вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" жовтня 2025 р. Справа№ 910/5921/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Коротун О.М.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників сторін
від позивача: Накоп'юк Я.В.
від відповідача: Хоменко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025
у справі №910/5921/25 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про зобов'язання вчинити дії
Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про розподіл судових витрат у справі №910/5767/25 задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі-Заліниця) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. В іншій частині клопотання відмовлено.
Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, доходить висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, які фактично поніс позивач, відповідно до актів наданих послуг і витратам, які за оцінкою суду підлягають віднесенню на відповідача з точки зору її складності, та розумної необхідності і реальності понесених судових витрат. В іншій частині заяви суд першої інстанції відмовив.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі №910/5921/25 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про розподіл судових витрат у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.
Апелянт зауважує, що судом першої інстанції не обґрунтовано не співмірність витрат з категорією справи, витраченого адвокатом часу, обсягу та складності наданих послуг, ціни позову та значенню справи для позивача.
Так, скаржник зазначає, що дана справа є не складною, позовна заява позивача в цілому побудована на правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №915/5/23 та не містить значний обсяг документів, які потрібно було дослідити представнику позивача, тому, на думку апелянта, представник позивача не витратив на дану справу значний обсяг часу. Більш того, скаржник вказує, що витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн є неспівмірними із ціною позову у розмірі 48 224,28 грн.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Торговий дім «Фінпром»
У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" у своєму відзиві, наданому до суду 29.09.2025, зазначає, що додаткове рішення суду в оскаржуваній позивачем за первісним позовом частині прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга Залізниці задоволенню не підлягає і додаткове рішення слід залишити без змін.
Також позивач зазначає, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу є цілком співмірним із складністю справи та витраченим адвокатом часом, розумним та необхідним для досягнення позитивного результату, натомість клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу вважає необґрунтованим, та таким, що зводиться до загальних фраз, а тому відсутні правові підстави для зменшення таких витрат.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2025 апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі №910/5921/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Сулім В.В., Коротун О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі №910/5921/25 та призначено розгляд справи на 06.10.2025.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Позиції учасників справи
Представник відповідача у судовому засіданні в режимі відеоконференції 06.10.2025 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване додаткове рішення скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про розподіл судових витрат у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції 06.10.2025 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржуване додаткове рішення залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2025 у справі №9105921/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" задоволено. Зобов'язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" № 2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми в розмірі 48 224 (сорок вісім тисяч двісті двадцять чотири) грн 28 коп.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
12.08.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» надійшло клопотання про розподіл судових витрат шляхом стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи в Господарському суді міста Києва, зокрема витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 375,70 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про розподіл судових витрат у справі №910/5767/25 задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. В іншій частині клопотання відмовлено.
Задовольняючи частково заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, які фактично поніс позивач, відповідно до актів наданих послуг і витратам, які за оцінкою суду підлягають віднесенню на відповідача з точки зору її складності, та розумної необхідності і реальності понесених судових витрат. В іншій частині заяви суд першої інстанції відмовив.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з частиною третьою статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, та чи була їх сума обґрунтованою.
Колегія суддів зазначає, що зі змісту статті 129 Господарського процесуального кодексу України випливає, що судові витрати підлягають відшкодуванню за умови надання стороною належних доказів, що їх підтверджують.
Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу, представником позивача надано додаткову угоду №1 від 07.07.2021 до договору про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021 (далі - додаткова угода), укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Право, бізнес і фінанси" (об'єднання).
У відповідності до п. 1.1, п. 1.2 договору про надання правової допомоги (з урахуванням додаткової угоди) клієнт доручає, а об'єднання бере на себе зобов'язання всіма законними методами та способами надавати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов'язані або можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених даним договором. З метою здійснення захисту клієнта та представництва його інтересів об'єднання доручає здійснення усіх необхідних дій, пов'язаних з виконанням даного договору, адвокату Накоп'юку Ярославу Володимировичу.
Згідно із п. 4.3 договору про надання правової допомоги (з урахуванням додаткової угоди) вартість однієї години роботи адвоката складає 1 000,00 грн.
Пунктом 4.4 договору про надання правової допомоги (з урахуванням додаткової угоди) визначено, що вартість представництва інтересів клієнта у суді за одне судове засідання складає: 1 000,00 грн - у суді, який територіально розташований у межах міста Черкаси; 1 500,00 грн - у суді, який територіально розташований у межах Черкаської області; 2 000,00 грн - у суді, який територіально розташований у межах міста Києва; 1 500,00 грн та компенсація вартості витрат на прибуття - у суді, який не передбачений цим пунктом.
На підтвердження виконання зобов'язань за договором про надання правової допомоги позивачем надано копію актів виконаних робіт (наданих послуг) №17-01/517 від 12.05.2025, №17-01/600 від 07.08.2025, копію рахунку на оплату №17-01/517 від 12.05.2025, копію платіжних інструкцій №9288 від 12.05.2025, №9717 від 07.08.2025.
З актів виконаних робіт (наданих послуг) вбачається, що адвокатським об'єднанням надано послуги зі складання позовної заяви та складання відповіді на відзив.
Згідно із платіжними інструкціями позивачем оплачено за юридичні послуги суму у загальному розмірі 9 375,70 грн, яка включає наступні складові:
- "гонорар успіху" - 7% - 3 375,70 грн;
- складання заяв по суті - 1000 грн;
- складання позовної заяви - 5 000 грн.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
З урахуванням наведеного не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Колегія суддів зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Як було встановлено судом першої інстанції, через систему "Електронний суд" 21.08.2025 від представника відповідача надійшли заперечення проти клопотання про розподіл судових витрат, в яких останній просив відмовити в повному обсязі.
Заперечення було мотивоване тим, що "гонорар успіху" не є складовою витрат на професійну правничу допомогу та загальний розмір витрат на правову допомогу є неспівмірними із невеликою ціною позову.
Дослідивши розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вірно зазначив, що надані позивачем акти виконаних робіт, за якими загальна кількість витраченого часу при наданні правової допомоги у даній справі становить 6 годин, з яких 5 год. - складання позовної заяви, 1 год. - складання відповіді на відзив, не відповідають критеріям співрозмірності та розумності, оскільки матеріали справи не містять великої кількості документів, які необхідно було б вивчити, а тому й не вимагало витрачення адвокатом тривалого часу з урахуванням того, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває велика кількість однакових справ між ТОВ "Грейнсвард" та АТ «Укрзалізниця» щодо внесення змін до особового рахунку шляхом відображення певної грошової суми.
Стосовно стягнення "гонорару успіху" в розмірі 3375,70 грн, суд також дійшов обгрунтованого висновку, що такі витрати не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв'язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи матиме надмірний характер, тому колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що у цій частині слід відмовити у задоволенні клопотання позивача.
Колегією суддів під час оцінки обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу враховано рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, доцільність та необхідність виконання даних робіт (надання послуг) та з огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн, оскільки саме такий розмір підлягає віднесенню на відповідача з точки зору її складності, та розумної необхідності і реальності понесених судових витрат.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір витрат на правову допомогу, визначений в актах приймання-передачі наданих адвокатських послуг не відповідає визначеним ч. 5 ст.129 ГПК України критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, з урахуванням характеру спору, складності справи, кількості та обсягу підготовлених адвокатом документів, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, обґрунтованими є витрати на правову допомогу у даній справі у розмірі 3 000,00 грн.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у даному випадку не відбувається втручання суду в договірні відносини між адвокатом та клієнтом щодо визначення вартості правової допомоги, оскільки наразі вирішується виключно питання щодо обґрунтованості покладення таких витрат на відповідача та їх розміру, яке судом вирішується з огляду на обставини цієї справи.
Інші доводи апеляційної скарги позивача за первісним позовом, були ретельно досліджені судом та відхилені як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо обґрунтованості заявленої суми.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення суду прийнято у відповідності з вимогами процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі №910/5921/25 задоволенню не підлягає. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі №910/5921/25 слід залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі №910/5921/25 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2025 у справі №910/5921/25 залишити без змін.
3. Матеріали справи №910/5921/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 07.10.2025.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Коротун