Житомирський апеляційний суд
Справа №279/2790/24 Головуючий у 1-й інст. Ярмоленко В. В.
Категорія 41 Доповідач Талько О. Б.
20 травня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.
суддів: Коломієць О.С., Борисюка Р.М.,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №279/2790/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Ярмоленка В.В.,-
У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ Коллект Центр» звернулось до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 16 серпня 2020 року між ТОВ “ Інфінанс» та ОСОБА_1 укладений договір позики, за умовами якого відповідачці надано кредит у розмірі 10000 грн., строком на 18 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,75 % за кожен день.
Також вказує, що 16 грудня 2021 року між ТОВ “ Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт-Капітал» укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ “Інфінанс» відступило на користь ТОВ “ Вердикт Капітал» право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним договором.
У свою чергу, ТОВ “ Вердикт Капітал» відступило право вимоги за вказаним договором на користь ТОВ “ Коллект Центр».
Оскільки відповідачка належним чином не виконувала умови договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків, станом на 8 квітня 2024 року виникла заборгованість у розмірі 156125 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 10000 грн, заборгованість за відсотками складає 146125 грн.
Таким чином, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 156125 грн.
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 16 січня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ “ Коллект Центр» заборгованість за договором позики у розмірі 156125 грн, 3028 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на правничу допомогу.
В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким стягнути на користь позивача заборгованість за вказаним договором у розмірі 13150 грн.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що позивачем не доведений розмір заборгованості, адже сам по собі розрахунок не є належним доказом невиконання грошових зобов'язань. Нарахування відсотків поза межами погодженого строку кредитування ( 18 днів), є протиправним. Розмір заборгованості за відсотками є непропорційною сумою щодо розміру кредиту та не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності.
Вказує, що не заперечує щодо стягнення з неї тіла кредиту у розмірі 10000 грн. та заборгованості зі сплати відсотків у сумі 3150 грн., які нараховані протягом строку кредитування.
Відповідно до п.7.6 Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми “MoneyBOOM Loyal» підтвердженням волевиявлення позичальника щодо застосування пролонгації кредиту є факт погашення нарахованих процентів за користування кредитом, в тому числі прострочених, на момент платежу, та плати, на вимогу товариства, неустойки та штрафних санкцій ( в разі наявності) за фактичне користування фінансовим кредитом у повному обсязі.
Наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів того, що вона ініціювала продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву на отримання у ТОВ « Інфінанс» кредиту у розмірі 10000 грн., строком на 18 днів. Також відповідачкою підписано пропозицію ТОВ « Інфінанс» укласти договір про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0974576396/12 від 24 вересня 2020 року ( оферта) та надання кредиту згідно заяви-анкети №3299514 від 16 жовтня 2020 року, у якій зазначено про надання ОСОБА_1 кредиту у розмірі 10000 грн, строком на 18 днів, зі строком дії договору три роки, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,75 % за один день користування кредитом, яка застосовується за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації.
Загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 3150 грн., за умови належного виконання умов договору та відсутності пролонгації.
Також зазначено, що всі інші умови викладені у Правилах, з якими відповідачка ознайомилася до укладення договору та які є невід'ємною частиною договору.
В судовому засіданні також встановлено, що 16 грудня 2021 року між ТОВ “ Інфінанс» та ТОВ “ Вердикт Капітал» укладений договір факторингу, відповідно до якого ТОВ “ Вердикт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
Окрім того, 10 січня 2023 року між ТОВ “ Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладений договір про відступлення прав вимоги, згідно з яким позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
Обгрунтовуючи вимоги, позивач надав розрахунок, який містить інформацію про те, що станом на 8 квітня 2024 року виникла заборгованість за цим кредитним договором у розмірі 156125 грн., яка складається із забогованості за тілом кредиту у сумі 10000 грн. та заборгованості зі сплати відсотків у сумі 146125 грн.
Відповідно до ст.ст. 1054, 526 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ч.1 ст.638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Наявні в матеріалах справи Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту містять положення щодо пролонгації кредиту в разі дотримання наступних передумов: на момент продовження строку поточного кредиту строк дії договору фінансового кредиту не закінчився; позичальником повністю сплачено нараховані проценти ( у разі відповідної вимоги товариства - неустойка та штрафні санкції) за основним боргом до дня здійснення продовження строку дії поточного кредиту.
Пролонгація кредиту здійснюється виключно за умови попередньої оплати нарахованих процентів за користування кредитом ( у разі наявності, сплати неустойки та штрафних санкцій на вимогу товариства ) за фактичну кількість днів користування кредитом.
Пунктом 7.6 Правил також передбачено, що підтвердженням волевиявлення позичальника щодо застосування пролонгації кредиту на умовах договору фінансового кредиту є факт погашення нарахованих процентів за користування кредитом, в тому числі прострочених, на момент платежу, та сплати, на вимогу товариства, неустойки та штрафних санкцій ( в разі їх наявності) за фактичне користування фінансовим кредитом у повному обсязі.
Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Правила були надані відповідачці для ознайомлення та були погоджені нею при підписанні анкети-заяви та погодженні умов кредитування.
У самій заяві відсутня інформація про можливість пролонгації строку дії договору.
Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Правила надання грошових коштів у позику та за відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про можливість пролонгації строку кредитування, долучені до матеріалів справи Правила не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з ОСОБА_1 кредитного договору.
За відсутності погоджених між сторонами умов про можливість збільшення строку кредитування, неможливо стверджувати про те, що нарахування позивачем заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 146125 грн. здійснено згідно з умовами укладеного між сторонами кредитного договору.
Надані позивачем Правила, враховуючи їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані ОСОБА_1 . Лише факт безпосереднього підписання позичальником Правил може свідчити про прийняття нею запропонованих їй умов кредитування. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони дійшли згоди та обумовили у письмовому вигляді усі істотні умови договору, в тому числі й умови щодо збільшення строку кредитування.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, у вищезазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов і правил надання банківських послуг, оскільки зазначені Умови та правила становлять значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для їх розуміння.
Таким чином, при укладенні договору з відповідачкою банк не дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України “ Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та надав би можливість покласти на слабшу сторону- споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Як свідчать матеріали справи, позивач нараховував проценти поза межами погодженого строку кредитування, який становить 18 днів, що не узгоджується з вимогами законодавства.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 10000 грн. та відсотки, нараховані протягом погодженого строку кредитування, у розмірі 3150 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково ( на 8,42 %), на користь позивача підлягає стягненню 369 грн. 58 коп. судового збору ( 4389,38 грн. х 8,42 %) та 2105 грн. витрат на правничу допомогу ( 25000 грн. х 8,42 %).
Окрім того, на користь відповідачки слід стягнути сплачений нею судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4159 грн. 56 коп. ( 4542 грн. х 91,58 %), пропорційно до розміру вимог, у задоволенні яких відмовлено.
Керуючись ст. ст. 259, 268,367,374, 376,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 16 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ Коллект Центр» заборгованість за договором про надання позики, у тому числі на умовах фінансового кредиту №0974576396/12 від 24 вересня 2020 року ( оферта) та надання кредиту згідно із заявкою-анкетою №3299514 від 16 жовня 2020 року у розмірі 13150 грн., судовий збір у розмірі 369,58 грн. та 2105 грн. витрат на правничу допомогу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 4159 грн. 56 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді :