07.10.2025 року м. Дніпро Справа № 908/2292/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Кишкань М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Лебедченко Миколи Федоровича
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Горохов І.С.) від 31.10.2023р. у справі № 908/2292/23
за позовом Фізичної особи - підприємця Лебедченко Миколи Федоровича, юридична адреса: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2
до відповідачів:
1. Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, юридична адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206; адреса місця знаходження: 69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 60-Б
2. Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги" Запорізької міської ради, 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 80
про визнання договору оренди нерухомого майна продовженим, -
Фізична особа - підприємець Лебедченко Микола Федорович звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги" Запорізької міської ради про визнання таким, що продовжено на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, договору оренди № 01/20 нерухомого майна по вул. Перемоги, 80 від 08.01.2020 (разом з додатковими угодами від 17.11.2020, 22.02.2021, 05.10.2021), укладеного між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради, Комунальним некомерційним підприємством "Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги" Запорізької міської ради та фізичною особою-підприємцем Лебедченком Миколою Федоровичем.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач-2 неправомірно відмовив у подовженні строку договору оренди. Також зазначає, що ані Балансоутримувач (відповідач-2), ані Орендодавець (відповідач-1) жодним чином належно не повідомили орендаря (позивача) про намір не продовжувати договір оренди, умисно направляли листи на юридичну адресу позивача, вручили претензію та Акт неуповноваженій особі - Степаненко О.О., та зазначили, що засоби зв'язку з позивачем їм не відомі. Обґрунтовуючи позов посилався на Закон України "Про оренду державного та комунального майна", Постанову Кабінету Міністрів № 634 від 27.05.2022 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", ст.ст. 237, 244 Цивільного кодексу України.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023р. у справі № 908/2292/23 у задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати зі сплати судового збору покладено на позивача.
Рішення суду мотивовано тими обставинами, що у строк, визначений п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", балансоутримувач повідомив орендодавця і орендаря про непродовження договору оренди з підстав, визначених ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
За таких обставин відсутні правові та фактичні підстави для автоматичного продовження договору оренди відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану".
Сам лише факт не отримання позивачем кореспонденції, яку було надіслано за його зареєстрованим місцем знаходження, тобто за належною адресою, та яка повернулася у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною, оскільки зумовлений суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції.
Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся фізична особа - підприємець Лебедченко Микола Федорович, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023р. у справі № 908/2292/23 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Апеляційна скарга мотивована тими обставинами, що матеріали справи, не містять доказів звернення балансоутримувача до позивача за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди з повідомленням орендодавцю та орендарю про не продовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так як повідомлення не містить погодження рішення з власником майна.
При укладені договору, позивач вказав адресу для листування з балансоутримувачем, вказавши поштову адресу на яку балансоутримувач зобов'язаний був направити поштове повідомлення. Однак балансоутримувач не виконав зазначений обов'язок.
Матеріали справи не містять доказів отримання позивачем повідомлення балансоутримувача від 03.11.2022р. про не продовження дії договору, а в оскаржуваному рішенні судом встановлено факт неотримання зазначеного повідомлення позивачем.
Позивач продовжує здійснювати підприємницьку діяльність в орендованому приміщенні, використовує приміщення за цільовим призначенням, сплачує податки та заробітну плату найманим працівникам. Посилається, що внаслідок масового вивільнення медиків стає більше вільних приміщень в лікарні, що свідчить про відсутність потреби використовувати орендоване приміщення для гардеробу.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2025р. поновлено строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 16.09.2025р. о 9:15 год.
10.06.2025 від позивача надійшла заява про застосування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 квітня 2025 року по справі № 908/252/24. Так як позивач, здійснює господарську діяльність в орендованому приміщенні по сьогодні, то термін дії договору оренди є продовженим на той самий строк, в силу ст. 764 ЦК України.
Відповідач-1 та відповідач-2 подали аналогічні відзиви на апеляційну скаргу, в яких заперечують проти задоволення скарги. Зазначають, що норми щодо продовження договору на період воєнного часу визначають інший порядок продовження договорів оренди порівняно із загальним порядком, встановленим Законом України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна", та мають на меті спрощення регулювання цих відносин, тому встановлюють, що заява орендаря та окреме рішення орендодавця для продовження договору оренди не вимагаються.
За 30 днів до закінчення строку дії договору Балансоутримувач листом від 03.11.2022 повідомив орендаря про припинення дії договору з посиланням на те, що нежитлове приміщення буде використовуватися балансоутримувачем під власні потреби. Також 03.11.2022 року Балансоутримувач надіслав Орендодавцю повідомлення про припинення дії договору, яке було погоджено Орендодавцем. Направлення повідомлення на юридичну адресу, а не адресу для листування відповідає вимогам закону. Отже, у встановлений строк, визначений пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", балансоутримувач повідомив орендодавця і орендаря про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. За таких обставин відсутні правові та фактичні підстави для автоматичного продовження договору оренди відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" та взагалі продовження вказаного договору у судовому порядку.
З огляду на припинення дії договору оренди у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, та відсутність правових підстав для продовження користування ФОП Лебедченко М.Ф. нерухомим майном, не звільнення до теперішнього часу орендованого приміщення та не повернення його по акту приймання-передачі, відповідачі неодноразово зверталися із відповідними позовами суду.
12.09.2025 від відповідача-2 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, які підтверджують систематичне невиконання умов договору ФОП Лебедченко М.Ф., починаючи з моменту його укладення до дня його припинення. З 08.12.2022 (дня закінчення строку дії договору оренди) ФОП Лебедченко М.Ф. неустойку також не сплачено, оплата комунальних послуг ним не здійснюється; фактично апелянт безкоштовно та безпідставно користується комунальним майном майже 3 роки.
15.09.2025 позивач подав заяву про долучення доказів сплати коштів за обслуговування орендованого приміщення - квитанції за квітень та травень, липень 2025 року, а також докази створення перешкод позивачу, у користуванні орендованим приміщенням.
В судовому засіданні 16.09.2025р. о 9:15 год. оголошено перерву до 07.10.2025р. о 12:30 год.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 08.01.2020 Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (відповідач 1, Орендодавець), Комунальним некомерційним підприємством "Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги" Запорізької міської ради (відповідач 2, Балансоутримувач) та Фізичною особою-підприємцем Лебедченко Миколою Федоровичем (позивач, Орендар) укладено договір № 01/20 оренди нерухомого майна - нежитлових приміщень по вул. Перемоги, 80.
Відповідно до п. 1.1 договору Орендодавець, Балансоутримувач на підставі Витягу з протоколу № 7 засідання постійно діючої комісії на право оренди об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя від 16.10.2019 передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно - нежитлові приміщення №№ 105-108 першого поверху будівлі (Літ. А-6, А2) загальною площею 95,40 кв. м. по вул. Перемоги, 80, яке перебуває в оперативному управлінні КНП "Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги" ЗМР, вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість 429984,00 грн. без ПДВ станом на 31.10.2019 (додаток № 2 до договору).
Пунктом 1.2 договору передбачено, що майно використовується Орендарем на правах оренди з метою розміщення продовольчого магазину непідакцизної групи товарів 87,0 кв. м.), та кіоску з продажу товарів повсякденного попиту (8,4 кв.м.).
Відповідно до умов п. 11.1 договору передбачено, що цей договір укладено з 08.01.2020 до 08.12.2022 строком на 02 роки 11 місяців.
Пунктом 11.9 договору передбачено, що дія договору припиняється внаслідок: закінчення терміну на який його було укладено.
У разі закінчення строку дії договору або його дострокового розірвання Орендар передає комунальне майно Орендодавцю, Балансоутримувачу одночасно з підписанням Акту приймання-передачі вказаного майна в 10-ти добовий термін у порядку, передбаченому чинними нормативно-правовими актами з цього питання (п. 2.4 договору).
Пунктом 2.5. договору передбачено, що обов'язок по складанню акту приймання-передачі покладається на сторону, яка передає майно інші сторони за договором.
03.11.2022 відповідач-2 звернувся з листом до Фізичної особи - підприємця Лебедченко М.Ф. та повідомив, що приміщення, яке перебуває у останнього в оренді необхідно Балансоутримувачу для власних потреб. Окрім того у Орендаря наявна заборгованість з орендної плати за період з лютого 2020 по теперішній час. На підставі чого було повідомлено про припинення договору № 01/20 від 08.01.2020 з 08.12.2022 року.
Вказаний лист було направлено на адресу ФОП Лебедченко М.Ф. 03.11.2022, що підтверджується чеком поштового відправлення № 6911805687058.
Також, 03.11.2022 Балансоутримувач звернувся з листом до Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та повідомив, що приміщення, яке перебуває у останнього в оренді необхідно Балансоутримувачу для власних потреб. Окрім того у Орендаря наявна заборгованість з орендної плати за період з лютого 2020 року по теперішній час. На підставі чого було повідомлено про припинення договору № 01/20 від 08.01.2020 з 08.12.2022 року. Вказаний лист було отримано адресатом 08.11.2022, що підтверджується поштовим повідомленням.
