ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
08 жовтня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/431/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Таран С.В.,
Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Громадської організації "Товариство інвалідів "Жовтневий" м. Одеса"
на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025, прийняте суддею Деркач Т.Г., м. Одеса, повний текст складено 17.06.2025,
у справі №916/431/25
за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
до відповідача: Громадської організації "Товариство інвалідів "Жовтневий" м. Одеса"
про розірвання договору, виселення та стягнення 8 757,28 грн
У лютому 2025 р. Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся з позовом до Громадської організації "Товариство інвалідів "Жовтневий" м. Одеса", в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з орендної плати у сумі 8757,28 грн, розірвати укладений між сторонами договір оренди нежитлового приміщення №167/3 від 10.04.2004 та виселити Громадську організацію "Товариство інвалідів "Жовтневий" м. Одеса" з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 49,7 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Європейська (Катерининська), 48, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.
За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 11.02.2025 відкрито провадження у справі №916/431/25.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 у справі №916/431/25 (суддя Деркач Т.Г.) частково задоволено позов; виселено Громадську організацію "Товариство інвалідів "Жовтневий" з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 49,7 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Європейська (Катерининська), 48, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради; стягнуто з Громадської організації "Товариство інвалідів "Жовтневий" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн; у решті вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Громадська організація "Товариство інвалідів "Жовтневий" м. Одеса" звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 у справі №916/431/25 та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу Громадської організації "Товариство інвалідів "Жовтневий" м. Одеса" на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 у справі №916/431/25 було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що зумовило неотримання апеляційним господарським судом матеріалів даної справи, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи №916/431/25 з суду першої інстанції, а також зобов'язано Господарський суд Одеської області направити на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали зазначеної справи.
Ознайомившись з матеріалами справи після їх надходження до Південно-західного апеляційного господарського суду, а також з апеляційною скаргою та доданими до неї документами, колегія суддів у визначеному складі вбачає, що дана апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, його ухвалено 16.06.2025, а повний текст останнього складено та підписано 17.06.2025.
Отже, кінцевим строком для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 у справі №916/431/25 є 07.07.2025.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 у справі №916/431/25 скаржник звернувся з пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження, а саме: 23.09.2025.
Між тим, скаржником заявлено клопотання про поновлення вищенаведеного процесуального строку, мотивоване тим, що відповідач не брав участі у розгляді даної справи в суді першої інстанції та не отримував повідомлень про процесуальні дії у цій справі, а про ухвалення оскаржуваного рішення апелянту стало відомо лише 17.09.2025 від виконавчої служби.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.
Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи і лише сам факт звернення з відповідним клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов'язком суду поновити цей строк.
З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що зареєстрованим місцезнаходженням Громадської організації "Товариство інвалідів "Жовтневий" м. Одеса" є адреса: Одеська обл., м. Одеса, вул. Європейська (Катерининська), 48. Вказана адреса також зазначена самим скаржником безпосередньо в апеляційній скарзі.
Всі юридичні особи, зареєстровані в Україні, зобов'язані зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі з 04.11.2023. Невиконання цієї вимоги відповідно до приписів процесуального закону тягне за собою певні негативні наслідки для такої особи.
З огляду на те, що під час розгляду даної справи у місцевому господарському суді відповідач не виконав визначений частиною шостою статті 6 Господарського процесуального кодексу України обов'язок зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, судова кореспонденція у цій справі надсилалася Громадській організації "Товариство інвалідів "Жовтневий" м. Одеса" засобами поштового зв'язку за вищенаведеною адресою, між тим остання поверталася на адресу суду з проставленими на конвертах позначками "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.53, 63, 68, 74, 103).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - Правила надання послуг поштового зв'язку).
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
При цьому до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Аналогічна стала правова позиція Верховного Суду викладена у низці постанов останнього, зокрема, від 24.01.2024 у справі №910/13145/22, від 22.03.2024 у справі №922/1648/19, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21, від 06.06.2023 у справі №922/3604/21 тощо.
За таких обставин, суд першої інстанції, направляючи відповідачу рекомендованими листами судову кореспонденцію у справі №916/431/25 за належною поштовою адресою, відображеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (саме ця адреса вказана самим скаржником також і в його апеляційній скарзі), вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення Громадської організації "Товариство інвалідів "Жовтневий" м. Одеса" про існування даної справи, при цьому враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, колегія суддів зазначає про те, що в силу приписів частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України копії всіх надісланих скаржникові судом документів, у тому числі і оскаржуваного рішення, вважаються врученими відповідачеві з дати проставлення на конверті відміток про відсутність адресата.
Крім того, додатково про розгляд цієї справи відповідача було повідомлено шляхом здійснення відповідного оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (а.с.82).
Враховується апеляційним господарським судом також те, що повна інформація про рух справи була розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, моніторинг якого постійно, за твердженням скаржника, здійснює його представник - адвокат Христюк Ю.Г. і чим спростовуються твердження останнього про те, що ніякої інформації у базі Єдиного державного реєстру судових рішень не було.
Суд апеляційної інстанції також наголошує на тому, що скаржником виступає громадська організація, тобто юридична особа, яка з метою здійснення своєї діяльності має певну організаційну структуру (зокрема, штат працівників), при цьому труднощі в організації своєчасного виконання працівниками юридичної особи своїх професійних обов'язків є виключно проблемою внутрішньої організації роботи такої юридичної особи, а тому зазначені апелянтом підстави не є тими обставинами, які перешкоджали оскаржити судові рішення в найкоротший строк, адже вони є суб'єктивними (такими, що залежать виключно від організації роботи відповідача), натомість відповідач, будучи незгодним з оскаржуваним рішенням, про існування якого повідомлявся належним чином (з урахуванням приписів частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України рішення вважається врученим 27.06.2025 - а.с.103), діючи добросовісно, розумно та обачливо, повинен був з достатнім поспіхом вчиняти дії щодо оскарження відповідного рішення, між тим апеляційну скаргу було подано з істотним пропуском строку (23.09.2025).
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у юридичної особи для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (постанови Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №915/1401/23, від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 28.11.2022 у справі №560/10645/21 тощо).
Враховуючи викладене, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження Громадською організацією "Товариство інвалідів "Жовтневий" м. Одеса" рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 у справі №916/431/25, з огляду на наведені скаржником доводи, які не підтверджені належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, не зумовлене обставинами, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення особи та пов'язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії, натомість подання апеляційної скарги з істотним пропуском визначеного процесуальним законом строку зумовлене виключно власною недбалістю апелянта, який не виявив жодного інтересу до цієї справи, хоча, діючи розумно та обачливо, повинен був розуміти наслідки своєї пасивної поведінки.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10 2010 у справі "Устименко проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".
Європейський суд з прав людини в рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що причини пропуску строку, зазначені апелянтом в обґрунтування відповідного клопотання, не є поважними для поновлення процесуального строку на оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 у справі №916/431/25, що відповідно до вимог процесуального закону є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для зазначення інших підстав для поновлення пропущеного строку.
Суд апеляційної інстанції також зауважує на тому, що 18.10.2023 набрав чинності Закон України №3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами", яким, зокрема, внесено низку істотних змін до Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Відтак з 04.11.2023 (дата набуття змін до абзацу 1 частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України) у всіх юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України, виник обов'язок зареєструвати електронний кабінет.
Аналогічний правовий висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладений в постанові від 30.08.2024 у справі №908/3731/23.
Південно-західний апеляційний господарський суд за допомогою системи "Електронний суд" сформував запит на отримання інформації про наявність у Громадської організації "Товариство інвалідів "Жовтневий" м. Одеса" зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС та за результатами опрацювання даного запиту отримав відповідь про відсутність у вказаної юридичної особи такого кабінету.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Згідно з підпунктом 6 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлена в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За умовами абзацу 2 частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Станом на 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3028 грн (стаття 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік").
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога майнового характеру (про стягнення 8757,28 грн), за розгляд якої позивач повинен був сплатити 3028 грн (мінімальна ставка судового збору за розгляд вимоги майнового характеру), та дві вимоги немайнового характеру (про розірвання договору та про виселення), за розгляд яких мало бути сплачено 6056 грн (3028 грн х 2 = 6056 грн).
Отже, за подання позовної заяви позивач всього повинен був сплатити 9084 грн (3028 грн + 6056 грн = 9084 грн).
Враховуючи вищевикладене, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 у справі №916/431/25, яке оскаржується апелянтом у повному обсязі, складає 13626 грн - 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (розраховано наступним чином: 9084 грн х 150% = 13626 грн).
Між тим, звертаючись з апеляційною скаргою, скаржником не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі. Водночас апелянтом безпосередньо в апеляційній скарзі зазначено про звільнення останнього від сплати судового збору, між тим жодної підстави для такого звільнення, передбаченої статтею 5 Закону України "Про судовий збір", не наведено, у зв'язку з чим відповідне твердження скаржника про відсутність у нього обов'язку зі сплати судового збору колегією суддів оцінюється критично.
За умовами частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відповідно до вказаної норми суд апеляційної інстанції перевірив зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України та встановив, що в Комп'ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" у реєстрі підтверджень оплат із Казначейства не зафіксована сплата скаржником судового збору за розгляд апеляційної скарги у справі №916/431/25.
Крім того, за умовами пункту 3 частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Порядок надсилання копії апеляційної скарги визначений статтею 259 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення (абзац 1 частини сьомої статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
Між тим скаржником вказаних вимог не додержано, оскільки останнім не подано доказів направлення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради копії апеляційної скарги та доданих до неї документів.
Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.
Встановивши недоліки апеляційної скарги Громадської організації "Товариство інвалідів "Жовтневий" м. Одеса" (подання апеляційної скарги особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; неповажність зазначених причин пропуску строку на апеляційне оскарження; відсутність доказів сплати судового збору у передбачених чинним законодавством порядку і розмірі та доказів надсилання позивачеві копії апеляційної скарги і доданих до неї документів), колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду залишає вказану апеляційну скаргу без руху з метою надання скаржнику можливості усунути вищезазначені недоліки, а саме: зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами; вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 у справі №916/431/25 з наданням доказів, що їх підтверджують; сплатити визначену судом апеляційної інстанції суму судового збору та надати належні докази надсилання Департаменту комунальної власності Одеської міської ради копії апеляційної скарги і доданих до неї документів з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету або у паперовій формі листом з описом вкладення.
Керуючись статтями 6, 42, 174, 232-235, 258-260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Громадської організації "Товариство інвалідів "Жовтневий" м. Одеса" на рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 у справі №916/431/25 залишити без руху.
Встановити Громадській організації "Товариство інвалідів "Жовтневий" м. Одеса" строк для усунення недоліків її апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Роз'яснити скаржникові, що якщо ним не будуть усунуті недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається особі-апелянту, а у разі неподання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин його пропуску або якщо вказані ним у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовить у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.В. Таран
Суддя К.В. Богатир
Суддя Л.В. Поліщук