08.10.2025 Справа № 908/3081/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко Ірина Вікторівна, розглянувши матеріали заяви Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області про забезпечення позову у справі № 908/3081/25
за позовом Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області (ідентифікаційний код 0290997325, вул..Залізнична, буд 17, м.Запоріжжя, 69002, фактична адреса: вул.Героїв 37-го батальйону, буд. 53, м.Запоріжжя, 69089) в інтересах держави в особі
позивача: Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (ідентифікаційний код 34910971, вул.Шкільна, буд. 5-А, м.Долинське, Запорізький район, Запорізька області, 70420)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНАТРА ГРУП» (ідентифікаційний код 45321183, вул..Нікопольське шосе, буд. 1-Л, с.Нове Запоріжжя, Запорізький район, Запорізька область, 70422)
про визнання недійсним договору оренди землі, зобов'язання привести земельну ділянку у стан придатний для подальшого використання, зобов'язання повернути земельну ділянку
без виклику сторін
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 3381 /08-07/25 від 09.10.2025) Першого заступника керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави - позивача Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІНАТРА ГРУП» про:
1.Визнання недійсним Договір оренди землі від 27.05.2024, укладений між Долинською сільською радою Запорізького району Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи 24910971, Запорізька область, Запорізький район, с. Долинське, вул. Шкільна, буд. 5-А) та товариством з обмеженою відповідальністю «СІНАТРА ГРУП» (ідентифікаційний код юридичної особи 45321183, Запорізька область, Запорізький район, с. Нове Запоріжжя, вул. Нікопольське шосе, буд. 1-Л) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:06:001:0370 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2807738523221).
2. Зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «СІНАТРА ГРУП» (ідентифікаційний код юридичної особи 45321183, Запорізька область, Запорізький район, с. Нове Запоріжжя, вул. Нікопольське шосе, буд. 1-Л) привести земельну ділянку з кадастровим номером 2322183500:06:001:0370 у стан придатний до подальшого використання шляхом демонтажу розміщених на ній об'єктів - фундамент площею 89 кв.м, споруду № 4 металеву площею 10,04 кв.м, споруду № 5 металеву площею 3,80 кв.м, 3 ємності для палива, металевий паркан, та відображені на топографо-геодезичному плані, складеному ФОП Недвига С.М. за результатами топографо-геодезичної зйомки земельної ділянки з кадастровим номером 2322183500:06:001:0370.
3. Зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю «СІНАТРА ГРУП» (ідентифікаційний код юридичної особи 45321183, Запорізька область, Запорізький район, с. Нове Запоріжжя, вул. Нікопольське шосе, буд. 1-Л) повернути на користь Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області (ідентифікаційний код юридичної особи 24910971, Запорізька область, Запорізький район, с. Долинське, вул. Шкільна, буд. 5-А) земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 2322183500:06:001:0370.
3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «СІНАТРА ГРУП» витрати по сплаті судового збору.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 справі присвоєно унікальний номер 908/3081/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Одночасно з позовом Першим заступником керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави - Долинської сільської ради Запорізького району Запорізької області подано заяву про забезпечення позову, якою прокурор просить:
1.Haклacти арешт на нepyxoме мaйнo - на земельну дiлянкy з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 2807738523221, площею 0,1 га, пpaвo власності на яку належить Долинський сільській раді Запорізького району Запорізької області.
2. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «СІНАТРА ГРУП» вчиняти дії щодо будівництва будівель та споруд або/та розміщення тимчасових споруд, інших об'єктів на земельній ділянці з кадастровим номером 2322183500:06:001:0370 площею 0,1 га, реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2322183500:06:001:0370 площею 0,1 га.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 06.10.2025, здійснено автоматичний розподіл заяви між суддями та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
В обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову прокурор зазначив, що прокурором подано позов до ТОВ «Сінатра Груп» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, повернення земельної ділянки у стан придатний для подальшого використання та повернення земельної ділянки на користь Долинської сільської ради. Позовні вимоги мотивовані порушенням вимог Земельного кодексу України при укладанні Долинською сільською радою Запорізького району Запорізької області та ТОВ «Сінатра Груп» договору оренди земельної ділянки від 27.05.2024. За умовами договору в оренду відповідача передається земельна ділянка з кадастровим номером 2322183500:06:001:0370 площею ,01000 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, яка розташована на території Долинської сильської ради за межами населених пунктів.
Пунктом 4 Договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2322183500:06:001:0370 на дату укладення договору становить 144996 грн, а п. 7 Договору визначено строк його дії - 12 років. Згідно з положеннями п. 8 Договору орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься Орендарем у розмірі 18400 грн, що становить 12,69 % від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік. Пунктом 13 Договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення автозаправного комплексу та будівель торгівлі.
На час проведення земельних торгів № LR001-UA-20240408-64443 та укладення спірного Договору сільською радою не отримувався витяг про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України «Про оцінку земель», який видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру (ГУ Держегеокадастру у Запорізькій області), а використано витяг підготовлений сертифікованим інженером-землевпорядником Боклаг В.А. із нормативною грошовою оцінкою станом на 2023 рік.
Прокурор вважає, що земельна ділянка з кадастровим номером 2322183500:06:001:0370 передана в оренду із штучною зміною цільового призначення та з використанням заниженої нормативної грошової оцінки.
На наведеній земельній ділянці, за результатами огляду 15.08.2025 слідчим СВ Відділу поліції № 6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області за участю спеціаліста ФОП Недвига С.М. та судового експерта Редькина Ю.М. встановлено розташований фундамент площею 89 кв.м, що на час огляду не використовується, порослий бур'яном, а також металева споруда (№ 4), металева споруда (№ 5), 3 ємності для топлива, що відповідають 3-м паливороздавальним колонкам.
За твердженням прокурора є всі підстави вважати, що автозаправний комплекс є об'єктом дорожнього сервісу, доповненою версією автозаправної станції та має розміщуватися на землях з цільовим призначенням - землі автомобільного транспорту, однак спірна земельна ділянка має цільове призначення - землі житлової та громадської забудови, що суперечить ст. ст. 19, 67, 71 ЗК України, Класифікації видів цільового призначення земель, та свідчить про неможливість її використання для розміщення автозаправного комплексу.
В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову прокурор також вказує, що із фактичних обставин спірна земельна ділянка використана під забудову автозаправної станції, чим фактично змінено її категорію та цільове призначення без відповідного рішення органу місцевого самоврядування та без розроблення відповідної містобудівної документації.
Також, наразі будь-яких законодавчих обмежень на забудову означеної земельної ділянки, відповідач не має, що надає можливість ТОВ «СІНАТРА ГРУП» збудувати нові об'єкти нерухомості та розмістити тимчасові споруди. При цьому, відомості про створення нового об'єкта будуть внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У подальшому товариство може на власний розсуд здійснити його відчуження, перебудову/реконструкцію.
При цьому, в силу законодавчих норм (ст. 120 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України) у разі відчуження об'єкту нерухомості на користь третіх осіб, одночасно відбудеться перехід права оренди спірної земельної ділянки. Зазначене унеможливить або ускладнить виконання судового рішення, призведе до вжиття додаткових заходів задля поновлення порушених прав та Інтересів держави.
На думку прокурора, за таких обставин повне поновлення інтересів держави буде можливим лише при пред'явленні нового позову до наступних власників нерухомості, які нестимуть надмірний тягар відповідальності за незаконну забудову вчинену відповідачем, або нового позову до ТОВ «СІНАТРА ГРУП» з іншими позовними вимогами, у разі здійснення нового будівництва
В зв'язку з наведеним прокурор, з посиланням на приписи ст. 136-139 ГПК України просить нaклacти арешт на земельну дiлянкy з реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 2807738523221, площею 0,1 га, пpaвo власності на яку належить Долинський сільській раді Запорізького району Запорізької області та заборонити ТОВ «СІНАТРА ГРУП» вчиняти дії щодо будівництва будівель та споруд або/та розміщення тимчасових споруд, інших об'єктів на земельній ділянці з кадастровим номером 2322183500:06:001:0370 площею 0,1 га, реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2322183500:06:001:0370 площею 0,1 га.
Розглянувши вищезазначену заяву про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Перелік заходів забезпечення позову, викладений в пунктах 1-10 частини 1 ст. 137 ГПК України. Згідно п. 1 ч. 1 цієї статті позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно боржника.
Відповідно до положень частин 5, 6 статті 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).
Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі №910/1686/24, від 26.08.2024 у справі №922/1454/24 тощо.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії. Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. ГПК України не визначає перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
У постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17).
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 16.11.2023 у справі №921/333/23).
У статті 136 ГПК України визначено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
З огляду на викладене, заходи забезпечення позову мають чітко відповідати суті та предмету заявлених позовних вимог, оскільки це гарантує, що вжиті заходи не виходять за межі спору, сприяють належному виконанню судового рішення і не створюють необґрунтованих перешкод для сторін у справі.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.
Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, а забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.
Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, зобов'язання привести її у придатне для подальшого використання стану, шляхом демонтажу розміщених на ній об'єктів та про зобов'язання повернути земельну ділянку прокурор вважає, що відповідач порушив приписи Земельного Кодексу та Закону України «Про оренду землі» та законні права позивача, оскільки земельна ділянка використовується для цілей, що не відповідають встановленому виду користування землею та суперечить її правовому режиму та конкретному цільовому призначенню, тобто фактично змінено її категорію та цільове призначення без відповідного рішення органу місцевого самоврядування, а також є наслідком зменшення ставки орендної плати та відповідно зменшення доходної частини місцевого бюджету.
Так, предметом позову у цій справі є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки повернення земельної ділянки, приведення земельної ділянки у стан придатний до подальшого використання.
Водночас заходи забезпечення позову, які просить вжити прокурор стосуються арешту земельної ділянки, власником якої є Долинська сільська рада Запорізького району Запорізької області та заборони відповідачу вчиняти дії щодо будівництва будівель та споруд на орендованій земельній ділянці.
Слід зазначити, що арештом земельної ділянки є накладення обмежень на права власника щодо володіння, користування та розпорядження землею. Спірна ж земельна ділянка не перебуває у власності відповідача.
Аналізуючи предмет позову у цій справі, а також заходи забезпечення позову, які просить вжити прокурор, суд вважає, що необхідно врахувати наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, тому що прокурор оскаржує не права власності на земельну ділянку та права відповідача на використання земельної ділянки для «будівництва будівель та споруд, розміщення тимчасових споруд», а підстави набуття права оренди та права користування нею без врахування цільового призначення, а тому реалізація Долинською сільською радою права власника земельної ділянки та право відповідача вчиняти дії з будівництва на спірній земельній ділянці, що відповідають цільовому призначенню земельної ділянки, жодним чином не впливає на права та обов'язки позивача у разі задоволення позову.
Арешт, накладений на земельну ділянку та заборона відповідачу вчиняти дії щодо будівництва будівель та споруд, тимчасових споруд, не має правового зв'язку з предметом позовних вимог позивача, що суперечить вимогам статті 136 ГПК України.
Отже, забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку та заборони вчиняти дії щодо будівництва будівель та споруд та розміщення тимчасових споруд, інших об'єктів, не відповідає принципам розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості з огляду на таке:
- мета забезпечення позову не досягається, оскільки арешт земельної ділянки не впливає на розгляд спору чи подальше виконання рішення суду;
- прокурор не довів, що відсутність арешту на земельну ділянку може ускладнити чи зробити неможливим захист прав позивача у ініційованому позові;
- інтереси позивача порушуються, що порушує принцип рівності прав сторін, закріплений у статті 7 ГПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №910/7495/24.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, у зв'язку з її не відповідністю принципам розумності, обґрунтованості, адекватності та збалансованості.
Враховуючи положення статті 129 ГПК України та Закону України «Про судовий збір», оскільки заяву про забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн, відшкодуванню та поверненню не підлягають.
Керуючись ст. 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Першого заступником керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області про забезпечення позову у справі № 908/3081/25 відмовити.
Відповідно до ст.ст. 140, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її підписання в порядку, встановленому ст. 257 цього Кодексу.
Ухвалу підписано 08.10.2025.
Суддя І.В. Давиденко