вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
08.10.2025м. ДніпроСправа № 904/1151/25
За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро", сел. Новопокровка, Дніпровський район, Дніпропетровська область
про забезпечення позову
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро", сел. Новопокровка, Дніпровський район, Дніпропетровська область
до Фізичної особи-підприємця Квасова Олександра Петровича, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості в сумі 6 846 840,00 грн. та розірвання договору суборенди земельних ділянок
Суддя Мельниченко І.Ф.
Без участі представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення 163 020,00 доларів США, що в еквіваленті станом на 26.02.2025 за комерційним курсом гривні до долару США становить 6 846 840,00 грн., що складають суму заборгованості за договором суборенди земельних ділянок № 03/08 від 03.08.2023, та розірвання договору суборенди земельних ділянок № 03/08 від 03.08.2023 (з урахуванням заяви позивача вих. № 07/05-КСГ від 07.05.2025, яка фактично є заявою про зміну предмета позову, та яка прийнята господарським судом до розгляду, про що зазначено в ухвалі від 03.06.2025).
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою від 07.04.2025 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/1151/25, її розгляд вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 08.07.2025 господарським судом призначено у справі № 904/1151/25 судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження у справі № 904/1151/25 зупинено.
06.10.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" через канцелярію господарського суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Фізичної особи-підприємця Квасова Олександра Петровича, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення, в межах суми позовних вимог - 6 846 840,00 грн.
Вказана заява мотивована тим, що відповідач ухиляється від виконання зобов'язань за договором суборенди земельних ділянок № 03/08 від 03.08.2023, вказуючи, при цьому, що ним не підписувався спірний договір. Водночас, як зазначає заявник, при зверненні до правоохоронних органів Квасов О.П. посилався на чинність вказаного договору, на підтвердження чого ТОВ "КСГ "Дніпро" долучено до заяви про забезпечення позову відповідь ГУНП в Дніпропетровській області на адвокатський запит № 209228-2025 від 20.08.2025.
Вказує ТОВ "КСГ "Дніпро" у поданій заяві і про те, що відповідачем після відкриття провадження у даній справі вживались заходи, спрямовані на накладення обтяжень на майно (транспортні засоби) останнього, що підтверджується даними про обтяження майна з інтернет-ресурсу "Ligazakon".
Звертає увагу суду позивач і на те, що відповідачем не зареєстровано спірний договір, що також свідчить про ухилення ФОП Квасова О.П. від реального виконання рішення.
Зазначені вище обставини, на думку заявника, є підставою для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу, в межах суми позову.
Посилається заявник у поданій заяві на судову практику щодо застосування статті 137 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, постанову Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.01.2025 у справі № 904/3751/24, від 11.12.2023 у справі № 904/1934/23, від 06.10.2022 у справі № 905/446/22.
Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає її такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19).
Господарський суд зазначає про те, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.11.2021 у справі № 344/14718/20).
Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 Господарського процесуального кодексу України.
Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред'явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
Пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 15.09.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19, від 16.10.2019 у справі № 911/1530/19, 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 20.09.2022 у справі № 916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22).
Водночас 03.03.2023 у cправі № 905/448/22 Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду прийняв постанову, в якій не погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що накладення арешту на майно має стосуватися саме майна, яке належить до предмета спору, зазначивши:
"Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 Господарського процесуального кодексу України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Крім того, подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.".
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 Господарського процесуального кодексу України.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України).
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 28.08.2023 у справі № 906/304/23 та інших.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано зобов'язання перед позивачем в частині сплати суборендної плати в сумі 6 846 840,00 грн. за договором суборенди земельних ділянок № 03/08 від 03.08.2023, що, на думку заявника, свідчить про недобросовісність дій ФОП Квасова О.П. та наміри ухилення від сплати коштів, у тому числі судовим рішенням у даній справі.
При цьому, суд зауважує, що безпосередні причини невиконання зобов'язань відповідачем, а також обґрунтованість позовних вимог наразі не входять до предмета дослідження та мають бути з'ясовані під час розгляду справи по суті.
Предметом позову, з яким ТОВ "КСГ "Дніпро" звернулось до суду, є стягнення заборгованості за договором суборенди земельних ділянок № 03/08 від 03.08.2023 в сумі 6 846 840,00 грн. та його розірвання.
Отже, виконання судового рішення в цій справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
У цьому контексті варто зауважити, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Такого висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.
У справі № 905/448/22 об'єднана палата, фактично, уточнила попередній висновок про застосування положень процесуального законодавства щодо вжиття заходів забезпечення позову, виснувавши, що доведення стороною обставин вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язань після пред'явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо), може бути однією з підстав для застосування заходів забезпечення позову, однак не є обов'язковою підставою для їх застосування; по-друге, викладення наведених висновків саме у постанові об'єднаної палати свідчить про те, що зазначені висновки мають пріоритет у застосування перед висновками Верховного Суду у складі колегії суддів, а тому до вирішення аналогічних спорів мають застосовуватися саме висновки об'єднаної палати.
Відтак, стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, наведення обставин неспівмірно малого розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю відповідача порівняно зі стягуваною сумою вимог, відсутність інформації про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов'язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Враховуючи викладене та оцінюючи підстави, викладені в заяві, суд вважає, що обраний заявником захід забезпечення позову в частині накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах ціни позову (6 846 840,00 грн.) відповідає вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
З огляду на викладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 42, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 232, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" про забезпечення позову - задовольнити.
З метою забезпечення позову накласти арешт на майно та грошові кошти Фізичної особи-підприємця Квасова Олександра Петровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після постановлення ухвали про забезпечення, в межах суми позовних вимог - 6 846 840,00 грн.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" (52441, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, селище Новопокровка, вул.Набережна, будинок 4, код ЄДРПОУ 20252198)
Боржник: Фізична особа-підприємець Квасов Олександр Петрович ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
Ухвала набирає законної сили 08.10.2025.
Ухвала дійсна до пред'явлення до 09.10.2028.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.Ф. Мельниченко