ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.10.2025Справа № 910/1990/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут земельно-правових відносин «Укрземконсалт»
про розподіл судових витрат
у справі за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут земельно-правових відносин «Укрземконсалт»
про стягнення 1 024 935,16 грн
без участі представників сторін
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця», позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут земельно-правових відносин «Укрземконсалт» (далі - ТОВ «Укрземконсалт», відповідач) про стягнення штрафних санкцій в сумі 1 024 935,16 грн за договором надання послуг № ЦЗВ-15-00623-03 від 05.05.2023.
Справа розглядалася у порядку загального позовного провадження відповідно до процедури, визначеної Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України).
За результатами розгляду цієї справи рішенням суду від 04.09.2025 позов АТ «Українська залізниця» задоволено частково; стягнуто з ТОВ «Інститут земельно-правових відносин «Укрземконсалт» пеню в сумі 265 347,68 грн та штраф у сумі 247 119,90 грн.
Після ухвалення вказаного рішення до Господарського суду міста Києва від відповідача (ТОВ «Укрземконсалт») надійшли докази до заяви щодо розподілу судових витрат, зробленої до закінчення судових дебатів, про стягнення з АТ «Українська залізниця» витрат на правничу допомогу в сумі 100 000, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 розгляд вказаного питання було вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) учасників справи за правилами, визначеними ст. 221, 244 ГПК України.
Зі свого боку позивач подав заперечення на вищевказану заяву, в яких він зазначив, що підстави для розподілу заявлених витрат на правничу допомогу відсутні, оскільки в даному випадку спір виник внаслідок неправильних дій ТОВ «Укрземконсалт», а отже, згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України всі судові витрати повністю покладаються на відповідача.
ТОВ «Укрземконсалт» надало відповідь на заперечення позивача, в яких вказало, що рішенням суду від 04.09.2025 позовні вимоги АТ «Українська залізниця» задоволено частково, а тому на підставі ст. 129 ГПК України витрати на правничу допомогу підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами в залежності від результату розгляду справи.
Розглянувши доводи учасників справи щодо розподілу судових витрат та дослідивши в цій частині наявні докази, суд дійшов висновку, що заява ТОВ «Укрземконсалт» задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках звільнення цих осіб від сплати - витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи. Аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.
Зі змісту частини дев'ятої статті 129 ГПК України слідує, що нею встановлено дискреційне повноваження суду (тобто його право, а не обов'язок) здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19, від 15.09.2022 у справі № 910/10159/21, додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 916/376/19.
Визначаючи чи підлягає/не підлягає застосуванню частина 9 ст. 129 ГПК України у кожному конкретному випадку суд має першочергово врахувати, що наведені приписи застосовуються за наявності одночасно таких умов у сукупності: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків - зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
У даній справі суд враховує, що спір між сторонами виник внаслідок неправильних дій відповідача, який порушив умови договору про надання послуг та до якого були застосовані штрафні санкції, що було встановлено рішенням суду від 04.09.2025. Водночас, при вирішенні цього спору, суд застосував свої дискреційні повноваження згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшив відповідачу розмір штрафних санкцій (пені і штрафу) на 50%.
При цьому судовий збір за подання позову, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, суд поклав на відповідача, враховуючи, що у разі зменшення господарським судом розміру неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, у випадку зменшення судом розміру неустойки на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, покладаються на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Отже, враховуючи те, що витрати на правничу допомогу є складовою частиною судових витрат в цілому та зважаючи на те, що всі судові витрати у цій справі були покладені на відповідача у зв'язку з обґрунтованістю позову, а також з огляду на те, що спір у справі виник внаслідок неправильних дій ТОВ «Укрземконсалт», вимоги відповідача про покладення на позивача понесених ним витрат на послуги адвоката є безпідставними.
З урахуванням викладеного господарський суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
За таких обставин, керуючись ст. 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Ухвалити додаткове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут земельно-правових відносин «Укрземконсалт» про розподіл судових витрат відмовити.
Повне додаткове рішення складене 08 жовтня 2025 року.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного додаткового рішення.
Суддя Головіна К.І.