ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.09.2025Справа № 910/5707/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Департаменту охорони здоров'я Одеської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем Ті Джі»
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальна установа «Одеський міський Центр здоров'я»
про визнання правочину недійсним в частині та стягнення 308 764, 42 грн.
Представники учасників справи:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Поцелов А.О.;
Від третьої особи: не з'явився.
Департамент охорони здоров'я Одеської міської ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем Ті Джі» (далі - відповідач) про визнання недійсним п. 3.1. та специфікацію (додаток 1) до договору № 1345 від 29.11.2023, укладеного між Департаментом охорони здоров'я Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ем Ті Джі» та Комунальною установою «Одеський міський Центр здоров'я» в частині включення до загальної договірної ціни податку на додану вартість в розмірі 308 764, 42 грн та стягнення безпідставно отриманих коштів у вигляді податку на додану вартість за договором № 1345 від 29.11.2023 у розмірі 308 764, 42 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що всупереч пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, пункт 3.1. Договору та специфікацію до Договору № 1345 від 29.11.2023 містить умову щодо нарахування податку на додану вартість (далі - ПДВ), що є підставою для визнання недійсним цього пункту договору та специфікації і, як наслідок, підставою повернення безпідставно сплаченого позивачем ПДВ у розмірі 308 764, 42 грн з посиланням на статтю 1212 Цивільного кодексу України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 позовну заяву Департаменту охорони здоров'я Одеської міської ради залишено без руху.
20.05.2025 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14.07.2025.
06.06.2025 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача.
09.06.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог та зазначив, що на виконання умов Договору та видаткової накладної від 06.12.2023 р. № А- 91 ТОВ «Ем Ті Джі» було поставлено товар, отриманий Комунальною установою «Одеський міський Центр здоров'я», а Департаментом сплачено суму коштів у розмірі 4 719 700, 00 грн. (чотири мільйони сімсот дев'ятнадцять тисяч сімсот гривень 00 коп.), в т.ч. ПДВ у розмірі 308 764,42 грн. (триста вісім тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 42 коп.), що підтверджується платіжною інструкцією від 07.12.2023 р. № 9.
Відповідач звернув увагу суду на те, що система ендоскопічної візуалізації (відеоендоскопічний комплект) та ендоскопічна стійка не є тотожними медичними виробами, а тому позивачем помилково зроблено висновки щодо віднесення системи ендоскопічної візуалізації до виробів, що звільняються від оподаткування ПДВ на підставі податкової пільги, встановленої пунктом 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України За таких обставин, враховуючи відсутність предмету закупівлі у переліку лікарських засобів та медичних виробів, що ввозяться та постачаються на митну територію України під час воєнного стану без оподаткування податком на додану вартість, відсутні підстави для застосування абзацу третього пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що ані умовами тендерної документації, ані умовами договору не визначено умови, за якою товар, який є предметом закупівлі, закуповується для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я. До того ж, Інформація щодо цілей використання медичних виробів, придбаних за Договором № 1345 від 29.11.2023 року, відсутня як у тендерній документації, затвердженій Рішенням уповноваженої особи згідно з протоколом № 62 від 23.10.2023 року, так і в самому Договорі, укладеному за результатами процедури закупівлі. Замовником самостійно визначались як умови тендерної документації, так і умови договору, виходячи із власної потреби, в тому числі і щодо визначення предмету закупівлі, його вартості, кількості та технічних характеристик. Включення до вартості обладнання ПДВ здійснено Замовником самостійно, що підтверджується умовами тендерної документації, а тому просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.
Представник позивача у підготовче засідання 14.07.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2025 в порядку статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальну установу «Одеський міський Центр здоров'я», підготовче засідання відкладено на 23.07.2025.
Представник позивача у підготовче засідання 23.07.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник третьої особи у підготовче засідання 23.07.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2025 відкладено підготовче засідання на 11.08.2025.
Представник позивача у підготовче засідання 11.08.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник відповідача у підготовче засідання 11.08.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що розпискою від 23.07.2025 про відкладення розгляду справи.
Представник третьої особи у підготовче засідання 11.08.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином (ухвала Господарського суду міста Києва від 23.07.2025, яка направлялась на адресу третьої особи (Одеська область, м. Одеса, вул. Болгарська, 38, 65007) за номером № 0610270798074 була повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»).
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи № 910/5707/25 по суті на 25.08.2025.
Представник позивача у судове засідання 25.08.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник третьої особи у судове засідання 25.08.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні 25.08.2025 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.
Судом у судовому засіданні 25.08.2025 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 24.09.2025.
Представник позивача у судове засідання 24.09.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник третьої особи у судове засідання 24.09.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0610276306025.
Представник відповідача у судовому засіданні 24.09.2025 заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.
Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача та третьої особи.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 24.09.2025.
У судовому засіданні 24.09.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
23.10.2023 року Департаментом охорони здоров'я Одеської міської ради було оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів з особливостями через авторизований електронний майданчик в електронній системі закупівель за кодом класифікатору НК України ЄЗС ДК 021:2015 - 33160000-9 - Устаткування для операційних блоків (33164000-7 - Обладнання для лапароскопічних операцій) (НК 024:2023 - 35616 Система ендоскопічної візуалізації) Лапароскопічна стійка. Ідентифікатор закупівлі у системi prozorro: UA-2023-10-23-006402-a.
За результатами проведеної процедури закупівлі Департаментом охорони здоров'я Одеської міської ради (далі - замовник) було укладено Договір № 1345 від 29.11.2023 р. (далі - Договір) з переможцем процедури закупівлі - Товариством з обмеженою відповідальністю «Ем Ті Джі» (далі - постачальник) та Комунальною установою «Одеський міський Центр здоров'я» (далі - отримувач), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується у 2023 році поставити отримувачеві товар, зазначений в Специфікації на поставку товару (Додаток 1), яка є невід'ємною частиною Договору, отримувач - прийняти, а замовник - оплатити товар.
Найменування товару відповідно коду класифікатора ДК 021:2015 - 33160000-9 - Устаткування для операційних блоків (33164000-7 - Обладнання для лапароскопічних операцій) (НК 024:2023 - 35616 Система ендоскопічної візуалізації) Лапароскопічна стійка (далі - товар). Кількість та конкретна назва товару зазначена в Специфікації на поставку товару (Додаток 1), яка є невід'ємною частиною Договору (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору загальна сума цього Договору становить 4 719 700, 00 грн (чотири мільйона сімсот дев'ятнадцять тисяч сімсот гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 308 765, 42 грн.
В ціну Договору включаються витрати на транспортування, сплату податків і зборів (обов'язкових платежів), а також інші витрати (п. 3.3 Договору).
Замовник здійснює оплату вартості товару, що постачається отримувачеві перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі накладних або видаткових накладних при наявності бюджетного фінансування, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня поставки товару (партії товару) отримувачеві.
Зобов'язання щодо оплати за товар у замовника виникають у разі виділення відповідного фінансування та у межах розміру такого фінансування. У разі затримки фінансування розрахунок за поставлений фінансування ТОВАР здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання замовником фінансування закупівлі на свій рахунок (п.п. 4.1., 4.2. Договору).
Згідно з п. 5.6. Договору поставка здійснюється на умовах DDP (у значенні міжнародних правил Інкотермс - 2010) 65074, м. Одеса, вул. Косовська, 2 - Д (м. Одеса, вул. Болгарська, 38).
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором (п. 7.1. Договору).
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині платіжних зобов'язань - до їх повного виконання (п.10.1. Договору).
До Договору № 1345 від 29.11.2023 сторонами було підписано Специфікацію (Додаток 1),
06.12.2023 року Додатковою угодою № 1 до Договору № 1345 від 29.11.2023 у зв'язку з допущенням технічної помилки в Специфікації (Додаток № 1 до Договору), сторони домовились за взаємною згодою внести зміни до Специфікації (Додаток № 1 до Договору) та викласти її в новій редакції, що додається до Додаткової угоди.
Сума Договору залишається без змін та складає: 4 719 700,00 грн. (чотири мільйона сімсот дев'ятнадцять тисяч сімсот гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 308 765,42 грн.
Усі інші положення Договору, зміну яких не передбачено цією Додатковою угодою, залишаються без змін, сторони підтверджують по ним свої зобов'язання.
В усьому іншому, що не передбачено цією Додатковою угодою сторони керуються умовами Договору.
Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання і діє до 31.12.2023 та є невід'ємною частиною Договору (п. 2, 3, 4, 5 Додаткової угоди № 1).
Так, на виконання умов Договору № 1345 від 29.11.2023 та видаткової накладної від 06.12.2023 р. № А-91 Товариство з обмеженою відповідальністю «Ем Ті Джі» було поставлено товар, отриманий Комунальною установою «Одеський міський Центр здоров'я», а Департаментом сплачено суму коштів у розмірі 4 719 700,00 грн. (чотири мільйони сімсот дев'ятнадцять тисяч сімсот гривень 00 коп.), в т.ч. ПДВ у розмірі 308 764, 42 грн. (триста вісім тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 42 коп.), що підтверджується платіжною інструкцією від 07.12.2023 р. № 9.
Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, під час вивчення стану дотримання законодавства у сфері публічних закупівель та ефективності використання бюджетних коштів, виділених для фінансування нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема закупівлі медичного обладнання, органами прокуратури було досліджено вищезазначену закупівлю та виявлено порушення вимог чинного законодавства, що були допущені при проведенні процедури закупівлі, яке полягає у неправомірному включенні суми податку на додану вартість до вартості Товару.
У зв'язку із зазначеними вище обставинами, з метою вжиття заходів реагування щодо усунення порушень прав та інтересів Одеської міської територіальної громади, Департаментом, в порядку досудового врегулювання спору, був направлений Товариству з обмеженою відповідальністю «Ем Ті Джі» лист від 25.12.2024 р. № 01/01-40/1080, яким позивач просив відповідача повернути надмірно сплачену суму коштів у розмірі 308 765, 42 грн. (триста вісім тисяч сімсот шістдесят п'ять гривень 42 коп.).
Товариством з обмеженою відповідальністю «Ем Ті Джі» не було надано відповідь на вказаний вище лист та грошові кошти до бюджету Одеської міської територіальної громади у добровільному порядку не були повернуті.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що всупереч пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, пункт 3.1. Договору та специфікацію до Договору № 1345 від 29.11.2023 містить умову щодо нарахування податку на додану вартість (далі - ПДВ), що є підставою для визнання недійсним цього пункту договору та специфікації і, як наслідок, підставою повернення безпідставно сплаченого позивачем ПДВ у розмірі 308 764, 42 грн з посиланням на статтю 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 1345 від 29.11.2023 є договором поставки, відносини сторін за яким регулюються, зокрема, положеннями статей 655, 662, 663, 693, 712 ЦК України.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Згідно з підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПК України.
За змістом підпункту а) пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем товару (замовником послуг).
Пунктами 30.1-30.2, 30.9 статті 30 ПК України визначено, що податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.
Податкова пільга надається шляхом:
а) податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору;
б) зменшення податкового зобов'язання після нарахування податку та збору;
в) встановлення зниженої ставки податку та збору;
г) звільнення від сплати податку та збору.
Підпунктом 2 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, в редакції чинній станом на 03.09.2023 р. (на дату проведення закупівлі) встановлено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України: лікарські засоби та медичні вироби відповідно до підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, що призначені для використання закладами охорони здоров'я, учасниками антитерористичної операції, особами, що беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, для надання медичної допомоги фізичним особам, які у період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, та/або запровадження воєнного стану відповідно до законодавства зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров'я, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України.
У разі здійснення операцій, звільнених від оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпунктів 4 і 5 цього пункту (в частині постачання товарів за державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель), положення пункту 198.5 статті 198 та статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій.
Для звільнення від оподаткування податком на додану вартість згідно з абзацом третім пункту 32 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України необхідним є включення товару до переліку, встановленим Кабінетом Міністрів України та його цільове використання.
У разі недотримання таких умов вказані операції підлягатимуть оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку.
При цьому суд зауважує, що визначальним для звільнення від оподаткування ПДВ за вказаною нормою є не лише категорія товарів та суб'єкт кінцевого отримувача таких товарів, а й документальне підтвердження особи такого суб'єкта відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору, в якому визначено осіб, зазначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК, кінцевими отримувачами.
Порядок оформлення сертифіката кінцевого споживача регламентовано Положенням про порядок надання гарантій та здійснення державного контролю за виконанням зобов'язань щодо використання у заявлених цілях товарів, які підлягають державному експортному контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.1999 №920.
Пункт 5 цього Положення визначає, що з метою оформлення гарантій щодо кінцевого використання імпортованих в Україну товарів використовуються міжнародний імпортний сертифікат, сертифікат підтвердження доставки, сертифікат кінцевого споживача та інші документи, які містять державні гарантії та гарантії кінцевого споживача щодо використання товарів у заявлених цілях.
Відповідно до пункту 15 вказаного Положення сертифікат кінцевого споживача - це документ, яким кінцевий споживач вказує на місце встановлення (використання) і ціль кінцевого використання товару та гарантує, що цей товар не буде використаний в інших цілях, ніж зазначені в сертифікаті, не буде переданий іншому суб'єкту підприємницької діяльності на території України або реекспортований без дозволу Держекспортконтролю, а також бере на себе інші гарантії щодо імпортованого в Україну товару у разі, коли це передбачено умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) згідно з вимогами держав - експортерів товарів (додаток 3).
Сертифікат кінцевого споживача оформляється у трьох примірниках. Перший і другий примірники направляються кінцевим споживачем імпортеру товару, який передає перший примірник іноземному експортеру, а другий примірник - Держекспортконтролю разом із заявою на видачу імпортного сертифіката або іншого документа. Третій примірник залишається у кінцевого споживача товарів (пункт 16 Положення).
Отже, сертифікат кінцевого споживача - це документ, який надається, зокрема, з метою підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів, який гарантує, що переданий йому товар не буде використовуватись в інших цілях або не буде переданий іншому суб'єкту.
