ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.10.2025Справа № 910/11323/25
За позовом 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації в Івано-Франківській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНЕРС"
про стягнення 72 609,76 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Мороз
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації в Івано-Франківській області (далі - позивач, 4 ДПРЗ ГУ ДСНС УКРАЇНИ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ), який є правонаступником 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації в Івано-Франківській області, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНЕРС" (далі - відповідач, ТОВ "ДАНЕРС") про стягнення 72 609,76 грн, з яких: 24 881, 04 грн пені; 33 315, 76 грн штрафу; 2 113, 00 грн 3% річних; 12 299, 96 гривень інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, зобов'язань за Договором №0807-01 про закупівлю товару від 08.07.2024, в частині своєчасної поставки товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 позовну заяву 4 ДПРЗ ГУ ДСНС УКРАЇНИ В ІВАНО-ФРАНКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11323/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), постановлено здійснювати закритий розгляд справи.
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/11323/25.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження судом досліджено позовну заяву і додані до неї докази.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 ГПК України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 далі - ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
08.07.2024 між 5 державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації в Івано-Франківській області (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ СВІТСЕРВІС" (далі - постачальник) було укладено Договір № 0807-01 про закупівлю товару (далі - Договір).
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ СВІТСЕРВІС" (ідентифікаційний код: 40901509) змінило найменування та адресу місцезнаходження. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань новою назвою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАНЕРС" (ідентифікаційний код: 40901509), а новою адресою місцезнаходження є Україна, 01000, місто Київ, просп. Бажана Миколи, будинок 3.
Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 282 від 11.03.2025 "Про припинення юридичних осіб шляхом приєднання" припинено діяльність 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації в Івано-Франківській області реорганізувавши його шляхом приєднання до 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 5 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації в Івано-Франківській області припинено, правонаступником є 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації в Івано-Франківській.
Відтак, до правонаступника - 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області перейшли усі права і обов'язки 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації в Івано-Франківській області.
Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник передає у власність замовнику продукцію (Товар) Столярні вироби Код ДК 021:2015-44220000-8 (Ворота промислові секційні) та проводить монтаж та пусконалагодження на місцях його безпосередньої експлуатації:
- Івано-Франківська область, Коломийський район, м. Городенка, вул. Винниченка, 33;
- Івано-Франківська область, Коломийський район, м. Снятин, вул. Шевченка, 70;
а Замовник оплачує, за ціною та кількістю вказаними у специфікації (Додаток № l), яка є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до п. 2.1 Договору, постачальник повинен поставити замовнику продукцію (Товари), що є предметом за цим Договором та визначеними технічними вимогами (Додаток № 2), згідно державним стандартам, технічним нормам та правилам (ТУ, ДСТУ), а також усім якісним характеристикам, які передбачені в специфікації учасника.
Згідно умов п. 3.1, 3.2 Договору, ціна цього Договору становить: 820 000.00 грн у т.ч. ПДВ 136 666,67 грн та включає в себе продукцію (Товари), його поставку, монтаж та пусконалагодження.
У Специфікації до Договору № 0807-01 від 08.07.2024 сторони узгодили найменування продукції (Товару), його кількість та загальну вартість продукції (Товару), який відповідач зобов'язався поставити позивачу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зі змісту укладеного між сторонами Договору № 0807-01 про закупівлю товару від 08.07.2024, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Положеннями ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України)
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що сторонами в Розділі 5 Договору погоджено порядок, місце та строки поставки.
Відповідно до п.5.2 Договору, строк поставки продукції (Товару) та монтаж здійснюється постачальником не пізніше 30 вересня 2024 року.
30.09.2024 5 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації в Івано-Франківській області направив на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ СВІТСЕРВІС" лист №54 65 02/479/54 65, в якому повідомив про порушення строку монтажу та поставки продукції (Товару) відповідно до умов Договору та про нарахування штрафних санкцій на підставі п. 5.2 Договору.
Судом встановлено, що 10.10.2024 постачальник поставив замовнику продукцію (Товар), а саме: ворота промислові секційні 3600х3600 з хвірткою та ворота промислові секційні 3700х3400, за адресою м. Снятин, вул. Шевченка, 70, що підтверджується Актом прийому-передачі товару № 307 від 10.10.2024.
Монтаж вищевказаної продукції (Товару) здійснено 23.10.2024 що підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 307-Р від 23.10.2024.
05.10.2025 постачальник поставив замовнику продукцію (Товар), а саме: ворота промислові секційні 3980х3740 з хвірткою, ворота промислові секційні 4030х3820, ворота промислові секційні 4000х3700 з хвірткою та ворота промислові секційні 4030х3820, за адресою: м. Городенка, вул. Вовчинецька, 33, що підтверджується Актом прийому-передачі товару № 308 від 05.10.2024.
Монтаж вищевказаної продукції (Товару) здійснено 14.11.2024 що підтверджується Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 308-Р від 14.11.2024.
Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом: перерахування замовником коштів на розрахунковий рахунок постачальника в безготівковій формі, після отримання продукції (Товару), згідно видаткової накладної та рахунку-фактури на продукцію (товари). Оплата за отриману продукцію (Товар) здійснюється замовником протягом 15 робочих днів, після підписання видаткової накладної.
Судом встановлено, що замовник здійснив на рахунок постачальника оплату за отриману продукцію (Товар) в розмірі 248 908,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 539 від 01.11.2024 та в розмірі 571 091,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 571 від 22.11.2024.
25.11.2024 5 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації в Івано-Франківській області надіслав Товариству з обмеженою відповідальністю "СВ СВІТСЕРВІС" претензію № 54 65 01-626/54 64, якою вимагав в 5-ти денний строк сплатити пеню та штраф.
12.12.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ СВІТСЕРВІС" надіслало 5 державному пожежно-рятувальному загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації в Івано-Франківській області відповідь № 141, в якій постачальник визнав факт затримки поставки продукції (Товару) та просив не застосовувати штрафні санкції у вигляді пені та штрафу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Нормами ст. 526 ЦК України передбачено зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 7.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з п. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Положеннями ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Відповідно до п. 7.2 Договору, за порушення строків виконання зобов'язання з учасника на користь замовника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 робочих днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
Судом встановлено, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства та умов укладеного між сторонами Договору, належним чином не виконано зобов'язання щодо строку поставки продукції (Товару).
Крім того, суд встановив, що позивачем, під час розрахунку штрафних санкцій, не вірно визначено період прострочення.
Як встановлено судом раніше, постачальник виконав свої зобов'язання за Договором з порушення строку поставки, а саме:
- 23.10.2024 здійснено монтаж продукції (Товару), поставленої постачальником 10.10.2024;
- 14.11.2024 здійснено монтаж продукції (Товару), поставленої постачальником 05.10.2024.
Відтак, постачальник виконав свої зобов'язання за Договором 23.10.2024 з поставки та монтажу продукції (Товару) на суму 248 908,60 грн (207 423,84 грн без ПДВ), а 14.11.2024 - на суму 571 091,40 грн (475 909,50 грн без ПДВ).
Судом встановлено, що позивачем, нараховано штрафні санкції на суму вартості продукції (Товару) без ПДВ.
Тому правильним є нарахування штрафних санкцій у період з 01.10.2024 по 22.10.2024 на суму 207 423,84 грн та з 01.10.2024 по 13.11.2024 на суму 475 909,50 грн (суми визначені позивачем без ПДВ).
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" власний розрахунок пені у розмірі 0,1% вартості не поставленої вчасно позивачем продукції (Товару), врахувавши вірно визначений період прострочення, судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення суму інфляційних втрат у розмірі 24 881,04 грн, в той час як правильною є сума 25 503,34 грн.
Приписами статті 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ч. 2 ст. 14 ГПК України.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).
З огляду на зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 24 881,04 грн підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.
Здійснивши перевірку розрахунку штрафу у розмірі 7% вартості продукції (Товару), суд встановив, що загальна сума штрафу вірно розрахована позивачем у позовній заяві та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 113,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 12 299,96 грн суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відтак, положеннями ч. 2 ст. 693 ЦК України передбачено право покупця у разі невиконання продавцем свого зобов'язання щодо передачі товару в обумовлений Договором строку діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27.08.2019 в справі № 911/1958/18 та постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/10958/19.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено поставку продукції (Товару) у повному обсязі, як передбачено Договором.
Крім того суд звертає увагу, що позивач сплатив кошти за поставлену відповідачем продукцію (Товар) після отримання, що підтверджується платіжними інструкціями, долученими до позовної заяви.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Тобто, умовою нарахування процентів річних та інфляційних втрат за статтею 625 ЦК України є прострочення виконання саме грошового зобов'язання боржника.
Позивач належними засобами доказування не довів наявність прострочення грошового зобов'язання у відповідача.
Таким чином, підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат з моменту прострочення відповідачем поставки продукції (Товару) і до моменту повної їх поставки у даному випадку відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідач, в свою чергу, не надав заперечень та/або пояснень щодо вище зазначених обставини та не надав доказів здійснення оплати штрафних санкцій або контррозрахунок заявлених позивачем сум.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, позовні вимоги 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНЕРС" про стягнення 72 609,76 грн, з яких: 24 881,04 грн пені; 33 315,76 грн штрафу; 2 113,00 грн 3% річних; 12 299,96 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню - пені у розмірі 24 881,04 грн, штрафу у розмірі 33 315,76 грн. В частині стягнення 3% річних у розмірі 2 113,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 12 299,96 грн позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з суми судового збору за подачу позовної заяви у розмірі 3 028 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, отже розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2 422,40 грн.
В той же час, позивач за звернення до Господарського суду міста Києва із позовом сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 98 від 05.09.2025.
Тобто позивачем при зверненні до суду із позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн за подання позовної заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи наведене вище судовий збір в сумі 2 422,40 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 81, 86, 165, 123, 124, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАНЕРС" (Україна, 01000, місто Київ, пр.Бажана Миколи, будинок 3; ідентифікаційний код: 40901509) на користь 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації в Івано-Франківській області (Україна, 78400, Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, місто Надвірна, ВУЛИЦЯ ОЛЕНИ СТЕПАНІВНИ , будинок 28; ідентифікаційний код: 38200990) 24 881,04 грн (двадцять чотири тисячі сімсот вісімдесят одну гривню 04 коп.) пені, 33 315,76 грн (тридцять три тисячі триста п'ятнадцять гривень 76 коп.) штрафу та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Повне рішення складено 08.10.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА