вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
07 жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/750/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Худенко А.А.,
за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.
За позовом Закарпатського обласного центру зайнятості, м. Ужгород Закарпатської області
до відповідача Державної податкової служби України, м. Київ в особі Головного управління ДПС у Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області
про стягнення 20 826,67 грн,
представники:
Позивача - Гладинець О.І. довіреність №220 від 04.12.2024
Відповідача - Кремер Л.Ю. в порядку самопредставництва
Закарпатський обласний центр зайнятості звернувся з позовом до відповідача Державної податкової служби України, м. Київ в особі Головного управління ДПС у Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області про стягнення 20 826,67 грн.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.07.2025 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.07.2025 відкрито провадження у справі №907/750/25 в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено строки для подання заяв по суті спору.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.08.2025 постановлено призначити судове засідання по розгляду справи №907/750/25 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом уповноважених представників сторін спору на 09.09.2025.
У судовому засіданні 09.09.2025, суд за участю представника відповідача постановив ухвалу про відкладення розгляду справи з підстав наведених в ухвалі суду на 20.08.2025.
Відповідач скористався наданим процесуальним правом та подав суду відзив на позовну заяву.
У судовому засіданні 07.10.2025 суд оголосив про перехід до стадії прийняття рішення у справі.
Позиція позивача
Позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.
Означене, позивач мотивує тим, що позивачем в період з 03.04.2024 по 01.07.2024 здійснювалася виплата допомоги по безробіттю ОСОБА_1 в розмірі 20 826,67 грн та вказана сума підлягає стягненню з відповідача на підставі приписів статей 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у зв'язку з поновленням вказаної особи на посаді відповідно до рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі №260/304/22.
Позиція відповідача
Відповідач скористався наданим йому правом та подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує проти заявлених позовних вимог.
Відповідач підтверджує, що Наказом ГУ ДПС у Закарпатській області №358-о від 24.12.2021 ОСОБА_1 було звільнено з посади головного державного інспектора відділу адміністрування фізичних осіб Головного управління ДПС у Закарпатській області. 31.01.2022 наказом ГУ ДПС у Закарпатській області №22-к «Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у Закарпатській області від 24.12.2021 №358-о», у зв'язку з закінченням тимчасової непрацездатності головного державного інспектора відділу адміністрування фізичних осіб Головного управління ДПС у Закарпатській області Кобозєва І.А. 27.01.2022, встановлено вважати датою звільнення ОСОБА_1 28.01.2022. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі №260/304/22 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Закарпатській області від 24.12.2021 №358-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ». Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Закарпатській області від 30.12.2021 №362-о «Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у Закарпатській області від 24.12.2021 року за №358-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу адміністрування податку на майно та місцевих зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування фізичних осіб Головного управління ДПС у Закарпатській області з 19.01.2022. Стягнуто з Головного управління ДПС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 452 140 грн. Допущено до негайного виконання судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 16 280 грн з відповідними відрахуваннями, встановлених законом податків та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з Головного управління ДПС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1984,80 грн.
Відповідач зауважує, що ухвалою від 16.07.2024 у справі №260/304/22 Закарпатський окружний адміністративний суд задовольнив частково заяви позивача та представника Головного управління ДПС у Закарпатській області про виправлення описки у судовому рішенні. Виправив, не змінюючи при цьому змісту та суті судового рішення, описку, допущену в рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 в адміністративній справі №260/304/22, зазначивши у описовій, мотивувальній та резолютивній частинах рішення дату, з якої слід поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу адміністрування податку на майно та місцевих зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування фізичних осіб Головного управління ДПС у Закарпатській області - « 31 січня 2022 року», та виклав шостий абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Головного управління ДПС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 446 220,00 грн (чотириста сорок шість тисяч двісті двадцять гривень 00 коп).».
Відповідач звертає увагу, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі №260/304/22 набрало законної сили 06.03.2025, датою прийняття постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.03.2025 у справі №260/304/22, якою вказане рішення залишено без змін.
В подальшому, як зазначено відповідачем, Наказом Головного управління ДПС у Закарпатській області від 28.06.2024 №224-о, на виконання вказаного рішення суду першої інстанції, поновлено ОСОБА_1 на роботі.
Відтак, відповідач вказує, що виплата за час вимушеного прогулу, встановлена за рішенням суду, що набрало законної сили, не може бути зменшена на суму коштів, отриманих ОСОБА_1 як допомога по безробіттю. Відповідно, на думку відповідача, стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суми виплаченої допомоги по безробіттю є подвійною відповідальністю роботодавця, що є неприпустимим, оскільки призведе до надмірного навантаження на фонд оплати праці ГУ ДПС у Закарпатській області, яке фінансується з Державного бюджету України.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
ОСОБА_1 працював в Головному управління Державної податкової служби у Закарпатській області на посаді головного державного інспектора відділу адміністрування податку на майно та місцевих зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування фізичних осіб Головного управління ДПС у Закарпатській області, з якої він був звільнений 28.01.2022 у зв'язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності, згідно із наказом начальника головного управління ДПС у Закарпатській області від 24.12.2021 №358-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 », зі змінами внесеними Наказом начальника головного управління ДПС у Закарпатській області №22-к від 31.01.2022 «Про внесення змін до наказу ГУ ДПС у Закарпатській області від 24.12.2021 №358-о».
ОСОБА_1 02.04.2022 звернувся до Ужгородської філії Закарпатського обласного центру зайнятості із заявами від 02.04.2024 про надання статусу безробітного та про призначення виплати допомоги по безробіттю, за результатами розгляду яких йому надано статус безробітного та призначено з 17.05.2022 виплату допомоги по безробіттю.
Встановлено, що в період з 03.04.2024 по 01.07.2024 ОСОБА_1 перебував в статусі безробітного та отримував від позивача виплати по безробіттю на загальну суму 20 826,67 грн, що підтверджується долученою до позову довідкою про нарахуванню допомоги по безробіттю та платежі ОСОБА_1 за період з 03.04.2024 по 01.07.2024 року.
Рішенням я Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі №260/304/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області, зокрема, поновлено ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді головного державного інспектора Відділу адміністрування податку на майно та місцевих зборів з фізичних осіб Управління податкового адміністрування фізичних осіб Головного управління ДПС у Закарпатській області з 19.01.2022, стягнуто з Головного управління ДПС у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.07.2024 виправлено описку у судовому рішенні від 27.05.2024 у справі №260/304/22, зазначивши у описовій, мотивувальній та резолютивній частинах рішення дату з якої слід поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора Відділу адміністрування податку на майно та місцевих зборів з фізичних осіб Управління податкового адміністрування фізичних осіб Головного управління ДПС у Закарпатській області « 31 січня 2022 року».
Вказане рішення Закарпатського окружного адміністративного суду набрало законної сили у встановленому порядку.
Згідно з наказом №224-О від 28.06.2024 начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » вказану особу поновлено на посаді головного державного інспектора відділу адміністрування податку на майно та місцевих зборів з фізичних осіб Управління податкового адміністрування фізичних осіб Головного управління ДПС у Закарпатській області з 19.01.2022, та визначено вважати таким що приступив до виконання обов'язків за посадою з 01.07.2024.
Наказом начальника Головного управління ДПС №246-о від 19.07.2024 визначено на підставі ухвали про виправлення описок у судовому рішенні Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.07.2024, у пункті 1 наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області від 28.06.2024 №224-о «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » дату « 19 січня 2022 року» замінити на « 31 січня 2022 року».
Як свідчить витяг з персональної картки №070124040200008 (рішення щодо зареєстрованого безробітного, прийняті установою Державної служби зайнятості) по особі ОСОБА_1 01.07.2022 йому припинено виплату допомоги по безробіттю.
Листом №37/701.1-13 від 17.01.2025 позивач звертався до Головного управління ДПС у Закарпатській області з вимогою добровільного повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 в розмірі 20 826,67 грн. Означений лист залишився без задоволення відповідачем
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, встановлення наявності підстав для покладення на відповідача обов'язку компенсації виплаченої позивачем ОСОБА_1 допомоги по безробіттю за час його реєстрації в центрі зайнятості і є предметом судового дослідження у даній справі.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» (тут і надалі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин) статусу безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Відповідно до ч. 2 цієї ж статті статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (тут і надалі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У ч. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» зазначено, що допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та цього Закону.
Згідно з абз. 7 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття має право стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
Положеннями частини 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що саме судове рішення про поновлення на роботі може бути правовою підставою для утримання з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.
В постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі №921/220/17-г/16 зазначено, що обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає у тому випадку, якщо невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю потягло за собою незаконне звільнення з роботи застрахованої особи і саме через цю подію така особа втратила заробітну плату і була вимушена стати на облік як безробітна та отримувати страхові виплати.
Також, в п. 54 постанови Верховного суду від 18.03.2021 №917/462/20 викладено правову позицію, за якою відповідно до ст. 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» роботодавець зобов'язаний відшкодувати Фонду суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Резюмуючи наведене, слід дійти висновку, що відповідно до статей 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд має право стягувати з роботодавця суму виплачених страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а роботодавець - зобов'язаний відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2018 у справі №902/291/17, постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №905/2155/21).
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 був незаконно звільнений зі займаної посади головного державного інспектора Відділу адміністрування податку на майно та місцевих зборів з фізичних осіб Управління податкового адміністрування фізичних осіб Головного управління ДПС у Закарпатській області, що встановлено рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі №260/304/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2025, яким серед іншого ОСОБА_1 поновлено на займаній посаді.
За встановленими у справі обставинами в період реєстрації в статусі безробітного, а саме: з 03.04.2024 по 01.07.2024 позивачем виплачено ОСОБА_1 допомогу по безробіттю на загальну суму 20 826,67 грн, не заперечується відповідачем у справі, а відтак, в силу наведених вище норм чинного законодавства у роботодавця ОСОБА_1 (Головного управління ДПС у Закарпатській області) виник обов'язок відшкодувати Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття вартість соціальних послуг, наданих безробітному.
Таким чином, саме Головне управління ДПС у Закарпатській області було роботодавцем ОСОБА_1 , яким допущено його незаконне звільнення з займаної посади, а відтак, зобов'язання виконати вимогу, передбачену абз. 7 ч. 1 ст. 34, ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» щодо відшкодування позивачу виплаченої останнім допомоги по безробіттю в розмірі 20 826,67 грн покладено на відповідача, як роботодавця в спірних правовідносинах, що слугує підставою для висновку про підставність та обґрунтованість заявлених у справі позовних вимог.
Суд враховує, що в наказі від 28.06.2024 №224-0 про поновлення на роботі ОСОБА_1 вказано, що рахувати таким, що приступив до виконання обов'язків за посадою з 01 липня 2024 тому на думку суду позивач вірно вказує період за який слід здійснити стягнення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. також постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).
За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості для реалізації стандарту більшої переконливості (такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №645/5557/16-ц).
Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначив про те, що реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України виходячи із задоволених позовних вимог в розмірі 3028 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державної податкової служби України, пл. Львівська, будинок 8, м. Київ, 04053 (код ЄДРПОУ: 43005393) в особі Головного управління ДПС у Закарпатській області, вул. Волошина Августина, будинок 52,м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРПОУ ВП: 44106694) на користь Закарпатського обласного центру зайнятості, вул. Новака, будинок 45, м. Ужгород, Закарпатської області, 88009 (код ЄДРПОУ 02771546) суму 20 826,67 грн (Двадцять тисяч вісімсот двадцять шість гривень 67 коп) коштів виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 та 3028 грн (Три тисячі двадцять вісім гривень) у повернення сплаченого судового збору.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі,tp://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 08.10.2025
Суддя А.А. Худенко