Житомирський апеляційний суд
Справа №279/2901/23 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-кп/4805/282/25
Категорія ч.2 ст.286 КК України Доповідач ОСОБА_2
01 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю
секретаря: ОСОБА_5
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_6 ,
прокурора: ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №120230604900000288 за апеляційними скаргами представника потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 , на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2024 року, яким засуджено
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Київ, громадянина України, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,-
- за ч. 2 ст.286 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнено ОСОБА_10 від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3(трьох) років не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід -особисте зобов'зання - втратив свою дію.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави 10515,60 (десять тисяч п'ятсот п'ятдесят ) гривень 60 копійок витрат за проведення експертиз.
Цивільні позови ОСОБА_9 та ОСОБА_8 залишено без розгляду, роз'яснивши їх право звертатися до суду в цивільному порядку після отримання виплат страхової компанії.
Скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду від 28 березня 2023 року ( 279/1923)23 на автомобіль TOYOTA Fortuner» реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіль «Chery- Tiggo» реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Питання про долю речових доказів вирішено в порядку 100 КПК України.
Згідно вироку, 24 березня 2023 року, близько 18 години 45 хвилин, ОСОБА_10 , керував технічно справним автомобілем «TOYOTA Fortuner» реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по проїзній частині автодороги Київ-Ковель-Яготин у напрямку м. Київ.
У вказаний день та час, проїжджаючи ділянку автодороги в межах 143 км., поблизу с.Грозине, Коростенського району, Житомирської області, водій ОСОБА_10 , в порушення вимог пунктів 1.10 «Дорожня обстановка», «Дорожні умови», 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, не вибравши безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку та дорожні умови, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля «TOYOTA Fortuner» реєстраційний номер НОМЕР_1 та безпечно керувати ним, здійснив з'їзд на праве узбіччя, що призвело до контакту керованого ОСОБА_10 автомобіля з металевим відбійником, подальшого некерованого виїзду на смугу для руху зустрічного транспорту, де він зіткнувся з автомобілем «Chery-Tiggo» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався в напрямку м. Ковель під керуванням водія ОСОБА_9 .
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди:
-водій автомобіля «Chery-Tiggo» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого уламкового перелому першого пальця правої стопи, які згідно висновку експерта відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров'я;
-пасажир автомобіля «Chery-Tiggo» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді: гематома передньої черевної стінки; розрив тонкої кишки, надрив серозної оболонки купола сліпої кишки; розрив великого чепця брижі тонкої кишки; гематома брижі висхідного відділу товстої кишки; внутрішньочеревна кровотеча, які згідно висновку експерта відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя.
Причиною створення аварійної обстановки та виникнення дорожньо- транспортної пригоди та її наслідків є виїзд автомобіля «TOYOTA Fortuner» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10 на смугу зустрічного руху, коли водій автомобіля «Chery-Tiggo» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_9 своїми односторонніми діями не мав технічної можливості уникнути зіткнення.
Своїми необережними діями, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілому ОСОБА_9 середньої тяжкості тілесне ушкодження та заподіяли потерпілій ОСОБА_8 тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_10 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.
В апеляційних скаргах представник потерпілих-адвокат ОСОБА_6 просить вирок скасувати, в частині залишення без розгляду цивільних позовів, заявлених потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та ухвалити новий вирок в цій частині.
Розглянути цивільні позови потерпілої (цивільного позивача) ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_9 до засудженого (цивільного відповідача) ОСОБА_10 та задовольнити в повному обсязі.
Потерпілі вважають, що таке рішення було прийняте за наслідками неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, що на підставі п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КПК України є підставою для скасування даного судового рішення в цій частині.
Вважає, що вирішуючи цивільний позов, суд зобов'язаний об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування. Цих вимог закону під час вирішення цивільного позову потерпілих в частині відшкодування матеріальної і моральної шкоди у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_10 міськрайонним судом не дотримано.
Матеріали кримінального провадження не містять дані, про те, що цивільно-правова відповідальність щодо автомобіля «TOYOTA Fortuner» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_10 станом на 24.03.2023 року була застрахована. В матеріалах кримінального провадження відсутній договір страхування та відповідні платіжні документи, що підтверджують сплату страховій внесків ОСОБА_10 на користь страхової компанії
Так як засуджений ОСОБА_10 не укладав відповідний договір страхування і не сплачував страхові платежі, цивільна відповідальність засудженого ОСОБА_10 не була застрахована, тому покладення на засудженого ОСОБА_10 обов'язку відшкодувати потерпілій ОСОБА_8 матеріальну і моральну шкоду в повному, розмірі є обґрунтованим. І саме тому з метою відшкодування шкоди, завдані внаслідок вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК, потерпіла ОСОБА_8 звернулася саме до засудженого ОСОБА_10 з цивільним позовом у кримінальному провадженні.
Водночас, зазначивши в мотивувальній частині вироку, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_8 заявлені в цивільному позові не підлягають розгляду в цьому кримінальному провадженні і потерпіла особа вправі пред'явити такий позов в порядку цивільного судочинства, на думку представника цивільного позивача, міськрайонний суд допустив суперечність, оскільки передбачені ч. 3 ст. 129 і ч. 1 ст. 326 КПК спеціальні підстави для залишення без розгляду цивільного позову в цьому кримінальному провадженні були відсутні
Доводи апеляційної скарги представника потерпілих-адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах потерпілого ОСОБА_9 , є аналогічні доводам апеляційної скарги в інтересах потерпілої ОСОБА_8 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника потерпілих, яка підтримала доводи та вимоги апеляційних скарг, прокурора, яка частково підтримала апеляційні скарги, перевіривши вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до положень ст.28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Частина 3 цієї статті визначає, що критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є зокрема поведінка учасників кримінального провадження.
Відповідно до ч.4 ст.401 КПК України обвинувачений підлягає обов'язковому виклику в судове засідання для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов'язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, - також у разі, якщо про це надійшло його клопотання.
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Апеляційний суд зазначає, що передбачене ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) від 07 липня 1989 року).
Як убачається з матеріалів судового провадження, обвинувачений ОСОБА_10 , у відповідності до вимог ст.135 КПК України неодноразово повідомлявся про дату, час та місце розгляду даного провадження, шляхом направлення на адресу останнього поштових повідомлень, які поверталися з відмітками: адресат відсутній за вказаною адресою, за закінченням терміну зберігання.
Разом з тим, в справі наявні відповідні відомості про повідомлення обвинуваченого про дату, час та місце розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах провадження довідками про доставку повідомлення у додаток «Viber». Також апеляційним судом неодноразово здійснювались телефонні дзвінки для повідомлення про дату, час та місця апеляційного розгляду, які обвинувачений ОСОБА_10 приймав особисто.
Про обізнаність розгляду провадження свідчить також клопотання обвинуваченого про відкладення розгляду справи у зв'язку із зміною захисника (т.2 а.п.192).
Однак, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду, обвинувачений ОСОБА_10 жодного разу на вказані дати не з'явився. 17.11.2024 р. ОСОБА_10 подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку зі зміною захисника і таке клопотання апеляційний суд задовольнив.
Не дивлячись на відкладення розгляду справи та надання достатнього часу для укладення угоди з новим захисником (п'ять місяців), ОСОБА_10 15.04.2025 р. знову до суду не з'явився, а від його захисника ОСОБА_11 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість у іншому процесі та не ознайомлення з матеріалами справи.
Вказане клопотання апеляційний суд вдруге задовольнив та відклав розгляд справи на 19.05.2025р.
19.05.2025р. на електронну адресу апеляційного суду від захисника ОСОБА_12 надійшло чергове клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з хворобою останнього, однак підтверджуючих документів своєї хвороби до клопотання не долучено та в подальшому не надано. Розгляд даного провадження знову перенесено на 10 годину 30 хвилин 10 вересня 2025р. та визначено резервну дату розгляду провадження, а саме 10 година 22 вересня 2025р.
При цьому апеляційним судом на електронну адресу захисника ОСОБА_12 направлено повідомлення, в якому окрім вищезазначеного вказано, що у разі повторної неявки в судове засідання на розгляд даного провадження та ненадання підтверджуючих документів про неявку в попередні судові засідання, буде вирішуватись питання про можливість розгляду справи у відсутність захисника та обвинуваченого.
22 вересня 2025 року захисник ОСОБА_12 повідомив апеляційний суд про неможливість приймати участь в розгляді даного провадження у зв'язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні в лікарні в зв'язку з операцією. Підтверджуючих документів вказаному факту, захисником апеляційному суду знову не надано.
Розгляд провадження відкладено на 11-15 годину 01.10.2025р. про що повідомлено всіх учасників провадження. В день розгляду провадження, а саме 01.10.2025року захисник ОСОБА_12 знову подав клопотання про підкладення розгляду провадження на іншу дату, у зв'язку з перебуванням на лікуванні внаслідок оперативного втручання, при цьому жодного підтверджуючого документу даному факту до свого клопотання не долучив.
Оцінюючи таку поведінку захисника ОСОБА_12 та обвинуваченого ОСОБА_10 , та враховуючи, що кримінальне провадження перебуває в апеляційному суді з 03 липня 2024 року, апеляційний суд приходить до висновку, що обвинувачений та його захисник недобросовісно користуються своїми процесуальними правами, та таким чином затягують розгляд даного провадження, апеляційний суд розцінює їх поведінку, як небажання прийняти участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів також враховує, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно вимог ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття. Якщо для участі в розгляді в судове засідання не прибули учасники кримінального провадження, участь яких згідно з вимогами цього Кодексу або рішенням суду апеляційної інстанції є обов'язковою, апеляційний розгляд відкладається.
За наведених обставин, враховуючи положення ч.4 ст.401, ч.4 ст.405 КПК України апеляційний суд, з урахуванням думки учасників судового провадження, які не заперечували про розгляд апеляційної скарги без участі обвинуваченого та його захисника, апеляційний суд прийняв рішення провести апеляційний розгляд за відсутністю обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_12 .
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом першої інстанції було визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким із учасників процесу не оспорювалися. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності його позиції не було, йому роз'яснено, що у даному випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правова кваліфікація його дій за ч.2 ст.286 КК України за обставин, викладених у вироку, по суті не оспорюється, у зв'язку з чим в апеляційному порядку не переглядається.
Разом з тим, апеляційний суд частково погоджується з доводами апеляційних скарг представника потерпілих - адвоката ОСОБА_6 про безпідставне залишення без розгляду цивільних позовів, заявлених потерпілими ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні, подано цивільні позови до ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Частиною п'ятою ст.128 КПК України встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
За змістом ч.1 ст.129 КПК України, суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав та розміру цивільного позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Загальними вимогами цивільного процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
При цьому суд зобов'язаний усебічно, повно й об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати характер і розмір витрат, зумовлених злочином, установити злочинний зв'язок між діянням і шкодою, що настала, і дати у вироку належну оцінку таким обставинам.
Приписами ч.1 ст.368, ч.ч.3, 4 ст.374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд, підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.
Колегія суддів зазначає, що кримінальним процесуальним законом передбачені підстави для залишення цивільного позову без розгляду, а саме: у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення (ст.129 КПК України), у випадку нез'явлення у судове засідання цивільного позивача, його представника чи законного представника, крім випадків, коли від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності (ст.326 КПК України). З будь-яких інших підстав суд не має права залишити позов без розгляду при постановленні обвинувального вироку.
Проте, незважаючи на вимоги вищевказаних статей КПК України, вирішуючи питання заявлених позовів, суд першої інстанції дійшов висновку, що цивільні позови ОСОБА_9 та ОСОБА_8 слід залишити без розгляду.
Зазначені обставини вказують на те, що цивільні позови ОСОБА_9 та ОСОБА_8 до обвинуваченого ОСОБА_10 фактично не були предметом розгляду в суді першої інстанції, його розгляд не здійснювався у відповідний процесуальний спосіб, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості переглянути зазначені цивільні позов по суті, в зв'язку з чим апеляційні скарги представника потерпілих-адвоката ОСОБА_6 підлягають до часткового задоволення, а вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2024 року щодо ОСОБА_10 в частині залишення без розгляду цивільних позовів підлягає скасуванню з призначенням нового розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги представника потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2024 року щодо ОСОБА_10 - в частині залишення без розгляду цивільного позову скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду, якою вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2024 року щодо ОСОБА_10 скасовано в частині цивільного позову з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: