79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" жовтня 2025 р. Справа №921/660/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Бонк Т.Б.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання - Гунька О.П.
за участю представників учасників справи:
прокурор- Місінська М.А.
від позивача - Киричук Н.В.
від відповідача - Шмигельський Б.Я., Стельмащук М.В.
від третьї особи на стороні позивача - Яреха В.А.
від третьї особи на стороні відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м.Київ в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м.Чернівці від 28.05.25 (вх. № ЗАГС 01-05/1631/25 від 30.05.25)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.04.2025 (повне рішення складено та підписано 08.05.2025, суддя Н.О. Андрусик)
у справі № 921/660/23
за позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м.Київ в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м.Чернівці
до відповідача: Гусятинської селищної ради, смт. Гусятин Чортківського району Тернопільської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Тернопільської обласної військової адміністрації, м.Тернопіль
за участі: Тернопільської обласної прокуратури, м.Тернопіль
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, м.Тернопіль
про: витребування з незаконного володіння земельних ділянок,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Тернопільської області подано позов Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" ( далі - ДСГП "Ліси України", позивач) до Гусятинської селищної ради (далі - відповідач) про витребування з чужого незаконного володіння Гусятинської селищної ради на користь власника - держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації та у постійне користування ДСГП «Ліси України» земельних ділянок з кадастровим номером 6125587200:01:001:0700 площею 3,3142 га та з кадастровим номером 6121687600:01:016:0001 площею 0,6000 га ( з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, прийнятої ухвалою суду від 30.07.2024).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення (розташовані в межах кварталу 74 виділу 14, кварталу 60 виділу 7 Чортківського лісгоспу), що підтверджується матеріалами лісовпорядкування, перебувають у державній власності та в постійному користуванні ДСГП "Ліси України" (як правонаступника ДП "Чортківське лісове господарство"), а право розпорядження такими належить Тернопільській обласній державній адміністрації (Тернопільській військовій адміністрації).
Однак, під час інвентаризації земель лісового фонду реорганізованого ДП "Чортківське лісове господарство" з метою передачі на баланс ДСГП "Ліси України" з'ясовано, що на дані земельні ділянки незаконно зареєстровано право комунальної власності за Гусятинською селищною радою як на землі сільськогосподарського призначення, внаслідок чого землекористувач позбавлений можливості їх використовувати за цільовим призначенням.
З огляду на те, що спірні земельні ділянки вибули з володіння власника та з постійного користування позивача поза їх волею, ДСГП "Ліси України" пред'явлено позов до кінцевого набувача прав на земельні ділянки (Гусятинської селищної ради) про їх витребування на підставі ст.ст.387, 388, 396 ЦК України.
На підставі заяви від 27.10.2023 та приписів ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ч. 3 ст. 53 ГПК України у дану справу вступила Тернопільська обласна прокуратура ( допущена до розгляду справи ухвалою суду від 01.11.2023).
Також ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01.11.2023 до участі у справі залучено Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області ( далі - ГУ Держгеокадастру) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
01.12.2023 Тернопільська обласна прокуратура в межах даної справи звернулась з позовом в інтересах держави в особі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Тернопільської обласної військової (державної) адміністрації ( далі - Тернопільська ОДА) до Гусятинської селищної ради про: витребування з незаконного володіння Гусятинської селищної ради на користь держави в особі Тернопільської ОДА та у постійне користування ДСГП "Ліси України " земельних ділянок площею 3,3142 га кадастровий номер 6125587200:01:001:0700 та площею 0,6000га кадастровий номер 6121687600:01:016:0001; скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації даних земельних ділянок з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цих земельних ділянок у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із закриттям Розділу Державного реєстру прав та реєстраційної справи .
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.12.2023 позовну заяву Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Тернопільської ОДА прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 921/660/23.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.06.2024 роз'єднано позовні вимоги, які є предметом розгляду у справі №921/660/23.
На підставі вказаної ухвали у самостійне провадження виділено матеріали справи, що стосуються позову Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Тернопільської ОДА, та присвоєно таким унікальний номер 921/412/24.
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.07.2024 залучено до участі у даній справі №921/660/23 Тернопільську ОДА в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
Рішенням від 25.05.2025 у справі №921/660/23 Господарський суд Тернопільської області у задоволенні позову відмовив.
Рішення суду мотивоване тим, що:
- в межах справи №921/412/24 (рішення від 10.03.2025) судом на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2003-2014рр встановлено, що спірні земельні ділянки відносяться до земель лісогосподарського призначення і такі матеріали лісовпорядкування є належними доказами, котрі підтверджують право постійного користування такими земельними ділянками позивача;
- судом з'ясовано, що земельна ділянка площею 3,3142 га кадастровий номер 6125587200:01:001:0700 входить до складу території загальнозоологічного заказника місцевого значення «Коцюбинчики», а отже віднесена до земель природно-заповідного фонду лісогосподарського призначення, перебуває під особливою охороною і щодо неї встановлено спеціальний порядок вилучення, обмеження щодо цивільного обороту;
- оскільки матеріали справи не містять доказів вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 6125587200:01:001:0700 у встановленому спеціальному порядку та передачу її відповідачу, використання такої у сільськогосподарських чи інших цілях суперечить меті створення і функціонування заказника та його завданням;
-земельна ділянка площею 0,6000га з кадастровим номером 6121687600:01:016:0001 (хоч і частково) відповідно до матеріалів лісокористування на момент її передачі до комунальної власності у 2018 році перебувала у власності держави та у постійному користуванні ДП «Чортківське лісове господарство», правонаступником прав та обов'язків якого є позивач;
- наявність зареєстрованого права комунальної власності на спірні земельні ділянки за відповідачем та відсутність рішення на їх вилучення за згодою власника свідчить, що перехід права відбувся з порушенням закону, без волі належного розпорядника та постійного землекористувача, із зміною їх цільового призначення. Відтак, відповідач протиправно зареєстрував право власності на спірні земельні ділянки;
- витребування спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення відповідає нормам закону та переслідує легітимну мету контролю за використанням цього майна відповідно до загальних інтересів і щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням;
- однак, на даний час розпорядником земель державного лісового фонду, а отже органом, який уповноважений здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах є Тернопільська ОДА;
- у справі №921/412/24 порушене право власника на спірні земельні ділянки отримало відповідний судовий захист шляхом витребування ділянок з чужого незаконного володіння, натомість пред'явлення ДП «Ліси України» позову про витребування цих ділянок на користь власника не відповідає способам захисту, визначеним у ст. 16 ЦК України, а ДП «Ліси України» не є належним позивачем за таким позовом;
- позивачем не наведено жодних обставин, які б свідчили про порушення його права землекористування.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
ДСГП "Ліси України" подало апеляційну скаргу від 28.05.25, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.04.2025 у справі №921/660/23 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування земельних ділянок з кадастровими номерами 6121687600:01:016:0001 та 6125587200:01:001:0700 у постійне користування ДСГП "Ліси України" та ухваливши в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Вимоги апелянта обґрунтовані неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та неправильною оцінкою обставин справи.
Зокрема, скаржник зазначає, що:
- наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що спірні земельні ділянки відносяться до земель державної власності лісогосподарського призначення та повинні використовуватись не інакше, як для ведення лісового господарства в порядку, визначеному положеннями Лісового кодексу України;
- формування спірних земельних ділянок територіальним органом Держгеокадастру як земель сільськогосподарського призначення здійснено поза межами повноважень такого органу, а їх державна реєстрація в Державному земельному кадастрі є незаконною та такою, що призвела до фактичної зміни цільового призначення земельних ділянок в порушення норм ЗК України та ЛК України;
- правильно встановивши обставин справи щодо протиправної реєстрації відповідачем права власності на спірні земельні ділянки, суд дійшов хибного висновку про відмову у задоволенні вимог про витребування спірних земельних ділянок на користь постійного лісокористувача;
-оскільки спірні земельні ділянки вибули з постійного користування ДСГП «Ліси України» поза його волею, пред'явлення позову до кінцевого набувача права на земельну ділянку про її витребування на підставі ст. ст. 387, 388, 396 ЦК України відповідає вимогам закону;
- Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.
Гусятинська селищна рада подала відзив на апеляційну скаргу від 12.06.2025, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Зокрема, відповідач зазначає, що:
- Гусятинська селищна рада набула права власності на спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення в порядку та у спосіб, встановлений чинним законодавством України, а позивач не надав жодного доказу на спростування законності набуття таких прав власності та підтвердження порушення вимог Закону державними кадастровими реєстраторами під час здійснення реєстрації спірних земельних ділянок;
- вимог щодо скасування рішення державного реєстратора або щодо визнання
недійсними/скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, позивачем не заявлено;
- подані прокурором на підтвердження позовних вимог планово-картографічні матеріали лісовпорядкування 2003, 2014 років мають суттєві недоліки ( не містять усіх необхідних реквізитів та погоджень, містять неправдиві відомості), а тому не є належними доказами;
- отже, земельні ділянки із кадастровими номерами 6125587200:01:001:0700 та 6121687600:01:016:0001 є комунальною власністю територіальної громади Гусятинської селищної ради, вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області подало відзив на апеляційну скаргу від 13.06.2025, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.04.2025 у справі №921/660/23 залишити без змін.
Третя особа на стороні відповідача зазначає, що:
- спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення передані ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області з державної у комунальну власність територіальної громади Гусятинської селищної ради у визначеному законодавством порядку, за матеріалами інвентаризації земель, які не були оскаржені на момент передачі;
- суд першої інстанції вірно зазначив, що речове право позивача щодо використання спірних земельних ділянок відповідачем не порушене, а порушене право власника таких земельних ділянок отримало судовий захист у справі №921/412/24.
Тернопільська обласна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу від 02.07.2025, в якому просить рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.04.2025 у справі № 921/660/23 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості.
Зокрема, прокурор зазначає, що:
- позовні вимоги ДСГП «Ліси України» фактично спрямовані на захист прав власника - держави в особі уповноваженого органу - Тернопільської ОДА, однак суб' єкт права постійного користування не має права звертатися до суду з таким позовом від власного імені;
- суд першої інстанції дотримався вимог ст. 86 ГПК України та прийшов до вірного переконання, що в матеріалах справи відсутні докази порушення права землекористування позивача, а дійсною метою позову є захист саме інтересів держави на спірні земельні ділянки. Водночас, такий позов в інтересах держави подано Тернопільською обласною прокуратурою ( справа №921/412/24).
Тернопільська ОДА письмового відзиву на апеляційну скаргу не подала.
В судовому засіданні представник третьої особи на стороні позивача просила рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.04.2025 у справі №921/660/23 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2025 справу №921/660/23 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Бонк Т.Б. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДСГП "Ліси України" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.04.2025 у справі № 921/660/23 та призначено розгляд справи на 02.07.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.07.2025 за клопотанням представника Тернопільської ОДА розгляд справи №921/660/23 відкладено на 19.08.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 за клопотанням представника відповідача та у зв'язку з технічною несправністю систем звукозапису та відеоконференцзв'язку розгляд справи №921/660/23 відкладено на 16.09.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 розгляд справи №921/660/23 відкладено на 07.10.2025 з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.
В судове засідання з'явились прокурор, представники сторін та третьої особи на стороні позивача.
Третя особа на стороні відповідача участі уповноваженого представника в судове засідання повторно не забезпечила, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.
Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи положення статті 202 ГПК України, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В'ячеслав Корчагін проти Росії» та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника третьої особи на стороні відповідача.
В судовому засіданні 07.10.2025 проголошено вступну та резолютивні частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
Згідно Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 №1513 (втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №476 від 05.06.2019) в редакції 2013 року, Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, з метою забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення землеустрою було проведено інвентаризацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Сокиринської сільської ради Чортківського району Тернопільської області.
На підставі наказу Головного управління Держземагентства у Тернопільській області №12-од від 12.08.2013 «Про проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності» та розпорядження Чортківської районної державної адміністрації №290-од від 02.09.2013 «Про надання дозволу щодо проведення робіт з інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності» Державним підприємством «Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у 2013 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих за межами населених пунктів, в тому числі в межах Гусятинського району, на площі 2927,6 га та земельних ділянок, розташованих на території Чортківського району Тернопільської області, площею 3359,30га.
На підставі вказаної документації із землеустрою до Державного земельного кадастру 11.11.2013 внесено відомості про земельну ділянку площею 11,1658га кадастровий номер 6125587200:01:001:0601.
Розпорядженням Чортківської районної державної адміністрації №442-од від 01.12.2013 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Сокиринецької сільської ради.
Наказом Головного управління Держземагенства №46-од від 10.12.2023 затверджено матеріали інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема щодо земельної ділянки, що розташована на території Сокиринецької сільської ради площею 11,1658га з кадастровим номером 6125587200:01:001:0601.
На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №5-ОТГ від 24.11.2020 за Актом приймання-передачі від 24.11.2020 земельну ділянку площею 11,6558гa з кадастровим номером 6125587200:01:001:0601 передано Гусятинській селищній раді та на підставі рішення №12 від 01.12.2020, дану земельну ділянку прийнято у комунальну власність, про що 15.01.2021 до Реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відповідні відомості.
Рішенням №494 від 27.04.2021 Гусятинська селищна рада надала дозвіл на поділ земельної ділянки з метою продажу права оренди на аукціоні шляхом поділу на дві земельні ділянки: площею 7,8516га та площею 3,3142га.
У 2021 році Державним підприємством "Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" за замовленням відповідача на підставі договору №18 від 12.05.2021 було розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності для подальшого продажу права оренди на земельних торгах (аукціоні) площею 7,8516 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту села Сокиринці Чортківського району Тернопільської області.
Даний Проект землеустрою затверджено рішенням Гусятинської селищної ради №591 від 31.05.2021.
28.05.2021 до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 3,3142 га з кадастровим номером 6125587200:01:001:0700 та площею 7,8516га з кадастровим номером 6125587200:01:001:0701, котрі утворилися внаслідок поділу земельної ділянки, площею 11,1658 га з кадастровим номером 6125587200:01:001:0601.
За твердженням позивача, земельна ділянка з кадастровим номером 6125587200:01:001:0700 знаходиться в кварталі 74 виділ 14, що підтверджується Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Чортківський лісгосп» Гусятинське лісництво за інв. №131/01 та планово-картографічними матеріалами, а тому належала на праві постійного користування ДП «Чортківське лісове господарство».
Як стверджує прокурор, земельна ділянка за кадастровим номером 6125587200:01:001:0700 перебуває у межах територій природно-заповідного фонду, а саме загальнозоологічного заказника місцевого значення «Коцюбинчики», оголошеного рішенням виконавчого комітету Тернопільської обласної ради від 30.06.1986 №198 «Про затвердження переліку державних загальнозоологічних заказників місцевого значення», що підтверджено інформацією, наведеною у листі Управління екології та природних ресурсів Тернопільської ОВА від 23.10.2023 №05.1/1681, та картосхемою місця розташування загальнозоологічного заказника місцевого значення «Коцюбинчики».
На підставі наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.03.2018 №45 у 2018 році проведено інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах об'єднаних територіальних громад несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій.
16.03.2018 між Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру та Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" укладено договір №24-г про проведення заходу з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності.
На виконання зазначених вище наказу Держгеокадастру та договору Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" у 2018 році розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Суходільської сільської ради Чортківського району, в тому числі земельної ділянки площею 0,6000га з кадастровим номером 6121687600:01:016:0001.
24.05.2018 до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку площею 0,6000 га з кадастровим номером 6121687600:01:016:0001.
На підставі наказу №19-1775/14-18-СГ від 05.06.2018 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області передано земельну ділянку площею 0,6000 га з державної власності у комунальну власність Гусятинської селищної ради, про що складено Акт приймання-передачі.
На підставі рішення Гусятинської селищної ради №1157 від 27.06.2018 «Про прийняття у комунальну власність Гусятинської об'єднаної територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення» вказану земельну ділянку прийнято у комунальну власність територіальної громади Гусятинської селищної ради.
За твердженням позивача спірна земельна ділянка знаходиться кварталі 60 виділі 7 Гусятинського лісництва, що підтверджується Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП «Чортківський лісгосп» Гусятинське лісництво за інв. №131/01 та планово-картографічними матеріалами, а тому належала на праві постійного користування ДП «Чортківське лісове господарство».
Судом встановлено та не заперечується учасниками даної справі, що на даний час у комунальній власності відповідача перебувають земельні ділянки з кадастровим номером 6125587200:01:001:0700 площею 3,3142 га та з кадастровим номером 6121687600:01:016:0001 площею 0,6000 га (категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання: землі запасу), що підтверджується Витягами з Державного земельного кадастру №№НВ-9928817182023, НВ-9928817542023 від 27.09.2023, №№НВ-0002232942023, НВ-0002233322023 від 23.10.2023.
На підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України №804 від 26.10.2022 ДП «Чортківське лісове господарство» припинено шляхом реорганізації та приєднано до ДСГП «Ліси України».
Посилаючись на вибуття спірних земельних ділянок лісового фонду з державної власності без волі власника та постійного користувача, ДСГП «Ліси України» звернулось до суду з даним позовом про витребування таких земельних ділянок з незаконного володіння Гусятинської селищної ради на користь власника - держави в особі Тернопільської ОДА та у постійне користування ДСГП «Ліси України».
Тернопільською ОВА листом №03-10018/16 від 23.10.2023 повідомила, що рішення про вилучення спірних земельних ділянок із державної власності чи з постійного користування лісогосподарського підприємства Тернопільською ОВА не приймалося. Відтак, з огляду на факт державної реєстрації земельних ділянок як земель комунальної власності, просила прокуратуру вжити заходи представницького характеру з метою повернення їх у державну власність.
Як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.06.2024 у даній справі виділено у самостійне провадження пред'явлений в межах цієї справи позов Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Тернопільської обласної військової (державної) адміністрації до Гусятинської селищної ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Тернопільської обласної військової (державної) адміністрації - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Чортківське лісове господарство", про витребування з чужого незаконного володіння земельних ділянок, скасування державної реєстрації земельних ділянок з одночасним припинення усіх речових прав. Виділеним матеріалам присвоєно унікальний номер 921/412/24.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2025 у справі №921/412/24 позов задоволено частково. Витребувано з чужого незаконного володіння Гусятинської селищної ради на користь держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 3,3142га з кадастровим номером 6125587200:01:001:0700. Скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 3,3142 га з кадастровим номером 6125587200:01:001:0700. В решті позову - відмовлено.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових ріщень, постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2025 скасовано рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2025 у справі № 921/412/24 та прийняти нове судове рішення, яким позов Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Тернопільської обласної військової (державної) адміністрації залишено без розгляду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частинами 1, 3, 4 статті 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
У відповідності до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст. 319 ЦК України)
Відповідно до ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Суб'єктами права власності на землю відповідно до статті 80 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що і в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.17) і №922/1830/19 (пункт 7.2), від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (пункт 55), від 8 серпня 2023 року у справі № 910/5880/21 (провадження № 12-36гс22, пункт 35)).
Такий висновок справедливий і щодо господарського процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі №922/1830/19).
Відповідно до п.2 ч.1 ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
До розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абз.3 п.12 розд.Х Перехідних положень ЗК України) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади (абз.1 п.12 розд.Х Перехідних положень ЗК України).
Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті (ч.6 ст.149 Земельного кодексу України).
Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (ч.9 ст.149 Земельного кодексу України).
Згідно з частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону (стаття 8 Лісового кодексу України).
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; передають у власність, надають у постійне користування для не лісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними (п.4, 5 ч.1 ст.31 Лісового кодексу України).
Отже, обласні державні адміністрації є розпорядниками земель державного лісового фонду та уповноваженими органами для захисту порушених прав державної власності на такі земельні ділянки.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, ч.2 ст. 52 ЗК України).
Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (пункт 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб'єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб'єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності (пункти 61?63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
У постанові від 10.09.2025 у справі № 907/242/24 Верховний Суд зазначив, що умовами для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна обставин того: 1) чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким; 2) чи перебуває спірне майно у володінні іншої особи (відповідача) та чи підтверджене таке володіння фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку; 3) чи знаходиться спірне майно у чужому володінні незаконно; 4) чи є об'єкт віндикаційного позову індивідуально-визначеним майном, що існує в натурі станом на час звернення з позовом.
Тобто, до предмета доказування у віндикаційному позові входять факти, що підтверджують право власності позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
У даній справі позивач (вважаючи себе законним постійним користувачем спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення) звернувся до суду з віндикаційним позовом про витребування таких земельних ділянок з незаконного володіння селищної ради на користь власника - держави в особі Тернопільської ОДА ( третя особа без самостійних вимог у даній справі) та у постійне користування ДСГП «Ліси України» ( позивача).
Однак, у постанові від 20.12.2024 у справі № 910/21682/15 (910/17038/21) Об'єднана палата Касаційного господарського суду зазначила, що належна позовна вимога, тобто вимога про витребування від відповідача, за яким зареєстроване право власності на нерухоме майно, спрямована на захист права того суб'єкта, на чию користь таке майно витребовується. Так, якщо особа, яка звернулась з позовом, вважає, що право власності належить певному суб'єкту права, то належною позовною вимогою є вимога про витребування нерухомого майна на користь власника. Зокрема, якщо суб'єкт права постійного користування земельною ділянкою вважає, що право власності має бути зареєстроване за державою, але воно неправомірно зареєстроване за територіальною громадою, то належною є позовна вимога про витребування земельної ділянки від територіальної громади на користь держави. Ця позовна вимога спрямована на захист прав держави, а не суб'єкта права постійного користування, чиє право незаконною реєстрацією права власності за територіальною громадою не порушується, оскільки не впливає на зміст права постійного користування.
Відтак, Об'єднана палата Касаційного господарського суду виснувала, що оскільки право на позов, спрямований на захист володіння держави, належить саме державі, то суб'єкт права постійного користування не має права звертатися до суду з таким позовом від власного імені.
Відтак, ДСГП «Ліси України» не є належним позивачем за зазначеними вимогами ( віндикаційним позовом) у даній справі, а тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до обгрунтування приналежності спірних земельних ділянок до земель державної власності лісогосподарського призначення та наявність підстав для захисту прав власника шляхом пред'явлення віндикаційного позову, однак жодним чином не спростовують вказаних вище висновків суду, а тому відхиляються судом апеляційної інстанції.
При цьому, судова колегія вважає, що з огляду на наведені вище обставини, відпала необхідність дослідження судом фактичних обставин справи, оскільки такі висновки мотивувальної частини судового рішення можуть сприйматися як преюдиційні під час розгляду інших справ за участі сторін цього спору (позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №906/1336/19 від 08.06.2021).
Як зазначалось вище, в оскаржуваному рішенні у даній справі суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність набуття відповідачем права власності на спірні земельні ділянки, приналежність таких на момент передачі у комунальну власність до земель лісогосподарського призначення, віднесення земельної ділянки кадастровий номер 6125587200:01:001:0700 до земель природно-заповідного фонду, наявність у ДП «Чортківське лісове господарство», правонаступником прав та обов'язків якого є позивач, права постійного користування на спірні земельні ділянки тощо.
Вказані висновки суду грунтуються, зокрема, на обставинах, встановлених в межах справи №921/412/24 (рішення від 10.03.2025). Однак, рішення Господарського суду Тернопільської області від 10.03.2025 у справі № 921/412/24 станом но момент ухвалення судом оскаржуваного рішення у даній справі не набрало законної сили та у подальшому було скасоване постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.08.2025.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції у даній справі.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ДСГП "Ліси України" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.04.2025 у даній справі змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови. Резолютивну частину оскаржуваного рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м.Київ в особі філії "Подільський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м.Чернівці від 28.05.25 (вх. № ЗАГС 01-05/1631/25 від 30.05.25) залишити без задоволення.
2. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.04.2025 у справі №921/660/23 та викласти її в редакції цієї постанови.
3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Тернопільської області від 25.04.2025 у справі №921/660/23 залишити без змін.
4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст. 287-288 ГПК України.
6. Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст постанови складено 08.10.2025
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Бонк Т.Б.
суддя Орищин Г.В.