справа № 991/9026/25
провадження №11-сс/991/631/25
03 жовтня 2025 року м.Київ
Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваного ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києві апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 вересня 2025 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №2023000000000503,
Зміст оскаржуваного рішення і встановлені судом обставини.
Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 вересня 2025 року частково задоволено клопотання сторони обвинувачення та застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 000 000,00 грн., із покладенням на нього відповідних процесуальних обов'язків.
При ухваленні судового рішення слідчий суддя вказав на доведеність стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.369 КК, ризиків переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, запобігти яким можливо шляхом застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 10 000 000 грн., оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та не є явно непомірним, враховуючи фінансовий стан підозрюваної особи.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу слідчого судді від 10 вересня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді застави.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги сторона захисту посилається на наступне.
Слідчий суддя належним чином не перевірив та не врахував, що наявна в тексті підозри кваліфікація не підтверджується документами, які додані до клопотання про обрання запобіжного заходу, у зв'язку з чим підозра є необґрунтованою, а тому відсутні підстави для застосування запобіжного заходу.
Підозра ґрунтується на доказах, які отримані незаконним шляхом, є недостовірними та гуртуються на припущеннях, оскільки зібрані з грубим порушенням адвокатської таємниці, висновок про існування неправомірної вигоди ґрунтується на припущеннях, підозра ґрунтується на припущення про причетність до злочину певних осіб, у тому числі ОСОБА_8 ; версія слідства про залучення ОСОБА_5 до скоєння злочину паном ОСОБА_9 є також безпідставним припущенням, непідтвердженим жодним належним та достовірним доказом.
Викладені в клопотанні обставини не підтверджуються доданими до нього матеріалами.
Показання свідка ОСОБА_10 є неправдивими та недостовірними.
Зазначені стороною обвинувачення ризики відсутні та не підтвердженні матеріалами, доданими до клопотання.
Застосований розмір застави (хоча він і є меншим у порівнянні з тим розміром, якого вимагала сторона обвинувачення) є завідомо непомірним, не враховано особу ОСОБА_5 , його майновий стан та наявність на утримання батька, якому нещодавно виповнилося 91 рік.
Покладені на ОСОБА_5 обов'язки щодо заборони спілкування із його клієнтом ОСОБА_9 та іншим адвокатом ОСОБА_11 суперечать правовій природі здійснення ОСОБА_5 адвокатської діяльності та є незаконними, оскільки перешкоджатимуть йому здійсненню законної адвокатської діяльності.
Позиції учасників судового провадження.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити у повному обсязі з зазначених у ній підстав.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Мотиви суду.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч.2 ст.177 КПК є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
За вимогами ч.1 ст.194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі, передбачені ст.178 КПК.
Заслухавши суддю-доповідача щодо суті ухвали слідчого судді та поданої апеляційної скарги, вислухавши позицію підозрюваного та його захисника, заперечення прокурора, дослідивши матеріали провадження, перевіривши доводи та обґрунтування апеляційної скарги, колегією суддів встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 слідчий суддя у повному обсязі належним чином дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону.
З наданих матеріалів вбачається, що наведені у клопотанні детектива підстави для застосування до підозрюваного запобіжного заходу слідчим суддею при розгляді клопотання належним чином перевірялись, при цьому у судовому засіданні заслухані доводи сторони обвинувачення, заперечення сторони захисту, досліджені матеріали клопотання детектива, надані стороною захисту письмові матеріали, а також з'ясовані всі необхідні обставини, що повинні бути встановлені при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
На виконання вимог ст.178 КПК слідчим суддею врахована вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_5 , відомості про нього в їх сукупності з врахуванням сімейного та матеріального стану, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, обставини його вчинення за пред'явленим повідомленням про підозру.
При вирішенні питання щодо встановлення наявності обґрунтованої підозри предметом перевірки слідчого судді є не лише питання дотримання процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, а й питання дотримання стандарту доказування «обґрунтована підозра» у вчиненні кримінального правопорушення, зважаючи при цьому на рівень обмеження прав, свобод та інтересів особи внаслідок повідомлення її про підозру та строк здійснення досудового розслідування.
