вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" жовтня 2025 р. Справа№ 925/1433/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури
на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025
у справі № 925/1433/24 (суддя Гладун А.І.)
за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу
до Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області
про стягнення 1 632 825,00 грн,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
У листопаді 2024 року Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури (далі також - Прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу (далі також - Інспекція) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Білозірської сільської ради Черкаської області (далі також - Рада) про стягнення 1 632 825,00 грн шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статті 13 Конституції України, статей 19, 79, 92, 125, 126 Земельного кодексу України, статей 22 Цивільного кодексу України, статей 1, 7 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», статей 20-2, 34, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статей 1, 16 Закону України «Про управління відходами», статей 9, 21, 42, 43 Закону України «Про відходи», статей 35, 46 Закону України «Про охорону земель», положеннями Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів №171 від 27.10.1997 (зі змінами), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 №285/2725 та встановленими судом обставинами недоведення прокурором наявності у діях Білозірської сільської ради усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема протиправності її поведінки та причино-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, а також самого факту заподіяння державі збитків, внаслідок відсутності у Білозірської сільської ради державного акту на право постійного користування земельною ділянкою комунальної власності під сміттєзвалище, що унеможливлює задоволення позовних вимог про стягнення шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у справі № 925/1433/24 та постановити нове, яким позов Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Центрального округу до Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області про відшкодування збитків на користь держави, заподіяних внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства (забруднення та засмічення земельної ділянки за координатами 49.288437, 31.924298 в адмінмежах Білозірської ОТГ, площею 15000 кв.м.) в сумі 1 632 825,00 грн задовольнити. Судові витрати за подання позову та апеляційної скарги просить стягнути з Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області на користь Черкаської обласної прокуратури.
У апеляційній скарзі Прокурор у цілому не погоджується з висновками суду про відсутність в діях Ради складу цивільного правопорушення та наполягає на тому, що Державна екологічна інспекція Центрального округу, враховуючи факт невиконання її припису № 47/03/2-11/2021 від 26.07.2021 та факт триваючого порушення вимог закону щодо неприведення у відповідність до вимог законодавства режиму використання земельної ділянки (ріллі) за координатами 49.288437, 31.924298 під місце видалення відходів, на яке є паспорт місця видалення відходів, окремі розділи якого в черговий раз своєчасно не поновлювались, а саме за 2022-2023 роки, обґрунтовано дійшла висновку щодо наявності підстав для вжиття заходів до ліквідації сміттєзвалища та на законних підставах здійснила розрахунок шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.
Судом першої інстанції ці обставини залишились поза увагою, а відтак оскаржуване рішення суду має бути скасоване як таке, що не відповідає ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2025 сформовано колегію у складі: головуючого судді Євсікова О.О., суддів Алданової С.О., Корсака В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2025 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1433/24 та відкладено вирішення питань пов'язаних з рухом апеляційної скарги Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 до надходження матеріалів справи № 925/1433/24.
15.05.2025 матеріали справи №925/1433/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у справі №925/1433/24. Розгляд справи призначено на 11.06.2025. Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.
23.05.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив Ради на апеляційну скаргу прокурора, у якому Рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення, - без змін. Вважає, що матеріалами справи спростовуються доводи Прокурора про розміщення несанкціонованого сміттєзвалища на території Білозірської сільської ради, відповідно, висновок суду про недоведення прокурором обставин, викладених у позові та відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, - є обґрунтованим.
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Євсікова О.О., суддів Корсака В.А. та Алданової С.О. з метою дотримання приписів ч. 1 ст. 32 ГПК України щодо визначення судді (судді-доповідача) заявила про самовідвід від розгляду справи №925/1433/24.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 заяву головуючого судді Євсікова О.О., суддів Корсака В.А. та Алданової С.О. про самовідвід від розгляду справи № 925/1433/24 за апеляційною скаргою Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 задоволено. Відведено суддів Північного апеляційного господарського суду Євсікова О.О., Корсака В.А. та Алданова С.О. від розгляду справи №925/1433/24. Матеріали справи №925/1433/24 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 925/1433/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді: Іоннікової І.А., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у справі №925/1433/24 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б. Розгляд справи призначено на 09.07.2025.
09.07.2025 в судовому засіданні апеляційної інстанції розгляд справи № 925/1433/24 відкладено на 27.08.2025.
Службовою запискою секретаря судової палати та розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/489/25 від 20.08.2025 у зв'язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 07.08.2025 про звільнення судді Іоннікової І.А., яка є головуючим суддею у справі, призначено повторний автоматизований розподіл справи №925/1433/24.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2025 апеляційну скаргу у справі № 925/1433/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 апеляційну скаргу Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у справі № 925/1433/24 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б. та призначено її розгляд на 02.10.2025.
Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд іі задовольнити, а рішення скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вказуючи на необґрунтованість її вимог, просив суд відмовити у задоволенні скарги, а судове рішення - залишити без змін.
У судовому засіданні 02.10.2025 колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги Прокурора, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази, наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за межами с. Білозір'я на відстані 1,3 км від населеного пункту за координатами 49.288437, 31.924298 розташоване сміттєзвалище площею 2,0 га.
18.02.2002 Відділ містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Черкаської районної державної адміністрації погодив Білозірській сільській раді вибір земельної ділянки в довгострокове користування під розміщення сміттєзвалища.
18.02.2002 Державна екологічна інспекція в Черкаському районі Державного управління екології та природних ресурсів в Черкаській області Міністерства екології та природних ресурсів України погодила Білозірській сільській раді вибір земельної ділянки площею 2,0 га ріллі під розміщення сміттєзвалища твердих побутових відходів на землях, що перебувають у віданні Білозірської сільської ради.
20.02.2002 Черкаська райсанепідстанція визнала земельну ділянку с. Білозір'я придатною для будівництва сільського сміттєзвалища ТПВ.
06.03.2002 Черкаський районний відділ земельних ресурсів Черкаського обласного управління земельних ресурсів Державного комітету України по Земельних ресурсах погодив Білозірській сільській раді вибір земельної ділянки під розміщення сміттєзвалища твердих побутових відходів площею 2,0 га за рахунок земель, що перебувають у віданні Білозірської сільської ради (рілля).
20.01.2003 Черкаське обласне управління по меліорації і водному господарству «ЧЕРКАСИВОДГОСП» Державного комітету України по водному господарству погодило паспорт місця видалення відходів Білозірської сільської ради.
01.03.2007 Білозірська сільська рада зареєструвала паспорт місця видалення відходів (МВВ) №192 «Сміттєзвалище твердих побутових відходів с. Білозір'я Черкаського району Черкаської області» від 14.01.2003.
02.03.2007 Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області Міністерства охорони навколишнього природного середовища України погодило паспорт місця видалення відходів на сміттєзвалище побутових відходів Білозірської сільської ради, яке знаходиться в 1,3 км від с. Білозір'я Черкаського району.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, паспорт місця видалення відходів від 01.03.2007 №192 на сміттєзвалище с. Білозір'я внесено до обласного реєстру місць видалення відходів.
Матеріалами справи також підтверджується, що сміттєзвалище розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 7124981000:01:006:0763 за адресою: Черкаська область, Черкаський район, територія Білозірської сільської територіальної громади, категорія земель землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, з цільовим призначенням 11.08 земельні ділянки загального користування, відведені для цілей поводження з відходами, власник якої не визначений.
23.10.2024 проведено державну реєстрацію права власності Білозірської сільської ради на земельну ділянку кадастровий номер 7124981000:01:006:0763, площею 1,9843 га.
22.07.2021 Державна екологічна інспекція Центрального округу провела перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Білозірською сільською радою, за результатами якої склала акт №3/2/2021/ПЛ.
У акті перевірки екологічна інспекція встановила, що за межами с. Білозір'я на відстані 1,3 км від населеного пункту розташоване сміттєзвалище площею 2,0 га, найменування - Відходи діяльності установ громадського харчування і ремонту обладнання товарів та виробів інших, відходи комунальні. Група -77, клас небезпеки - 4. Паспорт МВВ в наявності та зареєстрований 01.03.2007 №192. За 2019-2020 роки Розділи 2, 5, 12 паспорту місця видалення відходів не поновлювались. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою під сміттєзвалище відсутній, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Під час обстеження території Білозірської сільської ради несанкціонованих сміттєзвалищ не виявлено.
26.07.2021 Державна екологічна інспекція Центрального округу склала припис №47/03/2-11/2021, яким зобов'язала сільського голову Білозірської сільської ради у строк до 26.10.2021 оформити документи на право користування земельною ділянкою під сміттєзвалище ТПВ (адмінмежі с. Білозір'я) (пункт 5), та у строк до 26.09.2021 ліквідувати несанкціоноване і неконтрольоване сміттєзвалище на підпорядкованій території за межами с. Білозір'я Черкаського району Черкаської області на відстані 1,3 км від населеного пункту, Черкаського району, за координатами 49.288437, 31.924298 (пункт 8).
17.05.2024 Державна екологічна інспекція Центрального округу провела плановий (запланований) захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища Білозірською сільською радою, за результатами якого склала акт.
У акті перевірки екологічна інспекція встановила, що неподалік с. Білозір'я за координатами 49.288437, 31.924298 розташоване сміттєзвалище твердих побутових відходів площею 1,5 га. Паспорт місця видалення відходів в наявності та зареєстрований 01.03.2007 №192, за 2022 -2023 роки Розділи 2, 5, 12 паспорту місця видалення відходів не поновлювались. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою під сміттєзвалище в с. Білозір'я відсутній, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України.
20.05.2024 Державна екологічна інспекція Центрального округу звернулася до голови Білозірської сільської ради з вимогою у строк до 21.06.2024 ліквідувати сміттєзвалище за координатами 49.288437, 31.924298;
16.05.2024 Державна екологічна інспекція Центрального округу склала акт відбору проб ґрунтів.
22.05.2024 Державна екологічна інспекція Центрального округу склала протокол вимірювань показників складу та властивостей ґрунтів, відібраних у період з 16.05.2024 до 21.05.2024 на території несанкціонованого сміттєзвалища на підпорядкованій території за межами с. Білозір'я на відстані 1,3 км від населеного пункту Черкаського району за координатами 49.288437, 31.924298.
02.08.2024 Державна екологічна інспекція Центрального округу надіслала Білозірській сільській раді лист №02.1-08/3687, в якому повідомила, що заподіяний державі збиток за забруднення та засмічення земельної ділянки становить 1 632 825,00 грн та розрахований відповідно до Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.
Предметом спору у справі, що переглядається є вимога Прокурора про покладення на Раду збитків, завданих нею внаслідок порушення природоохоронного законодавства, а саме, засмічення земельної ділянки побутовими відходами внаслідок розміщення на ній несанкціонованого сміттєзвалища.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Рада наполягала на тому, що розміщене за наданими Прокурором координатами сміттєзвалище є санкціонованим, що виключає можливість застосування до відповідача заходів, визначених природоохоронним законодавством.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Так, відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.
Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (стаття 19 Земельного кодексу України).
Відповідно до статі 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, належить здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині: додержання органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами вимог законодавства України про охорону земель.
Згідно з частиною 1 статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства про використання та охорону земель; обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, законодавства про оцінку впливу на довкілля, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин; складання протоколів про адміністративні правопорушення та розгляд справ про адміністративні правопорушення, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом; пред'являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; одержання безоплатно в установленому порядку необхідних для виконання покладених на нього завдань інформації, документів і матеріалів від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, фізичних осіб; надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб'єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням;
Відповідно до частини 1 статті 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Статтею 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що забруднення земель - накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін. псування земель - порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про управління відходами» відходи це будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися.
Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про управління відходами» утворювачі відходів, крім утворювачів відходів домогосподарств, зобов'язані: 1) запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; 2) класифікувати свої відходи відповідно до Національного переліку відходів та Порядку класифікації відходів; 3) обробляти відходи самостійно, за наявності дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів, або передавати їх для оброблення суб'єктам господарювання у сфері управління відходами, які мають такий дозвіл; 4) у разі утворення побутових відходів укладати договір про надання послуги з управління побутовими відходами з виконавцем відповідної послуги та вносити плату за надання такої послуги відповідно до встановлених тарифів; 5) не допускати змішування відходів, що можуть бути відновлені, з відходами, що не можуть бути відновлені; 6) вести облік відходів, що утворилися в результаті їхньої діяльності, та подавати відповідну звітність; 7) розробляти та виконувати плани управління відходами підприємств, установ та організацій у встановленому порядку; 8) забезпечувати утримання в належному санітарному і технічному стані місць утворення та зберігання відходів, а також забезпечувати дотримання встановлених правил техніки безпеки та пожежної безпеки у таких місцях; 9) надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність; 10) призначати відповідальних осіб у сфері управління відходами; 11) відшкодовувати шкоду, заподіяну здоров'ю та майну громадян України, навколишньому природному середовищу, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил управління відходами, відповідно до закону; 12) подавати декларацію про відходи, якщо діяльність такого утворювача відходів призводить до утворення небезпечних відходів або річний обсяг утворення відходів, що не є небезпечними, перевищує 50 тонн.
Згідно із статтею 9 Закону України «Про відходи» (в редакції на час здійснення перевірки Державною екологічною інспекцією Центрального округу у період 22.07.2021- 23.07.2021) суб'єктами права власності на відходи є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи та організації усіх форм власності, територіальні громади, Автономна Республіка Крим і держава. Територіальні громади є власниками відходів, що утворюються на об'єктах комунальної власності чи знаходяться на їх території і не мають власника або власник яких невідомий (безхазяйні відходи). Держава є власником відходів, що утворюються на об'єктах державної власності чи знаходяться на території України і не мають власника або власник яких невідомий (крім відходів, зазначених у частині другій цієї статті), а також в інших випадках, передбачених законом. Від імені держави управління відходами, що є державною власністю, здійснюється Кабінетом Міністрів України відповідно до закону. Суб'єкти права власності володіють, користуються і розпоряджаються відходами в межах, визначених законом.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про відходи» (в редакції на час здійснення перевірки Державною екологічною інспекцією Центрального округу у період 22.07.2021- 23.07.2021) органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують: а) виконання вимог законодавства про відходи; б) розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів; в) організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів; г) затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням; д) вжиття заходів для стимулювання суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами; е) вирішення питань щодо розміщення на своїй території об'єктів поводження з відходами; є) координацію діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, що знаходяться на їх території, в межах компетенції; з) здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території; и) ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів; і) сприяння роз'ясненню законодавства про відходи серед населення, створення необхідних умов для стимулювання залучення населення до збирання і заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини; ї) здійснення інших повноважень відповідно до законів України; й) надання згоди на розміщення на території села, селища, міста місць чи об'єктів для зберігання та захоронення відходів, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю; м) здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами відповідно до закону та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.
Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами.
Відповідно до пунктів «а», «и», «ї» статті 42 Закону України «Про відходи» (в редакції на час здійснення перевірки Державною екологічною інспекцією Центрального округу у період 22.07.2021- 23.07.2021) особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за: а) порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків; и) невиконання вимог щодо поводження з відходами (під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення та захоронення), що призвело до негативних екологічних, санітарно-епідемічних наслідків або завдало матеріальної чи моральної шкоди; ї) порушення встановлених правил і режиму експлуатації установок і виробництв з оброблення та утилізації відходів, а також полігонів для зберігання чи захоронення промислових, побутових та інших відходів (сміттєзвалищ, шламосховищ, золовідвалів тощо).
Згідно зі статтею 43 Закону України «Про відходи» (в редакції на час здійснення перевірки Державною екологічною інспекцією Центрального округу у період 22.07.2021- 23.07.2021) підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.
Пунктом 10 статті 35 Закону України «Про охорону земель» встановлено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.
Відповідно до статті 46 Закону України «Про охорону земель» при здійсненні господарської діяльності, пов'язаної із зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням і захороненням відходів, забезпечуються: виконання заходів щодо запобігання або зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечне поводження з ними; максимальне збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанта територіального розміщення об'єктів поводження з відходами; зняття родючого шару ґрунту, його складування, збереження та використання при рекультивації земель, покращенні малопродуктивних земель і благоустрої населених пунктів; запобігання негативному впливу об'єктів поводження з відходами, що використовуються для збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення відходів на ґрунтовий покрив прилеглих територій; рекультивація земельних ділянок після ліквідації об'єктів поводження з відходами. Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення. Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. У районах можливого забруднення земель небезпечними відходами, у тому числі аварійними, викидами від стаціонарних і пересувних джерел за рішенням місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування проводяться постійні або періодичні обстеження хімічного складу ґрунтів з метою виявлення та визначення їх негативного впливу на здоров'я людини, а також окремих видів природних ресурсів і довкілля в цілому. Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України «Про відходи».
Відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів №171 від 27.10.1997 (зі змінами), зареєстрованої в Міністерстві юстиції 05.05.1998 №285/2725, зокрема:
п. 3.1 - землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення);
п. 3.2 - землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища;
п. 3.3 - факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель;
п. 3.4 - визначення обсягу забруднення земельних ресурсів у кожному випадку є самостійним завданням через різноманітність геоморфологічних, геологічних та гідрологічних умов. За наявності інформації про кількість (об'єм, маса) забруднюючої речовини, яка проникла у певний шар землі, визначаються площа, глибина просочування;
п. 3.4.1 - якщо за зовнішніми ознаками забруднення земельної ділянки неможливо встановити площу забруднення чи глибину просочування, ці параметри визначають за підпунктом 3.6 цієї Методики;
п. 3.5 - при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди;
п. 3.5.1 - об'єм відходів (куб. м), що спричинили засмічення, встановлюють за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням;
п. 3.6 - у випадках коли обсяг забруднення не може бути визначено відповідно до підпункту 3.4 цієї Методики, визначення обсягу забруднення земельних ресурсів здійснюється із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, а у разі необхідності із залученням спеціалізованих організацій;
п. 3.7 - відшкодування шкоди за забруднення земель не звільняє порушника від необхідності здійснення заходів для локалізації осередка забруднення та ліквідації його наслідків у найкоротший строк.
Згідно з частиною 4 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (частина 1 статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Частиною 1 статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Надаючи оцінку наданим сторонам доказам, суд першої інстанції прийшов до мотивованого висновку про відсутність у діях Ради ознак порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Так, на підставі поданих сторонами доказів суд встановив, що за межами с. Білозір'я на відстані 1,3 км від населеного пункту за координатами 49.288437, 31.924298 розташоване сміттєзвалище площею 2,0 га.
Матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка під розміщення сміттєзвалища була погоджена у встановленому законом порядку Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Черкаської області Черкаської районної державної адміністрації, Державною екологічною інспекцією в Черкаському районі Державного управління екології та природних ресурсів в Черкаській області Міністерства екології та природних ресурсів України, Черкаською райсанепідстанцією, Черкаським районним відділом земельних ресурсів Черкаського обласного управління земельних ресурсів Державного комітету України по Земельних ресурсах, Черкаським обласним управлінням по меліорації і водному господарству «ЧЕРКАСИВОДГОСП» Державного комітету України по водному господарству.
01.03.2007 Білозірська сільська рада зареєструвала паспорт місця видалення відходів (МВВ) №192 «Сміттєзвалище твердих побутових відходів с. Білозір'я Черкаського району Черкаської області» від 14.01.2003. Паспорт також пройшов погодження Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
Паспорт місця видалення відходів від 01.03.2007 №192 на сміттєзвалище с. Білозір'я внесено до обласного реєстру місць видалення відходів.
Сміттєзвалище розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 7124981000:01:006:0763 за адресою: Черкаська область, Черкаський район, територія Білозірської сільської територіальної громади, категорія земель землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, з цільовим призначенням 11.08 земельні ділянки загального користування, відведені для цілей поводження з відходами, власник якої не визначений.
Отже, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку, що впродовж 15 років з березня 2007 року на підставі паспорту місця видалення відходів Білозірська сільська рада використовує земельну ділянку під сміттєзвалище твердих побутових відходів.
22.07.2021 Державна екологічна інспекція Центрального округу провела перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Білозірською сільською радою, за результатами якої склала акт №3/2/2021/ПЛ.
У акті перевірки екологічна інспекція встановила що, на території Білозірської сільської ради несанкціонованих сміттєзвалищ не виявлено. За межами с. Білозір'я на відстані 1,3 км від населеного пункту розташоване сміттєзвалище площею 2,0 га, на яке 01.03.2007 зареєстрований паспорт місця видалення відходів.
Водночас, екологічна інспекція встановила відсутність у Білозірської сільської ради державного акту на право постійного користування земельною ділянкою під сміттєзвалище, що, на переконання інспекції, є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України, за змістом яких право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
26.07.2021 Державна екологічна інспекція Центрального округу склала припис, яким зобов'язала сільського голову Білозірської сільської ради у строк до 26.10.2021 оформити документи на право користування земельною ділянкою під сміттєзвалище та у строк до 26.09.2021 ліквідувати несанкціоноване і неконтрольоване сміттєзвалище.
17.05.2024 Державна екологічна інспекція Центрального округу провела плановий (запланований) захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища Білозірською сільською радою, за результатами якого склала акт.
У акті перевірки екологічна інспекція встановила, що неподалік с. Білозір'я розташоване сміттєзвалище твердих побутових відходів площею 1,5 га. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою під сміттєзвалище відсутній, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України.
Надаючи оцінку наданим Прокурором актам перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про те, що змістом порушення природоохоронного законодавства, яке встановлено Державною екологічною інспекцією Центрального округу під час перевірки Білозірської сільської ради у 2021 та 2024 роках є відсутність державного акта на право постійного користування земельною ділянкою під сміттєзвалище, а не забруднення земельної ділянки відходами, внаслідок розміщення на ній несанкціонованого сміттєзвалища.
Судом першої інстанції слушно враховано, що на час проведення перевірки у 2021 році та повторної перевірки у 2024 році земельна ділянка, яку Білозірська сільська рада використовує під сміттєзвалище, сформована не була, не були визначені її межі, їй не було присвоєно кадастровий номер, її не було зареєстровано у Державному земельному кадастрі. На земельну ділянку не були зареєстровані речові права власності чи користування.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-IX внесено зміни до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України, зокрема, у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; доповнено пунктом в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону».
23.10.2024 проведено державну реєстрацію права власності Білозірської сільської ради на земельну ділянку кадастровий номер 7124981000:01:006:0763, площею 1,9843 га, яка призначена саме під поводження з відходами, в тому числі їх розміщення, складування, в яку входить земельна ділянка площею 1,5 га з координатами 49.288437, 31.924298.
У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку, що у період від складення Державною екологічною інспекцією Центрального округу припису, яким Білозірську сільську раду зобов'язано оформити документи на право користування земельною ділянкою під сміттєзвалище ТПВ до часу складення розрахунку розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, земельна ділянка перебувала у комунальній власності Білозірської сільської ради.
Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Перебування земельної ділянки у комунальній власності Білозірської сільської ради унеможливлює набуття Білозірською сільською радою цієї ж земельної ділянки у постійне користування та виконання припису Державної екологічної інспекції Центрального округу від 26.07.2021 №47/03/2-11/2021, яким інспекція зобов'язала Білозірську сільську раду у строк до 26.10.2021 оформити документи на право користування земельною ділянкою під сміттєзвалище ТПВ.
Отже, наявними у справі матеріалами справи спростовуються обставини розміщення на спірній земельній ділянці несанкціонованого сміттєзвалища, а також притягнення Ради до відповідальності саме за порушення природоохоронного законодавства у вигляді засмічення земельної ділянки побутовими відходами.
Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Надаючи оцінку матеріалам поданого Прокурором позову та доводам апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Прокурор не довів наявності у діях Білозірської сільської ради усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема протиправності її поведінки та причино-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, а також самого факту заподіяння державі збитків, внаслідок відсутності у Білозірської сільської ради державного акту на право постійного користування земельною ділянкою комунальної власності під сміттєзвалище, що зумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення шкоди, завданої державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Колегія суддів відхиляє доводи Прокурора про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає приписам ст. 236 ГПК України.
Оскаржуване рішення суду є законним, оскільки ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та обґрунтованим, так як ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих судом обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги, які зводяться до незгоди з висновком суду про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення позову Прокурора, - не спростовують відповідність оскаржуваного рішення нормам ст. 236 ГПК України.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Черкаську окружну прокуратуру.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у справі № 925/1433/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.04.2025 у справі №925/1433/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 925/1433/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 08.10.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська