пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
06 жовтня 2025 року Справа № 903/135/23 (903/693/25)
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу
за позовом: Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Устилузької міської ради
до відповідача: Фермерського господарства “Західний Буг» ОСОБА_1
про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки
у межах справи №903/135/23
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Вербена»
до Фермерського господарства “Західний Буг» ОСОБА_1
про банкрутство
Представники сторін:
прокурор: Присяжнюк Ірина Богданівна, службове посвідчення №071756 від 01.03.2023;
від позивача: не прибули;
від відповідача: не прибули
Встановив: 04.07.2025 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Устилузької міської ради до Фермерського господарства “Західний Буг» ОСОБА_1 у якій просить суд:
- розірвати договір оренди землі укладений між Володимир-Волинською районною державною адміністрацією (правонаступником прав і обов'язків якої щодо вказаної землі є Устилузька міська рада) та ФГ “Західний Буг» ОСОБА_1 , який зареєстровано в управлінні Держкомзему у Володимир-Волинському районі 27.08.2012 за №072050004003002, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0720584000:05:001:0752 площею 46,9314 га.
- зобов'язати ФГ “Західний Буг» ОСОБА_1 на підставі акту приймання-передачі повернути Устилузькій міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 0720584000:05:001:0752 площею 46, 9314 га.
В обґрунтування позовних вимог прокурор здійснює посилання на невиконання відповідачем умов договору оренди від 27.08.2012 в частині проведення належних та своєчасних розрахунків по сплаті орендних платежів, порушення орендарем внаслідок цього істотних умов договору оренди та положень ст. 96 Земельного кодексу України, ст. 21 Закону України "Про оренду землі", п. 288.1 ст. 288 ПК України.
Ухвалою суду від 09.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.08.2025.
Ухвалою суду від 13.08.2025 відкладено підготовче засідання на 08.09.2025.
Ухвалою суду від 08.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.10.2025.
Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання.
Відповідач, всупереч створеним судом відповідних умов та наданих строків, своїм правом на участь в судовому розгляді не скористався, відзиву на позов не подав, причин неявки свого представника в судове засідання суд не повідомив, хоча про день на час розгляду справи в суді повідомлявся належним чином.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає судову справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Присутня в судовому засідання прокурор з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві, а також на докази, долучені до справи, пред'явлені до відповідачів позовні вимоги підтримала, просила суд позов задоволити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив:
За змістом частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 35 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Статтями 14 Конституції України та 373 Цивільного кодексу України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно статті 2 Закону України «Про охорону земель» визначено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.
Статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Прокурор доводить, що відповідач порушує норми земельного законодавства, а також умови договору оренди землі, що призводить до відсутності надходжень до бюджету орендної плати за спірну земельну ділянку та неможливості реалізації соціально-економічних і культурних програм територіальних громад відповідного рівня.
Наявність існуючих договорів оренди, укладених з ФГ «Західний Буг» ОСОБА_1 , перешкоджає вільному розпорядженню орендованою земельною ділянкою та укладенню договорів оренди з іншими платоспроможними землекористувачами.
Несвоєчасне внесення орендної плати створює перешкоди з використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень органу місцевого самоврядування, реалізації програм соціально-економічного розвитку, чим суттєво зачіпаються інтереси держави.
Отже, правовідносини із використання земель становлять суспільний інтерес, а несплата коштів за використання земельних ділянок такому суспільному інтересу не відповідає.
Земельна ділянка, яку передано в оренду ФГ «Західний Буг» ОСОБА_1 , знаходиться в урочищі «Широке» на території колишньої Микитичівської сільської ради, яка увійшла до складу Устилузької ОТГ.
Відтак, належним розпорядником спірної земельної ділянки на даний час є Устилузька міська рада.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, зазначено, що сам факт не звернення до суду відповідного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження щодо захисту інтересів держави, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Відповідно до ст.ст. 319, 386 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Отже, Устилузька міська рада має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель комунальної власності на території ради.
Володимирською окружною прокуратурою листами від 02.09.2024 №50-2126вих24, від 07.02.2025 №270вих-25 та від 26.02.2025 №50- 414вих-25 (а.с. 14, 20, 21) проінформовано Устилузьку міську раду про те, що за вказаним договором упродовж 2023-2025 років ФГ «Західний Буг» ОСОБА_1 не сплачує орендну плату, внаслідок чого утворилась заборгованість.
У відповіді на запити Устилузька міська рада повідомила про те, що міська рада не зверталась до суду з позовом до ФГ «Західний Буг» ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.
Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (12-72гс19) зазначено, що незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з відповідним позовом, сам факт незвернення до суду з позовною заявою, яка б відповідала вимогам процесуального законодавства та відповідно мала змогу захистити інтереси Українського народу, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Окрім того, у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15 вказано, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист.
На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Володимирська окружна прокуратура листом від 30.06.2025 №50-1163вих-25 (а.с. 45) повідомила позивача про намір звернутися до господарського суду.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що прокуратурою дотримано порядок, передбачений статтею 23 Закону України “Про прокуратуру» при поданні даного позову до суду.
Позов прокурора обґрунтовано тим, що між Володимир-Волинською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ФГ «Західний Буг» ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки - сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 0720584000:05:001:0752 площею 46, 9314 га, яка знаходиться в урочищі «Широке» на території колишньої Микитичівської сільської ради - на даний час на території Устилузької ОТГ, який зареєстровано в управлінні Держкомзему у Володимир- Волинському районі 27.08.2012 за №072050004003002 (далі - Договір).
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.12.2018 №3-1359/15-18-СГ вказану земельну ділянку передано з державної власності у комунальну у власність Устильзькій ОТГ, а рішенням Устилузької міської ради від 24.01.2019 №44/14 цю ділянку прийнято у комунальну власність.
Відповідно до п. 5 договору сторони погодились, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 358 333, 89 гривень.
Згідно з п. 9 договору від 27.08.2012 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 10 750, 00 гривень за 1 рік. Пунктом 10 цього ж договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до п. 11 вказаного вище договору орендна плата вноситься в строки передбачені чинним законодавством.
Відповідно до п. 38 договору від 27.08.2012 однією з підстав припинення договору шляхом його розірвання є рішення суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Згідно п. 41 згаданого договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору.
Прокурор доводить, що ФГ «Західний Буг» ОСОБА_1 всупереч умовам договору оренди землі від 27.08.2012 тривалий час не виконує свій обов'язок визначений цим договором, а саме не вносить орендну плату.
Листами Устилузької міської ради від 09.09.2024 за №1462/01-51, від 12.03.2025 №448/01-52/2-24 та від 18.06.2025 №1059 /01-52/2-24 повідомлено прокуратуру щодо систематичної несплати ФГ «Західний Буг» ОСОБА_1 орендної плати (а.с. 15, 22, 36).
Згідно інформації Устилузької міської ради від 18.06.2025 №1059/01-52/2-24 заборгованість ФГ «Західний Буг» ОСОБА_1 за користування земельної ділянкою з кадастровим номером 0720584000:05:001:0752 площею 46,9314 га включно по червень 2025 року становить 62 513, 04 гривень.
Відповідно до договору оренди від 27.08.2012 орендна плата становить 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки: 358 333, 89 х 3% = 10 750, 02 гривень, тому згідно п. 9 договору орендна плата становить 10 750, 00 гривень з 1 рік.
01.01.2019 набрала чинності загальнонаціональна нормативно грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення на території за межами населених пунктів, що використовується для цілей оподаткування та визначення розміру орендної плати без складання окремої технічної документації з НГО для конкретних земельних ділянок сільськогосподарського призначання.
Вказана оцінка проведена на виконання постанови КМУ від 07.02.2018 №105 «Про проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» затверджено «Порядок проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення» (далі - Порядок).
Цей Порядок визначає процедуру проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення під якою слід розуміти нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться одночасно на всій території України.
Згідно пункту 122 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року справа № 914/2848/22 «Натомість Велика Палата Верховного Суду висновує, що з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної або комунальної власності автоматично змінюються і права та обов'язки сторін договору оренди в частині розміру орендної плати, визначеної у відсотковому співвідношенні до нормативної грошової оцінки. У таких правовідносинах відсутній обов'язок сторін вносити зміни до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди, оскільки обов'язок сплачувати орендну плату відповідно до зміненої нормативної грошової оцінки земельної ділянки виникає в орендаря з моменту початку застосування такої нормативної грошової оцінки».
З урахуванням наведеної позиції прокурором проведено розрахунок заборгованості.
Нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0720584000:05:001:0752 площею 46,9314 га у 2023 році становила 777 543,67 гривень з урахуванням коефіцієнту індексації 1, 051 (НГО 2022 рік 739 813,20х 1,051=777 543,67 гривень): Січень 31.01.2023 нараховано 1943,85 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 1943,85 гривень. Лютий 28.02.2023 нараховано 1943,85 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 3887, 70 гривень. Березень 31.03.2023 нараховано 1943,85 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 5831, 55 гривень. Квітень 30.04.2023 нараховано 1943,85 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 7775, 40 гривень. Травень 31.05.2023 нараховано 1943,85 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 9719,25 гривень. Червень 30.06.2023 нараховано 1943,85 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 11 663,10 гривень. Липень 31.07.2023 нараховано 1943,85 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 13 606,95 гривень. Серпень 31.08.2023 нараховано 1943,85 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 15 550, 80 гривень. Вересень 30.09.2023 нараховано 1943,85 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 17 494, 65 гривень. Жовтень 31.10.2023 нараховано 1943,85 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 19 438,50 гривень. Листопад 30.11.2023 нараховано 1943,85 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 21 382,35 гривень.Грудень 31.12.2023 нараховано 1943,85 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 23 326,20 гривень.
Всього з січня 2023 року по грудень 2023 року заборгованість зі сплати орендної плати згідно договору від 27.08.2012 за земельну ділянку з кадастровим номером 0720584000:05:001:0752 площею 46, 9314 га становить - 23 326,20 гривень.
Нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0720584000:05:001:0752 площею 46, 9314 га у 2024 році становила 870 848,91 гривень з урахуванням коефіцієнту індексації 1,12 (НГО 2023 рік 777 543,67 х 1,12 = 870 848,91 гривень): Січень 31.01.2024 нараховано 2177,12 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 2177,12 гривень. Лютий 28.02.2024 нараховано 2177,12 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 4354, 24 гривень. Березень 31.03.2024 нараховано 2177,12 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 6531,36 гривень. Квітень 30.04.2024 нараховано 2177,12 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 8708,48 гривень. Травень 31.05.2024 нараховано 2177,12 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 10 885, 60 гривень. Червень 30.06.2024 нараховано 2177,12 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 13 062, 72 гривень. Липень 31.07.2024 нараховано 2177,12 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 15 239, 84 гривень. Серпень 31.08.2024 нараховано 2177,12 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 17 416, 96 гривень. Вересень 30.09.2024 нараховано 2177,12 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 19 594, 08 гривень. Жовтень 31.10.2024 нараховано 2177,12 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 21 771,12 гривень. Листопад 30.11.2024 нараховано 2177,12 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 23 948, 32 гривень. Грудень 31.12.2024 нараховано 2177,12 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 26 125, 44 гривень.
Всього з січня 2023 року по грудень 2024 року заборгованість зі сплати орендної плати згідно договору від 27.08.2012 за земельну ділянку з кадастровим номером 0720584000:05:001:0752 площею 46, 9314 га становить - 49 451,64 гривень.
Нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0720584000:05:001:0752 площею 46, 9314 га у 2025 році становить 870 760,13 гривень: Січень 31.01.2025 нараховано 2176,90 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 2176,90 гривень. Лютий 28.02.2025 нараховано 2176,90 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 4353,80 гривень. Березень 31.03.2025 нараховано 2176,90 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 6530,70 гривень. Квітень 30.04.2025 нараховано 2176,90 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 8707,60 гривень. Травень 31.05.2025 нараховано 2176,90 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 10 884,50 гривень. Червень 2025 нараховано 2176,90 гривень, сплачено 0 гривень, заборгованість = 13 061,40 гривень.
Відтак, прокурор доводить, що орендар станом на час звернення до суду має заборгованість з орендної плати за землю з січня 2023 року по червень 2025 року згідно договору від 27.08.2012 за земельну ділянку з кадастровим номером 0720584000:05:001:0752 площею 46, 9314 га в розмірі 62 513, 04 гривень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам судом встановлено, наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується зі ст. 93 Земельного кодексу України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.
Згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України) (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов'язані: забезпечувати використання землі за цільовим призначенням; додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля; своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату; не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі; своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.
Згідно ст.ст. 628, 629 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка передана в оренду, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є, зокрема, землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.
Отже Податковий кодекс України визначив обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати (висновок Верховного Суду України у постанові від 02.12.2014 в адміністративній справі 21-274а14, № 42010791).
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України). У зв'язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (ст. 21 Закону України «Про оренду землі», ст. 288 Податкового кодексу України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому ГПК порядку (пп. 1.3 п. 1 постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).
Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Таким чином, враховуючи положення Податкового кодексу та пункту 4.4 договору оренди, ФГ «Західний Буг» ОСОБА_1 зобов'язане вносити щомісячно орендну плату в розмірі, визначеному договором оренди.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Частиною 1 ст. 32 зазначеного Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 Закону України «Про оренду землі» та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельного кодексу України та іншими законами України.
Згідно із п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відтак факт систематичного порушення умов договору оренди земельної ділянки щодо не сплати орендної плати є істотним порушенням та вагомою підставою для розірвання такого договору, про що й свідчить усталена судова практика Верховного Суду із застосуванням такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
В пункті 10.1. постанови Великої Палати Верховного суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) зазначено, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст.651 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
У постанові Верховного суду від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 викладено висновок про застосування норм права, згідно якого «систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом».
Отже, якщо договором оренди передбачена сплата орендної плати щорічно, то систематичною може бути визнана несплата протягом 2 і більше років. Якщо сплата орендної плати передбачена щомісячно, то, відповідно, несплата протягом 2 і більше місяців може бути визнана систематичною. Якщо ж має місце лише затримка виплати орендної плати - це не є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.
У постанові від 20.11.2024 Верховного суду передбачено, що суди першої та апеляційної інстанцій, за наявності в матеріалах справи доказів систематичної (два і більше випадки) повної несплати орендної плати за договорами оренди 1, 2, 3 та неспростування цих обставин відповідачем, мали констатувати наявність підстав для розірвання зазначених договорів відповідно до пункту «д» частини першої ст. 141 ЗК України та не повинні були вдаватися до оцінки істотності порушення умов договору за частиною другою ст. 651 ЦК України.
Зазначене дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.
Суд встановив, що заборгованість з орендної плати існує з січня 2023 року по червень 2025 року згідно договору від 27.08.2012 за земельну ділянку з кадастровим номером 0720584000:05:001:0752 площею 46, 9314 га в розмірі 62 513, 04 гривень.
Відтак, оскільки орендна плата повинна була вноситися щомісячно, заборгованість є систематичною (два і більше випадків несплати), що підтверджується розрахунком заборгованості, листами Устилузької міської ради від 09.09.2024 за №1462/01-51, від 12.03.2025 №448/01-52/2-24 та від 18.06.2025 №1059/01-52/2-24, листом Головного управління ДПС у Волинській області від 12.03.2025 №2255/5/03-20-13-05-05.
Прокурор зазначає, що відповідач не сплачує орендні платежі та станом на час звернення до суду має заборгованість з орендної плати за землю 62 513, 04 грн., доказів спростування вказаного відповідачем не надано.
