вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" жовтня 2025 р. Справа№ 910/5438/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Тищенко А.І.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКРІТ ДЕВЕЛОПМЕНТ»
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2025
у справі № 910/5438/25 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТБУД ІНВЕСТ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКРІТ ДЕВЕЛОПМЕНТ»
про стягнення 612 986,30 грн,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТБУД ІНВЕСТ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКРІТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» про стягнення заборгованості за договором підряду №06-09/24-СП від 06.09.2024 у розмірі 612 986,30 грн з яких: 600 000,00 грн сума неповернутої попередньої оплати (авансу), 12 000,00 грн - пеня в розмірі 0,1 % від суми невикористаного попередньої оплати (авансу) за кожен день прострочення, 986,30 грн - проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3% річних за кожен день користування цими коштами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 у справі №910/5438/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКРІТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТБУД ІНВЕСТ» основну заборгованість у розмірі 600 000,00 грн, 3% річних у розмірі 986,00 грн, пеню у розмірі 10 191,78 грн та судовий збір у розмірі 7 334,13 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції унормовано положеннями статей 509, 526, 530, 549, 837, 854, 901, 903 ЦК України, статей 193, 231, 232 ГК України та встановленими судом обставинами наявності між сторонами договірних зобов'язань, на виконання яких позивачем було перераховано відповідачу авансовий платіж, який так і не був використаний відповідачем, а також не був повернутий у встановлений договором строк.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНКРІТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач вказує на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, оскільки суд помилково встановив, що відповідач зобов'язаний був повернути грошові кошти, сплачені на підставі п. 2.4 Договору. Судом не враховано доводи відповідача, за якими позивачем не було сплачено попередню оплату відповідно до п. 2.4. Договору, а здійснено передоплату на загальних підставах. Так, сукупність обставин свідчать про те, що передоплата у розмірі 600 000,00 грн не є авансовим платежем в розумінні п. 2.4. Договору, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідач звертався до позивача у порядку, визначеному п. 2.4 Договору. Про це свідчить відсутність заяв про необхідність придбання матеріалів, відсутність погодження такої необхідності між позивачем, відповідачем та кінцевим Замовником будівництва, а також те, що у Платіжній інструкції в розділі «Призначення платежу» зазначено - «Оплата за виконання будівельних робіт з Договору підряду № 06-09/24-СП від 06.09.2024 в т.ч. ПДВ 20% 100 000,00грн.
Суд першої інстанції не оцінив зазначені обставини у їх сукупності, а лише виходив із єдиного слова «аванс» для визначення правовідносин між сторонами Договору. Отже, судом неправильно застосовано ст. ст. 11, 526, 629, 837, 875 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України.
Відповідачем також викладено прохання покласти на позивача судові витрати, понесені по сплаті судового збору у розмірі 9 194,79 грн а також 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у відповідності до вимог ст. 129 ГПК України.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКРІТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКРІТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 у справі № 910/5438/25 та призначено розгляд на 02.10.2025. Товариству з обмеженою відповідальністю «РОСТБУД ІНВЕСТ» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 08.09.2025. Ухвалою суду також витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5438/25.
05.09.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Позивач вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, оскільки Договір не містить інших умов надання авансу/попередньої оплати ніж це передбачено п. 2.4. Договору.
Оскільки на виконання умов Договору позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 1 504 564,80 грн за відповідними платежами №1 від 14.10.2024 на суму 475 322,99 грн, №2 від 24.10.2024 на суму 429 241,81 грн, №3 від 19.11.2024 на суму 600 000,00 грн, а роботи відповідачем виконано на загальну суму 904 564,80 грн, грошові кошти у розмірі 600 000,00 грн як передоплата мають бути повернуті позивачу. Відповідно, висновки суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є законними та обґрунтованими.
В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача висловив заперечення проти апеляційної скарги, вказуючи на безпідставність її доводів та вимог, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.
У судовому засіданні 02.10.2025 колегією суддів було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКРІТ ДЕВЕЛОПМЕНТ», відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 06.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОСТБУД ІНВЕСТ» (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНКРІТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» (Субпідрядник) укладено договір № 06-09/24-СП на виконання робіт на об'єкті: «Будівництво споруди подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційного укриття школи І-ІІІ ступенів №186 міста Києва за адресою: вул. Сеченова, 8 у Голосіївському районі м. Києва» (надалі - Договір), на умовах якого та в порядку, визначених цим Договором, Субпідрядник за завданням Підрядника приймає на себе зобов'язання на свій ризик, власними та/або залученими силами і засобами, виконати і здати у встановлений цим Договором строк будівельні роботи «із улаштування котловану із вивозом будівельного сміття на територію полігону твердих побутових відходів у с. Підгірці, Обухівського району, Київської області» (далі по тексту - Роботи) на об'єкті: «Будівництво споруди подвійного призначення із захисними властивостями протирадіаційного укриття школи І-ІІІ ступенів №186 міста Києва за адресою: вул. Сеченова, 8 у Голосіївському районі м. Києва» (далі - Об'єкт) відповідно до проектної документації, а Підрядник зобов'язується надати Субпідряднику будівельний майданчик (фронт робіт) в межах червоних ліній, прийняти належним чином виконані Роботи та оплатити їх у відповідності до умов цього Договору(п.1.1 Договору).
Пунктом 1.2 та 1.4 Договору передбачено, що склад та обсяг робіт, що є предметом Договору, визначаються даним Договором та додатками до нього, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Склад та обсяги робіт можуть бути переглянуті в процесі будівництва у разі внесення змін до проектної документації у порядку, зазначеному у п.53 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. № 668 (зі змінами та доповненнями) (далі - Загальні умови).
Відповідно до п. 2.1 - 2.2 Договору, договірна ціна робіт визначається на основі протоколу узгодження Договірної ціни, що є невід'ємною частиною Договору, і зазначений в Додатку №1 до Договору.
Розрахунки за виконані роботи здійснюються в національній валюті України - гривні шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок Субпідрядника після підписання Сторонами Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф. КБ-3), складеної на підставі підписаних Сторонами Актів прийняття виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) при наявності бюджетного фінансування. Усі виплати здійснюються після отримання Підрядником відповідних бюджетних призначень від Генпідрядника.
Підрядник може здійснювати Субпідряднику попередню оплату (аванс). Для отримання авансу Субпідрядник надає Підряднику перелік матеріалів та інших ресурсів, які ним будуть закуплені для виконання робіт, із зазначенням їх цін та обсягів для погодження. Субпідрядник зобов'язується використати отриману попередню оплату (аванс) виключно для придбання і постачання матеріалів, які погоджені Замовником будівництва. Аванс може надаватися частинами по мірі надходження бюджетного фінансування відповідного призначення. Субпідрядник зобов'язується відпрацювати одержаний аванс (виконати роботи) протягом двох місяців з моменту одержання авансу, але в будь якому випадку протягом поточного бюджетного періоду не пізніше 20 грудня того року, в якому був отриманий аванс. Підтвердженням належного використання попередньої оплати (авансу) Субпідрядником є надання Підряднику належно оформлених Актів приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт та витрати (ф. КБ-3), в яких вартість матеріалів, конструкцій, виробів та інших ресурсів складають не менше суми наданої попередньої оплати (авансу). У разі невикористання попередньої оплати (авансу) протягом двох місяців з дня його отримання, Субпідрядник зобов'язаний повернути Підряднику суму невикористаної попередньої оплати (авансу) протягом п'яти банківських днів з дня пред'явлення вимоги Підрядником з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення повернення цієї суми (п. 2.4 Договору).
Згідно з п. 3.1 Договору, Субпідрядник розпочинає виконання робіт та закінчує їх в строки, передбачені Додатком №2 до Договору - Календарним графіком виконання робіт. Деталізовані строки виконання робіт можуть відображатися у протоколах виробничих нарад, які проходять за участі представників Підрядника та Субпідрядника. За недотримання строків будівельних робіт, визначених протоколами виробничих парад, Підрядник може застосовувати до Субпідрядника штрафні санкції, передбачені цим Договором.
Відповідно до п. 4.2 Договору, Підрядник зокрема зобов'язаний прийняти виконані Субпідрядником роботи в разі відсутності зауважень до їх складу, обсягу та якості, відповідно до умов Договору та оплатити їх.
Субпідрядник зокрема зобов'язаний передати Підряднику в порядку, передбаченому законодавством та Договором, виконані роботи; передати Підряднику в установленому порядку повний комплект виконавчої документації (в 2-х екземплярах) та результати виконаних Робіт відповідно до чинного законодавства України (п. 4.4 Договору).
Пунктом 7.1-7.2 Договору встановлено, що після закінчення виконання робіт (етапу) Субпідрядник оформляє Акт приймання - передачі виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, передбаченою ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва».
Акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф.КБ-3) складаються Субпідрядником і надаються Підряднику до 20 числа поточного місяця в електронному та друкованому вигляді.
Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф.КБ-3) та Акти приймання-передачі виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2в) підписуються Підрядником після прийняття Замовником будівництва робіт, виконаних Субпідрядником (п. 7.6 Договору).
Згідно п. 10.4 Договору, у випадку невиконання Субпідрядником зобов'язання щодо повернення суми невикористаної попередньої оплати (авансу) у строк, встановлений п.2.4. цього Договору, Субпідрядник зобов'язаний сплатити на користь Підрядника пеню в розмірі 0,1 % від суми невикористаного попередньої оплати (авансу) за кожен день прострочення виконання даного зобов'язання та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 (три) відсотки річних за кожен день користування цими коштами.
Розділом 11 Договору сторони погодили, що строком Договору є час, протягом якого Сторони будуть здійснювати свої права та виконувати свої обов'язки відповідно до Договору. Договір набуває чинності з моменту його укладання, у частині зобов'язань щодо виконання Робіт діє до 31.12.2024 р., у інших частинах до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по Договору (п. 11.1 Договору).
Зміни і доповнення у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою, складеною і підписаною уповноваженими представниками обох сторін і завірені печатками Сторін у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу та є невід'ємними частинами Договору (п. 11.2. Договору).
Даний Договір може бути розірвано достроково в порядку та на підставах, передбачених цим Договором та чинним законодавством України (п. 11.3 Договору).
Додатком №1 до Договору «ПРОТОКОЛ погодження договірної ціни» сторонами досягнуто згоди про те, що договірна ціна на виконання робіт із розробки котловану та вивозу будівельного сміття на полігон твердих відходів №5 (с. Підгірні, Обухівського району, Київської області) із наданням підтверджуючих документів складає 229,95 грн (двісті двадцять дев'ять гривень 95 копійок) за 1 м3 будівельного сміття без ПДВ.
Цей Протокол є підставою для взаємних розрахунків між Підрядником та Субпідрядником.
Відповідно до додатку № 2 Календарний графік (план) виконання робіт сторони погодили, що роботи мають бути виконані до третьої декади вересня.
На виконання умов Договору Позивачем перераховано Відповідачу грошові кошти у загальному розмірі 1 504 564,80 грн за відповідними платежами №1 від 14.10.2024 на суму 475 322,99 грн, №2 від 24.10.2024 на суму 429 241,81 грн, №3 від 19.11.2024 на суму 600 000,00 грн.
На виконання умов Договору між сторонами підписано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ - 3) за жовтень 2024 року на загальну суму 904 564,80 грн, а також підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ - 2в) за жовтень 2024 року на загальну суму 904 564,80 грн.
Позивач зазначає, що станом на дату подання цього позову відповідачем не надані акти виконаних робіт на суму авансового платежу №3 від 19.11.2024 у розмірі 600 000,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією, якою вимагав протягом 5 (п'яти) банківських днів у строк до 28.03.2025 повернути суму наданого авансу (передоплати) у розмірі 600 000,00 грн на розрахунковий рахунок ТОВ «Ростбуд Інвест».
Претензія отримана Відповідачем 30.03.2025 та залишена без виконання та відповіді.
Предметом спору у справі, що переглядається є вимога позивача про стягнення з відповідача 612 986,30 грн, з яких: 600 000,00 грн сума неповернутої попередньої оплати (авансу), 12 000,00 грн - пені в розмірі 0,1 % від суми невикористаного попередньої оплати (авансу) за кожен день прострочення та 986,30 грн - проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 (три) відсотки річних за кожен день користування цими коштами.
Розглядаючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Так, відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із частиною 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та відповідачем складено та підписано без зауважень довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ - 3) за жовтень 2024 року на загальну суму 904 564,80 грн, а також підписано акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ - 2в) за жовтень 2024 року на загальну суму 904 564,80 грн.
Матеріалами справи також підтверджується, що позивачем перераховано відповідачу на виконання умов Договору грошові кошти у загальному розмірі 1 504 564,80 грн за відповідними платежами №1 від 14.10.2024 на суму 475 322,99 грн, №2 від 24.10.2024 на суму 429 241,81 грн, №3 від 19.11.2024 на суму 600 000,00 грн., що не заперечується відповідачем.
Отже, матеріалами справи підтверджено виконання робіт за Договором на загальну суму 904 564,80 грн.
Водночас, грошові кошти у розмірі 600 000,00 грн так і не були використані відповідачем під час виконання зобов'язань за Договором.
Саме ці грошові кошти вимагає повернути позивач.
Переглядаючи спір в апеляційному порядку, колегія суддів виходить з того, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).
За змістом статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Пунктом 2.4 Договору сторони погодили, що підрядник може здійснювати Субпідряднику попередню оплату (аванс).
Для отримання авансу Субпідрядник надає Підряднику перелік матеріалів та інших ресурсів, які ним будуть закуплені для виконання робіт, із зазначенням їх цін та обсягів для погодження.
Субпідрядник зобов'язується використати отриману попередню оплату (аванс) виключно для придбання і постачання матеріалів, які погоджені Замовником будівництва. Аванс може надаватися частинами по мірі надходження бюджетного фінансування відповідного призначення.
Субпідрядник зобов'язується відпрацювати одержаний аванс (виконати роботи) протягом двох місяців з моменту одержання авансу, але в будь якому випадку протягом поточного бюджетного періоду не пізніше 20 грудня того року, в якому був отриманий аванс.
Підтвердженням належного використання попередньої оплати (авансу) Субпідрядником є надання Підряднику належно оформлених Актів приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт та витрати (ф. КБ-3), в яких вартість матеріалів, конструкцій, виробів та інших ресурсів складають не менше суми наданої попередньої оплати (авансу).
У разі невикористання попередньої оплати (авансу) протягом двох місяців з дня його отримання, Субпідрядник зобов'язаний повернути Підряднику суму невикористаної попередньої оплати (авансу) протягом п'яти банківських днів з дня пред'явлення вимоги Підрядником з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення повернення цієї суми (п. 2.4 Договору).
Надаючи оцінку умовам п. 2.4 Договору, колегія суддів виходить з того, що право Підрядника здійснити авансування Субпідрядника не ставиться цими умовами у залежність від звернення Субпідрядника з вимогою здійснити таке авансування.
У зв'язку з цим, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність правових підстав для застосування п. 2.4 Договору, що містять посилання на відсутність доказів звернення Субпідрядника до Підрядника з відповідною вимогою.
Безпідставними є також доводи відповідача про відсутність у платіжній інструкції відмітки про те, що цей платіж є авансовим та здійснюється на виконання будівельних робіт згідно п. 2.4. Договору підряду № 06-09/24-СП від 06.09.2024, оскільки відповідачем не надано доказів того, що на момент сплати цих платежів відповідні роботи за Договором були виконані Субпідрядником і прийняті Підрядником, що, відповідно, виключає можливість зарахування таких платежів в рахунок оплати власне виконаних робіт, а не передоплати за Договором в цілому.
Доводи відповідача з посиланням на такі письмові докази, як рахунки на оплату, платіжні інструкції, товарно-транспортні накладні, договори стосовно того, що аванс ним використано та роботи виконано на суму 600 000,00 підставно відхилено судом першої інстанції з посиланням на постанови Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №922/1119/18, від 07.12.2018 у справі №910/23196/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, у яких Верховний Суд дійшов висновку, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є, зокрема, підписані сторонами примірні форми КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт», КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати».
У матеріалах справи відсутні належні докази (підписані сторонами примірні форми КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт», КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати»), які б підтверджували виконання відповідачем робіт за Договором на суму 600 000,00 грн.
Отже, наведеним спростовуються доводи відповідача про те, що ним, із залученням субпідрядних організацій, було виконано зобов'язання за Договором в повному обсязі та належним чином.
Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Оскільки під час розгляду спору по суті судом було встановлено отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 600 000,00 грн у якості авансу за Договором підряду, а тому, з огляду на відсутність доказів використання цих грошових коштів на виконання зобов'язань за Договором (відсутність довідок форми КБ-2в «Акт приймання виконаних будівельних робіт» та КБ-3 «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати»), а також їх повернення у спосіб, визначений п. 2.4 договору (тобто до 20 грудня 2024 року), - колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 600 000,00 грн суми неповернутої попередньої оплати.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування ст. 1212 ЦК України до спірних правовідносин сторін, зроблених із посиланням на актуальну практику Верховного суду (постанова від 16.09.2022 у справі №913/703/20), з огляду на те, під час розгляду спору у справі №910/5438/20 не було встановлено, що Договір підряду, а отже, і зобов'язання за ним, було припинено внаслідок розірвання договору, у тому числі, в односторонньому порядку.
Позивач також просив стягнути з відповідача 12 000,00 грн пені в розмірі 0,1 % від суми невикористаного попередньої оплати (авансу) за кожен день прострочення та 986,30 грн. - 3% річних за кожен день користування цими коштами.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, пунктом 10.4 Договору передбачено, що у випадку невиконання Субпідрядником зобов'язання щодо повернення суми невикористаної попередньої оплати (авансу) у строк, встановлений п.2.4. цього Договору, Субпідрядник зобов'язаний сплатити на користь Підрядника пеню в розмірі 0,1 % від суми невикористаного попередньої оплати (авансу) за кожен день прострочення виконання даного зобов'язання та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 (три) відсотки річних за кожен день користування цими коштами.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, п.2.4 Договору сторони передбачили, що Субпідрядник зобов'язується відпрацювати одержаний аванс (виконати роботи) протягом двох місяців з моменту одержання авансу, але в будь якому випадку протягом поточного бюджетного періоду не пізніше 20 грудня того року, в якому був отриманий аванс.
Платіж №3 від 19.11.2024 на суму 600 000,00 грн був перерахований у 2024 році та мав бути повернутий не пізніше 20.12.2024.
Доказів повернення платежу у розмірі 600 000,00 грн матеріали справи не містять. Отже, має місце неналежне виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем в частині повернення грошових коштів.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).
Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок є арифметично правильним, відтак, вимога про стягнення 986,30 грн підлягає задоволенню.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Колегія суддів, перевіривши наданий позивачем розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що він арифметично не є правильним, оскільки розмір заявленої до стягнення пені перевищує розмір подвійної облікової ставки Національного банку України, у зв'язку з чим такими, що підлягають задоволенню є вимоги про стягнення пені у розмірі 10191,78 грн. В іншій частині заявлених вимог слід відмовити.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКРІТ ДЕВЕЛОПМЕНТ», колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про неправильне застосування судом першої інстанції статей 11, 526, 629, 837, 875 ЦК України та статей 174, 193 ГК України як такі, що не підтвердились під час апеляційного перегляду спору.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНКРІТ ДЕВЕЛОПМЕНТ». Колегія суддів не вбачає підстав для покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТБУД ІНВЕСТ» витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКРІТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» у розмірі 15000,00 грн на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНКРІТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 у справі №910/5438/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.07.2025 у справі №910/5438/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/5438/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 07.10.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді А.І. Тищенко
Ю.Б. Михальська