ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
07.10.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 910/5525/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд"
до відповідача: Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення
про стягнення заборгованості в сумі 3 588 232 грн 20 коп.
установив: 01.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 3588232 грн 20 коп.
05.05.2025 Господарський суд міста Києва постановив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про стягнення 3 588 232 грн 20 коп. передати за територіальною підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області.
05.06.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
29.07.2025 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу вх.№12515/25, яке обґрунтоване незначною складністю справи, оскільки вимоги позивача є безспірними.
02.10.2025 позивач подав заяву про закриття провадження у справі у зв"язку з відсутністю предмета спору вх.№16076/25. В поданій заяві позивач просив суд стягнути з відповідача сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу.
Суд встановив, що предметом позову у справі є майнова вимога про стягнення заборгованості в сумі 3 588 232 грн 20 коп., яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору про постачання електричної енергії споживачу від 28.02.2020.
Як вбачається з матеріалів справи заборгованість, зазначена в позовній заяві відсутня у зв"язку із оплатою, що свідчить про відсутність предмета спору та є підставою для закриття провадження згідно з п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.
Суд також встановив, що такі дії позивача не суперечать закону, а закриття провадження у справі не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб.
З огляду на викладене, провадження у справі належить закрити.
При цьому, суд роз'яснює, що відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Частиною 4 ст. 231 ГПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача та клопотання позивача, судові витрати щодо сплати судового збору в сумі 43 058 грн 79 коп. належить покласти на відповідача.
Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
При поданні позовної заяви позивач вказав, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 36 000 грн 00 коп. В заяві про закриття провадження у справі вх.№16076/25 від 02.10.2025 представник позивача просила стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 26 000 грн 00 коп. На підтвердження яких надала: договір про надання професійної правничої допомоги №2025/19 від 03.01.2025, укладений ТОВ "Прикарпатенерготрейд" - Клієнт та Адвокатом Мороз О.М.; ордер на надання правничої допомоги серія АТ № 1106185; Акт приймання -передачі послуг від 26.06.2025; платіжну інструкцію №177364 від 26 червня 2025 року.
Відповідно до п.1.1.договору, Адвокат зобов'язується надавати Клієнту необхідну професійну правничу допомогу під час цивільного, господарського, адміністративного та кримінального провадження, пов'язаного з діяльністю Клієнта та його посадових осіб.
Представництво та захист прав та законних інтересів Клієнта, а також надання йому необхідної професійної правничої допомоги під час цивільного, господарського, адміністративного, кримінального провадження та провадження у справах про адміністративні правопорушення, пов'язаного з діяльністю Клієнта, відповідно до умов цього Договору, здійснюється на платній основі (п.4.1.).
Сторони погодили, що винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги Клієнту у судових справах обчислюється у фіксованому розмірі та зазначається в Актах приймання-передачі наданих послуг (п.4.2.).
Згідно з п.7.1. договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31 грудня 2025 року, але у будь - якому разі до повного та належного його виконання.
На виконання вказаного договору Адвокат надав Клієнту правову допомогу на суму 29 000 грн 00 коп., що підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі послуг від 26.06.2025. Клієнт в свою чергу оплатив надані послуги, що підтверджується платіжною інструкцією №177364 від 26 червня 2025 року.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України ).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
При визначенні розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суд взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які належать дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час; предмет спору складався виключно із стягнення суми основного боргу, додаткових розрахунків адвокат не проводила.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що критеріям співмірності та розумності відповідають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 грн 00 коп., які відповідно до приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України належить покласти на відповідача.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 232- 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
закрити провадження у справі №910/5525/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд" до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про стягнення заборгованості в сумі 3 588 232 грн 20 коп.
Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, вул. Дорогожицька, буд. 10, м. Київ, 04112 (код 011900043) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатенерготрейд", вул. Надрічна, буд. 4 "Б", м. Івано-Франківськ,76019 (код 42129720) 43 058 (сорок три тисячі п"ятдесят вісім) грн 79 коп. судового збору та 13 000 (тринадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 000 (тринадцять тисяч) грн 00 коп. покласти на позивача.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання 07.10.2025
Суддя Т. В. Максимів