Отже, суд встановив, що відповідач не виконав свої зобов'язання належним чином, у зв'язку з чим, неотримання позивачем очікуваного при укладенні договору результату встановлює істотність порушення відповідачем його умов.
Враховуючи, що у даній справі наявне порушення ФГ «Західний Буг» ОСОБА_1 договірних зобов'язань шляхом систематичної (два і більше рази) несплати орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0720584000:05:001:0752 площею 46, 9314 га, таке порушення є достатньою підставою для розірвання договору оренди землі на підставі пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України.
Розірвання договорів та повернення у власність територіальної громади земельних ділянок у випадку встановлення протиправної поведінки самого орендаря здійснюється на підставі закону та укладеного з ним договору, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до суспільних інтересів у тому, щоб така передача в оренду землі сприяла досягненню максимального економічного ефекту від оренди об'єктів комунальної власності, оскільки ненадходження до бюджету плати за оренду землі створює перешкоди для утворення та використання фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення функцій та повноважень органів місцевого самоврядування. Також задоволення позовних вимог не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право на мирне володіння майном, оскільки таке втручання є прогнозованим наслідком недобросовісних дій самого орендаря, який свідомо допустив систематичне неналежне виконання договірних зобов'язань у повному обсязі, як-от: двічі не сплачував орендну плату у повному розмірі.
Подібні висновки викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 918/119/21.
Неналежне виконання умов договору, а саме невиконання обов'язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого Договору, незважаючи на те, чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/826/18 та від 24.10.2019 у справі № 243/322/17).
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивач значною мірою позбавляється того, на що він розраховував при укладенні договору, тому позовна вимога про розірвання договору оренди землі є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 34 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Пунктом 21 договору оренди від 27.08.2012 передбачено, що після припинення договору оренди орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку в стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимоги про розірвання договорів оренди. Тож, за наявності правових підстав для розірвання договору оренди неодмінним є обов'язок орендаря повернути земельну ділянку, що була у його користуванні.
У зв'язку із розірванням договору оренди землі від 27.08.2012 ФГ «Західний Буг» ОСОБА_1 зобов'язане повернути земельну ділянку з кадастровим номером 0720584000:05:001:0752 площею 46, 9314 га орендодавцю - Устилузькій міській раді, шляхом складення відповідного акту.
Отже, суд дійшов висновку, що договір оренди землі від 27.08.2012 слід розірвати та зобов'язати ФГ «Західний Буг» ОСОБА_1 повернути Устилузькій міській раді земельну ділянку з кадастровим номером 0720584000:05:001:0752 площею 46, 9314 га.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в сумі 4844,80 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 123, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задоволити.
2. Розірвати договір оренди землі укладений між Володимир-Волинською районною державною адміністрацією (правонаступником прав і обов'язків якої щодо вказаної землі є Устилузька міська рада) та ФГ “Західний Буг» ОСОБА_1 , який зареєстровано в управлінні Держкомзему у Володимир-Волинському районі 27.08.2012 за №072050004003002, предметом якого є земельна ділянка з кадастровим номером 0720584000:05:001:0752 площею 46,9314 га.
3. Зобов'язати Фермерське господарство “Західний Буг» ОСОБА_1 (місто Володимир, вулиця Ганни Жежко, 9, код ЄДРПОУ 36932997) на підставі акту приймання-передачі повернути Устилузькій міській раді (Волинська область, Володимирський район, місто Устилуг, вул. Володимирська, 40, код ЄДРПОУ 04051388) земельну ділянку з кадастровим номером 0720584000:05:001:0752 площею 46, 9314 га.
4. Стягнути з Фермерське господарство “Західний Буг» ОСОБА_1 (місто Володимир, вулиця Ганни Жежко, 9, код ЄДРПОУ 36932997) на користь Волинської обласної прокуратури (місто Луцьк, вулиця Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 4844,80 грн.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повний текст рішення складено 08.10.2025.
Суддя В. М. Дем'як