При цьому, поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (ч.5 ст.9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, у рішенні в справі Fox, Campbell and Hartley v. The United Kingdom від 30 серпня 1990 року, заяви №12244/86, 12245/86; 12383/86, §32) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення в справі Нечипорук і Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04, §175).
Разом з цим стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту щодо необґрунтованості висунутої ОСОБА_5 підозри, колегією суддів встановлено таке.
Детективами Національного антикорупційного бюро України (далі - НАБУ) здійснюється досудове розслідування, а прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №2023000000000503 від 03 жовтня 2023 року, за підозрою у тому числі ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.369 КК.
З повідомлення про підозру слідує, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.369 КК, тобто в пособництві в наданні службовій особі, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення службовою особою, в інтересах того, хто надає таку вигоду, та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.
Як встановлено слідчим суддею та вбачається зі змісту повідомленої ОСОБА_5 підозри, за версією сторони обвинувачення ОСОБА_5 , як адвокат, нехтуючи вимогами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правил адвокатської етики, вчинив дії, які дають підстави підозрювати його у вчиненні кримінального правопорушення, за наступних ймовірних обставин.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у справі №910/15551/20 відмовлено у позовах компаній «Trimcroft Services Limited», «Emsworth Assets Limited», «Gilson Investmens Limited» та «Calefort Developments Limited» про визнання недійсним договору в частині та відновлення становища, яке існувало до порушення прав. Однак, 12 вересня 2022 року постановою Північного апеляційного господарського суду зазначене рішення суду скасовано та позови цих компаній задоволено частково. Згідно з постановою ОСОБА_9 , будучи бенефіціарним власником компанії «Ferrexpo AG» (Швейцарія) та ПрАТ «Полтавський ГЗК», через компанії «The Minco Trust» (Республіка Сінгапур), «Fevamotinico Minco Limited» (Республіка Кіпр), «Fevamotinico S.a.r.l.» (Велике Герцогство Люксембург), «Ferrexpo plc» (Англія), внаслідок витребування акцій у компанії «Ferrexpo AG» втрачав право володіння акціями ПрАТ «Полтавський ГЗК» та оперативного контролю господарської діяльності товариства.
У подальшому на зазначену постанову Північного апеляційного господарського суду було подано касаційні скарги з боку ПрАТ «Ділові партнери» та компанії «Ferrexpo AG», за результатами чого ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №910/15551/20 призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження на 15 березня 2023 року.
Розуміючи можливість втрати права володіння акціями та оперативного контролю господарської діяльності ПрАТ «Полтавський ГЗК», у період з 19 січня по 06 березня 2023 року (більш точний час досудовим слідством не встановлено) у ОСОБА_9 виник злочинний умисел, направлений на надання суддям Великої Палати Верховного Суду неправомірної вигоди за ухвалення ними судового рішення в його інтересах.
Водночас керуючий партнер адвокатського бюро «Горецький і партнери» ОСОБА_10 , довідавшись про наявність на розгляді Великої Палати Верховного Суду судової справи №910/15551/20, вирішив запропонувати ОСОБА_9 свої юридичні послуги в цій справі, про що у січні-лютому 2023 року (більш точний час досудовим слідством не встановлено) спочатку повідомив начальнику служби безпеки ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_12 , а надалі - адвокату адвокатського об'єднання «Юридична фірма «Ілляшев та партнери» (код за ЄДРПОУ 33401270) ОСОБА_13 , яким розповів про своє особисте знайомство та дружні відносини з Головою Верховного Суду ОСОБА_14 .
Наприкінці лютого - початку березня 2023 року (більш точний час досудовим слідством не встановлено), за дорученням ОСОБА_9 . ОСОБА_13 , перебуваючи в приміщенні адвокатського об'єднання «Юридична фірма «Ілляшев та партнери», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Кудрявська, 11, зустрівся з ОСОБА_10 , де повідомив останньому про наміри ОСОБА_9 надати неправомірну вигоду ОСОБА_14 , а також іншим суддям Великої Палати Верховного Суду за прийняття ними судового рішення в його інтересах. У подальшому відбулися зустрічі між ОСОБА_15 , ОСОБА_10 та ОСОБА_14 , в ході якої останній повідомив, що він та інші, на цей час невстановлені судді Великої Палати Верховного Суду готові за неправомірну вигоду в розмірі 3 000 000 доларів США винести судове рішення про задоволення касаційних скарг та скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року.
06 березня 2023 року близько 12 години довірена особа ОСОБА_9 - директор з безпеки ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_12 прибув до офісу ОСОБА_10 , який розташований за адресою: м. Київ, вул. Полтавська, 10, де повідомив останнього про готовність надати неправомірну вигоду у розмірі 2 700 000 доларів США. При цьому ОСОБА_10 домовився з ОСОБА_15 повідомити ОСОБА_14 , що ОСОБА_9 згоден надати як неправомірну вигоду лише 2 000 000 доларів США, з яких 1 800 000 доларів США буде передано ОСОБА_14 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду, а 200 000 доларів США буде розподілено між ними. Крім того, ОСОБА_10 і ОСОБА_15 домовились, що інша частина неправомірної вигоди у розмірі 700 000 доларів США також буде розподілена між ними особисто, однак цю інформацію ОСОБА_10 приховав від ОСОБА_9 та ОСОБА_14 . У ході наступних їх зустрічей, що відбулися у період з 06 по 08 березня 2023 року, ОСОБА_14 погодився на пропозицію ОСОБА_9 щодо розміру неправомірної вигоди.
10 березня 2023 року ОСОБА_10 повідомив ОСОБА_9 , що частину неправомірної вигоди потрібно передати йому до призначеного на 15 березня 2023 року судового засідання у справі №910/15551/20, після чого 17 березня 2023 року додатково проінформував про перенесення слухання справи на іншу дату - 19 квітня 2023 року для надання останньому можливості зібрати та передати всю суму неправомірної вигоди.
У подальшому ОСОБА_9 , усвідомлюючи неможливість особистої передачі ОСОБА_10 грошових коштів у зв'язку з фактичним перебуванням на території Французької Республіки, вирішив залучити ОСОБА_5 для передачі грошових коштів ОСОБА_10 . На виконання цього доручення у період з 13 березня по 07 квітня 2023 року ОСОБА_5 частинами передав ОСОБА_10 грошові кошти на загальну суму 2 700 000 доларів США для їхнього подальшого надання ОСОБА_14 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду.
19 квітня 2023 року колегією суддів Великої Палати Верховного Суду, серед яких був ОСОБА_14 , винесено постанову у справі №910/15551/20, якою, зокрема: (1) касаційні скарги ПрАТ «Ділові партнери» та Компанії «Ferrexpo AG» задоволено частково; (2) постанову Північного апеляційного господарського суду від 12 вересня 2022 року у справі №910/15551/20 скасовано; (3) рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у справі №910/15551/20 змінено в мотивувальній частині; (4) в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 27 травня 2021 року у справі №910/15551/20 залишено в силі. При цьому ОСОБА_14 , діючи з метою приховування протиправності своїх дій, висловився про приєднання до окремої думки іншого судді Великої Палати Верховного Суду з метою створення враження про свою незацікавленість в ухваленні судового рішення на користь ОСОБА_9 та компанії «Ferrexpo AG».
Надалі ОСОБА_14 , діючи спільно з іншими на цей час невстановленими суддями Великої Палати Верховного Суду, 01 травня 2023 року надіслав ОСОБА_15 повідомлення, в якому надав вказівку поділити отриману від ОСОБА_9 суму неправомірної вигоди наступним чином: 10 пакетів сформувати по 100 000 доларів США, 2 пакети по 150 000 доларів США та один пакет - 50 000 доларів США, а решту суми, тобто 450 000 доларів США, на певний час залишити на зберіганні у ОСОБА_10 та ОСОБА_15 . При цьому за вказівкою ОСОБА_14 передати неправомірну вигоду повинен був ОСОБА_15 .
Також 02 травня 2023 року близько 16-17 години у відділенні №963 АТ «УкрСиббанк», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6, ОСОБА_10 та ОСОБА_15 , діючи на виконання вказівок ОСОБА_14 , забрали з орендованого ОСОБА_10 індивідуального сейфу частину грошових коштів, наданих ОСОБА_9 як неправомірну вигоду для Голови та суддів Великої Палати Верховного Суду, а частину - перемістили до індивідуального сейфу, орендованого ОСОБА_15 у цьому ж відділенні №963. Цього ж дня, у власному офісі за адресою: м. Київ, вул. Полтавська, 10, ОСОБА_15 на виконання вказівок ОСОБА_14 сформував 13 пакетів з неправомірною вигодою у загальному розмірі 1 348 800 доларів США (замість необхідних 1 350 000 доларів США внаслідок помилки при підрахунку), де і продовжив зберігати у зазначеному офісі.
Наступного дня, а саме 03 травня 2023 року близько 21 години ОСОБА_15 , попередньо домовившись по телефону з ОСОБА_14 , забрав з офісу вищевказані грошові кошти та доставив їх до квартири за місцем проживання ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_1 , де передав їх особисто ОСОБА_14 .
Таким чином, ОСОБА_9 , за пособництва ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та інших осіб, надав 03 травня 2023 року ОСОБА_14 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду першу частину неправомірної вигоди в сумі 1 348 800 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 03 травня 2023 року складає 49 323 727 грн. 68 коп.
Крім того, 08 травня 2023 року ОСОБА_14 повідомив ОСОБА_15 про передачу частини неправомірної вигоди, одержаної від ОСОБА_9 , іншим суддям Великої Палати Верховного Суду та надав вказівку передати йому другу частину неправомірної вигоди у розмірі 450 000 доларів США 15 травня 2023 року. На виконання цієї вказівки 15 травня 2023 року ОСОБА_15 забрав у відділенні №963 АТ «УкрСиббанк», розташованому за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 6, з орендованого ним індивідуального сейфу в спеціальному сховищі решту неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США, раніше одержаної від ОСОБА_9 . У цей же день, близько 20 години 30 хвилин, ОСОБА_15 , попередньо домовившись по телефону з ОСОБА_14 , доставив другу частину неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США до квартири за місцем проживання ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_1 , де передав їх особисто ОСОБА_14 .
Таким чином, ОСОБА_9 , за пособництва ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та інших осіб, надав 15 травня 2023 року ОСОБА_14 та іншим суддям Великої Палати Верховного Суду другу частину неправомірної вигоди в сумі 450 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом гривні до іноземних валют Національного банку України станом на 15 травня 2023 року складає 16 455 870 грн.
З огляду на викладене, 03 вересня 2025 року заступником Генерального прокурора - керівником САП ОСОБА_16 складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.4 ст.369 КК, яке цього ж дня йому вручено відповідно до вимог ст.278, 481 КПК.
Повідомлення про підозру містить, зокрема, зміст підозри, правову кваліфікацію та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , у ньому логічно та послідовно викладені фактичні обставини можливого вчинення ним кримінального правопорушення.
На думку колегії суддів, в наданих слідчому судді і досліджених матеріалах провадження наявна сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що ОСОБА_5 міг вчинити інкримінований йому злочин.
Так, обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: протоколом огляду від 16 травня 2023 року, в ході якого оглянуто Єдиний реєстр судових рішень стосовно стану розгляду судової справи №910/15551/20; протоколом від 28 квітня 2023 року за результатами проведення оперативно-розшукового заходу - аудіоконтроль особи відносно ОСОБА_15 , за результатами якого зафіксовано обговорення останнім з ОСОБА_10 обставин передачі ОСОБА_10 та одержання ОСОБА_14 неправомірної вигоди; протоколом від 01 травня 2023 року за результатами проведення оперативно-розшукового заходу - аудіоконтроль особи відносно ОСОБА_10 , за результатами якого зафіксовано: (1) обговорення 17 березня 2023 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 обставин розгляду судової справи №910/15551/20, перенесення судового розгляду на 19 квітня 2023 року у Верховному Суді, зацікавленість суддів Великої Палати Верховного Суду у прийнятті ними судових рішень; (2) обговорення 01 квітня 2023 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 кількості наданих останнім через довірених осіб грошових коштів ОСОБА_10 для подальшої передачі Голові Верховного Суду ОСОБА_14 та іншим суддям Верховного Суду за прийняття у справі №910/15551/20 рішення на користь ОСОБА_9 ; (3) обговорення 24 квітня 2023 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 позитивного рішення, прийнятого на користь останнього у справі №910/15551/20; (4) обговорення 01 травня 2023 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_15 розподілу неправомірної вигоди на частини (пакети), які необхідно надати ОСОБА_14 ; протоколом від 15 травня 2023 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту відносно ОСОБА_14 ; протоколом від 16 травня 2023 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-, відеоконтроль особи відносно ОСОБА_14 ; протоколом від 16 травня 2023 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчинення злочину у формі спеціального слідчого експерименту відносно ОСОБА_14 ; протоколом від 15 травня 2023 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем відносно ОСОБА_15 ; протоколом від 16 травня 2023 року обшуку робочого кабінету Голови Верховного Суду ОСОБА_14 , що знаходиться на другому поверсі приміщення Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8, у ході якого виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 1 653 700 доларів США, з яких 548 000 доларів США ідентифіковані як неправомірна вигода, одержаної ОСОБА_14 03 травня 2023 року; протоколом від 16 травня 2023 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено грошові кошти в загальній сумі 700 000 доларів США, з яких 692 000 доларів США ідентифіковані як неправомірна вигода; протоколом від 08 травня 2023 року за результатами проведення оперативно-розшукового заходу - зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж відносно ОСОБА_17 ; протоколом обшуку від 16 травня 2023 року за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 .
Також, в матеріалах провадження наявні протоколи (копії) допитів свідка ОСОБА_17 та ОСОБА_10 .
При перегляді оскаржуваного судового рішення з метою перевірки висновків слідчого судді щодо наявності обґрунтованої підозри у цьому провадженні судом не оцінюються відображені в протоколах допитів показання свідків, в тому числі на предмет їх допустимості та достовірності, проте суд використовує їх для встановлення кола свідків в контексті оцінки наявності ризику незаконного впливу на них та визначення кола осіб, з якими слід заборонити спілкування особи в разі покладення відповідного процесуального обов'язку, а також для оцінки достовірності наданих стороною обвинувачення доказів.
Колегія суддів вважає, що надані слідчому судді стороною обвинувачення докази на обґрунтування підозри є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку щодо ймовірної можливості вчинення особою вищевказаного кримінального правопорушення.
Отже доводи сторони захисту про відсутність у матеріалах провадження достатніх доказів стосовно причетності підозрюваного до можливого вчинення вказаного кримінального правопорушення є безпідставними та спростовуються вищезазначеними матеріалами.
Водночас, колегія суддів відхиляє доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри в частині кримінально-правової кваліфікації, виходячи з наступного.
Відповідно до змісту ст.368 КПК питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні та винуватості особи в його вчиненні вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» (John Murray v. The United Kingdom) від 28 жовтня 1994 року суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Слідчим суддею враховано стадію кримінального провадження - досудове розслідування, для якої встановлено нижчі критерії до стандарту доказування, та які зобов'язують слідчого суддю з'ясувати лише наявність достатніх доказів, які виправдовують необхідність здійснення досудового розслідування та пов'язаних з ним заходів забезпечення кримінального провадження, ці критерії не передбачають обов'язку детальної перевірки та аналізу кваліфікації кримінального правопорушення та встановлення вини конкретної особи, позиція сторони захисту та зазначені доводи не спростовують висновку слідчого судді про обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, зокрема, докази, що були отримані шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК України, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
У разі визнання доказів недопустимими суд має вмотивувати свої висновки про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначивши, які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося (постанова ВП ВС від 31 серпня 2022 року у справі №756/10060/17, провадження №13-3кс22).
Відхиляючи доводи захисника щодо недопустимості долучених до клопотання доказів, колегія суддів виходить з того, що оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. На стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини, а їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Суд на стадії досудового розслідування може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами. Однак, доводи сторони захисту не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість доказів, а тому остаточну оцінку зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими може бути здійснено під час або за наслідками розгляду кримінального провадження по суті.
З урахуванням зазначеного, передбачених ст.87-89 КПК підстав щодо визнання доданих до клопотання про застосування запобіжного заходу копій документів недопустимими доказами під час апеляційного розгляду не встановлено, стороною захисту не зазначено які саме й чиї права і свободи було порушено і в чому це виражалося, а тому на стадії досудового розслідування зазначені стороною захисту доводи колегія суддів вважає передчасними.
За таких умов, всупереч доводам апеляційної скарги сторони захисту слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред'явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до правомірного висновку про наявність у провадженні доказів, які на час розгляду клопотання свідчать про наявність обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити вищевказане кримінальне правопорушення за викладеними у повідомленні про підозру обставинами, тобто про те, що підозра на даному етапі є обґрунтованою.
Надаючи оцінку доводам щодо необґрунтованості висновків слідчого судді в частині наявності існування ризиків, суд зазначає наступне.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (ч.1 ст.177 КПК).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити вищевказані дії (ч.2 ст.177 КПК).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки існування ризиків за ч.1 ст.177 КПК, у цьому кримінальному провадженні щодо підозрюваного.
В межах доводів апеляційної скарги колегія суддів перевіряє висновки слідчого судді щодо наявності таких ризиків: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Суд погоджується із мотивами оскаржуваної ухвали щодо встановлення зазначених ризиків перешкоджання кримінальному провадженню, в той же час стосовно доводів апеляційної скарги щодо їх необґрунтованості зазначає наступне.
Щодо наявності ризику того, що підозрюваний зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вбачається, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого корупційного злочину, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування, при цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий корупційний злочин у найближчій перспективі робить цей ризик достатньо високим.
Зазначена обставина сама по собі може свідчити про можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду у поєднанні з тяжкістю можливого покарання. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема позицією, викладеною у справі «Ілійков проти Болгарії» (§80, заява №33977/96, рішення від 26 червня 2001 року), в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак, сама по собі тяжкість злочину та суворість покарання за його вчинення не є єдиною визначальною умовою при встановленні ризику, проте разом з іншими обставинами повинна враховуватись слідчим суддею під час вирішення розгляду клопотання про обрання особі запобіжного заходу.
При оцінці цього ризику слідчий суддя також врахував існування інших факторів, що можуть свідчити про наявність у підозрюваного можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду, зокрема, наявність у підозрюваного декількох діючих паспортів громадянина України для виїзду за кордон. При цьому, що через свій вік (понад 60 років) ОСОБА_5 не підлягає мобілізації та не обмежений в перетині державного кордону у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, чим неодноразово користувався після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, про що обґрунтовано зауважив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Крім того слідчим суддею враховано задовільний майновий стан підозрюваного, який у разі переховування останнього може забезпечити його проживання за кордоном протягом тривалого часу.
Наведені вище фактичні дані цього кримінального провадження, особисті обставини підозрюваного та тяжкість можливого покарання в сукупності надають колегії суддів підстави вважати про існування на час апеляційного розгляду ризику переховування від органу досудового розслідування або/та суду.
Належна процесуальна поведінка підозрюваного, стійкі соціальні зв'язки в певній мірі зменшують існування цього ризику, проте не настільки аби нівелювати його повністю.
Зазначені обставини у своїй сукупності спростовують доводи сторони захисту щодо відсутності ризику переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування чи суду.
В обґрунтування наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні слідчий суддя звернув увагу зокрема на те, що ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності має можливість контактувати з невстановленими досудовим розслідуванням співучасниками злочину, консультувати їх з приводу можливих способів уникнення їх встановлення та притягнення до відповідальності. Поряд з цим, на даний час органом досудового розслідування не встановлено усі обставини, що мають значення для досудового розслідування та не встановлені всі можливо причетні особи до вчинення вказаного кримінального правопорушення. У зв'язку із зазначеним є підстави вважати, що ОСОБА_5 самостійно, а так само за допомогою ОСОБА_9 , може здійснювати на них вплив з метою спонукання їх до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо його можливої участі у вчиненні кримінального правопорушення.
При оцінці існування цього ризику слідчий суддя також виходив з передбаченої КПК процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до якої спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.1, 2 ст.23, ст.224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, а не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч.4 ст.95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Враховуючи наведене колегія суддів переконана в існуванні загрози того, що ОСОБА_5 , не будучи обмеженим у вільному спілкуванні зі іншими учасниками цього кримінального провадженні, може здійснювати на них вплив з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм можуть бути відомі щодо його можливої участі у вчиненні кримінального правопорушення для уникнення кримінальної відповідальності, що свідчить про наявність на даному етапі кримінального провадження зазначеного ризику.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги про те, що висновок слідчого суді про наявність ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не підтверджений належними доказами, колегією суддів враховано наступне.
В обґрунтування існування зазначеного ризику слідчим суддею взято до уваги те, що інкримінований ОСОБА_5 злочин вчинений ним у співучасті з іншими особами, у тому числі досі невстановленими, які здійснювали посередництво в передачі ОСОБА_10 грошових коштів від ОСОБА_9 .
З огляду на такі обставини, слідчий суддя обґрунтовано дійшов переконання про наявність підстав припускати, що останній спільно з ОСОБА_5 можуть координувати свою процесуальну поведінку з такими особами, серед іншого, шляхом перешкоджання кримінальному провадженню, задля уникнення кримінальної відповідальності.
Також колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо обґрунтованості існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа.
В обґрунтування зазначеного ризику сторона обвинувачення посилалась на те, що ОСОБА_5 після виявлення вогнепальної зброї за місцем його проживання не вжив усіх необхідних дій, направлених на припинення можливого незаконного зберігання вогнепальної зброї, зокрема, не повідомив правоохоронні органи про факт зберігання такої зброї.
На переконання колегії суддів зазначені обставини у своїй сукупності можуть вказувати на наявність ризику вчинення ОСОБА_5 інших кримінальних правопорушень, оскільки мова йде про ймовірну можливість особи вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, про що обґрунтовано зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.
Колегія суддів зазначає, що можливо вчинені особою кримінальні правопорушення, у яких він підозрюється, мають високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження наявні передбачені ч.1 ст.177 КПК ризики, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Відтак, приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, відомості щодо особи підозрюваного, з урахуванням встановлених обставин та характеру справи, слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти встановленим при розгляді клопотання ризикам.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч.5 ст.182 КПК).
Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що при визначенні застави в розмірі 10 млн. грн. слідчим суддею враховано обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а також відомості про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, позитивні характеристики, майновий стан, стан здоров'я, наявність на утриманні батька похилого віку.
Наведене у сукупності з визначеним досудовим розслідуванням розміром предмета кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , вказує на відсутність ознаки непомірності для особи визначеного слідчим суддею розміру застави.
З урахуванням наведеного, слідчим суддею обґрунтовано визначено розмір застави, який на думку колегії суддів, всупереч доводам апеляційної скарги не є завідомо непомірним, проте достатнім для особи підозрюваного.
Таким чином суд констатує, що надані з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави матеріали доводять наявність правових підстав для застосування до ОСОБА_5 зазначеного запобіжного заходу та покладання на нього відповідних процесуальних обов'язків, які є необхідними та мінімально можливими для забезпеченням дієвості кримінального провадження в умовах, що склалися, оскільки на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий обсяг втручання у права та інтереси підозрюваного з метою досягнення дієвості цього провадження, що з дотриманням процесуальних норм правомірно встановлено слідчим суддею.
В апеляційній скарзі містяться також інші аргументи, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, ст.6 §1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зобов'язує суди надавати підстави для винесення рішень, однак не передбачає детальної відповіді на кожний аргумент, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені у даній справі, були вивчені. При цьому міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відтак, під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею повністю дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі та висловленими стороною захисту під час апеляційного розгляду, колегією суддів не встановлено, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 404, 405, 407, 409, 412, 532 КПК, колегія суддів
Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 10 вересня 2025 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3