Веста», а ТОВ «Фінансова Компанія «Веста» набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за Договором кредиту № 0228/08/20-Nv.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.08.2019 у справі № 127/2-6992/10 замінено вибулого стягувача Публічне акціонерне товариства «Банк Фору» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, що відкрите на підставі виконавчого листа № 2-6992/10.
Оскільки заборгованість за Кредитним договором № 0228/08/20-Nv згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 02.11.2010 у справі № 2-6992/10 залишилася несплаченою, позивач у межах даного позову просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 100 402,88 грн. 3 % річних та 412 421,95 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період із 15.11.2020-23.02.2022 року.
У відзиві на позов відповідач-2 зазначив, що станом на день звернення позивача з даним позовом до суду на території України діє воєнний стан, у зв'язку з чим відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України три проценти річних та інфляційні втрати стягненню не підлягають. При цьому, нарахування інфляційних втрат на грошове зобов'язання виражене в іноземній валюті є неможливим. До того ж, матеріали справи не містять доказів реалізації стягувачем свого права на примусове виконання рішення суду у справі № 2-6992/10. Також, позивачем не надано відповідачу-2 доказів переходу прав вимоги від Банку до позивача за Кредитним договором № 0228/08/20-Nv. Одночасно, відповідач-2 зауважив на припиненні договору поруки від 31.07.2008.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549, 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до приписів статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання (висновки, зазначені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 по справі № 912/1120/16).
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
При цьому, наявність чи відсутність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не звільняє його від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора його права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 910/8132/17.
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Велика Палата Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, Верховного Суду від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17, № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.
До матеріалів заяви не надано жодних належних доказів своєчасного та повного погашення відповідачами заборгованості за Кредитним договором № 0228/08/20-Nv згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 02.11.2010 у справі № 2-6992/10.
Отже, нарахування на суму боргу за Кредитним договором № 0228/08/20-Nv інфляційних втрат та трьох процентів річних за неналежне виконання зобов'язання за весь час прострочення, зокрема за останні три роки, що передують подачі даного позову, є правомірним.
Одночасно, судом ураховані доводи відповідача-2 про припинення договору поруки від 31.07.2008, проте нарахування компенсаційних санкцій здійснено позивачем на суму невиконаних зобов'язань, підтверджених рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 02.11.2010 у справі № 2-6992/10, за яким відповідач-2 виступає одним із солідарних боржників.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Як вбачається заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Отже у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц.
У той же час, як зазначено судом вище, резолютивна частина рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 02.11.2010 у справі № 2-6992/10 містить чітке визначення заборгованості, яка підлягає стягненню, у національній валюті - гривні, без зазначення еквіваленту в іноземній валюті.
З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованим нарахування на суму боргу за Кредитним договором № 0228/08/20-Nv інфляційних втрат, оскільки відповідна заборгованість визначена в рішенні суду у справі № 2-6992/10 у національній валюті без зазначення еквіваленту в іноземній валюті.
Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.01.2021 у справі № 922/46/20.
Судом ураховані посилання відповідача-2 на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо неправомірності нарахування та стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у період дії воєнного стану на території України.
Відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває й наразі.
Разом із цим, відповідно до розрахунку позивача, нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат здійснено до 23.02.2022, тобто за період до введення воєнного стану.
Здійснивши арифметичний перерахунок, суд дійшов висновку про стягнення солідарно з відповідачів нарахованих за період із 15.11.2020-23.02.2022 на суму боргу 2 621 391,55 грн. 3 % річних у сумі 100 375,22 грн. та 412 421,95 грн. інфляційних втрат.
Щодо зауважень відповідача-2 про не надання доказів переходу прав вимоги до позивача від Банку за Кредитним договором № 0228/08/20-Nv, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 516 ЦК України передбачено, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже, відсутність повідомлення відповідачів про заміну кредитора за Кредитним договором № 0228/08/20-Nv може бути підставою для визнання належним виконання відповідачами свого зобов'язання на користь первісного кредитора - Банку, однак доказів погашення боргу на користь Банку до матеріалів справи відповідачами не надано.
Крім того, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22.08.2019 у справі № 127/2-6992/10 замінено вибулого стягувача Публічне акціонерне товариства «Банк Фору» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Веста» у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, що відкрите на підставі виконавчого листа № 2-6992/10.
Таким чином, у судовому порядку було досліджено та встановлено обставини заміни кредитора в виконавчому провадженні № НОМЕР_3, відкритому на підставі виконавчого листа № 2-6992/10, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці.
Згідно зі статтею 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити відповідачу-2 у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, корп. 8Б, оф. 103; ідентифікаційний номер 41264766) 100 375 (сто тисяч триста сімдесят п'ять) грн. 22 коп. 3 % річних, 412 421 (чотириста дванадцять тисяч чотириста двадцять одна) грн. 95 коп. інфляційних витрат та 7 691 (сім тисяч шістсот дев'яносто одна) грн. 96 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. У решті вимог відмовити.
5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати наказ.
6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, корп. 8Б, оф. 103; ідентифікаційний номер 41264766) із Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 2 137 (дві тисячі сто тридцять сім) грн. 63 коп., перерахований згідно з платіжною інструкцією № 7174 від 28.11.2023.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 08.10.2025
Суддя Д.В. Мандичев