Водночас, суд зауважує, що визначення суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору насамперед обумовлено необхідністю підтвердити особу такого кінцевого отримувача товарів, операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України яких підлягають звільненню від оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК, та не може бути формальністю, адже операції, зокрема, щодо постачання товарів, суб'єкт кінцевого отримувача яких не відповідає визначеному переліку, виключає можливість звільнення таких операцій від оподаткування ПДВ на підставі цієї норми.
Тобто, за вказаною нормою для звільнення від оподаткування ПДВ операцій, зокрема, щодо постачання на митній території України товарів, визначених у підпункті 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX ПК, визначальним є документальне визначення суб'єкта кінцевого отримувача таких товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору.
Відсутність такого документального підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору свідчить про відсутність підстав для звільнення операцій з постачання таких товарів від оподаткування ПДВ, відповідно про відсутність підстав стверджувати, що включення ПДВ до вартості (ціни) закуповуваних згідно з таким договором товарів та подальша його сплата постачальнику суперечить вимогам підпункту 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.
Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24.
Умови Договору не містять жодних посилань на те, що устаткування для операційних блоків (обладнання для лапароскопічних операцій) (НК 024:2023-35616 Система ендоскопічної візуалізації) Лапароскопічна стійка підлягають використанню саме в оборонних цілях при запровадженні воєнного стану, чи будуть в подальшому передані саме для їх подальшого використання та потреб правоохоронних органів, Збройних Сил України та інших військових формувань, добровольчих формувань територіальних громад, утворених відповідно до законів України, інших суб'єктів, що здійснюють боротьбу з тероризмом відповідно до закону та/або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
Суд наголошує, що відповідно до висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26.02.2025 у справі № 910/8235/24, лише визначене підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України документальне підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору є підставою для звільнення операцій щодо постачання таких товарів від оподаткування ПДВ, а отже лише за наявності такого документального підтвердження визначення відповідачем вартості (ціни) закуповуваних згідно з договором товарів мало б бути здійснене без включення ПДВ.
Водночас, у даній справі судом не встановлено обставин наявності сертифікату кінцевого споживача або визначення за умовами договору, в тому числі за змістом його преамбули, суб'єкта кінцевого отримувача товарів, що, в свою чергу, могло б свідчити про узгодженість сторонами відповідних умов та/або явну обізнаність постачальника на момент укладення такого договору про суб'єкта кінцевого отримувача товарів, та, як наслідок, про звільнення операцій щодо постачання закуповуваних за таким договором товарів від оподаткування ПДВ.
З огляду на наведене та враховуючи встановлені судом обставини щодо відсутності в матеріалах справи документального підтвердження суб'єкта кінцевого отримувача товарів відповідно до сертифікату кінцевого споживача або згідно з умовами договору, як це визначено підпунктом 5 пункту 32 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами правових підстав для звільнення операцій щодо постачання товарів за оспорюваним договором від оподаткування ПДВ, та, як наслідок, про відсутність правових підстав для визнання недійсним п. 3.1 Договору та специфікацію (додаток 1) в частині включення до загальної договірної ціни суми ПДВ в розмірі 308 764, 42 грн та повернення сплаченого позивачем постачальнику ПДВ.
Суд критично оцінює доводи позивача про те, що під час вивчення стану дотримання законодавства у сфері публічних закупівель та ефективності використання бюджетних коштів, виділених для фінансування нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, зокрема закупівлі медичного обладнання, органами прокуратури було досліджено вищезазначену закупівлю та виявлено порушення вимог чинного законодавства, що були допущені при проведенні процедури закупівлі, яке полягає у неправомірному включенні суми податку на додану вартість до вартості Товару, оскільки позивачем не подано до матеріалів справи ані листів від прокуратури, ані доказів такого порушення.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у вигляді податку на додану вартість у розмірі 308 764, 42 грн на підставі ст.1212 ЦК України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Відтак, враховуючи, що підставою отримання відповідачем коштів податку на додану вартість у розмірі 308 764, 42 грн є відповідний договір, який не був визнаний судом недійсним, суд зазначає, що відповідна підстава існує та не відпала, з огляду на що підстави для застосування ст.1212 ЦК України до спірних правовідносин відсутні.
Отже, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з ТОВ «Ем Ті Джі» на користь Департаменту охорони здоров'я Одеської міської ради коштів податку на додану вартість в сумі 308 764, 42 грн.
Суд наголошує, що відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, проаналізувавши матеріали справи, здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів у порядку статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76 - 79, 86, 129, 237 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог Департаменту охорони здоров'я Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ем Ті Джі» про визнання правочину недійсним в частині та стягнення 308 764, 42 грн відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.10.2025.
Суддя Літвінова М.Є.