вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
02.10.2025 м. Ужгород Справа № 914/783/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ ТРАНС ГРУП», м. Львів, (вх. №02.3.1-02/7629/25 від 01.09.2025) про ухвалення додаткового рішення
у справі № 914/783/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ ТРАНС ГРУП», м. Львів,
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСТРАНСГРУП», м. Хуст
про стягнення суми 202 626,49 грн
Представники сторін: не викликались
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ ТРАНС ГРУП» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСТРАНСГРУП» про стягнення заборгованості у розмірі 202626,49 грн за договором №5/9/23 про надання поворотної фінансової допомоги від 05.09.2023 року, з яких: 190 000,00 грн - основна заборгованість, 1 218,00 грн - 3% річних та 11 408,49 грн - пеня.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2025 позовну заяву №914/783/25 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.03.2025 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ ТРАНС ГРУП» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСТРАНСГРУП» про стягнення заборгованості у розмірі 202626,49 грн за договором №5/9/23 про надання поворотної фінансової допомоги від 05.09.2023 року та додані до неї документи, передано за підсудністю до Господарського суду Закарпатської області (88000, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Коцюбинського, будинок 2А).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025 позовну заяву №914/783/25 передано на розгляд судді Ремецькі О.Ф.
Ухвалою суду від 29.04.2025 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ ТРАНС ГРУП», м. Львів залишено без руху.
30.04.2025 р. через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.05.2025 р. суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2025 р. позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСТРАНСГРУП» (90400, Закарпатська обл., Хустський р-н, місто Хуст, вул. Франка І., будинок 211, код ЄДРПОУ 42619308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ ТРАНС ГРУП» (79020, Львівська обл., місто Львів, Вулиця Малоголосківська, будинок 30, код ЄДРПОУ 40817464) суму 191 218,00 грн. (сто дев'яносто одну тисячу двісті вісімнадцять гривень 00 коп.) в т.ч. 190 000,00 грн основного боргу, 1 218,00 грн. 3% річних, а також суму 2 294,61 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 61 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, у вказаному рішенні Господарського суду Закарпатської області від 25.08.2025 р. вирішено питання про розподіл судових витрат в частині судового збору.
Разом з тим, 01.09.2025 р. через систему «Електронний суд» надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ ТРАНС ГРУП», м. Львів, (вх. №02.3.1-02/7629/25 від 01.09.2025) про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою суду від 04.09.2025 р. розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ ТРАНС ГРУП», м. Львів, (вх. №02.3.1-02/7629/25 від 01.09.2025) про ухвалення додаткового рішення призначено в судовому засіданні без повідомлення (виклику) учасників справи. Надано учасникам справи строк до 22.09.2025 р. для подання письмових пояснень і заперечень щодо заяви у справі № 914/783/25 з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених статтею 170 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з відсутністю у відповідача зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, вказана ухвала суду від 04.09.2025 р. була надіслана відповідачу 04.09.2025 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача.
Та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, таке повернуто до суду 23.09.2025 р., з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Верховний Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.
Належно повідомлені про розгляд заяви представники сторін додаткових письмових заяв, чи заперечень до суду не подавали.
Дослідивши заяву позивача та матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги, викладені в заяві з наступних підстав.
Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно зі ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Як встановлено судом, між позивачем та адвокатом Жуком Р.С. 02.12.2024 року укладено Договір про надання правової допомоги (далі - Договір).
Так, при поданні заяви про розподіл судових витрат позивачем дотримані вимоги ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач звернувся до суду з письмовою заявою до якої додано копію договору №02/12/2024 від 02.12.2024 р, копію додаткової угоди №2 до договору, копію акту №3/25 надання юридичних послуг згідно Договору про надання правової (правничої) допомоги №02/12/2024 від 02.12.2024 р. та копію платіжної інструкції від 02.05.2025 на суму 10 000,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 126 цього ж Кодексу визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст.126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.126 ГПК України).
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених витрат на загальну суму 9 680,20 грн. представник позивача надав копію договору №02/12/2024 від 02.12.2024 р, копію додаткової угоди №2 до договору, копію акту №3/25 надання юридичних послуг згідно Договору про надання правової (правничої) допомоги №02/12/2024 від 02.12.2024 р. та копію платіжної інструкції від 02.05.2025 на суму 10 000,00 грн.
Вказані докази у сукупності суд вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі № 914/783/25.
Разом з тим, з огляду на предмет позовних вимог та розмір заявлених сум до стягнення витрат на правничу допомогу судом враховано наступне.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що:
«у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов'язок доведення неспівмірності витрат».
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи в сукупності вище викладене та положення частини 4 ст.126 ГПК України, відсутність заперечень відповідача стосовно вимог про стягнення витрат на правничу допомогу чи їх неспівмірності, заявлений позивачем розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 9680,20 грн. адвокатських витрат є співмірним та відповідає критерію розумності їх розміру з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, з урахуванням ціни позову та складності справи.
З огляду на вищенаведене, з урахуванням відсутності заперечень збоку відповідача заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ ТРАНС ГРУП», м. Львів, (вх. №02.3.1-02/7629/25 від 01.09.2025) про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України,
1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ ТРАНС ГРУП», м. Львів, (вх. №02.3.1-02/7629/25 від 01.09.2025) про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСТРАНСГРУП» (90400, Закарпатська обл., Хустський р-н, місто Хуст, вул. Франка І., будинок 211, код ЄДРПОУ 42619308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕВ ТРАНС ГРУП» (79020, Львівська обл., місто Львів, Вулиця Малоголосківська, будинок 30, код ЄДРПОУ 40817464) суму 9 680,20 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят гривень 20 коп.) - у відшкодування судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги при розгляді справи №914/783/25.
Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 07.10.2025.
Суддя О.Ф. Ремецькі