У відповідь на вказаний лист Департамент комунальної власності та приватизації надіслав лист від 16.11.2022 № 2841/01/01-07/5197, який отриманий Балансоутримувачем 23.11.2022, відповідно до змісту якого повідомлено, що договір № 01/20 від 08.01.2020 припиняє свою дію з 08.12.2022 року та продовженим не буде. Окремо у листі вимагалося погашення наявної заборгованості та передача Балансоутримувачу орендованого комунального майна зі підписанням акту приймання-передачі вказаного майна.
Комунальне некомерційне підприємство "Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги" з метою повідомлення позивача про зміст листа Департаменту комунальної власності та приватизації ЗМР від 16.11.2022, вручило 24.11.2022 копію вказаного листа співробітниці магазину Степаненко О.О., що розташований на орендованій території про що свідчить її підпис на копії листа.
16.12.2022 відповідач-2 звернувся до позивача з претензією щодо звільнення орендованого приміщення у якій зазначив, що термін дії договору № 01/20 від 08.01.2020 сплив 08.12.2022 року. Оскільки останній день для звільнення та повернення орендованого приміщення є 18.12.2022, у зв'язку з тим, що останній день для звільнення припадає на вихідний день, останнім днем звільнення та повернення орендованого приміщення слід вважати 19.12.2022, тому позивачу було запропоновано виконати належним чином зобов'язання за п. 2.4 договору та звільнити орендовані нежитлові приміщення та повернути їх за актом прийманням-передачі Орендодавцю та Балансоутримувачу.
Вказаний лист направлений на адресу позивача засобами рекомендованого поштового зв'язку, що підтверджується чеком поштового відправлення від 19.12.2022 № 6909300728049, накладною № 6909300728049. За інформацією трекінгу відстеження поштових відправлень лист не було отримано адресатом.
Копія вказаного листа була вручена 16.12.2022 співробітниці магазину Степаненко О.О., що розташований на орендованій території про що свідчить її підпис на копії листа.
Неналежне виконання Фізичною особою - підприємцем Лебедченко Миколою Федоровичем зобов'язань за договором щодо сплати орендних платежів стала підставою для звернення Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги" Запорізької міської ради до суду.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.01.2023 у справі № 908/2226/22 позов задоволено та стягнуто з Фізичної особи-підприємця Лебедченка М.Ф. на користь Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги" Запорізької міської 266 076,10 грн основного боргу, 8349,25 грн штрафу за несплату орендних платежів за період з лютого 2020 року по вересень 2022 року.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2023 рішення Господарського суду Запорізької області від 13.11.2022 по справі № 908/2226/22 залишено без змін та набрало законної сили 20.03.2023.
Згідно акту від 21.04.2023, складеного відповідальними працівниками Комунального некомерційного підприємства "Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги" Запорізької міської ради, станом на день складання акту орендоване приміщення не було звільнене ФОП Лебедченко М.Ф. та не повернуто Балансоутримувачу.
Також відповідачами були ініційовані справи № 908/1385/23, № 908/1045/25 про виселення у примусовому порядку Фізичну особу-підприємця Лебедченко Миколу Федоровича з нежитлового приміщення.
Позивач по даній справі не погоджується з тим, що дія договору № 01/20 оренди нерухомого майна - нежитлових приміщень по вул. Перемоги, 80 припинилась 08.12.2022, оскільки вважає, що він про це належним чином не був повідомлений, а отже строк на повідомлення про непродовження дії договору оренди Балансоутримувачем пропущено, що дає підстави для висновку про те, що договір № 01/20 оренди нерухомого майна є таким, який автоматично продовжено на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України унормовано, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Спеціальним Законом, який регулює правові, економічні та організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, є Закон України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у разі:
закінчення строку, на який його укладено;
укладення з орендарем договору концесії такого майна;
приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);
припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника);
смерті фізичної особи - орендаря;
визнання орендаря банкрутом;
знищення об'єкта оренди або значне пошкодження об'єкта оренди.
Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Згідно із частиною першою статті 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Водночас указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого в подальшому був неодноразово продовжено та який тривав на момент виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду цієї справи.
Отже, закінчення строку спірного договору оренди припало на час дії воєнного стану в Україні.
У зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні Законом України від 01.04.2022 № 2181-IX "Про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який доповнено пунктом 61.
За змістом пункту 61 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.
На виконання цього Закону України від 01.04.2022 № 2181-IX Кабінетом Міністрів України прийнято 27.05.2022 постанову № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", яка набрала законної сили 01.06.2022.
Відповідно до пункту 5 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.
Отже, пункт 5 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України визначає умови автоматичного продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану.
Підстави для відмови у продовженні договору оренди визначені статтею 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Так, відповідно до частини 1 статті 19 цього Закону рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято:
- у випадках, передбачених статтею 7 цього Закону;
- якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю;
- якщо орендар, який бажає продовжити договір оренди майна в порядку, встановленому частиною другою статті 18 цього Закону, не надав звіт про оцінку об'єкта оренди у визначений цим Законом строк;
- якщо орендар порушував умови договору оренди та не усунув порушення, виявлені балансоутримувачем або орендодавцем у строк, визначений у приписі балансоутримувача та/або орендодавця;
- якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців;
- якщо орендар станом на дату довідки балансоутримувача, передбаченої частиною шостою статті 18 цього Закону, має заборгованість зі сплати орендної плати або не здійснив страхування об'єкта оренди, чи має заборгованість зі сплати страхових платежів.
Відповідно до пункту 114 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, рішення про відмову в передачі в оренду відповідного об'єкта оренди може бути прийняте орендодавцем у випадку, зокрема, наявності обґрунтованих власних потреб уповноваженого органу управління та/або балансоутримувача, або потреб іншої бюджетної установи, що розміщена в будівлі, споруді, їх окремій частині.
Отже, відповідно до абзацу 2 частини першої статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у межах розумної та добросовісної поведінки орендодавець, може відмовити орендарю в продовженні договору оренди, повідомивши орендаря у строк за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди про наявність обґрунтованих власних потреб у використанні об'єкта оренди.
Форма такого повідомлення про відмову в продовженні договору оренди не визначена законодавством. Водночас за змістом наведених норм, таке повідомлення (звернення) у розумінні пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 повинно містити обґрунтування необхідності використання об'єкта оренди саме для власних потреб з посиланням на конкретно визначені цілі такого використання, які повинні відповідати законодавству, а також статуту чи положенню. При цьому в розумінні наведених норм власними потребами можуть бути потреби у використанні об'єкта оренди з урахуванням його функціонального призначення для забезпечення здійснення статутної діяльності.
Повідомлення, в якому не зазначено про необхідність використання об'єкта оренди для власних потреб та не наведено обґрунтування необхідності такого використання, не відповідає вимогам абзацу 2 частини 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки орендар як більш уразлива сторона в таких правовідносинах має право вимагати дотримання щодо нього загальних засад цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
Змістовно подібний висновок наведений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2025 у справі № 914/622/24.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, за 30 днів до закінчення строку дії договору Балансоутримувач листом від 03.11.2022 повідомив орендаря про припинення дії договору з посиланням на те, що нежитлове приміщення буде використовуватися балансоутримувачем під власні потреби - площа орендованих приміщень буде використовуватись балансоутримувачем для розміщення гардеробу для відвідувачів та пацієнтів лікарні. Окремо, балансоутримувач вказав про наявність заборгованості за орендними платежами з лютого 2020 року; вказані обставини наявності боргу підтверджуються і рішенням суду у справі № 908/2226/22.
Так, 03.11.2022 Балансоутримувач надіслав Орендодавцю повідомлення про припинення дії договору, яке було погоджено Орендодавцем, про що свідчить лист останнього № 2481/01/01-07/5197 від 16.11.2022.
Отже, у встановлений строк, визначений п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", балансоутримувач повідомив орендодавця і орендаря про непродовження договору оренди з підстав, визначених ст.19 Закону.
Апеляційний суд зауважує, що орендодавець, відповідно до приписів частини першої статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункту 114 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 має право прийняти рішення про відмову у продовженні договору оренди за умови належного обґрунтування необхідності спірного приміщення для власних потреб. Для застосування вказаних приписів необхідно як своєчасно повідомити орендаря про зазначені обставини, так і навести мету такого використання, яка узгоджується із законодавством, статутом чи положенням, яке регулює спірні правовідносини, діяльність орендодавця (балансоутримувача).
Вказані норми не визначають обсягу мотивування такої відмови і як саме має підтверджуватися наявність необхідності такого приміщення для власних потреб. Водночас колегія суддів зауважує, що орендодавець (балансоутримувач), у межах розумної та добросовісної поведінки, має вжити заходів для виконання вимог статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" і навести обґрунтування відмови у продовженні договору, яке не повинно мати ознак явної безпідставності.
Колегія суддів зазначає, що у справі встановлено, що відмова у продовженні спірного договору є обґрунтованою, відповідне повідомлення містило посилання на конкретні цілі подальшого використання об'єкта оренди і вказане використання відповідає предмету діяльності відповідача-2.
Апеляційний суд вважає, що зі встановлених обставин не вбачається ознак недотримання принципів добросовісності та розумності під час прийняття рішення про відмову у продовженні договору. Мотиви такої відмови надають можливість встановити для яких потреб балансоутримувач має намір використовувати приміщення. Очевидної безпідставності відповідне повідомлення також не містить.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанцій дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для автоматичного продовження договору оренди відповідно до п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану".
Відносно доводів апелянта про його неналежне повідомлення відповідачем-2 про небажання продовжувати строк дії договору оренди, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, направлення орендарю заяви про відмову від продовження орендних правовідносин на визначену ним адресу є обов'язковою складовою процедури припинення орендних правовідносин, передбаченої положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та Постановою №634.
Скаржник наполягає на тому, що ним не було отримано листа балансоутримувача про відсутність наміру продовжувати договір оренди, оскільки надсилання такого листа здійснено за неналежною адресою орендаря.
Водночас, зазначений лист був направлений орендарю на юридичну адресу, вказану ним у договорі, а саме: м. Запоріжжя, вул. Чайковського, буд. 32, яка також є адресою місцезнаходження відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Надсилання листа підтверджується копією конверту, який повернувся відповідачу у зв'язку з закінченням терміну зберігання та фіскальним чеком (а.с. 45, т. 1).
Орендар, у порядку пункту 5.20. Договору, не повідомляв балансоутримувача про зміну своєї юридичної адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 22.10.2024 у справі № 910/18480/20).
Апелянт є фізичною особою-підприємцем, на яку відповідно до ч. 1 ст. 4, пункт 5 частини четвертої статті 9 покладено обов'язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем), які відповідно до статті 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Отже, вказане дає підстави вважати, що така адреса позивача є актуальною, а відтак саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов'язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.
Вказівка позивачем у договорі оренди додатково поштової адреси не свідчить, що юридична адреса не є дійсною, тоді як правдивість даних внесених до реєстру щодо адреси презюмується, як така, що дозволяє здійснити зв'язок з особою.
Окрім того, додатково кореспонденція була вручена і співробітниці магазину Степаненко О.О., що розташований на орендованій території, про що свідчить її підпис на копії листа.
З огляду на це, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що балансоутримувач належно виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендаря про відсутність наміру продовження орендних правовідносин за визначеною ним адресою відповідно до вимог законодавства та умов Договору.
Щодо автоматичного продовження договору оренди відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України суд зазначає наступне.
Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди також визначені у статті 764 Цивільного кодексу України.
Суть продовження договору оренди згідно зі статтею 764 Цивільного кодексу України полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору у його поновленні.
Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Однак, фактично відповідачами було вчинено достатньо дій для вираження волі щодо припинення орендних правовідносин з позивачем, а тому договір не може вважатись продовженим на підставі ст. 764 ЦК України.
Сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь який час протягом всього строку дії такого договору (аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справах №906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18, від 16.07.2019 у справі №906/744/18, від 13.08.2019 у справі № 906/740/18, від 21.02.2022 у справі № 910/17533/20, від 02.02.2022 у справі № 914/1598/20).
Положення Постанови №634 не передбачають необхідності вчинення орендодавцем додаткових дій, зокрема направлення окремих заперечень орендарю після закінчення строку дії договору оренди. Відповідно до пункту 5 Постанови №634, саме направлення балансоутримувачем орендарю повідомлення про відмову від продовження договору оренди є ключовою умовою для припинення орендних правовідносин, а додаткові дії з боку орендодавця для досягнення цієї мети не передбачені.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13 листопада 2024 року по cправі № 910/18626/23.
Безпідставне утримання позивачем орендованого майна після закінчення строку дії договору та сплата орендних платежів не змінюють факту того, що відповідачі до закінчення договору неодноразово та недвозначно виражали свою волю на припинення орендних правовідносин, у тому числі, ініціюючи судові спори щодо виселення позивача з приміщення після закінчення строку дії договору.
Враховуючи вищенаведене, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги; рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на скаржника.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Лебедченко Миколи Федоровича на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023р. у справі № 908/2292/23 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 31.10.2023р. у справі № 908/2292/23 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу - підприємця Лебедченко Миколу Федоровича.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 08.10.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков