25 вересня 2025 року м. Харків Справа №917/434/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В. , суддя Склярук О.І.
за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,
за участю представників:
від позивача - Дубовик В.А.,
від відповідача - Гончарова А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (вх.№1574П від 09.07.2025) на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.06.2025 у справі №917/434/25 (м. Полтава, суддя Пушко І.І., повне рішення складено 19.06.2025)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмське звірогосподарство», с.Петрівка, Чутівський район, Полтавська область,
до Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», м Полтава,
про визнання недійсним та скасування рішення комісії Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», яке оформлене протоколом №00007038 від 11.10.2022, -
ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» (Позивач) звернулося до АТ «Полтаваобленерго» із позовом про визнання недійсним та скасування рішення комісії АТ «Полтаваобленерго» (Відповідач), яке оформлене протоколом №00007038 від 11.10.2022 (далі - оспорюване рішення), відповідно до якого здійснене донарахування позивачу за період з 24.06.2022 по 26.09.2022 обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, а саме: активної електроенергії обсягом 492 936 кВт год. у сумі 2 705 203,74 грн, плати за перетікання реактивної електроенергії обсягом 397 266 кВт год., у сумі 46 581,92 грн.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.06.2025 позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним та скасовано рішення комісії Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», яке оформлене протоколом №00007038 від 11.10.2022. Стягнуто з Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», вул. Старий Поділ, 5, м Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 00131819 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмське звірогосподарство», вул. Озерна, 16, село Петрівка, Чутівський район, Полтавська область, 38832, код ЄДРПОУ 22663149 - 2422,40 грн - витрат на сплату судового збору; 14 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
Акціонерне товариство «Полтаваобленерго» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 17.06.2025 у справі №917/434/25 повністю та прийняти нове рішення, за яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмське звірогосподарство» повністю відмовити; судові витрати покласти на Позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги Акціонерне товариство «Полтаваобленерго» зазначає наступне:
- згідно Заяви-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 29.12.2018, Відповідач погодив своє приєднання до умов типового договору про розподіл з Оператором системи розподілу на умовах Договору про постачання електричної енергії №229 від 10.04.2008 включно з питаннями, які регулювали індивідуальні характеристики об'єктів Споживача, а саме потужність, клас, режим роботи, акти розмежування балансової належності тощо;
- Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018 року (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме 28.12.2018) не зобов'язували Операторів системи розподілу одночасно із заявою-приєднанням надавати Споживачам паспорти точок розподілу. Дана норма була диспозитивною, що не позбавляло Відповідача самостійно звернутися із проханням отримати паспорт точки розподілу на відповідний об'єкт.
- Акт про порушення №00007038 від 27.09.2022 складений у відповідності до вимог ПРРЕЕ;
- відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.04.2020 у справі №908/2359/18 акт про порушення та процедура його складання не містять таких порушень, які спростовували б його дійсність, достовірність та законність, в ньому міститься достатньо необхідних даних для встановлення суті правопорушення та визначення обсягу завданих збитків. Дефекти акта перевірки не можуть спростовувати факту порушення, якщо він знайшов своє підтвердження в сукупності інших доказів. Будь-які дефекти акту не спростовують факту порушення Правил, які знайшли своє відображення в акті, та не є підставою для визнання акту недійсним. Для нарахування споживачу суми недооблікованої електричної енергії визначальним є сам факт порушення ПКЕЕ, який може доводитися у тому числі, але не виключно актом. Дане твердження корелюється із правовою позицією Верховного Суду у постанові №903/378/22 від 18.04.2023;
- визначення підпункту пункту 8.4.2 ПРРЕЕ є вирішальним для того, щоб виснувати у даній справі про необхідність або відсутність необхідності проведення експертизи в силу приписів пункту 8.4.4 ПРРЕЕ (такий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №910/14161/21);
- у своїй першій заяві по суті (позовній заяві від 28.02.2025) Позивач зазначив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000, 00 грн. згідно Акту про надання правничої допомоги №1 від 28.02.2025.
Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2025 для розгляду справи №917/434/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (вх.№1574П від 09.07.2025) на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.06.2025 у справі №917/434/25. Витребувано з Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/434/25.
24.07.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/434/25 (вх.№9100).
Від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмське звірогосподарство» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9360 від 31.07.2025), в якому останній просить апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 17.06.2025 у справі №917/434/25 залишити без змін; одночасно з ухваленням рішення вирішити питання щодо розподілу судових витрат, судові витрати понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізюмське звірогосподарство» покласти на Акціонерне товариство «Полтаваобленерго»; стягнути з Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмське звірогосподарство» витрати на професійну правничу допомогу; залучити до матеріалів справи №917/434/25 копії Акту про надання правничої допомоги №5 від 31.07.2025 р., рахунку №19/1-2025АР від 31.07.2025 р.
В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізюмське звірогосподарство» зазначає наступне:
- безпідставними є викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача про те що, при виконанні Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії сторони повинні керуватися положеннями Договору про постачання електричної енергії №229 від 10.04.2008 у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики;
- в Акті про порушення №00007038 від 27.09.2022 р. відсутнє посилання на п.8.4.2. глави 8.4 розділу VIII ПРРЕЕ , і зокрема на підпункт 3 п. 8.4.2. глави 8.4 розділу VIII ПРРЕЕ , які необхідні для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії параметри;
- у разі виявлення факту втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки, Відповідач до отримання результатів експертизи не мав правових підстав застосовувати положення глави 8.4 розділу VIII ПРРЕЕ для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії;
- при проведенні перевірки та розгляді комісією Акту про порушення №00007038 від 27.09.2022 не було встановлено причетності Відповідача до порушень, зазначених у пункті 8.4.2 глави 8.4 розділу VIII ПРРЕЕ, також не встановлено вини Відповідача в порушенні роботи вузла обліку;
- за таких умов у Відповідача не було правових підстав зазначати в Протоколі №00007038 від 11.10.2022 відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, а також надавати Позивачу розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з посиланням на відповідні пункти глави 8.4 цього розділу та розрахункові документи для оплати необлікованої електричної енергії та/або збитків;
- оскільки між позивачем та відповідачем на час складання Акту про порушення був відсутній договір в якому встановлений вищезазначений час роботи струмоприймачів, кількість часу повинна визначатись виходячи з робочих днів (5 днів на тиждень) та 8 год робочого часу;
- між ТОВ «Ізюмсьське звіргосподарство» (Позивачем) та АТ «Полтаваобленерго» (Відповідачем) не укладався договір про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної енергії, з огляду на що здійснені відповідачем нарахування є неправомірними;
- відповідач в суді першої інстанції не надавав жодних заперечень щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу та заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат, а також не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.09.2025 призначено апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (вх.№1574П від 09.07.2025) на рішення Господарського суду Полтавської області від 17.06.2025 у справі №917/434/25 на « 25» вересня 2025 р. об 11:00 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.09.2025 задоволено клопотання представника Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» - адвоката Гончарової А.С. про її участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/434/25, яке відбудеться 25.09.2025 об 11:00 год у залі судового засідання №132 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №917/434/25, яке відбудеться 25.09.2025 об 11:00 год постановлено провести за участю представника Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» - адвоката Гончарової А.С. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2025 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмське звірогосподарство» - адвоката Дубовика В.А. про його участь у судових засіданнях Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/434/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного представника. Судове засідання у справі №917/434/25 , яке призначено на 25.09.2025 об 11:00 год та подальші судові засідання у даній справі постановлено провести за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмське звірогосподарство» - адвоката Дубовика В.А. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку, з використанням власних технічних засобів вказаного заявника.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 25.09.2025 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі. Представник позивача проти вимог скарги заперечив, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутнього представника позивача та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, з 10.04.2008 між ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» (Позивач, споживач) та АТ «Полтаваобленерго» (Відповідач, постачальник) існували правовідносини щодо постачання електроенергії, які були врегульовані Договором про постачання електричної енергії №229 від 10.04.2008.
Відповідно до Акта розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, копія якого додана до відзиву до переліку об'єктів споживача (позивача) було включено холодильник, с.Чапаєво (теперішня назва - с. Петрівка).
П.2.3.4 Договору №229 від 10.04.2008 передбачено зобов'язання споживача здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком «порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».
Докази підписання між сторонами по справі зазначеного вище додатку до Договору №229 від 10.04.2008 надані сторонами не були, його копія в матеріалах справи відсутня.
29.12.2018 позивачем подано відповідачу Заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії.
У згаданій вище Заяві-приєднанні вказані адреси об'єктів позивача (Полтавська обл., Чутівський район, с. Петрівка) із зазначенням ЕІС-кодів точок комерційного обліку об'єктів (62Z0343578471250, 62Z0199079108186).
Також у Заяві-приєднанні зазначено про припинення діяльності постачальника ПАТ «Полтаваобленерго» за регульованим тарифом та приєднання споживача з 1 січня 2019 до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за особовим рахунком №22800229.
Станом на 29.12.2018 (дату подання Заяви-приєднання до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії доданої до позову) ПАТ «Полтаваобленерго» (Відповідач) мало затверджену постановою НКРЕКП №1442 від 16.11.2018 ліцензію з розподілу електричної енергії.
Відповідно до Договору про постачання електричної енергії споживачу №291021/3 від 29.10.2021, Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу з 01.12.2021 позивачем отримувалася електроенергія від постачальника ТОВ «КАРМА ТРЕЙДИНГ», м. Полтава, ЕІС-код точки комерційного обліку - 62Z0343578471250, 62Z0199079108186).
АТ «Полтаваобленерго» (Відповідачем) здійснено ввідний контроль та опломбування доступу до механічного блокування зміни параметрів лічильника ZMG410CR4.041b.37 S2 заводський номер 56538309, рік випуску 2021, що підтверджується копією Протоколу вхідного контролю електролічильника від 24.02.2021.
Згідно з Актом програмування електронного багатофункціонального засобу обліку від 24.02.2021, АТ «Полтаваобленерго» (відповідачем) здійснено програмування лічильника ZMG410CR4.041b.37 S2 заводський номер 56538309, встановлено період інтеграції: 30 хв.
Згідно з Актом технічної перевірки засобів обліку електричної енергії від 10.03.2021 представниками АТ «Полтаваобленерго» здійснено встановлення лічильника ZMG410CR4.041b.37 S2 заводський номер 56538309, рік випуску 2021, балансова належність: власність споживача, покази: А 000000,00, R 000000,00, на об'єкті позивача - холодильник (КТП-83), с.Петрівка.
Згідно з Актом пломбування засобів обліку електричної енергії ( як включений як додаток до змісту Акта технічної перевірки від 10.03.2021) відповідачем опломбовані: лічильник заводський номер 56538309, клемна кришка лічильника, випробувальна колодка, ввідний автомат, шафа обліку, трансформатори струму фази А,В,С, силовий трансформатор, ввідний автомат, розподільний пристрій 0,4.
Згідно з Актом технічної перевірки вузлів обліку електричної енергії від 30.07.2021, відповідачем здійснено перевірку вузлів обліку, і зокрема лічильника ZMG410CR4.041b.37 S2, заводський номер 56538309, рік випуску 2021, балансова належність: власність споживача, покази: А 002214,62, R 000988,29. В зазначеному Акті технічної перевірки від 30.07.2021 вказано про наявність функцій інтервального обліку та дистанційного зчитування даних лічильника (наявна передача даних), а також зазначено про придатність засобів обліку до експлуатації в якості розрахункових.
27.09.2022 представниками відповідача, а саме провідним інженером групи технічного аудиту Чутівської дільниці Полтавської об'єднаної філії АТ «Полтаваобленерго» Бондар Олегом Миколайовичем (службове посвідчення №66) та інженером групи технічного аудиту Чутівської дільниці Полтавської об'єднаної філії АТ «Полтаваобленерго» Білан Оксаною Іванівною (службове посвідчення №67) здійснено перевірку об'єкта позивача - КТП-83 (холодильник) за адресою 38832, Полтавська область, Чутівський район, село Петрівка, вул. Озерна, 16 та складено Акт про порушення №00007038 від 27.09.2022.
Відповідно до змісту Акта про порушення №00007038 від 27.09.2022 встановлено порушення п.2.3.4, п5.5.5.9, п.5.5.5.25 п.8.2.4 ПРРЕЕ, п.11.9.1 п.11.9.2 КСР - втручання в роботу засобів вимірювальної техніки, а саме: порушена схема підключення розрахункового засобу обліку електричної енергії, при почерговому фазному включенні контрольного однофазного навантаження фаз А, В, С лічильний механізм не враховує електроенергію, покази електролічильника не змінюються, спожита електроенергія по фазі А,В,С не враховується. Знеструмлення, порушення виконано шляхом пошкодження дротів від випробувальної колодки до електролічильника. Споживачу продемонстровано порушення.
В п.5 Акта про порушення №00007038 від 27.09.2022 зазначено, що Споживачем не надані паспортні дані всіх струмоприймачі, Споживач не забезпечив включення всіх наявних струмоприймачів.
Акт про порушення №00007038 від 27.09.2022 підписаний без зауважень Олійником Віталієм Анатолійовичем (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Чутівським РС УДМС України в Полтавській області від 02.09.2016) як особою, яка допустила представників Оператора системи розподілу (відповідача) до електроустановок Споживача (позивача).
Додатками до Акта про порушення №00007038 від 27.09.2022 є схема електроживлення споживача від 27.09.2022; фотоматеріали; вимога від 27.09.2022; Акт технічної перевірки вузлів обліку електричної енергії до 1000В від 27.09.2022, копії яких додані до позовної заяви.
В п.11 Акта про порушення №00007038 від 27.09.2022 зазначено, що засідання комісії Оператора системи з розгляду складеного Акта про порушення відбудеться 11.10.2022 об 09 год. 00 хв. за адресою: м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5.
Копія Акта про порушення №00007038 від 27.09.2022 отримана Олійником В.А.
11.10.2022 на засіданні комісії АТ «Полтаваобленерго» по розгляду Акту про порушення споживачем ПРРЕЕ у складі: голови комісії С.Лебідь, членів комісії Т.Калініченко, О.Глаголь, без участі представника Споживача, прийнято рішення, яке оформлено Протоколом №00007038 засідання комісії АТ «Полтаваобленерго» від 11.10.2022 року по розгляду Акта про порушення №00007038 від 27.09.2022 (оспорюване рішення).
Оспорюваним рішенням встановлено факт порушення п.2.3.4, п5.5.5.9, п.5.5.5.25 п.8.2.4 ПРРЕЕ, п.11.9.1 п.11.9.2 КСР шляхом втручання в роботу засобів вимірювальної техніки, з викладенням опису порушення, ідентичного опису, викладеному в Акті про порушення №00007038 від 27.09.2022.
Оспорюваним рішенням донараховано позивачу обсяг та вартість необлікованої електроенергії за період 24.06.2022 по 26.09.2022, з урахуванням режиму роботи цілодобово, без вихідних, в кількості 492 936 кВт*год на суму 2 705 203,74 грн, із використанням при розрахунку розміру договірної потужності 363 кВт та коефіцієнту використання струмоприймачів 0,6, тобто із розрахунку споживання за добу 5227,2 кВт (363 Х 0,6 Х 24=5227,2).
Також оспорюваним рішенням нараховано плату за перетікання реактивної електроенергії за той же період за 397 266 кВАр*год на суму 46581,92 грн.
До відзиву на позов відповідачем додано висновок експерта №17852, складений судовим експертом Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл.проф.М.С.Бокаріуса» Чайкою Ю.І. за зверненням відповідача.
В зазначеному висновку експерт, за наслідком розгляду наданих позивачем копій схеми електропостачання та фотоматеріалів, які є додатками до Акта про порушення №00007038 від 27.09.2022, зробив висновок про те, що пошкодження провідників вторинних кіл вузла обліку, що позначено на схемі електроживлення споживача, впливатиме на результати визначення кількості електричної енергії. Втрата цілісності ланцюгів вторинних кіл вузла обліку, що поєднують випробувальну колодку з вимірювальним елементом трифазного лічильника унеможливлює облік електричної енергії. При цьому споживання електроенергії струмоприймачами відбуватиметься.
Позивач вважає що при проведенні перевірки та розгляді комісією Акту про порушення не було встановлено його причетності до порушень та не встановлено його вини в порушенні роботи вузла обліку. Також позивач вважає необґрунтованими здійснені відповідачем розрахунки необлікованої електричної енергії та окремо зазначає про відсутність підстав нарахування відповідачем плати за перетікання реактивної електроенергії.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
В оскаржуваному судовому рішенні місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем під час складення Акта про порушення не дотримано вимоги абзацу третього п.8.2.5 ПРРЕЕ (в редакції станом на дату проведення перевірки) щодо необхідності зазначення змісту виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти ПРРЕЕ. При цьому, суд відхилив доводи відповідача про те, що в ході здійснення перевірки у Позивача фактично виявлене порушення, яке передбачене саме п.п.3 п.8.4.2 ПРРЕЕ, посилання на який відсутнє в Акті про порушення №00007038 та в оспорюваному рішенні. Суд першої інстанції встановив, що відповідачем не надані суду докази узгодження між сторонами по справі цілодобової тривалості роботи обладнання та підписання відповідного додатку до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, тому здійснення в оспорюваному рішенні розрахунку обсягів та вартості необлікованої електроенергії цілодобово не відповідало вимогам ПРРЕЕ. Також суд вважає обґрунтованими доводи Позивача стосовно відсутності правових підстав для донарахування оспорюваним рішенням плати за перетікання реактивної електроенергії обсягом 397 266 кВт год на суму 46 581,92 грн. Крім того, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який відповідає вищевказаним критеріям, у даній справі, за представництво інтересів позивача, складає 14 000 грн, які відповідно до приписів п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України належить покласти на відповідача.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Правове регулювання правовідносин, пов'язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії регулюються, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії».
Частиною 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що споживач зобов'язаний, зокрема, дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів.
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову від 14.03.2018 №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - Правила).
Як визначено п. 1.1.1 Правил (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вони регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.
Відповідним пунктом Правил встановлено, що вони є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.
Відповідно до п. 5.5.5 Правил, споживач електричної енергії зобов'язаний дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.
У відповідності до п. 5.2.1 вказаних Правил, електропостачальник має право, зокрема, на безперешкодний доступ (за пред'явленням службового посвідчення) до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що встановлені на об'єктах споживачів, для візуального або автоматизованого зняття показів розрахункових засобів комерційного обліку; на відшкодування збитків, які виникли через дії чи бездіяльність споживача.
Пунктом 8.2.5. Правил встановлено, що у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи), оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 8 до цих Правил.
Акт про порушення складається представниками оператора системи, які мають таке право згідно з посадовою інструкцією, пройшли відповідне навчання та інструктаж, після пред'явлення ними службових посвідчень.
В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил та всі необхідні для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення із зазначенням:
меж балансової належності;
перерізів та матеріалу всіх проводів (кабелів), наявних у схемі підключення;
номінальної сили струму спрацювання комутаційних апаратів, задіяних у схемі підключення;
фазування лічильника на дату оформлення акта про порушення.
В акті про порушення заповнюються всі графи та рядки без пропусків. Виправлення чи підчищення не допускаються. Текст повинен бути однозначним, без можливості подвійного тлумачення.
В акті зазначаються заходи, яких було вжито або яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.
Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.
Акт про порушення підписується представником (представниками) оператора системи, який (які) брали участь у перевірці, та споживачем (представником споживача) або іншою особою, яка допустила представників оператора системи на об'єкт (територію) споживача для проведення перевірки (за умови посвідчення цієї особи).
До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в цьому акті.
Представники оператора системи перед складанням акта про порушення зобов'язані повідомити споживача про його право внести пояснення та зауваження до акта, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень.
Облік бланків актів про порушення ведеться оператором системи у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою журналі.
Акти про порушення та документи, що підтверджують факт їх отримання споживачем, повинні зберігатися оператором системи протягом трьох років з дня оформлення акта про порушення.
Відповідно до п.8.2.6. Правил на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг необлікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
Комісія з розгляду актів про порушення створюється оператором системи і має складатися не менше ніж з 3 уповноважених представників оператора системи.
Споживач має право бути присутнім на засіданні комісії з розгляду актів про порушення.
Оператор системи повинен вести журнал реєстрації засідань комісії з розгляду актів про порушення, в якому зазначаються дата проведення засідання; номер протоколу; склад комісії; склад запрошених на засідання комісії (представники Регулятора, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів); відмітка про присутність або відсутність споживача; перелік питань, які розглядалися на засіданні комісії; час розгляду кожного з питань, зміст окремої думки учасників комісії (у разі її наявності) та стислий зміст рішення.
Споживач має бути повідомлений оператором системи про місце, час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 7 календарних днів до призначеної дати засідання.
У разі відмови споживача або представника споживача від отримання акта про порушення, у якому визначено місце, час та дату проведення засідання комісії, або окремого повідомлення про місце, час і дату засідання комісії оператор системи направляє споживачу таке повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу, визначену в даних щодо споживача, наявних в оператора системи. У такому разі оператор системи має право розглянути акт про порушення на засіданні комісії, яке має відбутися по закінченню 30 календарних днів від дати направлення споживачу такого повідомлення. За зверненням споживача оператор системи може розглянути акт про порушення на засіданні комісії раніше указаного терміну.
Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу.
У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості необлікованої електричної енергії. В такому разі разом з протоколом споживачу надаються розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії з посиланням на відповідні пункти глави 8.4 цього розділу та розрахункові документи для оплати необлікованої електричної енергії та/або збитків.
Згідно з п. 8.2.7 Правил спірні питання, які виникають між сторонами при складанні акта про порушення, при визначенні розміру суми збитків, належної до оплати, а також при здійсненні платежів, вирішуються у судовому порядку.
Вимога про скасування рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, оскільки таке рішення комісії, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення Правил, безпосередньо впливає на права та обов'язки відповідного суб'єкта господарювання в контексті його відносин з електропередавальною організацією, встановлює обсяг і вартість недоврахованої електроенергії та створює загрозу припинення електропостачання відповідного споживача.
Згідно з п. 8.4.1., пп. 5-8 пункту 8.4.2. глави 8.4. ПРРЕЕ визначено, що оператор системи визначає обсяг та вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення цих Правил та/або виявлення фактів безоблікового споживання електричної енергії, самовільного підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без засобів вимірювальної техніки, відповідно до вимог цієї глави.
Визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснюється оператором системи на підставі акта про порушення, складеного у порядку, визначеному цими Правилами, у разі виявлення таких порушень, зокрема:
- самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі без порушення схеми обліку;
- самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі оператора системи з порушенням схеми обліку;
- самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, що не є власністю оператора системи, з порушенням схеми обліку;
- використання «штучного нуля», що призвело до споживання необлікованої електричної енергії.
Відповідно до п.8.4.2. ПРРЕЕ визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії здійснюється оператором системи на підставі акта про порушення, складеного у порядку, визначеному цими Правилами, у разі виявлення таких порушень:
1) порушення цілісності пломб, цілісності пломбувального матеріалу, на якому встановлені пломби (дріт, кордова нитка тощо), порушення цілісності гвинтів, на яких закріплено пломбувальний матеріал (далі - пошкодження пломб), або відсутність на засобах вимірювальної техніки пломб з відбитками тавр про їх повірку чи пломб з відбитками тавр оператора системи або інших заінтересованих сторін, установлених на кріпленнях кожуха лічильника електричної енергії (за умови наявності акта про пломбування, складеного в порядку, установленому Кодексом комерційного обліку, або іншого документа, який підтверджує факт пломбування і передачу на збереження засобів вимірювальної техніки, установлених пломб, та за умови втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки);
2) пошкодження або відсутність пломб з відбитками тавр оператора системи чи інших заінтересованих сторін, установлених на засобах (вузлах) вимірювальної техніки в місцях, указаних в акті про пломбування, складеному в порядку, визначеному Кодексом комерційного обліку, або в іншому документі, який підтверджує факт пломбування і передачу на збереження засобів вимірювальної техніки та установлених пломб (крім пломб, установлених на кріпленнях кожуха лічильника електричної енергії);
3) пошкодження (розбите скло, пошкодження цілісності корпусу лічильника тощо) або відсутність засобів вимірювальної техніки (за умови наявності акта про пломбування, складеного в порядку, установленому Кодексом комерційного обліку, або іншого документа, який підтверджує передачу на збереження засобів вимірювальної техніки, та у разі пошкодження засобів вимірювальної техніки за умови втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки), інші дії споживача, які призвели до зміни показів засобів вимірювальної техніки (використання фазозсувного трансформатора, постійних магнітів (у разі невстановлення на/в лічильник індикаторів), пристрою випромінювання електромагнітних полів тощо);
4) фіксація індикаторами впливу на лічильник електричної енергії постійного (змінного) магнітного або електричного полів (далі - фіксація індикаторами впливу фізичних полів), пошкодження або відсутність індикаторів (за умови наявності акта про пломбування, складеного в порядку, визначеному Кодексом комерційного обліку, або іншого документа, який підтверджує факт встановлення та передачі на збереження індикаторів);
5) самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі без порушення схеми обліку;
6) самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електричної мережі оператора системи з порушенням схеми обліку;
7) самовільне підключення електроустановок, струмоприймачів або електропроводки до електромережі, що не є власністю оператора системи, з порушенням схеми обліку;
8) використання «штучного нуля», що призвело до споживання необлікованої електричної енергії;
9) пошкодження або відсутність пломб на засобах вимірювальної техніки, що вимірюють обсяг електричної енергії, розподіленої мережами споживача (основного споживача), пошкодження (розбите скло, пошкодження цілісності корпусу лічильника тощо) зазначених засобів вимірювальної техніки (за наявності акта про пломбування, складеного в порядку, визначеному Кодексом комерційного обліку, який підтверджує факт пломбування і передачу на збереження засобів вимірювальної техніки та установлених пломб), інші дії споживача, які призвели до зміни показів цих засобів вимірювальної техніки.
Тобто, колегія суддів зазначає, що під час складення акту про порушення ПРРЕЕ та прийняття оператором системи рішення з розгляду такого акту, оператор системи зобов'язаний діяти обґрунтовано, однозначно мотивувати свої висновки щодо належної кваліфікації дій споживача, що призвели до такого порушення, та визначення конкретного порушення, передбаченого цими Правилами, зокрема визначених у пункті 8.4.2., адже застосування тієї чи іншої формули та, відповідно, її показників для визначення, зокрема, величини розрахункового добового обсягу споживання електричної енергії наслідок, розрахунку вартості необлікованої електричної енергії залежить від виду вчиненого порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2022 уповноваженими представниками Акціонерного товариства «Полтаваобленерго», а саме провідним інженером групи технічного аудиту Чутівської дільниці Полтавської об'єднаної філії АТ «Полтаваобленерго» Бондар Олегом Миколайовичем (службове посвідчення №66) та інженером групи технічного аудиту Чутівської дільниці Полтавської об'єднаної філії АТ «Полтаваобленерго» Білан Оксаною Іванівною (службове посвідчення №67) було здійснено перевірку об'єкта позивача - КТП-83 (холодильник) за адресою 38832, Полтавська область, Чутівський район, село Петрівка, вул. Озерна, 16 та встановлено порушення споживачем правила обліку електричної енергії.
За фактом виявленого порушення представниками Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» у присутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмське звірогосподарство» складено Акт про порушення №00007038 від 27.09.2022. За змістом вказаного Акту перевіркою встановлено порушення позивачем п.2.3.4, п.5.5.5.9, п.5.5.5.25, п.8.2.4 ПРРЕЕ, п.11.9.1 п.11.9.2 КСР - втручання в роботу засобів вимірювальної техніки, а саме: порушена схема підключення розрахункового засобу обліку електричної енергії, при почерговому фазному включенні контрольного однофазного навантаження фаз А, В, С лічильний механізм не враховує електроенергію, покази електролічильника не змінюються, спожита електроенергія по фазі А,В,С не враховується; знеструмлення, порушення виконано шляхом пошкодження дротів від випробувальної колодки до електролічильника.
Водночас, у даному випадку Акт про порушення №00007038, а також оспорюване рішення відповідача не містить посилання на конкретний підпункт п. 8.4.2 ПРРЕЕ, порушення якого було встановлено під час перевірки, на що обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції.
Водночас, пунктом 8.4.4 ПРРЕЕ передбачено, зокрема, що факт пошкодження пломб та/або індикаторів, та/або засобів вимірювальної техніки, факт втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки, крім випадків спрацювання індикаторів (фіксації індикаторами впливу фізичних полів), має бути підтверджений експертизою, проведеною спеціалізованою організацією (підприємством), яка має право на її проведення відповідно до законодавства (далі - експертиза). До отримання оператором системи результатів експертизи положення цієї глави не застосовуються для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, за винятком випадків, передбачених цим пунктом. У разі виявлення у споживача порушень, зазначених у підпунктах 2 - 4 пункту 8.4.2 цієї глави (у частині відсутності засобів вимірювальної техніки, пломб, індикаторів та фіксації впливу фізичних полів індикатором), обсяг та вартість необлікованої електричної енергії визначається оператором системи відповідно до положень цієї глави без проведення відповідної експертизи.
З аналізу наведеної вище норми вбачається, що положеннями пункту 8.4.4 ПРРЕЕ передбачено проведення експертизи, проте у разі виявлення порушень, зазначених у підпунктах 2-4 пункту 8.4.2, обсяг та вартість необлікованої електричної енергії визначається оператором системи відповідно до положень цієї глави без проведення відповідної експертизи.
Разом з тим, визначення порушення відповідно до підпункту пункту 8.4.2 Правил є вирішальним для того, щоб зробити висновок у даній справі про необхідність або відсутність необхідності проведення експертизи в силу приписів пункту 8.4.4 Правил (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №910/14161/21).
При цьому, як правильно встановлено судом першої інстанції, посилання відповідача на те, що в ході здійснення перевірки у позивача фактично виявлене порушення, яке передбачене саме п.п.3 п.8.4.2 ПРРЕЕ, є необґрунтованим, оскільки посилання на відповідне нормативне положення відсутнє як в акті про порушення, так і в оспорюваному рішенні. А зміст п.п.3 п.8.4.2 ПРРЕЕ не узгоджується із описаним в Акті виявленим порушенням. Інших належних та допустимих доказів, на підставі яких можна встановити належність виявленого порушення до конкретних підстав, передбачених п.8.4.2 ПРРЕЕ матеріали справи не містять.
Колегією суддів враховується позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.04.2020 у справі №908/2359/18, на яку посилається апелянт, відповідно до якої незначні дефекти акта не можуть спростувати порушення споживачем ПРРЕЕ. Разом з цим, у даному випадку йдеться про викладення змісту акта таким чином, що призводить до подвійного тлумачення його змісту, що впливає на визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, необхідність проведення експертизи, а отже не є незначним дефектом оспорюваного акту.
При цьому, судова колегія вказує, що долучений до матеріалів справи відповідачем Висновок експерта №17852 від 25.04.2024, який складений через півтора року після проведення засідання комісії та складення Протоколу №00007038 від 11.10.2022, не підтверджує факт втручання споживача в роботу засобів вимірювальної техніки в розумінні ПРРЕЕ.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 зазначеного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Відповідно до статті 89 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Отже, наведені дефекти акту про порушення, який є неоднозначним в розрізі кваліфікації порушення, свідчить про наявність підстав для визнання його неналежним доказом на підтвердження вчинення позивачем порушення ПРРЕЕ, тоді як інших доказів на підтвердження вчинення позивачем визначеного ПРРЕЕ порушення суду не надано. Вказане є достатньою підставою для визнання недійсним ухваленого за результатом його розгляду рішення відповідача від 11.10.2022 (оспорюваного рішення), про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції.
Інші доводи апелянта зводяться до переоцінки вже встановлених та неоспорюваних фактів та не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.
Таким чином, оспорюване позивачем рішення, оформлене протоколом №00007038 від 11.10.2022 в основу якого покладено акт про порушення №00007038 від 27.09.2022, правомірно визнано судом першої інстанції недійсним та скасовано.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, колегія суддів вказує про наступне.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст.126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За приписами ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Положеннями ч.1 ст.1 зазначеного Закону унормовано, що договір про надання правової допомоги визначено як домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги
Як вбачається з матеріалів справи, при розгляді справи №917/434/25 в суді першої інстанції ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» (позивачу) надавалась професійна правнича допомога на підставі Договору про надання правничої допомоги №1-2025АР від 24.02.2025. Види правової допомоги, розмір гонорару та строки оплати визначені в Протоколі погодження видів правничої допомоги, розміру гонорару та витрат адвоката від 24.02.2025 (Додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги №1-2025АР від 24.02.2025).
Відповідно до п. 1.1. Договору предметом даного Договору є надання Адвокатом правової допомоги Клієнту в зв'язку з прийняттям комісією АТ «Полтаваобленерго» по розгляду Акта про порушення споживачем ПРРЕЕ рішення про донарахування Клієнту за період з 24.06.2022 по 26.09.2022 обсягу та вартості необлікованої електричної енергії, оформленого Протоколом №00007038 засідання комісії АТ «Полтаваобленерго» від 11.10.2022 р., зокрема для захисту та поновлення прав Клієнта шляхом визнання недійсним та скасування рішення комісії АТ «Полтаваобленерго» по розгляду Акта про порушення споживачем ПРРЕЕ, оформленого Протоколом №00007038 засідання комісії АТ «Полтаваобленерго» від 11.10.2022 р., в судовому порядку (в господарському суді), з метою отримання позитивного остаточного судового рішення.
Згідно з п. 4.1. Договору гонорар є формою винагороди Адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої допомоги Клієнту.
Додатковий гонорар є винагородою Адвоката за досягнення для Клієнта бажаного позитивного рішення за результатами наданої Адвокатом правничої допомоги.
Загальний розмір гонорару Адвоката за даним Договором складається з сум гонорарів за фактично надану правничу допомогу які вказуються в Акті (Актах) про надання правничої допомоги підписаному (них) Сторонами.
Згідно п. 4.4. Договору види правової допомоги, розмір гонорару (основного та додаткового) за кожен окремий вид правової допомоги та розмір відшкодування витрат, а також порядок і строки оплати визначаються та погоджуються Сторонами в Протоколі погодження розміру гонорару та витрат , який підписується Сторонами та є невід'ємною частиною договору.
Згідно п. 4.5. Договору правова допомога вважаються наданою належним чином, якщо між Сторонами підписано Акт про надання правової допомоги і до підписання акту Клієнт у письмовому вигляді не надав вмотивованих зауважень щодо якості надання правової допомоги. Акт про надання правової допомоги вважається погодженим та підписаним Сторонами, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не повернув Адвокату підписаний Акт та не надав Адвокату письмові аргументовані заперечення на Акт.
Акт про надання правової допомоги складається та підписується сторонами по факту надання правової допомоги. Акт про надання правової допомоги може бути складений та підписаний сторонами як щодо окремої наданої правової допомоги, так і щодо сукупності видів правової допомоги наданої протягом певного періоду часу.
В межах Договору про надання правової допомоги №1-2025АР від 24.02.2025 адвокатом надано ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» (Позивачу) наступну правничу допомогу:
1. Згідно Акту про надання правничої допомоги №1 від 28.02.2025 надано правничу допомогу на суму 7000,00 грн, а саме:
- здійснено попередній аналіз обставин , інформації та документів, законодавства, яке підлягає застосуванню, надання консультацій (1000,00 грн.);
- складено позовну заяву (6000,00 грн.)
2. Згідно Акту про надання правничої допомоги №2 від 25.03.2025 надано правничу допомогу на суму 3000,00 грн., а саме складено відповідь на відзив у справі №917/434/25.
3. Згідно Акту про надання правничої допомоги №3 від 28.05.2025 надано правову допомогу на суму 4000,00 грн., а саме:
- здійснено представництво Клієнта в суді першої інстанції (участь в судовому засіданні 01.04.2025 р. у справі № 917/434/25) (1500,00 грн.);
- складено та подано через Електронний суд додаткові пояснення від 26.05.2025 р. у справі №917/434/25 (1000,00 грн.);
- здійснено представництво Клієнта в суді першої інстанції (участь в судовому засіданні 27.05.2025 р. у справі № 917/434/25) (1500,00 грн.).
Загалом ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» (Позивачем) отримано професійну правничу допомогу в зв'язку з розглядом справи №917/434/25 в Господарському суді Полтавської області в сумі 14000,00 грн.
Зазначені у Актах вартості послуг узгоджується із Протоколом погодження видів правничої допомоги, розміру гонорару та витрат адвоката.
Вказані акти підписано сторонами без зауважень.
Матеріалами справи підтверджується надання адвокатом визначених у Актах послуг на суму 14000,00 грн.
Враховуючи викладене, а також обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для вирішення спору, участь у судових засіданнях, ці витрати пов'язані з розглядом даної справи.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який відповідає вищевказаним критеріям, у даній справі, за представництво інтересів позивача, складає 14 000 грн, які відповідно до приписів п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України належить покласти на відповідача.
У поданій апеляційній скарзі відповідач зазначає, що у своїй першій заяві по суті (позовній заяві від 28.02.2025) позивач зазначив, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000, 00 грн згідно Акту про надання правничої допомоги №1 від 28.02.2025.
Колегія суддів зазначає, що згідно з частинами 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» зазначався попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи в суді першої інстанції. А саме позивачем зазначено, що:
1.Позивач поніс витрати на сплату судового збору в сумі 3028,00 грн.
2.Позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. надану згідно Акту про надання правничої допомоги №1 від 28.02.2025.
3.Додатково Позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірах передбачених в Протоколі погодження видів правничої допомоги, розміру гонорару та витрат адвоката від 24.02.2025 (Додаток №1 до Договору про надання правничої допомоги №1-2025АР від 24.02.2025) орієнтовно в сумі 7000,00 грн.
Отже в попередньому розрахунку загальна сума витрат на професійну правничу допомогу складала 14000,00 грн (7000,00 грн +7000,00 грн). З огляду на що відповідні доводи апелянта щодо суми попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
При цьому, відповідачем в суді першої інстанції не надано заперечень щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу чи клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Колегія суддів зазначає, що сама по собі незгода учасника справи із вартістю наданих послуг не свідчить про її неспівмірність та невідповідість критеріям реальності та розумності.
За таких обставин суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат позивача, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги адвокатом, дійшов обґрунтованих висновків щодо необхідності відшкодування відповідачем понесених позивачем у суді першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів вказує про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Ізюмське звірогосподарство» просило одночасно з ухваленням рішення вирішити питання щодо розподілу судових витрат, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Заявником на підтвердження зазначених судових витрат надано до матеріалів справи Акт про надання правничої допомоги №5 від 31.07.2025 та Рахунок №19.1-2025АР від 31.07.2025.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 та пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, до яких належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1-3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України докази розміру судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як зазначалося вище, до закінчення судових дебатів у справі, тобто у законодавчо визначений строк, представником позивача подано докази розміру судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Правнича допомога у суді апеляційної інстанції надана позивачу на підставі Договору про надання правничої допомоги №1-2025АР від 24.02.2025, положення якого встановлені судом вище у даній постанові.
Згідно Акту про надання правничої допомоги №5 від 31.07.2025 сторони засвідчили, що адвокатом складено відзив на апеляційну скаргу у справі №917/434/25 вартістю 4000,00 грн.
Відповідно до п.3 Акту №5 клієнт не має жодних претензій до адвоката щодо надання правничої допомоги.
Вказаний Акт підписано сторонами без зауважень та скріплено печаткою ТОВ «Ізюмське звірогосподарство».
Зазначена у Акті №5 вартість за послугу зі складення відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 4000,00 грн узгоджується із розміром гонорару, визначеним у Протоколі погодження видів правничої допомоги за вказаний вид правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Проте, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6,7,9 статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. За таких обставин, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 Господарського процесуального кодексу України.
Проаналізувавши надані представником позивача докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду апеляційним судом даної справи, оцінивши співмірність заявлених до стягнення витрат з обсягом виконаної представником позивача роботи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що наведена вартість за подання відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 4000,00 грн є обґрунтованою, дійсною, необхідною та узгоджується із принципами співмірності та розумності.
Відповідач не надав заперечень чи клопотання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесену позивачем у суді апеляційної інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання представника позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду в розмірі 4000,00 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті судом першої інстанції оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження, а тому суд залишає скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
Ураховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтом, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 05.11.2025 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15.07.2025 № 4524-IX).
Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, суд був вимушений вийти за межі строку встановленого ст.273 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 17.06.2025 у справі №917/434/25 залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5; код ЄДРПОУ 00131819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізюмське звірогосподарство» (38832, Полтавська область, Чутівський район, село Петрівка, вул. Озерна, 16; код ЄДРПОУ 22663149) витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у суді апеляційної інстанції у розмірі 4000,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 06.10.2025.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук