ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
02 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1339/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
секретар судового засідання Шаповал А.В.
за участю представників сторін у справі:
Від Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» - адвокат Малофеєв В.О.
Прокурор Ейсмонт І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги:
- Заступника керівника Одеської обласної прокуратури
- Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт»
на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025, суддя суду першої інстанції Лічман Л.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 01.08.2025
по справі №916/1339/25
за позовом Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області
в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області
до Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт»
про стягнення 5 755 643,49 грн, -
Описова частина.
Керівник Доброславської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, в якій просив стягнути з ОК «ЖБК «Материк Комфорт» грошові кошти у сумі 5 755 643,49 грн, з яких 5 612 419,67 грн - безпідставно збережені кошти пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 112 787,19 грн - інфляційні нарахування, 30 436,63 грн - 3% річних.
В обґрунтування позову вказано на те, що ОК «ЖБК «Материк Комфорт» всупереч вимогам законодавства не вніс пайовий внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Ради, необхідність сплати якого була передбачена законодавством та обумовлена розпочатим у 2020 році будівництвом комплексу багатоквартирних житлових будинків із вбудованими офісними приміщеннями та спорудами загального користування за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н, с. Крижанівка, вул. Академіка Сахарова, будинок 11, кадастрові номери земельних ділянок: 5122783200:01:002:2838, 5122783200:01:002:2837.
Таким чином, на думку Прокурора, у відповідача виник обов'язок щодо повернення на підставі ст.1212 ЦК України безпідставно збережених коштів.
Визначаючи розмір пайової участі, Прокурор виходив з наданого йому розрахунку Ради, за змістом якого ОК «ЖБК «Материк Комфорт» має сплати 2% вартості будівництва об'єкта, розрахованої відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла, встановлених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 23.10.2024 № 1168, діючим на момент введення об'єкта в експлуатацію.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 позов задоволено частково; стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» на користь Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області 3 209 054,03 грн безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, 64 489,15 грн інфляційних нарахувань та 17 402,97 грн річних; у решті позову відмовлено; стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» на користь Одеської обласної прокуратури 39 491,35 грн судового збору.
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОК «ЖБК «Материк Комфорт», не виконавши існуючий у нього обов'язок зі сплати пайового внеску, фактично зберіг у себе за рахунок Ради без достатньої правової підстави грошові кошти у вигляді пайової участі в розвитку інфраструктури громади, тому вказані кошти підлягають поверненню за правилами ст.1212 ЦК України.
В той же час, суд першої інстанції вказав, що грошове зобов'язання ОК «ЖБК «Материк Комфорт» виникло ще 28.07.2020 в зв'язку з початком будівництва об'єкту на території Ради, натомість виконання зобов'язання (безпосередня сплата пайової участі) мало бути здійснено до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію, тобто до 25.12.2024. Остання дата є визначальною в контексті моменту, з якого кошти вважаються безпідставно збереженими, проте ніяк не впливає на розмір самого зобов'язання, яке, як вже вказано вище, виникло в 2020 році. Таким чином розрахунок розміру пайової участі ОК «ЖБК «Материк Комфорт» повинен бути здійснений саме на початок здійснення будівництва, а не на момент введення будинку в експлуатацію. Отже, ОК «ЖБК «Материк Комфорт» повинен перерахувати на користь Ради 3209054,03 грн пайової участі.
Частково задовольняючи позов в частині стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було невірно визначено розмір основного зобов'язання.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/1339/25.
Прокурор вказав, що оскільки замовник у добровільному порядку не виконав законодавчо визначений обов'язок та, відповідно, самостійно не перерахував кошти пайової участі до дати прийняття спірного об'єкту в експлуатацію, а тому саме з моменту введення об'єкта будівництва в експлуатацію замовник без достатньої правової підстави за рахунок органу місцевого самоврядування зберіг у себе кошти, які мав заплатити як пайовий внесок у розвиток інфраструктури населеного пункту.
Прокурор зазначає, що при розрахунку пайової участі враховуються показники опосередкованої вартості спорудження житла у відповідному регіоні, які були чинними станом на момент введення об'єкта будівництва до експлуатації, що спростовує відповідні висновки суду першої інстанції. Таким чином, орган місцевого самоврядування вірно визначив розмір коштів пайової участі у розвитку інфраструктури для відповідача, з урахуванням реально збудованого обсягу житлової площі саме на час введення спірного об'єкта в експлуатацію, тобто у грудні 2024 року.
Прокурор вказав, що суд першої інстанції помилково ототожнивши обов'язок звернення відповідача з заявою про розрахунок розміру пайової участі до органу місцевого самоврядування та обов'язок сплатити визначений законом розмір такої плати до місцевого бюджету.
Керуючись викладеним вище, прокурор просить рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 у справі № 916/1339/25 скасувати в частині відмови у позові та постановити нове про задоволення позову у повному обсязі.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/1339/25.
Відповідач вказав, що у 2020 році ним було лише отримано дозвіл на виконання будівельних робіт, проте самі перші будівельні роботи розпочато в 2021 році, доказом чого є висновок судової будівельно-технічної експертизи від 25.04.2025 № 280/25, наявний в матеріалах справи. Документи дозвільного характеру могли бути подані, отримані чи зареєстровані як в 2020 році, так і в 2021-му або подальших роках, проте це не означає, що замовником були фактично розпочаті будівельні роботи. Отже у Відповідача не виник обов'язок на відповідне звернення із заявою про визначення розміру пайової участі та не виник обов'язок з її оплати.
Відповідач зазначив, що строк позовної давності закінчився, адже обов'язок замовників будівництва сплачувати кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту існував лише до 01.01.2021. Відтак, саме з цієї дати і до 01.01.2024 відповідно позивач мав звернутись до суду за захистом права на отримання заявлених до стягнення коштів.
Відповідач вказав, що з дозвільної та будівельно-технічної документації стосовно будівництва комплексу вбачається, що підставою для звільнення від сплати відповідачем пайової участі зазначено п.13 розд. І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні». Разом з цим, відповідач звільняється від обов'язку сплати пайової участі також відповідно до пп.2 п.2 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», згідно якого пайова участь не сплачується у разі будівництва, зокрема: об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства; об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури.
За посиланнями ОК «ЖБК «Материк Комфорт», ним побудовано інженерні мережі, трансформаторну підстанцію та автомобільну дорогу з під'їздом до новозбудованих багатоквартирних житлових будинків, за рахунок вартості яких має бути зменшений розмір пайового внеску, якщо припустити наявність відповідного обов'язку відповідача щодо його сплати.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 в частині стягнення з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт»» на користь Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області 3 209 054,03 грн безпідставно збережених коштів пайової участі та у цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення відмовити повністю.
Короткий зміст відзивів на апеляційні скарги.
12.09.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Керівника Доброславської окружної прокуратури Одеської області надійшов відзив на апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/1339/25.
Прокурор вказав, що дозволом на виконання будівельних робіт № ІУ013200727521, виданим Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, засвідчено право на виконання будівельних робіт з 27.07.2020. Сертифікатом № ІУ123241211981, виданим Державною інспекцією архітектури та містобудування України 25.12.2024, засвідчено дату початку будівельних робіт - 28.07.2020.
Прокурор зазначив, що юридичним фактом, що зумовлює пайову участь у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту, є початок будівельних робіт, дата якого засвідчена офіційними документами, виданими в установленому законом порядку на підставі наданих замовником будівництва відомостей, та не може бути змінено висновком експерта. Таким чином, у відповідача згідно з вимогами чинного законодавства виник обов'язок упродовж 10 робочих днів після 28.07.2020 звернутись до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Крім того прокурор вказав, що кошти пайової участі вважаються безпідставно утриманими після 25.12.2024, а, відтак, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відхилення доводів відповідача стосовно спливу трирічної позовної давності як безпідставних.
Керуючись викладеним вище, прокурор просить апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 у справі № 916/1339/25 залишити без задоволення.
16.09.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» надійшов відзив на апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/1339/25.
В той же час, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/1339/25; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 08.09.2025.
Копія даної ухвали була отримана відповідачем у системі електронний суд 26.08.2025.
Таким чином даний відзив було подано відповідачем з пропуском строку, встановленого судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
В свою чергу, Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» не звертався до Південно-західного апеляційного господарського суду з клопотанням про продовження строку на подання відзиву на апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/1339/25, а колегія суддів не вбачає підстав для продовження даного строку з власної ініціативи.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, колегія суддів ухвалою у протокольній формі від 02.10.2025 залишає відзив Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» на апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/1339/25 без розгляду.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1339/25 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., судді Поліщук Л.В., Таран С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2025.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/1339/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/1339/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1339/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1339/25.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/1339/25; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 08.09.2025; призначено справу №916/1339/25 до розгляду на 18.09.2025 о 11:00.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суд від 25.08.2025 апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/1339/25 залишено без руху; встановлено Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 59 237,03 грн протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз'яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої були долучені докази сплати судового збору у сумі 59 237,03 грн. Таким чином, недоліки апеляційної скарги були усунуті.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/1339/25; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 15.09.2025; об'єднано апеляційні скарги Заступника керівника Одеської обласної прокуратури та Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» в одне провадження для сумісного розгляду у судовому засіданні 18.09.2025 о 11:00.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2025 відкладено розгляд справи №916/1339/25 на 02.10.2025 о 14:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: місто Одеса, проспект Шевченка, 29, в залі засідань № 7, 3-й поверх; івка представників учасників у справі не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
02.10.2025 у судовому засіданні прийняли участь представник Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» - адвокат Малофеєв В.О. та прокурор Ейсмонт І.С.
Представник Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.09.2025, якою відкладено розгляд справи №916/1339/25 на 02.10.2025 о 14:30, отримана у системі електронний суд Фонтанською сільською радою Одеського району Одеської області - 18.09.2025.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 02.10.2025, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/1339/25, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/1339/25 по суті, не дивлячись на відсутність представника позивача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Фактичні обставини, встановлені судом.
27.07.2020 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України було видано Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» дозвіл №ІУ013200727521 на виконання будівельних робіт з будівництва комплексу багатоквартирних житлових будинків за адресою Одеська область, Лиманський район, село Крижанівка, вул. Академіка Сахарова, 11.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 20-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територіальних громад Одеської області» затверджено територію Фонтанської територіальної громади у складі: Фонтанської, Крижанівської, Новодофінівської та Олександрівської територіальних громад.
Пунктом 3 Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 № 807-ІХ Лиманський район в Одеській області ліквідовано. Фонтанську сільську раду визначено у складі Одеського району.
З акту готовності об'єкта до експлуатації від 25.12.2024 вбачається, що будівництво об'єкта «Будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків із вбудованими офісними приміщеннями та спорудами загального користування» було розпочато у липні 2020 року та закінчено у березні 2023 року.
При цьому у графі 12 «Кошти пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту» акту готовності об'єкта до експлуатації від 25.12.2024 зазначено наступне: «Пункт 13 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-ІХ від 20.09.2019 року - не сплачується».
25.12.2024 Державною архітектруно-будівельною інспекцією України відповідачу видано сертифікат №ІУ123241211981, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.
Відповідно до зазначеного сертифікату об'єкт будівництва має такі основні показники: найменування об'єкту згідно з проєктом «Будівництво комплексу багатоквартирних житлових будинків із вбудованими офісними приміщеннями та спорудами загального користування»; вид будівництва - нове будівництво; дата початку будівництва - 28.07.2020, дата завершення будівництва - 27.03.2023, загальна площа квартир - 12 924,1 кв.м.
Відповідачем було надано до суду висновок судової будівельно-технічної експертизи №280/25 від 25.04.2025, відповідно до якого:
- в результаті проведеного дослідження наданих матеріалів, можливо зробити висновок, що будівництво (будівельні роботи з побудови) комплексу багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків за адресою: вул. Сахарова академіка, 11, с. Крижанівка, Лиманський район, Одеська область, було розпочато 01 лютого 2021 року.
- після початку будівництва (будівельних робіт з побудови) комплексу багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків за адресою: вул. Сахарова академіка, 11, с. Крижавніка, Лиманський район, Одеська область, Україна (кадастрові номери земельних ділянок: 5122783200:01:002:2838; 5122783200:01:002:2837) були проведені інженерні мережі до даного комплексу багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків та влаштовано асфальтне покриття.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
1. Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.
У статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону України «Про прокуратуру»).
Частинами першою, третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини третьої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
За умовами частини першої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Колегією суддів враховується, що у рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи №1604(2003) від 27.05.2003 «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.
Згідно з пунктом 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
На сьогодні однозначною є практика Європейського суду з прав людини, який відстоює позицію про можливість участі прокурора у справі тільки за наявності на це підстав.
Європейський суд з прав людини у низці справ роз'яснював, що одна лише участь («активна» чи «пасивна») прокурора або іншої особи рівнозначної посади може розглядатися як порушення пункту першого статті 6 Конвенції (рішення у справі «Мартіні проти Франції»).
Оскільки прокурор, висловлюючи думку з процесуального питання, займає одну зі сторін спору, його участь може створювати для сторони відчуття нерівності (рішення у справі «Кресс проти Франції»). Принцип рівності сторін є одним із елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду в розумінні пункту першого статі 6 Конвенції. Останній потребує «справедливої рівноваги сторін»: кожна сторона повинна мати розумну можливість надати свою позицію в умовах, які не створюють для неї суттєвих незручностей порівняно з іншою стороною (рішення у справі «Івон проти Франції», рішення у справі «Нідерест-Хубер проти Швейцарії»).
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15.01.2009 у справі «Менчинська проти Росії»).
Між тим Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Отже, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 15.05.2019 у справі №911/1497/18.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
Визначальним для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) №3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Особливість суспільних (публічних) інтересів є те, що на відміну від приватних, їх майже не можливо захищати в суді безпосереднім носієм (носіями), а тому в державі обов'язково повинен існувати інструмент захисту такого інтересу у формі спеціального суб'єкта, яким може і повинен за чинної Конституції України виступати такий орган як прокуратура.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Частиною третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини, за умовами якого представництво інтересів держави у суді у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, а у визначених законом випадках прокурорами Офісу Генерального прокурора в порядку та на підставах, визначених Цивільним процесуальним кодексом України. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Отже, системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (пункти 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999).
Особливість сучасного конституційного статусу прокурора в суді, деталізованого в процесуальних кодексах та Законі України «Про прокуратуру», полягає у тому, що представництво прокурором інтересів держави у суді носить допоміжний характер, оскільки основну роль у цьому процесі мають відігравати профільні суб'єкти владних повноважень, які повинні самостійно звертатися до суду. Такий підхід до визначення ролі прокурора у сфері представництва інтересів держави у суді було закладено у Перехідних положеннях Конституції України 1996 року та в подальшому втілено в життя з урахуванням досвіду функціонування прокуратури в європейських державах, стандартів Ради Європи, а також висновків та рекомендацій, які надавалися Венеціанською Комісією щодо законопроектів про реформування прокуратури України.
Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування або інші суб'єкти владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах), а не прокурор, між тим, для того щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. У кожному випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Враховуючи вищевикладене, Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує на тому, що чинне законодавство України, зокрема, Закон України «Про прокуратуру», фактично наділяє прокурора правом в окремих випадках здійснювати захист інтересів держави, звертаючись до суду з відповідними позовами в інтересах останньої виключно в особі компетентних суб'єктів владних повноважень.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з'ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
При цьому саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
Вказана правова позиція викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 06.08.2019 у справі №910/6144/18 та від 06.08.2019 у справі №912/2529/18.
Водночас суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен встановлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи, оскільки питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Отже, прокурор, подаючи позов, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
За наявності органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо, чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц).
З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
У такому випадку суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
Саме таку правову позицію Верховного Суду викладено в постанові від 25.02.2021 у справі №910/261/20.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно зі статтею 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
В силу пункту 4-1 частини першої статті 71 Бюджетного кодексу України кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту спрямовуються до бюджету розвитку місцевого бюджету.
За умовами статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності.
Колегія суддів зазначає, що Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області, як орган місцевого самоврядування, виступає особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, щодо недопущення безпідставного ухилення від сплати до місцевого бюджету коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Фонтанської об?єднаної територіальної громади, а тому є належним позивачем у цій справі.
Доброславська окружна прокуратура звернулася до Фонтанської сільської ради з листом №58-307ВИХ-25 від 21.01.2025 в якому повідомила про те, що за результатами опрацювання відкритих джерел вбачається факт безпідставного збереження Обслуговуючим кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» грошових коштів для сплати пайової участі у зв'язку із будівництвом об'єкту за адресою Одеська обл., Одеський р-н, Фонтанська територіальна громада, с. Крижанівка, кадастровий номер земельних ділянок 5122783200:01:002:2838, 5122783200:001:002:2837.
З огляду на дані обставини прокурор просить:
- надати засвідчену копію договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, укладеного з ОК «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт»;
- надати засвідчені копії розрахункових документів, підтверджуючих виконання зобов'язань за вказаним договором, а також належним чином засвідчену копію сертифіката про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
- у разі невиконання вимог щодо укладення договору про пайову участь, повідомити про вжиті чи заплановані заходи, направлені на усунення вказаних порушень, зокрема, про звернення з позовом про стягнення з ОК «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» безпідставно збережених коштів пайової участі, 3% річних та інфляційних втрат;
- у разі відсутності наміру здійснювати захист порушених інтересів держави, повідомити про це прокуратуру та надати розрахунок розміру пайової участі, індексу інфляції та 3% річних.
Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області у відповідь на лист №58-307ВИХ-25 від 21.01.2025 направила на адресу Доброславської окружної прокуратури лист №03.1-12.01/454 від 11.02.2025, в якому повідомлено, що договір про пайову участь з ОК «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» не укладався. Крім того, в даному листі було наведено розрахунок розміру пайової участі, індексу інфляції та 3% річних.
У відповідь на лист Фонтанської сільської ради Доброславська окружна прокуратура направила лист №58-735ВИХ-25 від 13.02.2025, яким просила:
- у строк до 21.02.2025 надати належним чином засвідчену копію рішення Крижанівської сільської ради, яким встановлено розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, чинного станом на 01.01.2020;
- повідомити про виконання замовником будівництва обов'язку звернення до органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкту будівництва;
- надати інформацію щодо вжитих заходів із захисту інтересів держави у спірних правовідносинах в досудовому та судовому порядку, причини їх невжиття, наміри реалізувати ці повноваження.
Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області у відповідь на лист №58-735ВИХ-25 від 13.02.2025 направила на адресу Доброславської окружної прокуратури лист №03.1-120/607 від 20.02.2025, яким повідомлено, що ОК «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» не зверталося до Фонтанської та Крижанівської сільських рад з питань розрахунку пайової участі та укладення відповідного договору. Листом також повідомлено, що Крижанівською та Фонтанською сільськими радами не вживалися заходи претензійного характеру в порядку досудового врегулювання спору.
Доброславська окружна прокуратура направила на адресу Фонтанської сільської ради повідомлення у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» №58-986ВИХ-25 від 25.02.2025, в якому вказано, що прокурором буде направлено до Господарського суду Одеської області позов в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до ОК «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов?язання.
Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області направила на адресу Доброславської окружної прокуратури лист №03.1-12.01/758 від 04.03.2025, яким повідомлено, що Фонтанська сільська рада не має можливості звернутися до суду з позовом про стягнення з ОК «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» безпідставно збережених коштів пайової участі через недостатність коштів, передбачених бюджетом на судові витрати. Крім того, Фонтанська сільська рада просила Доброславську окружну прокуратуру звернутися до суду в інтересах держави в особі Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області до ОК «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі, 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов?язання.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що Фонтанська сільська рада Одеського району Одеської області, яку прокурор повідомив про незаконність ухилення відповідача від виконання свого обов'язку зі сплати коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Фонтанської територіальної громади, незважаючи на наявність відповідних повноважень, не вчинила жодних дій для захисту інтересів Фонтанської територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, про що свідчить відсутність у матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження вжиття позивачем заходів реагування на виявлене порушення вказаних інтересів, натомість останній, навпаки, у відповідь на звернення прокурора повідомив про невжиття ним жодних заходів реагування на виявлене прокурором порушення (зокрема, шляхом звернення до суду з відповідним позовом), та, більше того, про відсутність намірів вчиняти відповідні дії.
З огляду на викладене, беручи до уваги невжиття компетентним органом - позивачем протягом розумного строку після того, як йому достеменно стало відомо про можливе порушення інтересів територіальної громади, жодних заходів для захисту цих інтересів, зокрема, незвернення останнього самостійно до господарського суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та забезпечив би захист інтересів держави (Фонтанської територіальної громади), колегія суддів дійшла висновку про наявність у прокурора обґрунтованих підстав для захисту інтересів держави та, як наслідок, звернення до суду з таким позовом, що за встановлених у справі обставин відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини. Крім того, наявні у матеріалах справи докази підтверджують дотримання прокурором передбаченого Законом України «Про прокуратуру» порядку звернення до суду з позовом в інтересах держави, зокрема, вимог частини четвертої статті 23 вказаного Закону.
2. Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Згідно зі статтею 1 зазначеного Закону замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до частини третьої статті 40 цього ж Закону полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (частина п'ята статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
01.01.2020 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (далі - Закон № 132-IX), яким статтю 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виключено.
Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX визначено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):
- для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта;
- для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування;
Згідно з підпунктом 3 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, інформація щодо сплати пайової участі зазначається у декларації про готовність об'єкта до експлуатації або в акті готовності об'єкта до експлуатації.
Таким чином, з 2021 року обов'язок замовників будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховувати до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайова участь) законодавцем повністю скасовано, проте у 2020 році він існував для замовників будівництва житлових будинків у розмірі 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
У даному випадку, учасниками справи не заперечується те, що ОК «ЖБК «Материк Комфорт» є замовником будівництва комплексу багатоквартирних багатоповерхових житлових будинків із вбудованими офісними приміщеннями та спорудами загального користування за адресою: Одеська область, Одеський район, Фонтанська територіальна громада, кадастровий номер земельних ділянок: 5122783200:01:002:2838, 5122783200:01:002:2837.
В той же час, спірним є питання щодо моменту, коли відповідач розпочав будівництво, адже, з 01.01.2021 скасовано обов'язок замовника будівництва сплачувати пайову участь внаслідок набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».
За правилами ч.ч.1 та 2 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків…
Частина 1 ст.76 ГПК України визначає, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
В ч. 1 ст.77 ГПК України («Допустимість доказів») зазначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч.2 ст.5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вимоги містобудівної документації є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами містобудування.
Відповідно до положень ст.22 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівний кадастр ? державна або комунальна система зберігання і використання геопросторових даних про територію, адміністративно-територіальні одиниці, екологічні, інженерно-геологічні умови, будівельну діяльність, інформаційних ресурсів будівельних норм і правил для задоволення інформаційних потреб у плануванні територій та будівництві, формування галузевої складової державних геоінформаційних ресурсів. Складовою частиною містобудівного кадастру є Єдина державна електронна система у сфері будівництва.
В ч.ч.1,2 ст.22-1 цього ж Закону України унормовано, що Єдина державна електронна система у сфері будівництва (далі - електронна система) - це єдина інформаційно-комунікаційна система у складі містобудівного кадастру, що забезпечує створення, перегляд, відправлення, прийняття, збирання, внесення, накопичення, обробку, використання, розгляд, зберігання, захист, облік та надання інформації у сфері будівництва, а також електронну взаємодію між фізичними та юридичними особами, державними органами, органами місцевого самоврядування, центрами надання адміністративних послуг з метою отримання визначених цим Законом послуг у сфері будівництва. Електронна система складається з: 1) Реєстру будівельної діяльності; 2) електронного кабінету користувача електронної системи (далі - електронний кабінет); 3) порталу електронної системи. Невід'ємною архівною складовою частиною Реєстру будівельної діяльності є єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.
Частина 5 ст.22-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» закріплює, що електронна система створюється та функціонує за такими принципами: 1) автоматизації процесів створення, прийняття, збирання, накопичення, обробки, обліку та надання інформації (даних) у сфері будівництва; 2) доступності та зручності отримання послуг у сфері будівництва; 3) прозорості надання адміністративних послуг у сфері будівництва; 4) обов'язковості внесення до електронної системи інформації (даних), визначеної частиною першою статті 22-2 цього Закону, змін до неї; 5) відкритості та доступності інформації (даних) електронної системи, у тому числі доступності через визначені Кабінетом Міністрів України інші державні інформаційні системи; 6) презумпції достовірності інформації (даних), яка міститься в електронній системі.
Юридичним фактом, що зумовлює пайову участь у створенні і розвитку інфраструктури населеного пункту є початок будівельних робіт, дата якого засвідчена офіційними документами, виданими в установленому законом порядку на підставі наданих замовником будівництва відомостей, та не може бути змінено висновком експерта.
Таким чином, саме інформація з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, достовірність якої за змістом п.6 ч.5 ст.22-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» презюмується, являється тим належним та допустимим у розумінні ст.ст.76,77 ГПК України доказом, на підставі якого господарський суд має встановлювати момент початку будівництва.
З наявної в матеріалах справи інформації з порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва вбачається, що: зареєстрованою датою початку виконання відповідачем будівельних робіт є 28.07.2020, а 25.12.2024 прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт, загальна його площа складає 12 924,1 кв.м.
Крім того, відповідно до Акту готовності об'єкта до експлуатації від 25.12.2024, початок виконання будівельних робіт визначено - липень 2020 року, а закінчення - березень 2023 року.
Даний Акт було підписано:
- головою Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» - Бароєвим Ф.С., як замовником будівництва;
- директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоперська компанія «Материк» - Липським А.Б., як генеральним проектувальником та генеральний підрядником;
- головним інженером проекту - Ульяновим В.І.
- інженером технічного нагляду - Залевським М.П.
Тобто відомості щодо дати початку проведення будівельних робіт були внесені на підставі відомостей, наданих відповідачем, як замовником будівництва та відомостей наданими особами, які були безпосередньо залучені до проведення таких будівельних робіт, а саме генеральним проектувальником, генеральний підрядником, головним інженером проекту та інженером технічного нагляду.
Тому підстави ставити під сумнів вказані відомості, надані керівниками учасників будівництва, у колегії суддів відсутні.
Таким чином, датою початку будівництва є саме 28.07.2020, оскільки відповідна інформація міститься на порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та у сертифікаті №ІУ123241211981 від 25.12.2024 про відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та його готовність до експлуатації. Тобто відповідна дата початку будівництва підтверджується належними та допустимими доказами.
В той же час, як вірно зазначив суд першої інстанції, висновок судової будівельно-технічної експертизи від 25.04.2025 № 280/25 слід відхилити як такий, що не відповідає критерію належності та допустимості доказу. Для з'ясування дати початку будівництва потрібно використовувати інформацію з відповідних документів, які передбачені діючими нормами законодавства. Спеціальні технічні знання судового експерта у даному випадку не потрібні, оскільки вказане питання може бути вирішено судом самостійно шляхом надання правової оцінки наявним доказам у даній справі.
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на те, що суд першої інстанції, визначаючи дату початку будівництва, керувався саме датою отримання дозволу на проведення будівельних робіт, з огляду на наступне.
У даному випадку, дозволом на виконання будівельних робіт № ІУ013200727521, виданим Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, засвідчено право на виконання будівельних робіт з 27.07.2020.
В свою чергу, сертифікатом № ІУ123241211981, виданим Державною інспекцією архітектури та містобудування України 25.12.2024, засвідчено дату початку будівельних робіт - 28.07.2020.
Тобто посилання відповідача було повністю спростовано вище, адже суд першої інстанції вірно керувався інформацією щодо дати початку будівництва, яку було зазначено у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва, а не датою дозволу на проведення будівельних робіт.
Отже у ОК «ЖБК «Материк Комфорт» як у замовника нового будівництва виник обов'язок щодо перерахування до місцевого бюджету Фонтанської сільської територіальної громади коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту, оскільки початок будівельних робіт припав на 2020 рік, коли на законодавчому рівні ще існував обов'язок сплачувати пайову участь.
Враховуючи те, що датою початку будівництва є 28.07.2020, то ОК «ЖБК «Материк Комфорт» як замовник будівництва на підставі пп.3 п.2 розд.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» був зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта, тобто до 11.08.2020 включно, звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва. В свою чергу, Рада протягом 15 робочих днів з дня отримання документів від ОК «ЖБК «Материк Комфорт», тобто до 02.09.2020, мала б надати замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва.
Між тим, названа процедура дотримана не була з вини відповідача.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Колегія суддів зауважує, що потрібно відрізняти зміст зобов'язання, до якого у даному випадку входить обов'язок замовника будівництва, розпочатого в 2020 році, перерахувати грошові кошти на виконання акту цивільного законодавства (пп.1 п.2 розд.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»), від строку його виконання (згідно з пп.4 п.2 розд.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію).
Таким чином, грошове зобов'язання ОК «ЖБК «Материк Комфорт» виникло ще 28.07.2020 в зв'язку з початком будівництва об'єкту на території Ради, натомість виконання зобов'язання (безпосередня сплата пайової участі) мало бути здійснено до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію, тобто до 25.12.2024.
Ввівши в 2024 році житловий комплекс в експлуатацію, ОК «ЖБК «Материк Комфорт» до теперішнього часу не сплатило жодних коштів з метою виконання зобов'язань, передбачених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».
Згідно із приписами ч.ч.1,2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОК «ЖБК «Материк Комфорт», не виконавши існуючий у нього обов'язок зі сплати пайового внеску, фактично зберіг у себе за рахунок Ради без достатньої правової підстави грошові кошти у вигляді пайової участі в розвитку інфраструктури громади. Вказані кошти підлягають поверненню за правилами ст.1212 ЦК України.
Відповідно до висновку, наведеного у п.84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 по справі № 910/3831/22, зобов'язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов'язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов'язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов'язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.
З огляду на викладене вище, ОК «ЖБК «Материк Комфорт» у строк до 25.12.2024 мало сплатити на рахунок Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області грошові кошти у вигляді пайової участі в розвитку інфраструктури громади, а після 25.12.2024 зобов'язання з оплати пайової участі є простроченим.
Ця дата є визначальною в контексті моменту, з якого кошти вважаються безпідставно збереженими, та можуть бути стягнуті на підставі ст. 1212 ЦК України, проте ніяк не впливає на розмір самого зобов'язання, яке, як вже вказано вище, виникло в 2020 році.
Визначаючи розмір пайової участі, яку безпідставно зберіг відповідач, колегія суддів керується наступним.
У даному випадку, прокурор посилається на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 15.08.2024 у справі № 914/2145/23, від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23 та вказує, що розрахунок розміру пайової участі має здійснюватися на підставі показників опосередкованої вартості спорудження житла у відповідному регіоні, які були чинними станом на момент введення об'єкта будівництва до експлуатації.
Однак, такі посилання прокурора спростовується навіть наведеними ним постановами Верховного Суду.
Зокрема в постанові Верховного Суду від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23 зазначено наступне:
«8.49. Однак, застосування позивачем при здійсненні розрахунку розміру пайової участі на підставі нормативів, які не діяли станом на момент виникнення у відповідача обов'язку на його сплату, прямо суперечить статті 5 ЦК України.
8.50. Адже, станом на момент виникнення між сторонами спірних відносин за приписами підпункту 4 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-ІХ було чітко визначено, що пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
8.51. Відтак, пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов'язку щодо сплати пайового внеску, а не на той момент, коли орган місцевого самоврядування дізнався про його несплату замовником, оскільки одночасно з прийняттям об'єкта в експлуатацію у відповідності із частиною другою статті 331 ЦК України забудовник стає власником забудованого об'єкта, а відтак і правовідносини забудови земельної ділянки припиняються.»
Крім того, у постанові від 22.09.2021 у справі № 904/2258/20 (на яку також посилається прокурор) Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що розмір пайового внеску може бути розрахований на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у відповідача обов'язку щодо сплати пайового внеску.
Як було встановлено вище, обов'язок зі сплати пайового внеску у відповідача виник саме в момент початку будівництва, тобто 28.07.2020 та саме станом на цю дату слід розраховувати розмір пайового внеску.
У день, коли було розпочато будівництво, та у період з 11.08.2020 по 02.09.2020 (період, протягом якого Рада мала б надати розрахунок ОК «ЖБК «Материк Комфорт» у випадку своєчасного ним звернення із заявою) був чинним наказ Міністерства розвитку громад та територій України від 26.06.2020 № 151 (втратив чинність на підставі наказу від 16.12.2020 № 311), яким затверджено показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01.04.2020) та яким по Одеській області вартість 1 кв.м загальної площі квартир будинку встановлено на рівні 12 415,00 грн.
Таким чином, суд першої інстнації дійшов вірного висновку, що розрахунок розміру пайової участі ОК «ЖБК «Материк Комфорт» повинен бути здійснений за формулою: 12924,1 кв.м (загальна площа квартир у побудованому відповідачем житлового будинку) х 12 415,00 грн (вартість 1 кв.м) х 2 відсотки (пп.1 п.2 розд.ІІ ,,Прикінцеві та перехідні положення» Закону України ,,Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні»), що дорівнює 3 209 054,03 грн.
Отже, суд першої інстнації дійшов вірного висновку, що ОК «ЖБК «Материк Комфорт» повинен перерахувати на користь Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області 3 209 054,03 грн пайової участі, тому позовну вимогу про стягнення безпідставно збережених коштів пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту слід задовольнити частково.
Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на те, що пайова участь не сплачується у разі будівництва, зокрема: об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства; об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, пайова участь не сплачується у разі будівництва:
- об'єктів будь-якого призначення на замовлення державних органів або органів місцевого самоврядування за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів;
- будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення;
- будинків житлового фонду соціального призначення та доступного житла;
- індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів, господарських споруд, розташованих на відповідних земельних ділянках;
- об'єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів;
- об'єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об'єктів соціальної інфраструктури;
- об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру;
- об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, за рахунок коштів інвесторів;
- об'єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об'єктів енергетики, зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);
- об'єктів у межах індустріальних парків на замовлення ініціаторів створення індустріальних парків, керуючих компаній індустріальних парків, учасників індустріальних парків;
- об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства;
- об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до будівель промислових;
- об'єктів, які згідно з державним класифікатором будівель та споруд належать до силосів для зерна та складських майданчиків (для зберігання сільськогосподарської продукції).
В свою чергу, ОК «ЖБК «Материк Комфорт» виступило замовником будівництва комплексу багатоквартирних житлових будинків із вбудованими офісними приміщеннями та спорудами загального користування, яке не підпадає під перелік закладів та об'єктів, названих в пп.2 п.2 розд.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», під час будівництва яких пайова участь не сплачується.
Як вірно встановив суд першої інстанції, той факт, що відповідачем проведено інженерні мережі до побудованого комплексу та влаштовано асфальтне дорожнє покриття, не впливає на висновок суду щодо відсутності передумов для звільнення ОК «ЖБК «Материк Комфорт» від сплати пайової участі, адже, підключення житлового будинку до мереж інфраструктури та здійснення благоустрою є обов'язками забудовника та необхідною умовою для здачі будинків в експлуатацію.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази передачі відповідачем об'єктів благоустрою на баланс або у власність позивача, що свідчить про відсутність підстав для звільнення від сплати внеску на пайову участь на підставі пп.2 п.2 розд.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».
Окрім того, апеляційний господарський суд приймає до уваги, що розрахунок розміру пайового внеску було виконано виключно на загальну площу житлових квартир у об'єктах будівництва без врахування площі мереж інфраструктури.
Щодо вимог про стягнення 3 відсотків річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем існуючого в нього зобов'язання, суд першої інстанції дійшов висновку, що з ОК «ЖБК «Материк Комфорт» на користь Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області потрібно стягнути інфляційні втрати та 3 відсотки річних, при чому базою нарахування таких вимог має бути заборгованість з пайової участі у розмірі 3 209 054,03 грн.
Перевіривши наведений судом першої інстанції розрахунок відсотків річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає його обґрунтованим та арифметично вірним.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 64 489,15 грн інфляційних втрат та 17 402,97 грн 3% річних.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача стосовно спливу трирічного строку позовної давності, оскільки про порушення свого права позивач міг дізнатися не раніше 25.12.2024, тобто дня введення об'єкту будівництва до експлуатації, оскільки саме до цієї дати (за правилами пп.4 п.2 розд.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в України») замовник будівництва міг самостійно перерахувати пайову участь до місцевого бюджету. В свою чергу, після 25.12.2024 кошти в сумі 3209054,03 грн вважаються безпідставно утриманими, а, відтак, у позивача виникло право їх стягнути в судовому порядку. Позов було подано 02.04.2025, тобто без пропуску трирічного строку позовної давності.
Як встановлено вище, доводи апеляційних скарг також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/1339/25 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/1339/25 підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційних скарг на апелянтів.
Керуючись статтями 269-271, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/1339/25 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Материк Комфорт» на рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/1339/25 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 21.07.2025 по справі №916/1339/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 07.10.2025.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран