Житомирський апеляційний суд
Справа №296/7578/25 Головуючий у 1-й інст. Пилипюк Л. М.
Категорія 57 Доповідач Коломієць О. С.
06 жовтня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання Драч Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/7578/25 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради про судовий захист порушених цивільних прав та інтересів, стягнення моральної шкоди
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 15 липня 2025 року, яка постановлена під головуванням судді Пилипюк Л.М.
встановив:
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом в якому просила визнати незаконним рішення, дії чи бездіяльність Виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу місцевого самоврядування, при прийнятті рішення №193 від 28 травня 2003 року, якими порушено цивільні права ОСОБА_1 , із зазначенням суті порушень та відшкодувати за рахунок відповідача моральну шкоду в розмірі 140 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що виконавчий комітет Житомирської міської ради допустив 14 випадків порушення законодавства, що призвело також до порушення її прав та законних інтересів. Зокрема, позивач вважає незаконним рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради № 193 від 28 травня 2003 року щодо передачі у приватну власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 (цільове призначення - для будівництва), адже таке рішення ухвалено без наявності проекту землеустрою, земельній ділянці незаконно присвоєно кадастровий номер, відомості про земельну ділянку незаконно внесено до Державного земельного кадастру. На переконання позивача, такі дії виконавчого комітету Житомирської міської ради є незаконними, внаслідок таких дій та бездіяльності відповідача вона зазнала душевних страждань, а тому має право на відшкодування моральної шкоди, розмір якої позивач оцінює в 140 000 гривень.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 15 липня 2025 року у відкритті провадження у справі відмовлено та водночас роз'яснено позивачу, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Доводи апеляційної скарги аргументує тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, зокрема суд першої інстанції незаконно змінив суть та обґрунтування її позовної заяви, незаконно відмовив у розгляді вимог позовної заяви за правилами цивільного судочинства, не надав правової оцінки порушенням, допущеним відповідачем, не вірно застосував норми процесуального права та не врахував обставин, на які вона посилалася у позовній заяві, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а також незаконній відмові у доступі до правосуддя.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу сторона відповідача не скористалась.
Сторони у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів здійснює розгляд справи за відсутності всіх учасників справи, які не з'явились в судове засідання та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Як визначено ч. 1 ст. 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п.1 ч.1 ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
З наведеного вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
У п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України зазначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
З наведеного вбачається, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки при вирішенні судом позовних вимог у цій справі, передусім підлягає дослідженню правомірність дій відповідача, як суб'єкта владних повноважень, при погодженні місця розташування земельної ділянки. При цьому, такі обставини не пов'язані з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб.
В свою чергу, вимога про стягнення моральної шкоди підлягає розгляду адміністративним судом за правилами ч. 5 ст. 21 КАС України.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, а тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстави для її скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 15 липня 2025 року- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 08 жовтня 2025 року.
Головуючий Судді